Постанова

від 09.11.2022 по справі 910/16672/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. Справа№ 910/16672/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Воронков В.О. (в залі суду);

від відповідачів: 1. Савулій В.О. (в залі суду);

2. Керничний Н.І. (в залі суду);

вільний слухач: Петков О.Ф. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та заяву Офісу Генерального Прокурора про приєднання до апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021

у справі № 910/16672/20 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного підприємства "Дінекс-Трейд"

до 1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

2) Офісу Генерального прокурора

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Державної казначейської служби України

про стягнення 4 663 749,94 грн,-

За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень

Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" (далі - ПП "Дінекс-Трейд", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство, АРМА, відповідач-1) та Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2) про стягнення 4 663 749,94 грн майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок спільних протиправних дій відповідачів було накладено арешт на майно, належне позивачу, а саме: 60 т пшениці 6-го класу, 92 т пшениці 3-го класу, 373 т насіння соняшника (далі - актив) та проведено електронні торги у формі аукціону з його продажу. Внаслідок зазначених протиправних дій позивач не зміг реалізувати зазначений актив, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 22, 1166, 1176, 1190, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд стягнути з відповідачів солідарно 4 663 749,94 грн майнової шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 позовні вимоги ПП "Дінекс-Трейд" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПП "Дінекс-Трейд" суму матеріальної шкоди у розмірі 4 663 749,94 грн, судовий збір у розмірі 69 956,25 грн.

Рішення мотивоване тим, що суд керувався ч.ч. 1-3 ст. 22, ст.ст. 1166, 1176, ч. 1 ст. 1190, ч. 2 ст. 1192 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", ст.ст. 73, 75, 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дійшов висновку про заподіяння позивачу відповідачами матеріальної шкоди у розмірі 4 663 749,94 грн, що позивач довів причинний зв`язок між діями відповідачів і понесеною шкодою, а саме, діями відповідача-2, а також протиправними діями АРМА, яке діяло без достатніх правових підстав при існуванні ухвал Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 та незаконно реалізувало сільськогосподарську продукцію, яка належала ПП "Дінекс-Трейд" на праві власності. Місцевий господарський суд відхилив твердження відповідача-1, що ним не отримано ухвалу від 14.02.2019 у справі № 916/325/19, вказавши, що такі спростовуються заявою позивача про недопущення порушень права власності від 28.05.2019, надісланою ним відповідачу-1 напередодні аукціону, до якої додавалась вказана ухвала.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та заяву Офісу Генерального прокурора про приєднання до апеляційної скарги задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 скасовано. Ухвалено у справі № 910/16672/20 нове рішення. У позові Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" відмовлено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" на користь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів 104 934,38 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" на користь Офісу Генерального прокурора 104 934,38 грн судового збору за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 02.02.2022 касаційну скаргу Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16772/20 скасовано. Справу № 910/16772/20 направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду від 02.02.2022 мотивована тим, що поклавши в основу оскаржуваної постанови висновок про недоведеність позивачем заявлених вимог, апеляційним судом не було належним чином з`ясовано всі обставини, що мають значення для розгляду вимог про стягнення матеріальної шкоди. У даному випадку, дійшовши висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд на думку колегії суддів, не спростував висновків суду першої інстанції, зокрема, про протиправність дій АРМА при реалізації 30.05.2019 на аукціоні сільськогосподарської продукції, та в порушення ст. 277 ГПК України, не довів невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом, однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки доводам позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, не навів ні зміст аргументів ПП "Дінекс-Трейд", ні відповідного обґрунтування на їх відхилення. Погодившись з доводами АРМА та Офісу Генерального прокурора про відсутність підстав для стягнення з них матеріального шкоди, апеляційним судом було залишено без оцінки аргументи ПП "Дінекс-Трейд", зокрема, про те, що діями відповідачів його було протиправно позбавлено права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, і як наслідок, підприємство не отримало прибуток (грошові кошти) від реалізації належної йому сільськогосподарської продукції на підставі договору купівлі-продажу № 20.01.19-1 від 23.01.2019.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і заяви про приєднання до апеляційної скарги та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, АРМА звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 та ухвалити нове, яким відмовити ПП "Дінекс-Трейд" у задоволенні позову в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги АРМА наголошує на тому, що діяло на виконання вимог ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", а саме: отримано актив в управління на підставі ухвали суду, обґрунтовано доцільність обрання шляху реалізації, обрано суб`єкта оціночної діяльності, яким здійснено оцінку активу, проведено аукціон з продажу, визначено переможця, укладено з останнім договір купівлі-продажу, а надалі на підставі ухвали про скасування арешту повернуто кошти власникам активу разом із нарахованими відсотками. Акцентує увагу на тому, що згідно з інспекційним звітом № РС/РС/ІЛ9АР230 до АРМА фактично передано значно менший об`єм (вагу) зернових культур, ніж зазначений в ухвалі про скасування арешту.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що АРМА під час здійснення своїх повноважень не врахувало ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19, якою накладено обтяження на спірний актив. З огляду на приписи ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), арешт, накладений у кримінальному провадженні, є пріоритетнішим за арешт, накладений у господарській справі. Більш того, АРМА не було учасником справи № 916/325/19 і в період з 14.02.2019 по 04.06.2019 не отримувало належним чином засвідчену копію зазначеної вище ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/325/19 навіть до відома.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку про незалежну оцінку майна, виконану суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "РМ Консалтинг" 23.05.2019. Вказаний висновок, на думку скаржника, є частиною саме процедури виконання функцій АРМА відповідно до вимог закону, а не висновком експерта, наданим на підтвердження того чи іншого факту після вчинення певних правовідносин, як зазначив суд, тому має оцінюватись у сукупності з іншими доказами. Суд не навів належних мотивів відхилення цього доказу.

Також, скаржник зазначає, що наведені в доказах позивача ціни - це загальна вартість подібних товарів на ринку України, а проведена оцінка ТОВ "РМ Консалтинг" - це комплекс заходів, спрямованих на визначення ринкової вартості саме активу. Тому, на думку апелянта, в частині доведення вартості активу перевагу має саме висновок незалежного суб`єкта оціночної діяльності, який здійснювався відносно конкретного майна, враховуючи усі його недоліки та переваги.

На думку скаржника, місцевий господарський суд проігнорував приписи ч. 8 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і не прийняв до уваги твердження та письмові докази АРМА стосовно того, що після отримання ухвали про скасування арешту та вимоги адвоката позивача - Воронкова О.В. № 41 від 16.06.2020 перший відповідач здійснив розподіл коштів між позивачем і ФГ "Дінекс-Трейд", які сплатив згідно з платіжними дорученнями від 28.08.2020 № 27-1, № 27-2, № 27-3, № 27-4.

Також, на думку скаржника, судом не обґрунтовано нормативно-правовими актами свій висновок про те, що АРМА незаконно реалізувало сільськогосподарську продукцію, тоді як перший відповідач керувався і діяв в межах вимог ст. 100 КПК України, ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", пп. 15 п. 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 613, а також об`єктивно, неупереджено й належним чином обґрунтував необхідність реалізації активу як шлях управління ним.

Скаржник вважає, що позивачем не доведено незаконність рішень, дій чи бездіяльності АРМА як органу державної влади, що спричинило збитки для ПП "Дінекс-Трейд". Відтак, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позовних вимог ПП "Дінекс-Трейд" до АРМА, Офісу Генерального прокурора про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 4 663 749,94 грн, посилаючись лише на формальні міркування позивача.

23.06.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Офісу Генерального прокурора надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20, в якій заявник просить суд задовольнити апеляційну скаргу АРМА, скасувати оспорюване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У заяві про приєднання до апеляційної скарги, крім доводів, аналогічних доводам апеляційної скарги, зазначено, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не надав оцінки доводам Офісу Генерального прокурора та АРМА про те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 07.10.2019 у справі № 916/325/19, якою вирішено усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користуватися та розпоряджатися своїм майном - зерновими культурами, містить зобов`язальні вимоги лише для елеватора і не могла бути виконана, оскільки зернові культури є річчю, визначеною родовими ознаками, тобто повернення зернових культур одному з потерпілих порушує права всіх інших десятків потерпілих у кримінальному провадженні.

На думку другого відповідача, господарський суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки ухвалою Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к про накладення арешту, не врахував, що в резолютивній частині ухвали апеляційний суд не вирішував питання належності зернових культур певному власнику. Поряд з тим, ухвалою Київського апеляційного суду від 03.03.2020 у справі № 11-сс/824/1364/2020 повторно скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к про накладення арешту. При цьому, у резолютивній частині судового рішення чітко зазначено, що 1 800 т соняшника належить державному підприємству - ПАТ "Аграрний фонд", хоча арешт накладено лише на 757 т соняшника, тобто зерна соняшника, який би належав ПП "Дінекс-Трейд" з числа арештованого - не існує.

Також заявник звертає увагу, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам Офісу Генерального прокурора про те, що позивач свідомо приховав означений факт, хоча достеменно про нього знав, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 11.07.2020 у справі № 11-о/824/8/2020 йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження про перегляд ухвали від 03.03.2020.

За доводами другого відповідача, при постановлені оскаржуваного рішення суд не врахував, що предметом доказування у цій справі є неправомірна діяльність відповідачів - прокурора при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32018100110000013 від 02.02.2018 та АРМА при реалізації арештованого майна, що швидко псується, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів матеріальної шкоди позивачу в розмірі 4 663 749,94 грн, наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів. Однак, доказів такої бездіяльності або протиправної діяльності відповідачів позивач суду не надав.

Порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 КПК України. Однак матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалося, що позивач у встановленому законодавством порядку (шляхом подання скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора) оскаржував бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), а копії листів, адресовані ТОВ "Аліягський елеватор" та АРМА, не є належними та допустимими доказами такої бездіяльності посадових осіб Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України).

Також Офіс Генерального прокурора у заяві посилається на те, що відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України, як передбачено ч. 3 ст. 127 КПК України, реалізується лише у випадках та у порядку, що встановлені окремим законом. На сьогодні в Україні єдиним механізмом відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, залишається подання цивільного позову (окремо або в межах кримінального провадження) до особи, яка вчинила злочин.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Північного апеляційного господарського суду, вказав на те, що другим відповідачем, на відміну від позивача, до матеріалів справи не надано письмових доказів наявності у інших суб`єктів господарювання майнових прав на сільськогосподарську продукцію, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", у зв`язку із чим доводи відповідача стосовно кількості потерпілих у кримінальному провадженні, розміру їх ймовірних майнових вимог є декларативними та такими, що не стосуються предмету судового дослідження у даній справі. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності у перелічених за змістом заяви другого відповідача від 18.06.2021 осіб матеріально-правової зацікавленості у захисті своїх майнових прав у встановленому законом порядку.

На думку позивача, АРМА належним чином не обґрунтувало необхідність застосування способу управління майном у вигляді реалізації активу (в тому числі без належного та всебічного з`ясування реального та правомірного власника відповідного активу або його частини). Поряд із зазначеним, в матеріалах даної справи містяться докази звернення ПП "Дінекс-Трейд" до АРМА та Державного підприємства "СЄТАМ" з заявами про недопущення порушень ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, ст.ст. 140, 144, 145,235, 326 ГПК України під час дії ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про арешт спірного майна. Більш того, як зазначалось вище, на теперішній час у судовій практиці не визначено єдиного підходу, висновку Верховного Суду з питання застосування ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" від 10.11.2015 № 772-VIIІ (з наступними змінами та доповненнями), стосовно питання застосування способу управління майном у подібних правовідносинах, що підтверджується змістом ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2020 про відкриття касаційного провадження у справі № 910/7663/19 за позовами Фермерського господарства "Дінекс-Агро", Фермерського господарства "Арна", ПП "Дінекс-Трейд" до АРМА та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Державного підприємства "СЄТАМ" про визнання недійсними результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу активу, про який йдеться у матеріалах даної справи. В межах провадження у справі № 916/325/19 при частковому задоволенні позову ПП "Дінекс-Трейд" у вказаній справі судом застосовано норми правового інституту "захисту права власності", зокрема, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, чим встановлено юридичний факт наявності у ПП "Дінекс-Трейд" права власності на передану ним для зберігання ТОВ "Аліягський елеватор" сільськогосподарську продукцію по договору складського зберігання зерна № 34 від 26.08.2018. Таким чином, прокурор під час накладення арешту на майно ПП "Дінекс-Трейд" всупереч ст. 98 КПК України прийняв передчасне, належним чином необґрунтоване та невмотивоване процесуальне рішення, винесене без належного врахування обставин вчинення кримінального правопорушення. При цьому, слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог ст. 173 КПК України, чим допущено істотне порушення вимог КПК України, в свою чергу, АРМА, при ігноруванні ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про накладення арешту на зернові культури, які знаходились на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", діяло без достатніх правових підстав.

На думку позивача, якщо б його не було протиправно позбавлено відповідачами права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, позивач міг би отримати від реалізації своєї сільськогосподарської продукції 4 663 749,94 грн на підставі договору купівлі-продажу № 20.10.19-1 від 23.01.2019.

Позивач вважає, що приведені за змістом позовної заяви обставини позбавлення відповідачами позивача права власності на належну йому сільськогосподарську продукцію, запроваджені Великою Палатою Верховного Суду принципи застосування такої цивільно-правової санкції, як відшкодування збитків (шкоди), положення ст.ст. 3, 4, 45 ГПК України, ст.ст. 11, 22, 167, 170, 1166, 1190, 1192 ЦК України, ст. 13 Конвенції, а також наведена у позовній заяві практика Європейського суду з прав людини, на думку позивача, дозволяють застосування у судовому порядку такого альтернативного способу захисту порушеного майнового права (ч. 1 ст. 1192 ЦК України), як відшкодування майнової шкоди, у тому числі, у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди. Доказів, спростовуючи викладене, відповідачами з дотриманням вимог ст.ст.76, 79 ГПК України, під час розгляду даної справи до суду надано не було.

Позивач зазначає про те, що правові висновки колегії суддів Північного апеляційного господарського суду за змістом постанови від 26.10.2020 у справі № 910/7663/19 стосуються лише питання обрання позивачами невірного способу захисту порушеного права та не спростовують доводів та підстав позову ПП "Дінекс-Трейд" у даній справі (на чому наполягає відповідач), оскільки зазначена постанова не містить будь-яких преюдиціальних висновків (фактів) стосовно порушених ПП "Дінекс-Трейд" у даній справі питань.

Позивач вважає, що наведені АРМА за змістом апеляційної скарги та Офісом Генерального Прокурора за змістом заяви при приєднання до апеляційної скарги, доводи та міркування не спростовуються наведених та документально підтверджених позивачем за змістом позовної заяви обставин безпосередньої причетності відповідачів, як системо утворюючої ланки в системі правоохоронних органів та посадових осіб, відповідальних за забезпечення державою, так би мовити "доказів кримінального провадження", до незаконного відчуження чужого майна, а наведені судом першої інстанції за змістом оскаржуваного судового рішення у даній справі мотиви задоволення позовних вимог цілком правомірно та відповідно до вимог ч. 4 ст. 75, ч. 4 ст. 236 ГПК України, обґрунтовані запровадженою Великою Палатою Верховного Суду практикою застосування такої цивільно-правової санкції, як відшкодування збитків (шкоди), нормам ст.ст. 11, 22, 167, 170, 1166, 1176, 1190, 1192 ЦК України, ст. 13 Конвенції, та правомірно реалізують такий альтернативних спосіб захисту порушеного майнового права (ч. 1 ст. 1192 ЦК України), як відшкодування майнової шкоди, як у вигляді реальних збитків, так у вигляді упущеної вигоди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2022 справу № 910/16672/20 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20. Призначено справу № 910/16672/20 до розгляду у судовому засіданні 02.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 заяву представника Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 розгляд справи № 910/16672/20 відкладено на 11.08.2022.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.08.2022, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16672/20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Майданевич А.Г., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 прийнято справу № 910/16672/20 за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Майданевич А.Г., Зубець Л.П. Призначено розгляд апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 на 28.09.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022, для розгляду справи № 910/16672/20 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 прийнято справу № 910/16672/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 до 09.11.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2022 надав докази повідомлення Державної казначейської служби України про судове засідання у справі № 910/16672/20, яке відбудеться 09.11.2022.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, введення воєнного стану в Україні, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/16672/20 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 залишити без змін.

Представник першого відповідача у судовому засідання 09.11.2022 підтримав доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 та ухвалити нове, яким відмовити ПП "Дінекс-Трейд" у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 09.11.2022 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.08.2018 між позивачем, як поклажодавцем, та ТОВ "Аліягський елеватор", як зерновий склад, укладено договір складського зберігання зерна №34 предметом якого, згідно п. 1.2., є послуги ТОВ "Аліягський елеватор" по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених договором, а також послуги зі зберігання зерна.

Відповідно до умов п. 7.1 договору його сторонами передбачено строк зберігання зерна тривалістю до 30.04.2019.

Згідно із умовами п. 3.1 договору, ТОВ "Аліягський елеватор" прийняті на себе зобов`язання з забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску позивачу, забезпечення доступу позивача до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

При цьому, "Зерновий склад" - ТОВ "Аліягський елеватор" не має права розпоряджатися зерном (його частиною) позивача крім випадків, передбачених законодавством та цим договором (п. 5.1 договору).

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач, згідно із карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 передав ТОВ "Аліягський елеватор" на зберігання пшеницю 6-го класу у кількості 60 т, пшеницю 3-го класу у кількості 92 т, а також насіння соняшника у кількості 373 т.

23.01.2019 між позивачем та ТОВ "- Південний торговий дім -" укладено договір купівлі-продажу № 20.01.19-1 про поставку сільськогосподарської продукції, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого у с. Новохолмське, Арцизького району Одеської області, згідно з даними картки кількісно-якісного обліку за формою № 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.

01.02.2019 позивач звернувся до ТОВ "Аліягський елеватор" з листом-вимогою про відвантаження на автотранспорт пшениці 6-го класу у кількості 60 тон, пшениці 3-го класу у кількості 92 тони та насіння соняшника у кількості 373 т, що є об`єктом договору складського зберігання зерна № 34 від 26.08.2018. Проте, вказана вимога залишена ТОВ "Аліягський елеватор" без відповіді та задоволення.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України про накладення арешту:

- накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбурнари, вулиця Князева 92, Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9,19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території "Аліягський Елеватор".

12.02.2019 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліягський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ПП "Дінекс-Трейд" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, пшениці 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 60 тон, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 92 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 373 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 задоволено заяву Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" про забезпечення позову, накладено арешт на пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 60 тон, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 92 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 373 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 по Приватному підприємству "Дінекс-Агро", що зберігається на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, та передано їх на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос".

Твердження першого відповідача, що ним не отримано ухвалу від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 спростовуються заявою позивача, яка була надіслана першому відповідачу, про недопущення порушень права власності від 28.05.2019 (напередодні аукціону 30.05.2019) до якої додавалась вказана ухвала.

07.10.2019 Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі № 916/325/19, яким задоволено позов Приватного підприємства "Дінекс-Трейд", усунуто перешкоди у здійсненні приватним підприємством "Дінекс-Трейд" права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліягський елеватор" утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть приватному підприємству "Дінекс-Трейд" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, пшениці 6 класу врожаю 2018 року у кількості 60 тон насипом, пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 92 тони насипом та насіння соняшника врожаю 2018 року у кількості 373 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 по Приватному підприємству "Дінекс-Трейд".

Як вказано в ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2019 у справі № 916/325/19, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.

В подальшому 24.05.2019 на сайті https://setam.net.ua/auction/354139 розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352525 (зернові культури виявлені в наступній кількості: соняшник - 757,392 мт (об`єм - 1077,39 м3; 943,200 м3; 1077,39 м3; 154,44 м3; натура - 0,38; 0,310;0,360; вага - 409,41 т; 292,392 т; 55,59 т; середня висота вантажу - 2,3 м; 2,3 м; 2,3 м); пшениця - 166,07 мт (об`єм - 82,109 м3; 28,97 м3; 116,43 м3; натура - 0,73; 0,730; 0,730; вага - 59,93 т; 21,14 т; 85 т; середня висота вантажу - 1,85 м; 1,3 м; 1,6 м), кукурудза - 3,46 мт (об`єм - 5,020 м3; натура - 0,690; вага - 3,460 т; середня висота вантажу - 0,8 м); ячмінь - 25,457 мт (об`єм - 40,09 м3; натура - 0,635; вага - 25,457 т; середня висота вантажу - 2,1 м); місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н., сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.

Відповідно до протоколу № 409121 проведення електронних торгів, 30.05.2019 відбулись електронні торги з реалізації майна: зернові культури, круп`яні та олійні культури; місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, б. 36; реєстраційний номер лота 352545; ціна продажу 1 848472,11 грн. Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс", за результатами яких, 04.06.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу 15, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 2, 4 вказаного договору місцезнаходження активів: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, б. 36. Ціна договору за активи становить 1 848 472,11 грн. відповідно до протоколу електронних торгів № 409121 від 30.05.2019.

В подальшому позивач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 провадженні № 1-кс-9251/19 по справі № 757/5801/19-к про арешт майна у кримінальному провадженні №12019000000000087 відповідно до якої просив, оскаржуване судове рішення скасувати в частині арешту вищевказану сільськогосподарську продукцію (пшеницю 6 класу врожаю 2018 року у кількості 60 тон насипом, пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 92 та насипом та насіння соняшника врожаю 2018 року у кількості 373 тони насипом).

Ухвалою суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019р. провадженні № 1-кс-9251/19 по справі № 757/5801/19-к, встановлено передчасний, немотивований та протиправний характер передачі АРМА в управління для реалізації в порядку та і умовах, визначених ст.ст. 1. 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернових культур, круп`яних та олійних культур, які перебували на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: Одеська область, Арцизький район., сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 встановлено, що не зважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову слідчого про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12019000000000087 від 02.02.2019, як вважає апеляційний суд, прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а відтак слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог ст. 173 КПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Дінекс-Трейд" (позивач) зазнало збитків наслідок спільних протиправних дій відповідачів, а саме:

- протиправного накладення прокуратурою арешту на актив (зернові культури), що встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к;

- дій АРМА, яке, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення з метою забезпечення позову арешту на спірні зернові культури (пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 60 т, пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 92 т, насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 373 т), що зберігаються на території ТОВ "Аліягський елеватор", яку позивач надіслав АРМА напередодні аукціону, здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставою згідно зі ст. ст. 22, 1166, 1176, 1190, 1192 ЦК України для солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У пункті 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначені ст. 1176 ЦК України, відповідно ч. 1 якої шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

Як вже зазначалось, доводячи наявність неправомірних рішень (дій) відповідачів, ПП "Дінекс-Трейд" у позовній заяві послалось на те, що арешт на зернові культури накладено прокуратурою протиправно і це встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к, а АРМА, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення арешту на спірне майно, що зберігалося на території ТОВ "Аліягський елеватор", здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

Так, в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к вказано про те, що не зважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову слідчого про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12019000000000087 від 02.02.2019 року, як вважає апеляційний суд, прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а відтак слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог ст. 173 КПК України. На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання заступника начальна відділу Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про арешт майна - зернових культур, круп`яних та олійних культури, які перебувають на території ТОВ «Аліягський Елеватор» (ЄДРПОУ 40169012) за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Князева 92, Березівський район с. Новоселівка вул. Нова 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем належним чином доведено те, що прокурором під час розгляду справи № 757/5801/19-к належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України і заступником начальника відділу Генеральної прокуратури України заявлено клопотання про накладення арешту на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебували на території елеватора ТОВ «Аліягський елеватор», як на речовий доказ у кримінальному провадженні, з порушенням вимог КПК України та за недоведеністю арешту мана, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Повноваження АРМА визначено Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і Положенням про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 613 від 11.07.2018.

Статтею 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено, що АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

За змістом ч. 2 ст. 21 цього Закону управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Частиною 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у вказаній редакції визначено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора (ч.5 ст. ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Водночас, порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений ст. 100 КПК України, ч. 6 якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Абзац 7 ч. 6 с. 100 КПК України визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

На відміну від абз. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України перелік майна, визначений ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", не є вичерпним.

Стаття 21 зазначеного Закону стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Натомість абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, аналізуючи наведені норми, підставою для передачі АРМА активів, визначених у ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та ст. 100 КПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.

Як вже зазначалось, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Князева 92, Березівський район с. Новоселівка вул. Нова 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор".

Так, як вбачається із матеріалів справи, спірне майно (зернові, круп`яні та олійні культури) за ухвалою слідчого судді від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к не було передано АРМА виключно для його реалізації відповідним процесуальним документом, окрім того, у мотивувальній частині ухвали слідчим суддею зазначено про необхідність збереження спірного майна як речового доказу у кримінальному провадженні № 12019000000000087.

Натомість Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів належними та допустимими доказами не доведено необхідності, у даному випадку, застосування саме такого способу управління майном як реалізація активу.

Таким чином, твердження Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про те, що здійснюючи реалізацію спірного активу, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к є необґрунтованим, не доведеним належними та допустимими доказами.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у ст. 321 ЦК України.

Втручання держави в право на мирне володіння майном є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що реалізація Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів спірного майна (зернові, круп`яні та олійні культури) за відсутності чітко визначених підстав для таких дій, є прямим порушенням ст. 41 Конституції України та свідчить про необґрунтоване втручання державних органів у право власності позивача, що, у свою чергу, свідчить про порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прав позивача на мирне володіння майном.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає також про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 з метою забезпечення позову у справі № 916/325/19 було накладено арешт на належні ПП "Дінекс-Агро" пшеницю та насіння соняшника, що зберігається на території ТОВ "Аліягський елеватор", тобто встановлено обтяження щодо розпорядження відповідним майном на всій території України, і про зазначене судове рішення АРМА було повідомлене позивачем заздалегідь - 28.05.2021, що підтверджено наявною в матеріалах даної справи заявою позивача від 28.05.2019 про недопущення порушень законодавства України.

Надсилання зазначеної заяви позивачем першому відповідачу підтверджується матеріалами справи (а.с. 259, т. І), а отримання вказаної заяви, до якої була додана копія ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19, підтверджується, зокрема, змістом листа АРМА від 21.06.2019 за вих. № 4544/1-33-19/6, у зв`язку із чим, твердження першого відповідача про необізнаність останнього щодо факту накладення арешту на спірне майно станом на день проведення торгів від 30.05.2019, оцінюється судом апеляційної інстанції критично.

Як зазначалося вище, згідно протоколу № 409121 "Проведення електронній торгів" від 30.05.2019 ціна продажу за лотом № 352545 склала суму у розмірі 1 848 472,11 грн.

Проте, відповідно до даних листа Торгово-промислової палати України щодо цін на сільськогосподарську продукцію від 17.10.2019 за №2598/08.0-7.3, реалізація арештованого майна електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціоні продажу майна, лот № 352545, (станом на 29.05.2019, тобто на день проведення електронних торгів) у формі аукціону з продажу майна, діяли наступні закупівельні оптові ціна зернові культури врожаю 2018 року (СРТ-завод, грн./тн. З ПДВ), а саме: за пшеницю 3 класу у межах 5 300 - 5 600 грн/тн; за пшеницю фуражну 4-6 класів у межах 5 100-5 400 грн/тн, а також закупівельні оптові ціни за олійні культури врожаю 2018 (ЕХW, грн./тн. з ПДВ), зокрема, за насіння соняшника у межах 10 100 - 10 500 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи договору купівлі-продажу № 20.01.19-1 від 23.01.2019, укладеного між позивачем та ТОВ "- Південний торговий дім -", щодо поставки сільськогосподарської продукції, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованому у с. Новохолмське, Арцизький району Одеської області, а саме: п. 1.2 договору, зазначено, що передбачений умовами п. 1.1. даного договору товар складається з: пшениці 3-го класу у кількості 92 тонни +/- 5%, у заліковій вазі за ціною 5 600,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 515 200,00 грн з ПДВ; з пшениці 6-го класу у кількості 60 тонн +/- 5% у заліковій вазі за ціною 5 400,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 324 000,00 грн з ПДВ; насіння соняшника у кількості 373 тонни +/- 5%, у заліковій вазі за ціною 10 500,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 3 916 500,00 грн з ПДВ. Постачальник підтверджує, що товар належить йому на праві власності та зберігається на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованому у с. Новохолмське, Арцизький району Одеської області згідно даних картки кількісно-якісного обліку форма №36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, висновок господарського суду першої інстанції про те, що вартість пшениці 6-го класу у кількості 60 тон, пшениці класу у кількості 92 тонни, а також насіння соняшника у кількості 373 тонн, то станом на 30.05.2019 (день проведення електронних торгів у формі аукціону з продажу майна лот 352545) складає 4 663 749,94 грн, у тому числі: 324 000 грн (60 тн пшениці 6-го класу*5 400 грн) + 515 200 грн. (92 тони пшениці 3-го класу*5 600 грн.) + 3 916 500 грн (373 тони насінням соняшника*10 500 грн) - 91 950,06 грн сплачено першим відповідачем згідно із платіжним дорученням № 27-3 від 28.08.2020 (ухвала Одеського окружного адміністративного суду 11.09.2020 про закриття провадження в адміністративній справі № 420/4558/20), є правильним.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача щодо завдання йому шкоди в розмірі 4 663 749,94 грн.

Дослідивши долучений до відзиву на позовну заяву першим відповідачем висновок ТОВ "РМ Консалтинг" про належну оцінку майна від 23.05.2019, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначений висновок не підтверджується іншими зібраними у справі доказами, тому не приймається до уваги, окрім того, висновок складено із вихідних даних наданих першим відповідачем у справі, а не в межах даної справи.

Поняття та загальні вимоги до висновку експерта, як доказу, визначені у ст. 98 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Так, за приписами ч. 7 ст. 98 ГПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Водночас, з урахуванням положень ст. 73 ГПК України, суд не позбавлений права надати оцінку Висновку про належну оцінку майна від 23.05.2019, зокрема, як висновку спеціаліста.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем належним та допустимим доказом доведено розмір матеріальної шкоди у сумі 4 663 749,94 грн, який, у встановленому порядку не спростований ані першим, ані другим відповідачем.

Як вже зазначалось, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, а відсутність хоча б одного з цих елементів, відповідно, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктом відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України є особа, яка її завдала. Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням ч. 1 ст. 316 ГПК України, відповідно до якої, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи те, що матеріалами справи доведено, що діями відповідачів позивача було протиправно позбавлено права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, і як наслідок останній не отримав прибуток, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачу заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 4 663 749,94 грн, позивачем доведено причинний зв`язок між діями першого та другого відповідачів та понесеною шкодою, а саме, діями другого відповідача, а також протиправними діями першого відповідача, яке діяло без достатніх правових підстав, при існуванні ухвал Господарського суду Одеської області від 14.02.2019, та незаконно реалізувало сільськогосподарську продукцію, яка належала ПП "Дінекс-Трейд" на праві власності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги першого відповідача та заяви про приєднання до апеляційної скарги другого відповідача, враховуючи викладене та наступне.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання скаржника про те, що із інспекційного звіту № PC/PC/L19AP230 від 10.04.2019 не вбачається, яка кількість арештованих культур належить ПП "Дінекс-Трейд", спростовується, відповідно до ч. 4 ст. 75, ст. 86 ГПК України юридичними фактами, встановленими Господарським судом Одеської області за змістом рішення від 07.10.2019 у справі № 916/325/19, у якій судом було застосовано норми правового інституту "захисту права власності", зокрема, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, та встановлено наявність у ПП "Дінекс-Трейд" права власності на передану ним для зберігання ТОВ "Аліягський елеватор" сільськогосподарську продукцію за договором складського зберігання зерна № 34 від 26.08.2018.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що висновки колегії суддів Київського апеляційного суду за змістом ухвали від 03.03.2020 у справі № 11-сс/824/1364/2020 про приналежність певного майна певній особі, враховуючи вимоги ч.ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України, не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, враховуючи факти, встановлені у справі № 916/325/19.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником та заявником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які є посилання в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та заяву Офісу Генерального прокурора про приєднання до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника та заявника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та заяву Офісу Генерального прокурора про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офіс Генерального Прокурора.

4. Справу № 910/16672/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 30.11.2022.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич