Постанова

від 21.11.2022 по справі 910/2675/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2022 р. Справа№ 910/2675/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Линник А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022

у справі № 910/2675/22 (суддя В.О. Демидов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна»

про стягнення 735 887,56 грн,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Бобовніков О.Д.;

від позивача: Литвиненко С.С.;

від відповідача: Огнев`юк Т.В., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток» (далі також - ТОВ «Розвиток») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (далі також - ТОВ «ГСУ») про стягнення 735 887,56 грн заборгованості, з яких 591 750,86 грн сума основного боргу та 144 136,70 грн - пені у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань в частині розрахунків за надані послуги за договором від 01.04.2014 №24/03-14 про надання телекомунікаційних послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції із застосуванням статті 193 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), статей 6, 525, 526, 530, 615, 627 Цивільного кодексу України, встановив обставини існування між сторонами договірних відносин за договором від 01.04.2014 про надання послуг №24/03-14 та зробленого у межах цього договору Замовлення №1 на надання телекомунікаційних послуг. Суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами припинились у лютому 2019 року, що підтверджується численними листами про припинення дії Базового договору та припинення постачання послуг, а також розпискою, яка міститься на бланку позивача та зареєстрована останнім за вих. № 44 від 18.02.2019, за якою відповідач передав позивачеві обладнання, необхідне для отримання ним телекомунікаційних послуг. Судом також наголошено на відсутності доказів надання телекомунікаційних послуг у спірний період - з березня 2019 року по грудень 2021 року, при цьому, надаючи оцінку наданим позивачем актам приймання-передачі послуг, суд визнав їх такими, що не підписані контрагентом, враховуючи заперечення відповідача щодо надання послуг, а відсутність обладнання не підтверджує обставин реального виконання позивачем Замовлення №1 після припинення дії Базового договору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності доказів надання позивачем відповідачу нової послуги, а не фактичної модернізації послуги за Замовленням №1 до Базового договору. Як стверджує апелянт, Додатковою угодою №2 від 29.05.2018 підтверджується надання саме нової послуги, оскільки за результатами її укладення була прокладена нова оптоволоконна лінія, під час тестування якої одночасно продовжувала діяти стара лінія, тобто діяло два варіанти підключення, встановлено новий початковий термін, нову ціну та нову пропускну здатність. Також судом не було надано належної оцінки Акту технічного приймання від 01.07.2018, у зв`язку з чим неправильно обчислено Початковий період замовленої послуги, який триває 36 місяців з дати підписання акту, тобто до 30.06.2021. Водночас, апелянт наголосив на невідповідності висновку суду про припинення надання послуг у зв`язку з припиненням дії Базового договору дійсним обставинам справи, оскільки п. 8.3 Базового договору передбачає, що «незважаючи на припинення цього договору, усі його умови та положення продовжують діяти на всі активні Замовлення послуг до їх повного виконання або припинення» і припинення дії Базового договору не впливає на строк дії Замовлення, оформленого сторонами Додатковою угодою А2 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014, адже строк дії угоди та тривалість надання нової послуги за нею становить з 01.07.2018 до 31.06.2021. Оскільки відповідач не розірвав Замовлення послуги, наданої на виконання умов Додаткової угоди А2 у спосіб, визначений договором (п. 8.4), відповідно відсутні підстави стверджувати, що відповідач припинив Замовлення послуги, а тому повинен розрахуватись за неї у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що заявник апеляційної скарги не вказує які саме норми матеріального права неправильно застосовані судом першої інстанції, втім, під нормативним обґрунтуванням апеляційної скарги ним визначено ст.ст. 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 231, 232 ГК України.

22.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Груп Себ Україна» у якому відповідач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, в той час як ухвалене рішення суду вважає законним та вмотивованим, із правильним застосуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини; судом було надано правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому висновки суду відповідають дійсним обставинам спору; позивач помилково ототожнює Додаткову угоду до замовлення №1 із новим замовленням послуги; суд вмотивовано наголосив на припиненні дії як договору так і Замовлення №1 до нього, відтак висновок суду про відсутність між сторонами будь-якого активного Замовлення послуг та відсутності підстав для стягнення нарахованих позивачем коштів є правильним.

12.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач акцентує увагу на наступних моментах.

Так, за доводами позивача, за Додатковою угодою №2 відповідачем, як замовником, було замовлено саме нову послугу за Базовим договором, оскільки нова оптоволоконна лінія має іншу пропускну здатність, іншу технологію підключення та не потребує використання будь-якого обладнання. Обладнання, яке поверталось позивачеві відповідно до розписки, зареєстрованої останнім за вих. № 44 від 18.02.2019 (Коммутатор Cisco WS -C 2950-12 сер. № FOC0638y150, Коммутатор Linkses 224G4 сер. №RRK00K906385, Оптичний модуль) за доводами апелянта було тимчасово використане для 7-денного тестування нової послуги за Додатковою угодою №2 при одночасному збереженні старої послуги. Як зазначив позивач, тривале знаходження вказаного обладнання у відповідача до моменту повернення за розпискою пояснюється несвоєчасним його вилученням у абонента.

За доводами позивача, помилковим є висновок суду про ненадання послуги за Додатковою угодою №2. Так, за умовами Базового договору та Додаткової угоди №2, позивач зобов`язаний лише забезпечувати технічну можливість отримання відповідачем телекомунікаційних послуг, а використання чи ні такої можливості є прерогативою відповідача, тобто оплата за договором здійснюється не за максимальне використання потужностей оптоволоконної лінії, а за право доступу до її потужностей.

Одночасно, встановлення сторонами у Додатковій угоді №2 нового Початкового періоду надання послуги є повністю правомірним та відповідає умовам договору.

Також, скаржник наполягає на тому, що послуга, замовлена відповідачем за Додатковою угодою №2 є активною, оскільки від ТОВ «ГСУ» не надходило жодних листів або ж повідомлень про припинення дії Замовлення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2675/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/2675/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

31.08.2022 матеріали справи №910/2675/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

01.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про долучення документів до апеляційної скарги, а саме, завіреного нотаріально перекладу Додаткової угоди №2 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/2675/22 та призначено до розгляду на 28.09.2022. Товариству з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 20.09.2022.

28.09.2022 розгляд справи № 910/2675/22 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/2675/22 призначено до розгляду на 09.11.2022.

09.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів.

09.11.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку зі знеструмленням електромережі у приміщенні суду згідно графіку ДТЕК Київські електромережі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/2675/22 відкладено на 21.11.2022.

В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили таку задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, у зв`язку з чим просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

З огляду на подану позивачем заяву від 29.08.2022 про долучення до апеляційної скарги нотаріально завіреного перекладу Додаткової угоди №2 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014, колегія суддів, вважає за необхідне залишити її без розгляду на підставі ч.2 ст.118 ГПК України, враховуючи, що така є доповненням до апеляційної скарги, однак подана поза межами строку, встановленого ч.2 ст.266 ГПК України, без обґрунтувань причин пропуску строку на її подання.

21.11.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗВИТОК» (далі також - Провайдер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУП СЕБ УКРАЇНА» (далі також - Замовник) укладено Базовий договір про надання послуг №24/03-14 (далі також - Базовий договір), за умовами якого Сторони дійшли згоди, що цей Договір і пов`язані з ним Замовлення Послуг встановлюють терміни і умови, згідно з якими Провайдер надаватиме Послуги Замовнику. Сторони узгодили, що Замовник може час від часу замовляти Послуги у Провайдера на умовах, викладених нижче та описаних у Додатках. Умови, встановлені Договором є дійсними для кожного Замовлення Послуги, яке було отримано та погоджено Провайдером, якщо Замовлення Послуги не передбачає інших умов.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Замовник сплачує Провайдерові щомісячні платежі шляхом післяоплати, починаючи з дня, зазначеного у Акті Технічного Приймання Послуги до експлуатації, включаючи випадки коли Послуга не була підтверджена (5.5 а)) або погоджена (5.7).

Якщо Дата Прийняття до Експлуатації, зазначена в Акті Технічного приймання послуги до експлуатації не збігається з першим календарним днем періоду, за який виставляється рахунок, Провайдер стягує плату лише за фактичну кількість днів, коли надавалися телекомунікаційні послуги.

Провайдер виставляє рахунки на всі суми, що підлягають сплаті за Договором, а у разі оплати по факту разом з 2 копіями Акту Здавання-Приймання Послуги, підписаними Провайдером, надсилає їх оригінали по електронній пошті та рекомендованим листом Замовнику не пізніше, ніж на 7-й календарний день місяця, що слідує за місяцем надання Послуги. Оригінали цих документів мають бути отримані Замовником не пізніше, ніж на 20-й календарний день наступного місяця (п. 6.3 Договору).

У відповідності до п. 6.8 Базового Договору, місячна платня сплачується Замовником згідно з рахунком Провайдера на зазначений у вимозі цьому рахунку банківський рахунок до кінцевої Дати Платежу згідно п.п.6.13. Замовник підписує Акт Здавання-Приймання Послуги та відправляє одну підписану копію рекомендованим листом Провайдеру протягом 7 (семи) календарних днів після отримання оригіналів.

Пунктом 8.1 та 8.2 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє невизначений термін і може бути припинений будь-якою зі Сторін із письмовим попередженням іншої Сторони за один місяць наперед.

Незважаючи на припинення цього Договору, усі умови та положення Договору продовжують діяти на всі активні Замовлення Послуг до їх повного виконання або припинення (п. 8.1).

Припинення конкретної або усіх Замовлень Послуг не має дії на дійсність Договору.

Будь-яке положення цього Договору або припиненого Замовлення послуги, яке передбачає виконання або дотримання після будь-якого завершення, продовжує діяти і зберігає юридичну силу (п. 8.2).

У відповідності до п. 8.3.1 та 8.3.2 Договору, кожна Сторона Договору може припинити конкретне Замовлення Послуги після завершення її початкового періоду із тридцяти денним письмовим попередженням. Замовлення послуги буде припинена на 30-й день після доставки повідомлення про скасування якщо не передбачено інших умов (п. 8.3.1).

У відповідності до п. 10.1 Договору, цей Договір, включаючи додатки до нього, містить повну домовленість між Сторонами по відношенню до його предмета і замінює собою всі попередні Договори, переговори, пропозиції та домовленості між ними стосовно предмета цього Договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та необгрунтованими.

Так, ч. 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Визначаючи правову природу правовідносин, які склалися між сторонами у справі, місцевий господарський суд правильно зазначив, що такі мають ознаки договору про надання послуг, за яким, у відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави (Глава 63 «Послуги. Загальні положення») можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вже зазначалось, сторони договору від 01.04.2014 №24/03-14 погодили, що Договір є Базовим та врегульовує загальні питання взаємодії сторін в частині надання позивачем як провайдером, а відповідачем як замовнику телекомунікаційних послуг. Деталізація послуг здійснюється Замовником у письмовій формі шляхом заповнення Замовлення Послуги, що надається Провайдером. Замовлення Послуги має містити усі необхідні дані (п. 4.1.3 Договору).

Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджується матеріалами справи, що Додатком №1 до Базового договору№24/03-14 є Замовлення послуги №1.

У відповідності до замовлення №1, ТОВ «Груп Себ Україна» замовляє нову послугу з підключення до мережі Інтернет. Узгоджена сторонами дата готовності до експлуатації - 01.05.2014.

Згідно з Актом технічного приймання послуги до експлуатації до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014 та Замовлення послуги №1, сторони прийняли послуги у комерційну експлуатацію, починаючи із 05.06.2014.

Додатковою угодою А1 від 08.05.2015 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014, сторони дійшли згоди Викласти пункт «Додаткова інформація» Замовлення послуги №1 наступним чином:

Щомісячна плата за послуги (без ПДВ 20%) буде розраховуватись як еквівалент 490,00 Євро у гривні по курсу Національного Банку України на останній день місяця, у якому надається послуга. Прямий доступ до Інтернет по наземному каналу, включаючи / 30 IP адреси: 80.78.63.49; 80.78.63.50.

Додатковою угодою А2 від 29.05.2018 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014, сторони узгодили наступне:

- Модернізувати пропускну здатність послуги підключення до мережі Інтернет по Формі Замовлення Послуги №1 до Базового Договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014 до 20Мбіт/сек.

Після підписання Акту технічного приймання модифікованної послуги до експлуатації буде встановлена щомісячна плата в розмірі 21 127,80 грн (включно ПДВ 20%), що є еквівалентом 690,00 Евро (Шістсот дев`яносто Євро 00 Євроцентів) по курсу Національного Банку України станом на 25 травня 2018 року. Фактична місячна вартість буде визначатись по курсу гривні до Євро, встановленого Національним Банком України на останній день відповідного місяця, у якому надається послуга шляхом множення зазначеного курсу на 690,00 євро та відображенням зазначеної суми у відповідному Акті.

Встановити Початковий Період Послуги у 36 місяців, з дати підписання Акту технічного приймання нової послуги до експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Акту технічного приймання послуги до експлуатації до Додаткової угоди А2 від 01.07.2018 відповідач прийняв результат тестування.

У подальшому, відповідач, листом б/д за вих № 2501/05 повідомив позивача про припинення дії договору та зазначив, що останнім днем дії договору необхідно вважати 28.02.2019.

Поряд з цим, позивачем здійснювалось постачання послуг відповідачеві відповідно до Додаткової угоди А2 від 29.05.2018 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014.

Судом також встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача ряд рахунків, копії яких було додано до позовної заяви, зокрема:

- Рахунок №SB59 від 30.04.2019 про наявність заборгованості станом на 01.04.2019 у розмірі 21 091,69 грн та заборгованості станом на 01.05.2019 у розмірі 20 429,99 грн;

- Рахунок №SB69 від 29.02.2020 про наявність заборгованості станом на 01.02.2020 у розмірі 237 613,94 грн та заборгованості станом на 29.02.2020 у розмірі 259 595,98 грн;

- Рахунок №SB72 від 31.05.2020 про наявність заборгованості станом на 01.05.2020 у розмірі 308538,11 грн та заборгованості станом на 31.05.2020 у розмірі 332420,09 грн, а також долучено ряд інших рахунків, за якими заборгованість відповідача перед позивачем становить 591 750,86 грн. Зокрема, позивачем було направлено акти звіряння відповідачеві, які не підписані з боку останнього.

У відповідь на це, відповідачем було направлено позивачеві ряд листів за вих. № 19/4-П від 19.07.2019, вих. №10/06-П від 10.06.2020, вих. № 248-П від 24.09.2020, вих. № 07/07-П від 07.07.2020 наступного змісту:

«Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп СЕБ Україна» (далі - ГСУ) засвідчує Вам свою повагу. Розглянувши Рахунок за травень 2020 року за телекомунікаційні послуги до Договору № 24/03-14 від 01.04.2014 року повідомляємо наступне:

ГСУ та ТОВ «Розвиток» спільно визнали, що дію Базового договору про надання послуг № 24/03-14 від 01.04.2014 (надалі - Базовий договір) було припинено з 28 лютого 2019 року. ГСУ було підписано та оплачено Акти Здавання-приймання послуг до Базового договору про надання послуг № 24/03-14 від 01.04.2014 за лютий місяць 2019 року, включно. Після зазначеної дати жодні послуги ГСУ у ТОВ «Розвиток» не замовлялись, а надання послуг, що були замовлені під час дії Базового договору було припинено 28.02.2019 разом з Базовим договором, жодні документи між ГСУ та ТОВ «Розвиток» щодо замовлення, надання телекомунікаційних послуг після 28.02.2019 не підписувались та наразі не існують.

Подальше направлення з боку ТОВ «Розвиток» будь-яких документів на адресу ГСУ з посиланням на Базовий договір №2019/04/11-1 від 12.04.2019 не є коректним, адже зазначений Базовий договір вже не діє, жодного чинного замовлення телекомунікаційних послуг не існує».

В силу вищенаведеного, відповідачем не було оплачено жодного з рахунків, виставлених йому позивачем за Базовим договором № 24/03-14 від 01.04.2014, що слугувало підставою звернення ТОВ «Розвиток» до Господарського суду міста Києва із відповідним позовом ТОВ «ГСУ» про стягнення 735 887,56 грн.

Предметом спору у справі, що переглядається є стягнення заборгованості за надані ТОВ «Розвиток» послуги доступу до мережі «Інтернет» за Базовим договором № 24/03-14 від 01.04.2014 та Замовленням послуги №1 в редакції Додаткової угоди А2 від 29.05.2018 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014 за період з 01.03.2019 до 30.06.2021.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, переглядаючи даний спір, погоджується з правильністю висновків, зроблених місцевим господарським судом щодо безпідставності заявлених позовних вимог та, відповідно, з ухваленим судом рішенням про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Як вже зазначалось вище, між сторонами виникли взаємні зобов`язання щодо надання телекомунікаційних послуг, а саме доступу до мережі Інтернет за Базовим договором № 24/03-14 від 01.04.2014 та відповідно до Замовлення послуги №1 у редакції Додаткової угоди А2 від 29.05.2018.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За приписами ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, пунктами 8.1 та 8.2 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє невизначений термін і може бути припинений будь-якою із Сторін із письмовим попередженням іншої Сторони за один місяць наперед.

Незважаючи на припинення цього Договору, усі умови та положення Договору продовжують діяти на всі активні Замовлення Послуг до їх повного виконання або припинення (п. 8.1).

Припинення конкретної або усіх Замовлень Послуг не має дії на дійсність Договору (п. 8.2).

У відповідності до п. 8.3.1 Договору, кожна сторона Договору може припинити конкретне Замовлення Послуги після завершення її початкового періоду із тридцятиденним письмовим попередженням. Замовлення послуги буде припинене на 30-й день після доставки повідомлення про скасування якщо не передбачено інше інших умов.

За п. 8.4 Договору, якщо Замовник розриває Замовлення Послуги у період, починаючи з дати підписання Замовлення Послуги та раніше кінця Початкового Періоду Послуги, зазначеного у Замовленні Послуги інакше, ніж описано в п.8.3.3. Замовник повинен: а) надіслати повідомлення Провайдеру за 30 днів до скасування і б) оплатити усі заборгованості щодо виплат за Замовленням Послуги за термін який дорівнює Початковому Періоду Послуги, що вважається єдиною мірою, яка може бути застосована Провайдером як наслідок такого передчасного розірвання протягом Початкового Періоду Послуги. У такому випадку дане Замовлення Послуги припиняє свою дію на 30-й день після отримання повідомлення про скасування, якщо не передбачено інше.

Якщо ж Початковий Період послуги минув, Замовник може припинити відповідне Замовлення Послуги за умови надіслання письмового повідомлення щонайменше за 30 днів, а Замовлення Послуги припиняє діяти на 30-й день після отримання такого повідомлення, якщо не визначено інше.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач листом б/д за вих № 2501/05 вчинив дії щодо повідомлення позивача про припинення дії договору, зазначивши, що останнім днем дії договору вважати 28.02.2019. У подальшому, відповідач численними листами за вих. № 19/4-П від 19.07.2019, вих. №10/06-П від 10.06.2020, вих. № 248-П від 24.09.2020, вих. № 07/07-П від 07.07.2020 підтвердив свою незмінну позицію щодо припинення як Базового договору про надання послуг № 24/03-14 від 01.04.2014 так і дії Замовлення послуг №1 у редакції додаткової угоди А2 від 29.05.2018.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, у випадку припинення Замовлення Послуги однією із Сторін в односторонньому порядку, Замовник зобов`язаний: негайно припинити користування Послугами, Обладнанням та Пристроями що надавались згідно цього Замовлення Послуги; надати Провайдерові доступ до Місця Замовника для демонтажу Пристроїв та Обладнання.

Згідно з п. 4.2.3 Договору, Провайдер зобов`язується демонтувати Обладнання та Пристрої протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту дострокового припинення або закінчення терміну дії відповідного Замовлення Послуги, за виключенням випадків, коли дії Замовника зроблять демонтаж Обладнання та Пристроїв неможливим протягом вказаного терміну.

Колегія суддів звертає увагу на пункти 3.3 та 3.7 Договору, умовами яких сторони погодили, що Замовник повертає обладнання Провайдера у належному робочому стані по закінченню терміну дії Замовлення Послуги або іншої узгодженої дати. Замовник несе відповідальність за будь-яке можливе пошкодження обладнання Провайдера послуг під час його знаходження під наглядом Замовника.

Як встановлено судом, не заперечується сторонами та підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою, яка міститься на фірмовому бланку позивача та зареєстрована останнім за вих. № 44 від 18.02.2019, відповідач передав позивачеві наступне обладнання:

Коммутатор Cisco WS -C 2950-12 сер. № FOC0638y150;

Коммутатор Linkses 224G4 сер. №RRK00K906385;

Оптичний модуль.

Вищевказане обладнання отримано 18.02.2019 Бобовніковим Н.М.

Отже, враховуючи сукупність обставин, а саме, надіслану відповідачем позивачу відмову від подальшого користування послугами за Базовим договором про надання послуг № 24/03-14 від 01.04.2014 згідно Замовлення послуги №1 у редакції Додаткової угоди А2 від 29.05.2018, а також демонтаж позивачем наявного у відповідача обладнання, яке використовувалось останнім для доступу до мережі Інтернет на виконання п. 4.2.1, 4.2.3 Базового договору, колегія суддів дійшла висновку про припинення зобов`язань сторін внаслідок односторонньої відмови відповідача від договору з огляду на те, що таке право Замовника передбачене умовами договору, відповідно, сторони припинили дію Базового договору та Замовлення послуги №1 як це передбачено п. 8.4 Договору. При цьому, відсутність доказів виконання відповідачем підпункту «б» п. 8.3.3 в частині оплати виплат за Замовленням Послуги за термін, який дорівнює Початковому Періоду Послуги не спростовує припинення Замовлення послуги№1.

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що відповідачем не було розірвано Замовлення послуги, наданої на виконання умов Додаткової угоди А2 у спосіб визначений договором (п. 8.4), як і про те, що не відповідає обставинам справи висновок суду про припинення надання послуг у зв`язку з припиненням дії Базового договору.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що позивач неправильно тлумачить п. 8.3 Базового договору, яким передбачено, що незважаючи на припинення цього договору, усі його умови та положення продовжують діяти на всі активні Замовлення послуг до їх повного виконання або припинення.

За доводами позивача, припинення дії Базового договору не впливає на строк дії Замовлення, оформленого сторонами Додатковою угодою А2 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014, оскільки строк дії угоди та тривалість надання нової послуги за нею становить з 01.07.2018 до 31.06.2021.

Не погоджуючись з такою позицією апелянта, судова колегія звертає увагу на зміст п. 8.4 Базового договору та листів, надісланих позивачеві відповідачем, з яких убачається, що Замовник мав на меті не лише припинити дію Базового договору, а й надання послуг відповідно до Замовлення послуг №1, відповідно, тривалість надання таких послуг за Замовленням послуг №1 у редакції Додаткової угоди А2 становить час від дати підписання Акту технічного приймання послуги до експлуатації - з 01.07.2018 і до дати припинення Замовником дії договору та Замовлення послуг №1, - до 28.02.2019.

Таким чином, з28.02.2019 Замовлення послуг №1 не є активним у зв`язку з припиненням його дії Замовником, а тому відсутні правові підстави для застосування п. 8.3 до спірних правовідносин сторін.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на тому, що розгляд судом спору здійснюється виключно в межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням визначених ним підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Варто зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Окреслюючи підстави позову та обставини, які зумовили звернення до суду, позивач посилається, зокрема, на умови договору; акт технічного приймання послуги до експлуатації, підписаного на виконання Додаткової угоди А2 від 29.05.2018, за яким сторони прийняли послуги у комерційну експлуатацію, починаючи з 01.07.2018; додаткову угоду А2 від 29.05.2018, якою сторони погодили тривалість Початкового Періоду Послуги - 36 місяців з дати підписання акту технічного приймання нової послуги до експлуатації; на п. 8.3.3 Базового договору №24/03-14 від 01.04.2014, яким сторони погодили, що за умови розірвання Замовником Замовлення Послуги у період, починаючи з дати підписання Замовлення Послуги та раніше кінця Початкового Періоду Послуги, зазначеного у Замовленні Послуги інакше, ніж описано в п.8.3.3. Замовник повинен: а) надіслати повідомлення Провайдеру за 30 днів до скасування і б) оплатити усі заборгованості щодо виплат за Замовленням Послуги за термін який дорівнює Початковому Періоду Послуги, що вважається єдиною мірою, яка може бути застосована Провайдером як наслідок такого передчасного розірвання протягом Початкового Періоду Послуги. У такому випадку дане Замовлення Послуги припиняє свою дію на 30-й день після отримання повідомлення про скасування, якщо не передбачено інше.

Також скаржник наголосив на тому, що відповідач припинив дію Базового договору у лютому 2019 року, проте не сплатив кошти на виконання п.8.3.3 Договору у розмірі вартості використання послуг до кінця Початкового Періоду Послуги, у зв`язку з чим позивач продовжив надавати послуги та направляти рахунки за надання телекомунікаційних послуг, а також акти звірки взаєморозрахунків.

Відповідачем не виконувалось зобов`язання зі сплати за надані послуги з 31.03.2019.

Тобто, позивачем визначено саме невиконання зобов`язань з оплати за надані послуги як підставу позовних вимог, а не ухилення від виконання відповідачем підпункту «б» п. 8.4 в частині оплати виплат за Замовленням Послуги за термін, який дорівнює Початковому Періоду Послуги.

Колегія суддів підкреслює важливість визначення позивачем підстав позовних вимог, оскільки для відповідача це має юридичне значення, адже, відштовхуючись від цих даних, у останнього є можливість заявити про сплив строку позовної давності щодо заявлених вимог.

Обов`язковою є визначення позивачем логічного ланцюгу між визначеними підставами та предметом позову, а не зазначення кількох невзаємопов`язаних підстав.

Суд позбавлений можливості змінювати, уточнювати, обирати необхідні підстави позовних вимог, оскільки у такий спосіб порушуватимуться принципи господарського судочинства такі, як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Зміст позовної заяви та характер наданих доказів, зокрема,щомісячне направлення рахунків, зростання боргу рівними частинами за кожен неоплачений місяць тощо, вказують, що позивач наполягає на невиконанні зобов`язань відповідача з оплати саме за надані послуги.

На підтвердження доводів про надання послуг за договором Позивачем надано Рахунки та Акти звіряння за спірний період.

Однак, враховуючи встановлені судом обставини про припинення дії Базового договору та надання послуг за Замовленням послуг №1 у зв`язку із односторонньою відмовою від договору та поверненням обладнання Замовником Провайдеру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності надання доказів реального надання послуг відповідачеві та споживання цих послуг останнім. Відсутність таких доказів, за встановлених обставин, зважаючи на підстави та предмет позовних вимог, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що нова оптоволоконна лінія має іншу пропускну здатність, іншу технологію підключення та не потребує використання будь-якого обладнання, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин.

Позивач також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги за Додатковою угодою №2 не надавались. Позивач підкреслює, що за умовами Базового договору та Додаткової угоди №2 він як провайдер зобов`язаний лише забезпечити технічну можливість отримання відповідачем телекомунікаційних послуг, а використання чи невикористання такої можливості є прерогативою позивача, при цьому оплата за договором здійснюється не за 100% використання потужностей оптоволоконної лінії, тобто за право доступу до її потужностей.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів звертає увагу ТОВ «Розвиток» на те, що за змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги доступу до мережі Інтернет. Спростовуючи саму можливість споживання послуг за Базовим договором та Замовленням послуг №1 відповідач надав докази припинення їх дії у зв`язку із відмовою Замовника та неможливістю отримання будь-яких послуг від позивача, оскільки усе обладнання, яке використовувалось Замовником для отримання послуг було повернуто Провайдеру. На противагу наданим доказам відповідача, позивачем не надано суду ані доказів споживання Замовником послуг за договором, ані доказів забезпечення Замовника технічною можливістю у будь-який час скористатись послугами за Базовим договором та Замовленням послуг №1.

Враховуючи доводи Відповідача та надані ним докази, позовні вимоги не підкріплені жодними доказами, як і твердження позивача стосовно того, що Замовлення послуг №1 у редакції Додаткової угоди А2 від 29.05.2018 є активним, тобто послуги споживались чи могли споживатись відповідачем, з огляду на забезпечення позивачем такої технічної можливості.

Акт технічного приймання послуги до експлуатації, підписаного на виконання Додаткової угоди А2 від 29.05.2018, яким засвідчено прийняття сторонами послуги у комерційну експлуатацію, починаючи з 01.07.2018 з огляду на докази припинення дії Замовлення послуг №1, не є достатнім доказом, який доводить факт забезпечення Провайдером технічної можливості використання Замовником мережі Інтернет.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність доказів надання позивачем відповідачеві нової послуги, а не модернізації послуги за Замовленням №1 до Базового договору. Судом також відхиляються доводи позивача про ненадання судом належної оцінки Акту технічного приймання від 01.07.2018, неправильному обчисленню Початкового періоду замовленої послуги, який триває 36 місяців з дати підписання акту, тобто до 30.06.2021, оскільки ці обставини, зважаючи на підстави та предмет позовних вимог, характер поданих доказів, не входять до предмету доказування. З`ясування цих обставин не впливає на висновок суду про припинення дії Базового договору, Замовлення послуг №1 та відсутність доказів надання послуг після повернення обладнання Замовником Провайдеру.

Ці обставини є суттєвими при дослідженні вимог про стягнення коштів на підставі п. 8.4 Базового договору у зв`язку з невиконанням Відповідачем підпункту «б» в частині оплати виплат за Замовленням Послуги за термін, який дорівнює Початковому Періоду Послуги.

Однак, як зазначалось судом вище, такі вимоги позивачем не заявлялись, а цитування у позові умов цього пункту не є достатнім для кваліфікації викладених ТОВ «Розвиток» позовних вимог як таких, що пов`язані з невиконанням Замовником згаданого пункту.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини також вказав вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/2675/22 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/2675/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/2675/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2675/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова