Постанова

від 22.11.2022 по справі 362/2733/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/2733/20 Головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л.

Провадження № 22-ц/824/4732/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними розпоряджень та витребування майна,

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року в. о. керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання незаконними розпоряджень органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2020 року, зокрема, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року позовну заяву в. о. керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації залишено без розгляду.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор, який пред`явив позов та був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи шляхом отримання судової повістки про виклик за адресою свого місцезнаходження, двічі (повторно) не з`явився у судові засідання 21 жовтня і 18 листопада 2021 року без поважних причин, не повідомив суд про причини свого неприбуття та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому наявні підстави для застосування положень, визначених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позовної заяви без розгляду.

Одночасно місцевий суд вказав, що Васильківський відділ Обухівської окружної прокуратури не є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка подала даний позов, зокрема, Обухівська окружна прокуратура та Києво-Святошинська окружна прокуратура є двома окремими прокуратурами в системі органів прокуратури та не підпорядковані одна одній, і, як наслідок, прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури не має повноважень на участь у даному судовому розгляді.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, наказу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39, органи прокуратури діють згідно затвердженого переліку та територіальної юрисдикції, зокрема, Обухівська окружна прокуратура (з місцем розташування у м. Обухові). Позовна заява готувалась Васильківським відділом Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який на даний час функціонує в структурі Обухівської окружної прокуратури як Васильківський відділ Обухівської окружної прокуратури.13 жовтня 2021 року до суду було скеровано заяву керівника Обухівської окружної прокури про залучення до розгляду у справі правонаступника позивача, а саме Обухівську окружну прокуратуру, яка залишена судом поза увагою. Висновки суду про те, що в судові засідання, призначені на 21 жовтня і 18 листопада 2021 року, прокурор не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не відповідають дійсності, оскільки в цих судових засіданнях був присутній прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури, а судові повістки направлялись саме до Києво-Святошннської місцевої прокуратури, яка відповідно до пункту 24 статті 21 вищевказаного Закону від від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ та наказу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40, з 15 березня 2021 року припинила своє існування. Окрім того, аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мішустін М.К. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити в силі, посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушення процесуальних норм, залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду.

Відзиви інших учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта, що з`явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що починаючи із 7 липня 2020 року на розгляді Васильківського міськрайонного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження перебуває цивільна справа за позовом в. о. керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання незаконними розпоряджень органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (а.с. 89, т. 1).

У судових засіданнях 23 липня 2020 року, 2 листопада 2020 року, 2 лютого 2021 року, 11 березня 2021 року приймав участь прокурор Васильківського відділуКиєво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Радько О.Г. (а.с. 103, 104, 218, 219, 236, 237, 245, 246, т. 1).

9 серпня 2021 року прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області Радько О.Г. подав до суду заяву про залучення до розгляду справи № 362/2733/20 правонаступника позивача - Обухівську окружну прокуратуру Київської області (а.с. 31, 32, т. 2).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9 серпня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні вказаної заяви відмовлено з підстав того, що Обухівська окружна прокуратура Київської області не є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (а.с. 34, 35, т. 2).

13 жовтня 2021 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області подав до суду заяву про залучення до розгляду справи правонаступника позивача - Обухівську окружну прокуратуру Київської області, додавши при цьому наказ Генерального прокурора № 39 від 17 лютого 2021 року (а.с. 56-58, т. 2).

В судовому засіданні 21 жовтня 2021 року суд першої інстанції роз`яснив, що не розглядає заяву керівника Обухівської окружної прокуратури про залучення його як правонаступника, оскільки аналогічна заява вже була розглянута судом 24 червня 2021 року. Також суд не розглядає клопотання про відкладення розгляду справи начальника Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури, оскільки Обухівська окружна прокуратура і Києво-Святошинська місцева прокуратури є двома різними окремими підрозділами та Обухівська окружна прокуратура не має повноважень у цивільній справі за позовом, поданим Києво-Святошинською місцевою прокуратурою (а.с. 65, т. 2).

В подальшому, залишаючи в судовому засіданні 18 листопада 2021 року позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який пред`явив даний позов та був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи шляхом отримання судової повістки про виклик за адресою свого місцезнаходження, двічі (повторно) не з`явилася у судові засідання 21 жовтня і 18 листопада 2021 року без поважних причин, не повідомив суд про причини свого неприбуття та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, а відтак є підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

При цьому суд наголосив, що Васильківський відділ Обухівської окружної прокуратури не є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка подала даний позов, зокрема, Обухівська окружна прокуратура та Києво-Святошинська окружна прокуратура є двома окремими прокуратурами в системі органів прокуратури та не підпорядковані одна одній, і, як наслідок, прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури не має повноважень на участь у даному судовому розгляді.

Однак із такими висновками суду колегія суддів в повній мірі погодитися не може.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, при повторній неявці сторін.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

За змістом вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Тобто, у даному випадку правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 6 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 2 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц та інших судових рішеннях суду касаційної інстанції.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, вищевказані норми процесуального права застосовані місцевим судом неправильно з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позов в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання незаконними розпоряджень та витребування майна було пред`явлено в. о. керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Таким є Закон України «Про прокуратуру».

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Однією з функцій прокуратури, які визначені статтею 2 зазначеного Закону, є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадку та у порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній до 25 вересня 2019 року, у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників У структурі місцевої прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

Згідно Переліку і територіальної юрисдикція місцевих та військових прокуратур, який є Додатком до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в редакції Закону від 2 липня 2015 року № 578-VIII, юрисдикція Києво-Святошинської місцевої прокуратури поширювалась, зокрема на місто Васильків та Васильківський район Київської області.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», у відповідності до якого було внесено зміни до статті 12 Закону України «Про прокуратуру» та передбачено, що у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором. Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників. У структурі окружної прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

Пунктами 3, 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».

Наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, що додається.

Згідно зазначеного Переліку, який є Додатком до наказу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39, на території Київської області, серед інших, функціонує Обухівська окружна прокуратура (з місцем розташування у місті Обухові), юрисдикція якої розповсюджується на територію Обухівського району Київської області, до якого входить, зокрема, Васильківська міська територіальна громада та Феодосіївська сільська територіальна громада Обухівського району Київської області.

У пункті 4 наказу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 визначено, що пункт 1 цього наказу набирає чинності з дня початку роботи окружних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку, визначеному пунктом 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX, а пункти 2-4 цього наказу - з дня оприлюднення.

Відповідно до наказуГенерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Цей наказ набирає чинності з дня його оприлюднення. Вказаний наказ опубліковано в газеті «Голос України» від 27 лютого 2021 року № 38.

Отже, з 15 березня 2021 року розпочала роботу Обухівська окружна прокуратура Київської області, тоді як Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX та наказів Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 і № 40, припинила своє існування, будучи відсутньою в єдиній системі прокуратури України.

Матеріали справи свідчать, що прокурори Обухівської окружної прокуратури Київської області двічі звертались до суду першої інстанції із заявами про залучення до розгляду справи № 362/2733/20правонаступника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - Обухівську окружну прокуратуру Київської області, однак місцевий суд залишив їх без належної уваги, формально поставився до їх вирішення та не розглянув їх у встановленому процесуальним законом порядку шляхом постановлення вмотивованих ухвал згідно вимог статей 55, 258, 260 ЦПК України, обмежившись лише зазначенням у протоколі судового засідання від 9 серпня 2021 року про те, що Обухівська окружна прокуратура Київської області не є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

За змістом рішення ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень («Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, в ухвалі про відмову у заміні сторони правонаступником суд першої інстанції зобов`язаний був дати відповіді на доводи заявника щодо наявності/відсутності правонаступництва, оскільки інакше буде порушено вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право за певних обставин на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Між тим, постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову у заміні сторони правонаступником без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не змінює вимоги статті 260 ЦПК України про те, що ухвала складається, зокрема, із мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Встановлено, що всі судові повістки про виклик у судові засідання 21 жовтня та 18 листопада 2021 року, на які суд першої інстанції послався в оскаржуваній ухвалі, були направлені на поштову адресу місцезнаходженняКиєво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (а.с. 50, 62, 66, 68, т. 2), яка з 15 березня 2021 року припинила своє існування та є відсутньою в єдиній системі прокуратури України.

Суд першої інстанції не врахував, що на підставі Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закону України «Про прокуратуру», наказів Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» та від 17 лютого 2021 року № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» із 15 березня 2021 року розпочала діяльність Обухівська окружна прокуратура Київської області, юрисдикція якої поширюється на Обухівський район, до складу територій якого входить територія Васильківської міської територіальної громади та Феодосіївської сільської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Зазначене було підставою для залучення Обухівської окружної прокуратури Київської області до участі у справі як правонаступника позивача та повідомлення її про розгляд даної справи.

Крім того, як зазначив прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позовна заява готувалась саме Васильківським відділом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який на даний час функціонує в структурі Обухівської окружної прокуратури Київської області, а в судових засіданнях (у визначений судом дату і час) був присутній прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області без допущення до участі у розгляді справи.

За наведених обставин суд першої інстанції не дотримався обов`язкових умов для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання, адже предмет спору (земельні ділянки) безпосереднього відноситься до території юрисдикції Обухівської окружної прокуратури Київської області та іншої прокуратури, яка б здійснювала повноваження на вказаній території, немає.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви в. о. керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання незаконними розпоряджень та витребування майнаґрунтується на неправильному тлумаченні положень законодавства та неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених прокуратурою у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року скасувати, справу № 362/2733/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: М.В. Мережко

С.І. Савченко