Постанова

від 15.11.2022 по справі 753/18441/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/18441/18 Головуючий у 1-й інст. - Каліушко Ф.А.

Апеляційне провадження 22-ц/824/6343/2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргудиректора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» - Єрмака Валерія Олександровича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство « Фідобанк» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - садовий будинок, літ «А», загальною площею 270,90 кв.м, житловою площею 46 кв.м, спорудження № 1, 2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:90:894:0112, площею 0,0676 га, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Посилається на те, що на підставі договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року № 76-г/07 Акціонерний банк «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови компані» кредит в розмірі 9 500 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Винодел Молдови компані» за цим договором відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно - садовий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0676 за цією адресою.

Посилається на те, що основне зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконується, позичальником допущено заборгованість за кредитним договором станом на 09 квітня 2013 року в сумі 8 614 870 грн 68 коп.

Враховуючи невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позивач як іпотекодержатель просить задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» - задоволено.

Для задоволення вимог ПАТ «Фідобанк» за договором про надання мультивалютної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року № 76-г/07 в загальному розмірі 8 614 870 грн 68 коп., що включає заборгованість по тілу кредиту в сумі 3 493 161 грн 19 коп., заборгованість по процентах в сумі 1 497 607 грн 18 коп. та пеню в сумі 3 624 102 грн 31 коп., в тому числі стягнуту за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року, звернуто стягнення на садовий будинок, літ. «А», загальною площею 270,90 кв.м, житловою площею 46,00 кв.м, спорудження №№ 1 , 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:90:894:0112, площею 0,0676 га, що розташована по АДРЕСА_1 , передані в іпотеку на підставі іпотечного договору від 28 грудня 2007 року № 76-г/07-ІД-275, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г., зареєстрованого у реєстрі за № ЗІЗ-746, ЗІЗ-747, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2016 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року в частині визначення загального розміру заборгованості за договором та її складових частин змінено.

Зменшено розмір загальної заборгованості з 8 614 870 грн 68 коп. до 6 815 890 грн 21 коп, зазначено, що станом на 10 жовтня 2011 року вона складається з простроченої заборгованості за кредитом - 1 800 725 грн 58 коп., простроченої заборгованості за відсотками - 699 582 грн 42 коп., простроченої заборгованості за кредитом 1 687 850 грн 62 коп., простроченої заборгованості за відсотками 796 243 грн 43 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту 1 557 232 грн 18 коп., пені за несвоєчасне погашення відсотків 274 255 грн 92 коп.

В іншій частині заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року - залишено без змін.

Постановю Верховного Суду від 25 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2016 року скасувано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року замінено позивача Публічне акціонерне товариство « Фідобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, 08 лютого 2022 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Горизонт» - Єрмак Валерій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт задовольнити повністю.

Посилається на те, що виходячи з правової позиції Великої палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 1783/1617/16 суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову та застосувати наслідки спливу строку позовної давності лише в частині позовних вимог заявлених до ОСОБА_1 , однак судом було відмовлено у задоволенні позову повністю з підстав застосування спливу строку позовної давності, що було заявлено лише одним з відповідачів у справі.

Крім того, посилається на те, що висновок суду першої інстанції про те, що вчинення виконавчого напису потягло за собою зміну строку виконання основного зобов`язання є помилковим, оскільки вказаний виконавчий напис було скасовано згідно рішення суду, а тому виконавчий напис не було виконано та у позивача залишилось право на звернення стягнення на предмет іпотеки лише у судовому порядку.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

В судовому засіданні 27 вересня 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» - Комарський Д.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив задовольнити.

В судовому засіданні 15 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Інші часники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав.

Крім того, позивач звернувся до суду з позовом 23 травня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що 28 грудня 2007 року між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Горизонт», та ТОВ «Винодел Молдови компані» укладено Договір про надання мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 76-г/07, предметом якого було надання банком позичальникові грошових коштів у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру у гривнях та доларах США в межах максимального ліміту заборгованості не більше 9 500 000 грн під 17% річних в гривнях та 14% річних в доларах США на строк до 24 грудня 2010 року. Додатковою угодою до цього договору № 1 від 28 грудня 2007 року сторони погодили надання позичальникові траншу в сумі 225 861,45 доларів США та 1 687 850 грн 62 коп.

28 грудня 2007 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за згаданим кредитним договором було укладено іпотечний договір № 76-г/07-ІД-275, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав в іпотеку нерухоме майно - садовий будинок, літ. «А», загальною площею 270,90 кв.м, житловою площею 46 кв.м, спорудження №№ 1 , 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:90:894:0112 площею 0,0676 га, що розташована на АДРЕСА_1 , заставною вартістю 3 030 000,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 року стягнуто солідарно з позичальника ТОВ «Винодел Молдови Компані» та поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 6 039 809 грн 38 коп., яка виникла станом на 7 квітня 2010 року.

Згідно розрахунку наданого позивачем станом на 09 квітня 2013 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 76-г/07 становить 8 614 870 грн 68 коп., що включає: заборгованість по тілу кредиту в сумі 3 493 161 грн 19 коп., з яких заборгованість у гривні - 1 687 850 грн 62 коп., заборгованість у доларах США - 225 861,45 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 1 805 310 грн 57 коп.; заборгованість по процентах в сумі 1 497 607 грн 18 коп., з яких заборгованість у гривні - 796 243 грн 49 коп., заборгованість у доларах США - 87 747,24 долари США, що по курсу НБУ еквівалентно 701 363 грн 69 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, розрахована за період з 1 лютого 2008 року по 09 квітня 2013 року включно, в сумі 3 624 102 грн 31 гоп.

Згідно п. 2.3. іпотечного договору укладеного між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет іпотеки, в тому числі достроково, у разі, якщо зобов`язання, забезпеченою іпотекою, не буде виконано повністю або частково (в разі несвоєчасної сплати процентів та/або частини кредиту).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2007 року державний реєстратор вніс дані про іпотеку садового будинку та земельної ділянки (а.с. 25-28,т.4).

Із змісту умов укладеної між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 мирової угоди, визнаної ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2008 року, право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вказаною адресою перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_5 .

В подальшому на підставі умов укладеної між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 мирової угоди, визнаної ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2009 року, право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» обставина щодо переходу права власності на іпотечне майно до ОСОБА_2 не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

13 березня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левченко В. Г. було вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі від 28 грудня 2007 року № 76-Г/07-ІД-275 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в сумі 4 603 378,97 грн, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2010 року порушено провадження у справі №49/70-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані» та з моменту порушення провадження у справі введений мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зупинено виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторія.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 березня 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Винодел Молдови Компані» на загальну суму 16 837 919 грн 94 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 травня 2011 року продовжено строк процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна ТОВ «Винодел Молдови Компані» на три місяці - з 27.04.2011 року до 27.07.2011 року.

Зобов`язано розпорядника майна банкрута до 27.07.2011 року надати господарському суду клопотання щодо припинення процедури розпорядження майном та відкриття ліквідаційної процедури та затверджено оплату послуг арбітражного керуючого у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень розпорядника майна ТОВ «Винодел Молдови Компані».

Постановою Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року ТОВ «Винодел Молдови Компані» визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Лецкана В`ячеслава Львовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2013 року продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора ТОВ «Винодел Молдови Компані» на шість місяців з 11.12.2012 року по 11.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 січня 2019 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані»; ліквідовано банкрута - ТОВ «Винодел Молдови Компані» (ідентифікаційний код 32108133) як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; дію мораторію припинено, провадження у справі про банкрутство №49/70-б - закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року у справі № 49/70-б за участю представника ПАТ «ФІДОБАНК» ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 січня 2019 року у справі №49/70-б - залишено без змін.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року у справі №49/70-б щодо визнання ТОВ «Винодел Молдови компані» банкрутом та ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 січня 2019 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Винодел Молдови Компані»; ліквідовано банкрута - ТОВ «Винодел Молдови Компані» (ідентифікаційний код 32108133) як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; дію мораторію припинено; провадження у справі про банкрутство №49/70-б закрито.

Статтею 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції яка діяла на день визнання ТОВ «Винодел Молдови компані» банкрутом) встановлено наслідки визнання боржника банкрутом. Визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, зокрема: строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

В межах справи №49/70-б ліквідатором боржника визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПУАТ «Фідобанк».

Тобто, ПУАТ «Фідобанк» був учасником справи про банкрутство ТОВ «Винодел Молдови компані» №49/70-б, як кредитор та було наділене спеціальними правами щодо захисту своїх майнових прав.

Частиною 4 ст. 593 ЦК України вказано, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Пунктом 2 Розділу ІІ «; Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» вказано, що цей Закон застосовується і до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

З матеріалів справи вбачається, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки ПУАТ «Фідобанк» розпочало в 2009 році в позасудовому порядку (виконавчий напис, який був скасований рішенням суду) та в судовому у травні 2013 року до ліквідації банкрута - ТОВ «Винодел Молдови Компані».

(Постанова Верховного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 910/2815/19).

Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача станом на 09 квітня 2013 року в сумі 8 614 870 грн 68 коп.

Однак, з моменту визнання ТОВ «Винодел Молдови компані» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута (як і з моменту пред`являння вимоги / позову до боржника про дострокове виконання своїх зобов`язань за договором).

Згідно ч.4 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно ч.1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі за договором купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону, може відбуватись на підставі рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 61 постанови від 29 травня 2019 року у справі 310/11024/15-ц дійшла висновків, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону ЗУ «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 цього Закону, є неналежним способом захисту.

У пункті 3.3.5, розділу 4 договору іпотеки від 28.12.2007 року сторони передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки - іпотекодержатель має право продати від свого імені будь-якій особі покупцеві предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та розділу 4 договору (звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено згідно ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», позасудовому порядку, без укладання окремого договору, на підставі цього договору, який одночасно є договором про задоволення вимог Іпоткодержателя).

Враховуючи вищевиладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав іпотекодержателя.

Вищевказане узгоджується з правововим висновком викладеним у постанові Верховного суду від 15 червня 2021 року справа № 922/2416/17.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Умовами п. 7.3кредитного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Пунктом 1.1.3 визначено, що кінцевим терміном повернення заборгованості за договором є 24.12.2010 року.

13 березня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г. було вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі від 28 грудня 2007 року № 76-Г/07-ІД-275 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в сумі 4 603 378 грн 97коп. (а.с. 124-125, т. 2), який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року (а.с. 128-132, т. 2) визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Даним виконавчим написом встановлено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 28 грудня 2007 року.

Тобто, вчинення виконавчого напису потягло зміну строку виконання основного зобов`язання.

До часу скасування виконавчого напису нотаріуса право позивача щодо задоволення своїх майнових вимог за рахунок переданого в іпотеку майна порушено не було, а було захищено чинним у вказаний період виконавчим написом нотаріуса.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, до визначених статтями 263, 264 ЦК України підстав зупинення чи/або переривання позовної давності не належить.

(Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 та від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц).

З рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2011 вбачається, що з позичальника ТОВ «Винодел Молдови Компані» та поручителя ОСОБА_1 було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 6 039 809 грн 38 коп., яка виникла за період з 01.02.2008 року по 07.04.2010 року.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №523/10255/15-ц виклала правовий висновок відповідно до якого позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Колегія суддів погоджується з висновом суду першої інстанції про те, що з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до суду позивач звернувся 23 травня 2013 року, тобто з порушенням трирічного строку позовної давності.

Позовна давність позивачем пропущена, однак позивач не надав обґрунтованих підстав для поновлення відповідного строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про те, що вчинення виконавчого напису потягло за собою зміну строку виконання основного зобов'язання є помилковим, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 та від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц спростовують доводи скаржника щодо помилковості висновків суду першої інстанції.

Твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову повністю з підстав застосування спливу строку позовної давності не звернув уваги на те, що заяву про застосування строків позовної давності було подано лише одним з відповідачів, а саме ОСОБА_1 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту і з цих підстав судом відмовлено в позові.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Othersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» - Єрмака Валерія Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2022 року.

Головуючий

Судді