Постанова

від 01.03.2023 по справі 910/16672/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16672/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Цимбалістого Т.О.,

Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) - Савулій В.О.,

ПП "Дінекс-Трейд" - Пєткова О.Ф., Воронкова В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022

та рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021

у справі №910/16672/20

за позовом Приватного підприємства "Дінекс-Трейд"

до: 1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

2) Офісу Генерального прокурора,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Державної казначейської служби України,

про стягнення 4 663 749,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Дінекс-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, Агентство) та Офісу Генерального прокурора про солідарне стягнення 4 663 749,94 грн майнової шкоди підставі статей 22, 1166, 1176, 1190, 1192 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Дінекс-Трейд" зазнало збитків наслідок спільних протиправних дій відповідачів, а саме:

- протиправного накладення прокуратурою арешту на актив (зернові культури), що встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі №757/5801/19-к;

- дій АРМА, яке, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення з метою забезпечення позову арешту на спірні зернові культури (пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 60 т, пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 92 т, насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 373т), що зберігаються на території ТОВ "Аліягський елеватор", яку позивач надіслав АРМА напередодні аукціону, здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

На думку позивача, якщо б його не було протиправно позбавлено відповідачами права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, позивач міг би отримати від реалізації своєї сільськогосподарської продукції 4 663 749,94 грн на підставі договору купівлі-продажу № 20.10.19-1 від 23.01.2019.

Позивач зазначив, що ухвала слідчого судді про арешт майна в подальшому була скасована в апеляційному порядку, в задоволенні клопотання заступника начальна відділу Генеральної прокуратури України як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, було відмовлено, отже, не створила жодних правових наслідків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26.08.2018 між ПП "Дінекс-Трейд" (поклажодавець) і ТОВ "Аліягський елеватор" (зерновий склад) укладено договір № 34 складського зберігання зерна, предметом якого є послуги елеватора по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених договором, а також послуги зі зберігання зерна (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ТОВ "Аліягський елеватор" прийняло на себе зобов`язання із забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску поклажодавцеві, забезпечення доступу поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

У п. 5.1 договору складського зберігання зерна сторони погодили, що "Зерновий склад" - ТОВ "Аліягський елеватор" не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця, крім випадків, передбачених законодавством та цим договором.

Умовами п. 7.1 цього договору передбачено строк зберігання зерна до 30.04.2019.

На виконання умов вказаного договору ПП "Дінекс-Трейд" згідно із карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 передав на елеватор для зберігання пшеницю 6-го класу у кількості 60 т, пшеницю 3-го класу у кількості 92 т та насіння соняшника у кількості 373 т.

23.01.2019 ПП "Дінекс-Трейд" уклало з ТОВ "- Південний торговий дім -" договір купівлі-продажу № 20.01.19-1 про поставку сільськогосподарської продукції, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого у с.Новохолмське, Арцизького району Одеської області, згідно з даними картки кількісно-якісного обліку за формою № 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.

ПП "Дінекс-Трейд" звернулось до ТОВ "Аліягський елеватор" з листом-вимогою від 01.02.2019 про відвантаження на автотранспорт пшениці 6-го класу у кількості 60 т, пшениці 3-го класу у кількості 92 т та насіння соняшника у кількості 429 т. однак, ТОВ "Аліягський елеватор" вказану вимогу залишило без відповіді та задоволення.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5801/19-к за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України про накладення арешту:

- накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбурнари, вулиця Князева 92, Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор".

12.02.2019 ПП "Дінекс-Трейд" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Аліягський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ПП "Дінекс-Трейд" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с.Новохолмське, вул. Зернова, 1, зернових культур, переданих на елеватор на підставі договору № 34 від 26.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 задоволено заяву ПП "Дінекс-Трейд" про забезпечення позову; накладено арешт на пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 60 т, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 92 т, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 373 т згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 по ПП "Дінекс-Агро", що зберігається на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с.Новохолмське, вул. Зернова, 1, та передано їх на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос".

Ухвала від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 була надіслана першому відповідачу про недопущення порушень права власності заявою позивача від 28.05.2019, до якої додавалась вказана ухвала.

Водночас, 24.05.2019 на сайті https://setam.net.ua/auction/354139 розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352545 (зернові культури виявлені в наступній кількості: соняшник - 757,392 мт (об`єм - 1077,39 куб.м; 943,200 куб.м; 1077,39 куб.м; 154,44 куб.м; натура - 0,38; 0,310; 0,360; вага - 409,41 т; 292,392 т; 55,59 т; середня висота вантажу - 2,3 м; 2,3 м; 2,3 м); пшениця - 166,07 мт (об`єм - 82,109 куб.м; 28,97 куб.м; 116,43 куб.м; натура - 0,73; 0,730; 0,730; вага - 59,93 т; 21,14 т; 85 т; середня висота вантажу - 1,85 м; 1,3 м; 1,6 м), кукурудза - 3,46 мт (об`єм - 5,020 куб.м; натура - 0,690; вага - 3,460 т; середня висота вантажу - 0,8 м); ячмінь - 25,457 мт (об`єм - 40,09 куб.м; натура - 0,635; вага - 25,457 т; середня висота вантажу - 2,1 м); місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н., сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.

Відповідно до протоколу № 409121 проведення електронних торгів, 30.05.2019 відбулися електронні торги з реалізації майна: зернові культури, круп`яні та олійні культури; місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36; реєстраційний номер лота 352545; ціна продажу 1 848 472,11 грн. Переможцем торгів визнано ТОВ "Мегелан Плюс".

За результатами проведених електронних торгів 04.06.2019 між АРМА (продавець) і ТОВ "Мегелан Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу № 15, відповідно до п. п. 2, 4 якого місцезнаходження активів: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок. За умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму. Ціна договору за активи становить 1 848 472,11 грн. відповідно до протоколу електронних торгів № 409121 від 30.05.2019.

В подальшому позивач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 08.02.2019 провадженні № 1-кс-9251/19 по справі № 757/5801/19-к про арешт майна у кримінальному провадженні №12019000000000087 відповідно до якої просив, оскаржуване судове рішення скасувати в частині арешту вищевказану сільськогосподарську продукцію (пшеницю 6 класу врожаю 2018 року у кількості 60 тон насипом, пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 92 т насипом та насіння соняшника врожаю 2018 року у кількості 373 т насипом).

Київський апеляційний суд ухвалою від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к скасував ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 про накладення арешту на майно та про передачу АРМА в управління спірного майна, встановивши передчасний, немотивований та протиправний характер передачі АРМА в управління для реалізації в порядку та на умовах, визначених статтею 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернових культур, круп`яних та олійних культур, які перебували на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.

07.10.2019 Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі №916/325/19, яким задоволено позов ПП "Дінекс-Трейд", усунуто перешкоди у здійсненні ПП "Дінекс-Трейд" права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання ТОВ "Аліягський елеватор" утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ПП "Дінекс-Трейд" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с.Новохолмське, вул. Зернова, 1, пшениці 6 класу врожаю 2018 року у кількості 60 т насипом, пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 92 т насипом та насіння соняшника врожаю 2018 року у кількості 373 т насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 по ПП "Дінекс-Трейд".

Пославшись на наведені вище обставини та неможливість на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, ПП "Дінекс-Трейд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з АРМА (Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів) та Офісу Генерального прокурора майнової шкоди у розмірі 4663749,94 грн.

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/16672/20 позовні вимоги ПП "Дінекс-Трейд" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПП "Дінекс-Трейд" суму матеріальної шкоди у розмірі 4 663 749,94 грн та судовий збір у розмірі 69956,25 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів ПП "Дінекс-Трейд" щодо завдання йому шкоди в розмірі 4663 749,94 грн діями відповідачів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справ №910/16672/20 скасовано. Ухвалено нове рішення. У позові ПП "Дінекс-Трейд" відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з відсутності всіх передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України елементів правопорушення органів державної влади для притягнення відповідачів до такої відповідальності як відшкодування шкоди.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16672/20 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд:

- не спростував висновків суду першої інстанції, зокрема, про протиправність дій АРМА при реалізації 30.05.2019 на аукціоні сільськогосподарської продукції, та в порушення статті 277 ГПК України, не довів невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

- дійшов передчасного висновку про те, що здійснюючи реалізацію спірного активу, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5801/19-к;

- АРМА, у свою чергу, не обґрунтувало необхідність у даному випадку застосування саме такого способу управління майном як його реалізація;

- залишив поза увагою доводи позивача про реалізацію 30.05.2019 активу - сільськогосподарської продукції, на яку ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 з метою забезпечення позову у справі №916/325/19 було накладено арешт, про що АРМА було повідомлене позивачем заздалегідь;

- залишив без оцінки аргументи ПП "Дінекс-Трейд" про те, що внаслідок дій відповідачів підприємство не отримало прибуток (грошові кошти) від реалізації належної йому сільськогосподарської продукції на підставі договору купівлі-продажу № 20.01.19-1 від 23.01.2019.

За результатом нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 залишено без змін.

Підтримуючи правову позицію суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з доведеності позивачем всіх передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України елементів правопорушення органів державної влади для притягнення відповідачів до такої відповідальності як відшкодування шкоди.

Постанова обґрунтована тим, що діями відповідачів позивача було протиправно позбавлено права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, і як наслідок останній не отримав прибутку, чим заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 4663749,94 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що за ухвалою слідчого судді від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к спірне майно (зернові, круп`яні та олійні культури) не було передано АРМА відповідним процесуальним документом виключно для його реалізації, окрім того, у мотивувальній частині ухвали слідчим-суддею зазначено про необхідність збереження спірного майна як речового доказу у кримінальному провадженні №12019000000000087.

Натомість Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів належними та допустимими доказами не доведено необхідності, у даному випадку, застосування саме такого способу управління майном як реалізація активу.

Крім того, сільськогосподарська продукція позивача була реалізована не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення арешту на спірні зернові культури, що зберігаються на території ТОВ "Аліягський елеватор", яку позивач надіслав АРМА напередодні аукціону. Продаж активу, яке належало позивачу на праві власності, було здійснено за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Офісу Генерального прокурора

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, Офіс Генерального прокурора (скаржник 1) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішенням скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Дінекс-Трейд».

В обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та порушення норм процесуального права, а саме, частини 6 статті 100 КПК України в частині встановлення обставин та правової оцінки здійснення Агентством повноважень щодо реалізації майна, яке визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.

Вказане, на його думку, свідчить про відсутність всіх елементів правопорушення органів державної влади, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України для притягнення відповідачів до такої відповідальності як відшкодування шкоди, адже відповідач 1 діяв на виконання своїх повноважень, встановлених законом, відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Дінекс- Трейд».

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

АРМА (скаржник 2) в поданій до Верховного Суду касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 скасувати в частині задоволення позовних вимог до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ПП «Дінекс-Трейд» в частині стягнення з Агентства 2 331 874,50 грн.

Підставами касаційного скарження вказано пункт З частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Застосування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 вважає помилковим, оскільки вони стосуються нерухомого майна, щодо якого можливо обрати шлях управління, як реалізації так і передачі в управління за договором управління.

Скаржник 2 зазначає, що Агентством виконано вимоги статей 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", а саме, отримано актив в управління на підставі ухвали суду, обґрунтовано доцільність обрання управління активом шляхом реалізації, обрано суб`єкта оціночної діяльності яким здійснено оцінку активу, проведено аукціон з продажу, визначене переможця, укладено з останнім договір купівлі-продажу, а у подальшому на підставі ухвали про скасування арешту повернуто кошти власникам активу разом із нарахованими відсотками.

На його думку, судом неправомірно встановлено заниження вартості активу з посиланням тільки на лист Торгово-промислової палати України від 17.10.2019 № 2598/08.0-7.3. В спростування цього висновку та на підтвердження законності визначеної ціни активу АРМА посилається на наявний в матеріалах справи висновок ТОВ «РМ Консалтинг» від 23.05.2019, яким визначено загальну ринкову вартість активу".

Позиція інших учасників справи

ПП «Дінекс-Трейд» подало відзиви на касаційні скарги Офісу генерального прокурора та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в яких просить суд касаційні скарги залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позивач вважає, що правова позиція у цій справі № 910/16672/20 щодо застосування норм статей 19 - 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" від 10.11.2015 № 772-VIII (з наступними змінами та доповненнями) та частини 6 статті 100 КПК України відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18647/19.

Позивач також зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/16672/20 з підстав, передбачених пунктом З частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду за змістом постанови від 04.04.2020 у справі №925/1196/18 щодо застосування норм статей 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За вимогами частин 6, 7 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Водночас, цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими ж нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Предметом спору у цій справі є позовна вимога ПП "Дінекс-Трейд» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора про стягнення 4 663 749,94 грн майнової шкоди на підставі статей 22, 1166, 1176, 1190, 1192 ЦК України, якої позивач зазнав внаслідок спільних протиправних дій відповідачів.

В обґрунтування наявності неправомірних рішень (дій) відповідачів, ПП "Дінекс-Трейд" у позовній заяві послалось на те, що арешт на зернові культури накладено прокуратурою протиправно, що встановлено судом апеляційної інстанції у справі № 757/5801/19-к. АРМА, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення арешту на спірне майно, що зберігалося на території ТОВ "Аліягський елеватор", здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

На підтвердження протиправності дій відповідача 2 позивач послався на ухвалу Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання заступника начальна відділу Генеральної прокуратури України про арешт майна - зернових культур, круп`яних та олійних культури, які перебувають на території ТОВ «Аліягський Елеватор» за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Князева 92, Березівський район с. Новоселівка вул. Нова 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Апеляційний суд у справі № 757/5801/19-к дійшов висновку, що не зважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову слідчого про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12019000000000087 від 02.02.2019, прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а відтак слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог статті 173 КПК України.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

З урахуванням наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що факт скасування судового рішення - ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5801/19-к про накладення арешту на спірне майно, є підставою для перегляду всіх юридично значимих дій особи, які вона вчинила в період чинності такого судового рішення, зважаючи на встановлені у цій справі інші обставини недобросовісності дій - проведення реалізації майна позивача за наявності накладеного арешту чинною ухвалою про забезпечення позову в справі №916/328/19.

Колегія суддів вважає, що змістом ухвали Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к також спростовуються доводи відповідача 2 про недоведеність допущеної бездіяльності або протиправної діяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32018100110000013 з боку посадових осіб Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), які б відповідали вимогам визначеним в статей 73, 74 ГПК України.

Адже, як зазначено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к, прокурором клопотання про арешт майна внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

В заперечення проти позовних вимог ПП «Дікенс-Трейд» АРМА стверджує, що діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом, та на підставі чинної ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к, якою накладено арешт на майно з його передачею АРМА для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", яку було скасовано ухвалою Київського апеляційного суду лише 03.07.2019.

Оцінюючи доводи щодо дій відповідача 1, колегія суддів зазначає, що повноваження АРМА визначено Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон про АРМА) і Положенням про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 613 від 11.07.2018.

Управління активом за Законом про АРМА (яким визначені правові та організаційні засади функціонування Агентства) - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Суд також звертає увагу на те, що абзацом першим частини п`ятої статті 21 Закону про АРМА передбачено окрему підставу для реалізації активу, переданого в управління Агентству. Цією нормою визначено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Агентству з відповідним зверненням прокурора.

Отже, підставою для передачі Агентству активів, визначених частиною четвертою цієї статті 21 Закону про АРМА, для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.

Правова проблема щодо тлумачення норм КПК України та Закону про АРМА, що стосуються правових підстав для реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, вирішувалась Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/18647/19.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений статтею 100 КПК України, частиною шостою якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Абзац сьомий частини шостої цієї статті визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

На відміну від абзацу першого частини шостої статті 100 КПК України перелік майна, визначений статтею 21 Закону про АРМА, не є вичерпним.

Разом з тим, зазначена стаття 21 Закону про АРМА стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Натомість абзац сьомий частини шостої статті 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що норма абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України розмежовує (1) передання речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості та (2) передання речових доказів для їх реалізації.

При цьому, за змістом частини шостої цієї статті, для реалізації можуть бути передані речові докази, зазначені в її абзаці першому, тобто тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

У пункті 9.19 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що: «враховує практику розгляду судами питання забезпечення доказів у кримінальному провадженні та значення цього забезпечення і звертає увагу на те, що речові докази відповідно до частини другої статті 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, та умовою дотримання прав осіб, права яких, у тому числі й майнові, було обмежено щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт. Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №758/16546/18, постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020 у справ №757/42018/19к».

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів акцентує, що підставою для передачі Агентству активів, визначених у частині четвертій статті 21 Закону про АРМА, для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.

Водночас, як вже зазначалось, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Князева 92, Березівський район с. Новоселівка вул. Нова 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор".

Тобто, спірне майно (зернові, круп`яні та олійні культури) за ухвалою слідчого судді від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к не було передано АРМА виключно для його реалізації відповідним процесуальним документом. Окрім того, у мотивувальній частині ухвали слідчим суддею зазначено про необхідність збереження спірного майна як речового доказу у кримінальному провадженні №12019000000000087.

Постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 13.09.2017 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Примірний перелік майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації.

В постанові було визначено, що цей перелік не є вичерпним, а реалізації може підлягати майно, яке не визначене у ньому, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом. Термін «зберігання» у цьому Примірному переліку вживається у значенні будь-яких правовідносин зберігання, на які поширюється норма глави 66 ЦК України, якою відповідні правовідносини врегульовані.

Вказані критерії застосовуються у разі, якщо Агентство наділене деяким розсудом щодо вирішення питання та визначення порядку управління активами, переданими йому відповідно до Закону про АРМА, що, однак, не розповсюджується на випадки передачі активу як речового доказу у кримінальному провадженні на підставі статті 100 КПК України без зазначення про передачу такого активу виключно на реалізацію.

Водночас, у цій справі, при наявності у АРМА можливості вибору із декількох варіантів визначення порядку управління активами (згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5801/19-к - майно передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління), відповідачем 1 належними та допустимими доказами не доведено, що у даному випадку єдиним можливим варіантом управління активом - сільськогосподарською продукцією, яка на час виникнення спірних правовідносин (реалізація майна 30.05.2019) зберігалась у спеціально відведеному для тривалого зберігання зерна місці - зерновому елеваторі, розташованому за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, була його реалізація.

Доказів, на спростування викладеного, відповідачем 1 під час розгляду даної справи до суду надано не було.

Крім того, як встановили суди, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 з метою забезпечення позову у справі № 916/325/19 було накладено арешт на належні ПП "Дінекс-Агро" пшеницю та насіння соняшника, що зберігається на території ТОВ "Аліягський елеватор", тобто встановлено обтяження щодо розпорядження відповідним майном на всій території України, і про зазначене судове рішення АРМА було повідомлене позивачем заздалегідь - 28.05.2021, що підтверджено наявною в матеріалах даної справи заявою позивача від 28.05.2019 про недопущення порушень законодавства України.

У відповідності до частини першої статті 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 14.02.2019.

Суди встановили надсилання позивачем на адресу відповідача заяви про вжиття заходів щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону в частині майна, зазначеного в ухвалі Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19, (а.с. 259, т. І). Отримання вказаної заяви, до якої була додана копія ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19, підтверджується, зокрема, змістом листа АРМА від 21.06.2019 за вих. № 4544/1-33-19/6.

З огляду на застосовані щодо цього майна заходи забезпечення (накладення арешту в межах справи №916/325/19), які були чинні на час його продажу, за відсутності доказів припинення заходів забезпечення, дії відповідача 1 призвели до незаконного вибуття з власності позивача майна - сільськогосподарської продукції. Адже, як вірно зазначили суди, накладення арешту має своїм наслідком заборону на відчуження арештованого майна.

Наведені обставини підтверджують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність АРМА здійснення реалізації спірного активу на виконання своїх повноважень, встановлених Законом та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5801/19-к.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Однак, у справі, що розглядається, діями відповідачів порушуються базові принципи права на вільне володіння власністю, що знайшло своє закріплення в одному з фундаментальних європейських міжнародних договорів - Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (далі - ЄКПЛ) (ст. 1 Першого Протоколу).

У практиці Європейського суду з прав людини було вироблено три головні критерії для оцінки щодо відповідності конкретного втручання в право власності принципу правомірного і допустимого втручання, яке би відповідало приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такими критеріями є: чи є втручання в право власності законним (тобто чи передбачений такий захід національним законодавством); чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є втручання в право власності пропорційним переслідуваним цілям (тобто чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та інтересами особи, яка страждає від такого втручання).

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

У даному випадку законність втручання у право власності визначається з огляду на норми Закону про АРМА, що стосуються чітко визначених правових підстав для передачі Агентству активів та порядку управління цими активами, а також правових підстав для вчинення Агентством дій щодо реалізації майна позивача.

Верховний Суд виходить із конкретних обставин справи та зазначає, що у цій справі суди попередніх інстанцій правильно вирішили, що дії АРМА щодо реалізації активу позивача - сільськогосподарської продукції, за: недоведеності наявності єдиного можливого варіанту управління активом - його продажу з огляду на визначені ухвалою суду альтернативні варіанти порядку управління (для реалізації або передачі в управління за договором); наявності відповідного процесуального документа у господарській справі №916/325/19 - ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно позивача; обізнаності відповідача 1 з цим процесуальним документом, виключають законність втручання відповідача 1 у право власності позивача шляхом продажу його активу.

У даному випадку, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди оцінивши законність втручання у право власності, дійшли висновку, що встановлені обставини протиправного позбавлення підприємства права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, наслідком чого стало не отримання прибутку (грошових коштів) від реалізації належної йому сільськогосподарської продукції, дозволяють застосувати такий спосіб захисту порушеного майнового права як відшкодування майнової шкоди.

Досліджуючи природу заявленої до стягнення суми у цій справі, Верховний Суд зауважує, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно- наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдана шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Суди попередніх інстанцій в розрізі даної справи виходили з того, що згідно протоколу № 409121 "Проведення електронній торгів" від 30.05.2019 ціна продажу за лотом № 352545 склала суму у розмірі 1 848 472,11 грн.

Проте, відповідно до даних листів Торгово-промислової палати України щодо цін на сільськогосподарську продукцію від 17.10.2019 за №2598/08.0-7.3, реалізація арештованого майна електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціоні продажу майна, лот № 352545, (станом на 29.05.2019, тобто на день проведення електронних торгів) у формі аукціону з продажу майна, діяли наступні закупівельні оптові ціна зернові культури врожаю 2018 року (СРТ-завод, грн/т З ПДВ), а саме: за пшеницю 3 класу у межах 5 300 - 5 600 грн/т; за пшеницю фуражну 4-6 класів у межах 5 100-5 400 грн/т, а також закупівельні оптові ціни за олійні культури врожаю 2018 (ЕХW, грн/т з ПДВ), зокрема, за насіння соняшника у межах 10 100 - 10 500 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи договору купівлі-продажу №20.01.19-1 від 23.01.2019, укладеного між позивачем та ТОВ "Південний торговий дім", щодо поставки сільськогосподарської продукції, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованому у с.Новохолмське, Арцизький району Одеської області, в п. 1.2 якого зазначено, що передбачений умовами п. 1.1. даного договору товар складається з: пшениці 3-го класу у кількості 92 тонни +/- 5%, у заліковій вазі за ціною 5600,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 515 200,00 грн з ПДВ; з пшениці 6-го класу у кількості 60 тонн +/- 5% у заліковій вазі за ціною 5400,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 324 000,00 грн з ПДВ; насіння соняшника у кількості 373 тонни +/- 5%, у заліковій вазі за ціною 10500,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 3 916 500,00 грн з ПДВ. Постачальник підтверджує, що товар належить йому на праві власності та зберігається на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованому у с. Новохолмське, Арцизький району Одеської області згідно даних картки кількісно-якісного обліку форма №36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.

На підставі вказаних доказів суди встановили, що вартість пшениці 6-го класу у кількості 60 т, пшениці класу у кількості 92 т, а також насіння соняшника у кількості 373 т, то станом на 30.05.2019 (день проведення електронних торгів у формі аукціону з продажу майна лот 352545) складає 4 663 749,94 грн, у тому числі: 324000 грн (60 т пшениці 6-го класу*5 400 грн) + 515 200 грн (92 т пшениці 3-го класу*5 600 грн) + 3 916 500 грн (373 т насінням соняшника*10 500 грн) - 91 950,06 грн сплачено першим відповідачем згідно із платіжним дорученням № 27-3 від 28.08.2020 (ухвала Одеського окружного адміністративного суду 11.09.2020 про закриття провадження в адміністративній справі № 420/4558/20).

З урахуванням встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість доводів позивача щодо завдання йому шкоди в розмірі 4 663 749,94 грн.

Твердження відповідача 1 про те, що зобов`язання останнього були виконані в межах виручених установою від продажу активів за лотом 352545 шляхом повернення позивачу грошових кошти від реалізації зернових культур правомірно відхилено судами з огляду на встановлені обставини реалізації активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

Висновок ТОВ "РМ Консалтинг" про належну оцінку майна від 23.05.2019, наданий відповідачем 1, суди не прийняли його до уваги з огляду на положення статей 73, 98 ГПК України, встановивши при цьому, що він не підтверджується іншими зібраними у справі доказами, а складений із вихідних даних наданих першим відповідачем у справі, а не в межах даної справи.

За наведених мотивів Касаційний господарський суд вважає такими, що спростовуються, доводи скаржника1 про неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 1, 19, 21 Закону про АРМА та порушення статті 100 КПК України.

Твердження скаржника 2 про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та помилкове застосування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19, колегією суддів відхиляються, адже, як було зазначено вище, у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду якраз і вирішувалась правова проблема щодо тлумачення норм КПК України та Закону про АРМА, що стосуються правових підстав для реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні.

Аргументи скаржників щодо ненадання судами належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі, визнаному доведеним на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів, що не були спростовані відповідачами під час вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/16672/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Жуков С.В.

Пєсков В.Г.