Постанова

від 30.11.2022 по справі 454/2964/15-ц

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"30" листопада 2022 р. Справа№ 454/2964/15-ц

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

представники учасників справи у судове засідання 30.11.2022 не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 (повний текст рішення складено 04.08.2022)

у справі №454/2964/15-ц (суддя - Плотницька Н.)

за позовом Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича»

до 1) Сокальського районного суду Львівської області

2) Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Бурки Віталія Володимировича» звернулося до Сокальського районного суду Львівської області із позовом до Галицького районного суду м. Львова, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 у справі №454/2964/15-ц відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Галицького районного суду м. Львова, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.02.2016 у справі №454/2964/15 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки В.В.» задоволено частково. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Бурки В.В.» до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасовано, питання про відкриття провадження у справі в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 залишено без змін.

Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30.05.2016 у справі № 454/2964/15-ц відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства ««Бурки В.В.» до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди про відшкодування моральної шкоди за безпідставністю позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2016 у справі №454/2964/15-ц апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки В.В.» відхилено. Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30.05.2016 залишено без змін.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11.08.2016 у справі №454/2964/15-ц відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом представника Фермерського господарства «Бурки В.В.» Бурки Валерія Володимировича до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11.08.2016 у справі №454/2964/15-ц відкрито провадження у справі за позовом представника Фермерського господарства «Бурки В.В.» Бурки Валерія Володимировича до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.09.2016 у справі №464/2964/15-ц відмовлено Фермерському господарству «Бурки В.В.» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30.05.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2016.

Заочним рішенням Червоноградський міський суд Львівської області від 19.09.2016 у справі №464/2964/15-ц у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.10.2016 відмовлено Фермерському господарству «Бурки В.В.» у задоволенні клопотання від 17.10.2016 про продовження строку виконання ухвали. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки В.В.» на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 11.08.2016 визнано неподаною та повернуто апелянту.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2016 у задоволенні клопотання Фермерського господарства «Бурки В.В.» про продовження строку виконання ухвали Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2016 відмовлено. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки В.В.» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19.09.2016 визнано неподаною та повернуто апелянту.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2018 касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича», подану представником Буркою В.В., задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2016 скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.02.2018 відмовлено у прийнятті заяви представника Фермерського господарства «Бурки В.В.» - Бурки Валерія Володимировича про перегляд ухвали Апеляційного суду Львівської області від 19.10.2016 за нововиявленими обставинами у справі за позовом Фермерського господарства «Бурки В.В.» до Сокальського районного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2019 касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурки В. В.» залишено без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08.02.2018 залишено без змін.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.07.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки В.В.» задоволено частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19.09.2016 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу про його право на звернення до апеляційного суду із заявою про передачу справи до Господарського суду Львівської області, як суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 заяву представника Фермерського господарства «Бурки В.В.» - Бурки Валерія Володимировича про передачу справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу за позовом представника Фермерського господарства «Бурки В.В.» - Бурки Валерія Володимировича до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передано до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2021 справу №454/2964/15-ц за позовом Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Сокальського районного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України передано за встановленою підсудністю на розгляд іншого суду Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідачів до відповідальності у вигляді відшкодуванні моральної шкоди з Сокальського районного суду Львівської області та Держави України в особі Державної казначейської служби України у розмірі 1 000 000,00 грн.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Бурки Віталія Володимировича» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц, керуючись рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011, абз. 5 ч. 1 ст. 8, ст. 20, ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» 1 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої в результаті дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

Також апелянт просить суд апеляційної інстанції вирішити питання стосовно внесення до Конституційного Суду подання щодо тлумачення ст. 56 Конституції України, а саме: «Чи фермерське господарство і я, Бурка Валерій Володимирович , як член фермерського господарства, маю право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органів державної влади (суддею Сокальського районного суду Львівської області). Чи може дане право бути обмежене, у яких випадках, на підставі яких норм Конституції України. Та щодо конституційності постанови Пленуму Верховного суду України, а саме: «Чи відповідає Конституції України постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: не з`ясував чи підсудна дана справи господарським судам; чи входить до повноважень Господарського суду міста Києва стягнення з Державної казначейської служби України шкоди завданої в результаті дій судді Сокальського районного суду Львівської області; судом першої інстанції не дотримано норми Конституції України; не з`ясовано чи відноситься Сокальський районний суд Львівської області до органів державної влади; не з`ясовано чи порушено Сокальським районним судом норми Цивільного процесуального кодексу України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції мав вказати, які саме докази він мав надати для підтвердження моральної шкоди, яка полягає у приниженні ділової репутації, моральних переживань у зв`язку із діями відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Києва матеріали справи №454/2964/15-ц.

Матеріали справи надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 12.09.2022.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 справу №454/2964/15-ц передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 454/2964/15-ц. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 17.10.2022 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.10.2022 о 12 год. 20 хв.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, відзив на апеляційну скаргу не подали, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Судове засідання, призначене на 25.10.2022, не відбулося у зв`язку із перебуванням з 24.10.2022 по 26.10.2022 головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц на 09.11.2022 о 12 год. 00 хв.

Судове засідання, призначене на 09.11.2022, не відбулося у зв`язку із перебуванням з 07.11.2022 по 11.11.2022 головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. та судді Демидової А.М. на підготовці для підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц на 30.11.2022 о 12 год. 40 хв.

Позивач своїх представників в судове засідання, призначене на 30.11.2022 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 14.11.2022 на електрону адресу - burkavaleleriy@gmail.com, вказану ним в апеляційній скарзі.

Надсилання судом апеляційної інстанції копії ухвали від 14.11.2022 про призначення справи до розгляду на електронну адресу, зазначену позивачем в апеляційній скарзі відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14088/21.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Відповідачі своїх представників в судове засідання, призначене на 30.11.2022 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлення шляхом надсилання ухвали суду від 14.11.2022 на електрону адресу - inbox@sk.lv.court.gov.ua, office@treasury.gov.ua та надсилання ухвали суду від 14.11.2022 до їх електронних кабінетів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи, до того ж явка учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою судді Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Галицького районного суду м. Львова, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.02.2016 у справі №454/2964/15 ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Бурки В.В.» до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасовано, питання про відкриття провадження у справі в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач у позові зазначає, що винесена ухвала Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 у справі № 454/2964/15 є незаконною, оскільки вона не ґрунтується на вимогах законності, верховенства права, винесена з порушенням Конституції України та законів України. Внаслідок порушення норм Конституції України йому було спричинено моральні страждання, які полягають у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних страждань у зв`язку з позбавленням права доступу до правосуддя, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушено стосунки з оточуючими людьми.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування матеріальної шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/23967/16 від 19.06.2018 року зазначила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 визначено, що

під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове

найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

Отже, за усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що постановлена Сокальським районним судом Львівської області ухвала від 18.12.2015, позбавила його в короткі терміни захистити права фермерського господарства в результаті чого фермерському господарству, було нанесено моральну шкоду яка полягала у приниженні ділової репутації фермерського господарства. Також, було порушено нормальні ділові зв`язки через неможливість продовження активної підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства та порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя. Окрім того, було порушено стосунки з оточуючими людьми так як всі родичі та знайомі глузують з мене повторюючи, як стверджуючи, що живу та дію в межах закону не можу доказати свою правоту в суді, адже кожне рішення суду, яке відмовляє в задоволенні моїх вимог говорить, що мої вимоги незаконні.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення вищезазначених норм позивач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, зокрема через постановлення Сокальським районним судом Львівської області ухвали від 18.12.2015 про відмову у відкритті провадження, що полягає у приниженні ділової репутації фермерського господарства, порушені нормальних ділових зв`язків через неможливість продовження активної підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства, порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми так як всі родичі та знайомі глузують з мене повторюючи, як стверджуючи, що живу та дію в межах закону не можу доказати свою правоту в суді, адже кожне рішення суду, яке відмовляє в задоволенні моїх вимог говорить, що мої вимоги незаконні.

Вказані твердження документально не підтвердженні, до прикладу показаннями свідків, контрагентів на підтвердження порушення нормальних ділових зв`язків, іншими письмовими доказами та іншими документами, що підтверджують обставини, які мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, та обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації тощо. Позивачем не доведено суду взаємозв`язок між доказами, обставинами справи та, як наслідок, розмір моральної шкоди.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Слід зазначити, що позивач взагалі не обґрунтував розмір моральної шкоди, заявленої до стягнення з огляду на обставини справи.

Посилання апелянта на наявність ухвали Апеляційного суду Львівської області від 29.02.2016 №454/2964/15-ц, якою апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки В.В.» задоволено частково; ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Бурки В.В.» до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасовано, питання про відкриття провадження у справі в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 залишено без змін, не може свідчити про наявність майнової шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн без належного доведення такої шкоди.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що позов заявлено Фермерським господарством «Бурки В.В.», яке є юридичною, а не фізичною особою, а тому посилання на порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми та з родичами не заслуговують на увагу, оскільки вказане стосується фізичної особи - Бурки Валерія Володимировича , а не Фермерського господарства «Бурки В.В.».

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Зазначеного позивачем також не наведено та не доведено суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, тягар доказування за Законом покладено на позивача, при цьому до компетенції суду не входить збирання доказів.

Доводи апелянта про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 231 ГПК України судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки за приписами вказаної норми господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

В силу ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №454/1675/16, від 15.03.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 27.06.2018 у справі №454/1668/17.

Таким чином, вказаний спір підвідомчий господарському суду, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо звернення з поданням до Конституційного Суду України, то слід зазначити, що порядок звернення з поданням до Конституційного Суду України регламентовано Законом України «Про Конституційний Суд України», за формами звернення до Суду є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга (ст. 50).

Статтею 51 вказаного Закону унормовано, що конституційним поданням є подане до Суду письмове клопотання щодо: 1) визнання акта (його окремих положень) неконституційним; 2) офіційного тлумачення Конституції України.

У конституційному поданні зазначаються: 1) суб`єкт права на конституційне подання; 2) відомості про представника суб`єкта права на конституційне подання; 3) документи і матеріали, на які посилається суб`єкт права на конституційне подання, із зазначенням повного найменування, номера, дати ухвалення, джерела офіційного видання акта; 4) перелік документів і матеріалів, що додаються.

У конституційному поданні щодо конституційності акта (його окремих положень) зазначаються акт (його конкретні положення), що належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити акт (його окремі положення), а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень).

У конституційному поданні щодо офіційного тлумачення Конституції України зазначаються конкретні положення Конституції України, які потребують офіційного тлумачення, та обґрунтування підстав, які спричинили потребу в тлумаченні.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Конституційний Суд України» відповідно до Конституції України суб`єктами права на конституційне подання є: Президент України, щонайменше сорок п`ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 11 ГПК України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Під час вирішення даного спору судом апеляційної інстанції не було встановлено невідповідності або суперечності закону, який регулює спірні правовідносини невідповідності нормам Конституції України. Крім того, постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не є актом, який згідно положень Закону України «Про Конституційний Суд України» може бути визнано неконституційним.

Звернення до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України не входить до повноважень суду апеляційної інстанції згідно глави 1 розділу IV ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №454/2964/15-ц залишити без змін.

3. Матеріали справи № 454/2964/15-ц повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.12.2022.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова