Постанова

від 06.12.2022 по справі 808/1505/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

справа №808/1505/16

касаційне провадження № К/9901/17087/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (далі - Служба) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Поплавський В.Ю., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Запорізькій області до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання нечинним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Служба звернулася до суду із позовом до Інспекції, у якому просила визнати нечинним та скасувати як неправомірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 №0005081701.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Служба послалася на те, що сплата єдиного соціального внеску здійснювалася Службою в залежності від надходжень бюджетних коштів до або під час виплати заробітної плати (пропорційно). Затримка сплати грошових зобов`язань Службою у 2015 році відбулася не з її вини, а з вини несвоєчасного фінансування з бюджету витрат на утримання Служби протягом 2015 року, що викликано нестабільною економічною ситуацією в Україні в цілому.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 №0005081701.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: положення абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого сплата нарахованого єдиного внеску здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов`язку сплати страхових внесків у двадцятиденний строк із дня закінчення звітного періоду у зв`язку із неодержанням страхувальником цих коштів; судом враховано здійснення несвоєчасної сплати не з вини позивача, а також те, що сума недоплати по єдиному внеску за жовтень-грудень 2015 року погашена разом з виплатою заробітної плати за жовтень-грудень 2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями за вказані періоди.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.12.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не містить переліку обставин, за яких платник звільняється від сплати штрафу та пені за порушення строку сплати єдиного внеску, який позивач зобов`язаний сплатити до 20 числа наступного місяця, відповідно, наявність або відсутність у позивача поважних причин порушення строку сплати єдиного внеску не впливає на правомірність рішення відповідача про застосування до нього штрафних санкцій та пені.

Служба оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що сплата єдиного соціального внеску здійснювалася Службою в залежності від надходжень бюджетних коштів до або під час виплати заробітної плати (пропорційно). Затримка сплати грошових зобов`язань Службою у 2015 році відбулася не з її вини, а з вини несвоєчасного фінансування з бюджету витрат на утримання Служби протягом 2015 року. Виплата заробітної плати та сплата єдиного внеску здійснювалися Службою у день фактичного отримання (перерахування) їй коштів.

Інспекція не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.10.2022 касаційну скаргу Служби прийняв до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 25.10.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0005081701 від 22.03.2016 було прийняте на підставі частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким до Служби застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 102280,22 грн. за період з 21.10.2015 по 28.12.2015 та нараховано пеню в розмірі 4928,36 грн. (0,1% від суми недоїмки).

Підставою для прийняття оспорюваного рішення слугував висновок контролюючого органу щодо сплати Службою єдиного внеску із затримкою.

Також, суди встановили, що Служба є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів та перебуває в оперативному управлінні Державного агентства автомобільних доріг України. У зв`язку з отриманням бюджетних коштів із затримкою, виплата заробітної плати та інших платежів, з яких обраховується єдиний внесок, виплачувались Службою із затримкою у зв`язку з несвоєчасним надходженням на казначейські рахунки позивача грошових коштів, що підтверджується відомостями Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області від 06.10.2015. Єдиний соціальний внесок за жовтень - грудень 2015 року позивачем був сплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (копії яких наявні в матеріалах справи) та відображено в відомості нарахування та сплати ЄСВ за вказаний період, проте із порушенням граничного строку, встановленого у статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464-VІ) єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону,- на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф в розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI).

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону № 2464-VI).

Наведені положення узгоджуються із приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція), де в розділі VII "Фінансові санкції" серед іншого передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний рік, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - календарний квартал відповідно.

Аналіз наведених положень Закону № 2464-VI та Інструкції дає підстави для висновку, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов`язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок. При цьому, законодавство не ставить у залежність виконання обов`язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.

За таких обставин, встановивши порушення позивачем визначених Законом № 2464-VI строків сплати єдиного внеску, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ґрунтується на вимогах Закону. Відповідач, застосовуючи до Служби штрафні санкції та нараховуючи пеню, передбачені частиною десятою і пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Доводи скаржника щодо неможливості своєчасно сплачувати єдиний внесок у зв`язку із несвоєчасним фінансуванням Служби, що повинен був врахувати відповідач під час прийняття оспорюваного рішення, є необґрунтованими, оскільки в силу положень частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, доводи Служби, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк