Постанова

від 23.02.2023 по справі 454/2964/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

Справа № 454/2964/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

учасники справи не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022

у складі колегії суддів: Владимиренко С. В. (головуючого), Ходаківської І. П., Демидової А. М.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022

у складі судді Плотницької Н. Б.

у справі за позовом Фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича"

до

1. Сокальського районного суду Львівської області

2. Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн

Вступ

1. Фермерське господарство звернулося із позовом до районного суду загальної юрисдикції та держави в особі казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що була скасована апеляційним судом.

2. Місцевий господарський суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що у спорі позивач не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема не підтвердив належними та допустимими доказами заподіяння моральної шкоди в зв`язку із постановленням ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, яку в подальшому було скасовано.

3. З урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у цій справі касаційний суд вирішив питання:

- щодо змісту предмета доказування, розподілу обов`язку доказування та повноважень господарського суду при вирішенні спору стосовно відшкодування моральної шкоди завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою в порядку статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в зв`язку із постановленням ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, яку в подальшому було скасовано.

4. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги фермерського господарства та залишив без змін оскаржувані судові рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позову

5. 25.07.2016 Фермерське господарство "Бурки Віталія Володимировича" (далі - ФГ "Бурки В. В.") звернулося до Червоноградського міського суду Львівської області із позовом до Сокальського районного суду Львівської області та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

6. ФГ "Бурки В. В." стверджувало, що шкоду спричинено незаконними діями судді Сокальського районного суду Львівської області, які полягали у постановленні цим суддею незаконної ухвали від 18.12.2015 у справі № 454/2964/15-ц, що призвело до приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

7. Позивач у позові зазначає, що ця ухвала є незаконною, оскільки вона не ґрунтується на вимогах законності, верховенства права, винесена з порушенням Конституції України та законів України. Внаслідок порушення норм Конституції України йому було спричинено моральні страждання, які полягають у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних страждань у зв`язку з позбавленням права доступу до правосуддя, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушено стосунки з оточуючими людьми.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

8. ФГ "Бурки В. В." звернулося до Сокальського районного суду Львівської області із позовом до Галицького районного суду м. Львова, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.

9. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 у справі № 454/2964/15-ц відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ФГ "Бурки В. В." до Галицького районного суду м. Львова, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

10. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.02.2016 у справі № 454/2964/15-ц апеляційну скаргу ФГ "Бурки В. В." задоволено частково. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ФГ "Бурки В. В." до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасовано, питання про відкриття провадження у справі в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18.12.2015 залишено без змін.

11. Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30.05.2016 у справі № 454/2964/15-ц відмовлено у задоволенні позову ФГ "Бурки В. В." до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за безпідставністю позовних вимог.

12. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2016 у справі № 454/2964/15-ц апеляційну скаргу ФГ "Бурки В. В." відхилено. Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30.05.2016 залишено без змін.

13. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.09.2016 у справі № 464/2964/15-ц відмовлено ФГ "Бурки В. В." у відкритті касаційного провадження за скаргою на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30.05.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03.08.2016.

Рух справи у судах попередніх інстанцій

14. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11.08.2016 у справі № 454/2964/15-ц відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом представника ФГ "Бурки В. В." Бурки В. В. до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої шляхом постановлення незаконної ухвали від 18.12.2015 року у справі № 454/2964/15-ц.

15. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11.08.2016 відкрито провадження у справі № 454/2964/15-ц за позовом ФГ "Бурки В. В." до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

16. Заочним рішенням Червоноградський міський суд Львівської області від 19.09.2016 у справі № 464/2964/15-ц у задоволенні позову відмовив.

17. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.10.2016 відмовлено ФГ "Бурки В. В." у задоволенні клопотання від 17.10.2016 про продовження строку виконання ухвали. Апеляційну скаргу ФГ "Бурки В. В." на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 11.08.2016 визнано неподаною та повернуто апелянту.

18. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2016 у задоволенні клопотання ФГ "Бурки В. В." про продовження строку виконання ухвали Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2016 відмовлено. Апеляційну скаргу ФГ "Бурки В. В." на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19.09.2016 визнано неподаною та повернуто апелянту.

19. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2018 касаційну скаргу ФГ "Бурки В. В." задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2016 скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

20. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.02.2018 відмовлено у прийнятті заяви ФГ "Бурки В. В." про перегляд ухвали Апеляційного суду Львівської області від 19.10.2016 за нововиявленими обставинами у справі за позовом ФГ "Бурки В. В." до Сокальського районного суду Львівської області та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

21. Постановою Верховного Суду від 17.04.2019 касаційну скаргу ФГ "Бурки В. В." залишено без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08.02.2018 залишено без змін.

22. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.07.2021 апеляційну скаргу ФГ "Бурки В. В." задоволено частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19.09.2016 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу про його право на звернення до апеляційного суду із заявою про передачу справи до Господарського суду Львівської області, як суду першої інстанції.

23. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 заяву ФГ "Бурки В. В." про передачу справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу за позовом ФГ "Бурки В. В." до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передано до Господарського суду Львівської області.

24. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2021 справу № 454/2964/15-ц за позовом ФГ "Бурки В. В." до Сокальського районного суду Львівської області та держави Україна в особі Державної казначейської служби України передано за встановленою підсудністю на розгляд іншого суду - Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

25. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 454/2964/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

26. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності всіх елементів складу деліктного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідачів до відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

27. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 апеляційну скаргу Ф Г "Бурки В. В." залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 454/2964/15-ц залишено без змін.

28. Мотивуючи це рішення апеляційний суд послався на статті 13, 14, 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив, що всупереч приписів цих норм позивач не довів правових підстав цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

29. Зокрема, позивач не підтвердив належними і допустимими доказами шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою, завданою, за твердженням позивача, через постановлення Сокальським районним судом Львівської області ухвали від 18.12.2015 про відмову у відкритті провадження, приниженні ділової репутації фермерського господарства, порушені нормальних ділових зав`язків через неможливість продовження активної підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства, порушені нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

30. 14.12.2022 ФГ "Бурки В. В." звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 454/2964/15-ц.

31. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 454/2964/15-ц визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022.

32. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків.

33. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження, призначено справу до розгляду на 23.02.2023 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

34. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 454/2964/15-ц визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023.

35. У судове засідання 23.02.2023 належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

36. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.

37. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

38. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 23.02.2022, обов`язковою не визнавалася.

39. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Щодо клопотання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення положень статті 56 Конституції України

40. У касаційній скарзі ФГ "Бурки В. В." заявило клопотання, у якому у зв`язку з неоднозначним, на думку скаржника, застосуванням судами у цій справі вимог статей 8, 40, 55, 56, 124 Конституції України, скаржник, керуючись статтею 147, пунктом 1 статті 150 Конституції України, статтями 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішенням Європейського суду з прав людини від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України", просив Верховний Суд вирішити питання про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення положень статті 56 Конституції України, а саме:

"- чи фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органів державної влади (суддею Сокальського районного суду Львівської області). Чи може дане право бути обмежене, коли, на підставі яких норм Конституції України".

41. Відхиляючи це клопотання суд касаційної інстанції керується таким.

42. Відповідно до частини шостої статті 11 ГПК України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

43. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України приймає Пленум Верховного Суду.

44. Верховний Суд вважає, що заявлене скаржником клопотання за своїм змістом стосується не питання тлумачення положень статті 56 Конституції України та роз`яснення змісту і мети правових норм, яке є загальнообов`язковим для всіх суб`єктів їх застосування і реалізації, натомість це клопотання спрямоване на вирішення питання встановлення факту порушення суб`єктивного права скаржника - ФГ "Бурки В. В." на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди та захисту цього права, тобто вирішення спору по суті.

45. Системний аналіз положень статті 56 Конституції України та статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України дає підстави для висновку про те, що положення статті 56 Конституції України є загальною нормою, якою встановлено право особи на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Водночас, положення Глави 82 "Відшкодування шкоди" ЦК України є спеціальними та визначають у передбачених цією главою випадках підстави та порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

46. До того ж, під час розгляду справи Верховним Судом не встановлено підстав, визначених частиною шостою статті 11 ГПК України, для внесення подання до Конституційного Суду України як (1) щодо неконституційності спеціальних положень ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та визначають порядок відшкодування, зокрема, моральної шкоди, так і (2) щодо тлумачення положень статті 56 Конституції України.

47. З огляду на викладене, у Верховного Суду відсутні підстави для ініціювання процедури звернення до Конституційного Суду України щодо тлумачення статтею 56 Конституції України, відтак відповідне клопотання ФГ "Бурки В. В." задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення положень статті 56 Конституції України

48. Також, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанов Пленуму Верховного суду України, а саме:

"- чи відповідає Конституції України (конституційність) постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

49. Слід наголосити, що повноваження Конституційного Суду України та їх межі визначені у статтях 7, 8 Закону України "Про Конституційний Суд України".

50. За змістом цих норм постанови Пленуму Верховного Суду України не належать до переліку правових актів стосовно яких можливе вирішення Конституційним Судом України питання про їх відповідність Конституції України (конституційність). До того ж, висновки зазначені у таких постановах мають рекомендаційний та роз`яснювальний характер і не є обов`язковими для застосування, з огляду на те, що відповідно до статті 11 ГПК України така постанова не є джерелом права.

Вимоги та доводи касаційної скарги

51. У касаційній скарзі ФГ "Бурки В. В." просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022, ухвалити нове рішення, яким:

- керуючись рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.12.2011, абзацом 5 частини першої статті 8, статтею 20, частиною першою статті 231 ГПК України закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ФГ "Бурки Віталія Володимировича" 1 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої в результаті дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

52. Касант зазначає в якості підстави касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи, зокрема:

- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (статей 6, 8, 19, 22, 40, 56, 92,1291 Конституції України, статей 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, статей 2, 3, 4, 8 ГК України, статей 11, 13, 20, 74, 75, 236 ГПК України) у подібних правовідносинах

- що апеляційний суд порушив норми процесуального і матеріального права, а саме статей 6, 8, 19, 40, 56, 92, 129-1 Конституції України, адже не врахував гарантоване цими нормами право позивача на відшкодування шкоди за рахунок держави, звільнення позивача від доказування та обов`язок суду задовольнити такі вимоги за відсутності доказів, що спростовують твердження позивача про завдану шкоду;

- з огляду на положення статті 16, 23, 1167, 1176 ЦК України суд мав задовольнити позов або вказати у рішенні, що права позивача не порушені чи шкоду завдано не з вини відповідача;

- з огляду на приписи статей 2, 4, 8 ГПК України суди повинні були закрити провадження у цій справі через те, що відповідачі не наділені господарською компетенцією і тому позов не може розглядатися господарським судом;

- всупереч приписів статей13, 20, 74, 75, 236-238, 282 ГПК України суди не взяли до уваги, що ця справа не підвідомча господарському суду, а також не зазначили в судових рішеннях, якими доказами спростовуються приписи Конституції України, твердження позивача про завдання йому шкоди у заявленій сумі та що відповідач 1 не є органом державної влади, не порушив права позивача, позивачу не було завдано шкоди тощо.

Узагальнений виклад відзивів на касаційну скаргу

53. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

54. Щодо наведеного у пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.

Щодо стягнення моральної шкоди в зв`язку із скасуванням ухвали про відмову у відкритті провадження у справі

55. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про стягнення з держави немайнової (моральної) шкоди, заподіяної внаслідок постановлення Сокальським районним судом Львівської області ухвали від 18.12.2015 у справі № 454/2964/15-ц про відмову у відкритті провадження у справі, що була в подальшому скасована апеляційним судом.

56. У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

57. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

58. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

59. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

60. Отже, у цій справі судам належало з`ясувати питання наявності чи відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої юридичній особі приниженням її ділової репутації протиправними, на думку позивача, діями суду.

61. За загальним правилом, згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

62. У частині другій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

63. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

64. Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

65. За висновком Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

66. Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17).

67. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

68. При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

69. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

70. Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

71. Отже, колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Щодо суті касаційної скарги

72. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач в обґрунтування поданого позову зазначив, що він в короткі терміни не зміг захистити права фермерського господарства, в результаті чого фермерському господарству було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні ділової репутації, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активної підприємницької діяльності, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків із оточуючими людьми.

73. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів, які б доводили заподіяння шкоди іміджу позивача, приниження його ділової репутації. Також сам позивач не навів доводів, які би пояснювали в чому конкретно полягає порушення особистих немайнових прав юридичної особи ФГ "Бурки В. В." в розумінні статті 94 ЦК України, а також, який існує причинний зв`язок між ухвалою про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ФГ "Бурки В. В.", що була в подальшому скасована апеляційним судом, і стверджуваним позивачем порушенням таких особистих немайнових прав.

74. До того ж, суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що позов заявлено ФГ "Бурки В. В.", яке є юридичною, а не фізичною особою, а тому посилання на порушення нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми та з родичами не заслуговують на увагу, оскільки вказане стосується фізичної особи - ОСОБА_1 , а не фермерського господарства, що є позивачем.

75. Щодо доводів касанта про неврахування судами попередніх інстанцій конституційних гарантій відшкодування шкоди Верховний Суд наголошує, що такі приписи, з урахуванням наведеного вище, жодним чином не звільняють позивача від обов`язку доведення усієї сукупності обов`язкових елементів деліктного зобов`язання при вирішенні спору в порядку статей 1174, 1174 ЦК України, зокрема, з урахуванням загальних засад диспозитивності і змагальності господарського процесу.

76. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

77. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

78. Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

79. Саме за змістом позовних вимог та доведених сторонами належними і допустимими доказами обставин справи господарський суд здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначає, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони").

80. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не обґрунтував із посиланням на відповідні докази, яким чином дії/рішення відповідача 1 завдали моральної шкоди, принизили ділову репутацію позивача як юридичної особи, в чому саме полягала неможливість діяльності позивача як юридичної особи та який зв`язок такої неможливості пов`язаний із діями відповідача 1. Також позивач не зазначив, в чому саме полягала діяльність позивача як юридичної особи, та яким чином вона змінилася (у бік погіршення) у зв`язку з неправомірними діями відповідача 1.

81. До того ж, позивач не обґрунтував розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, не вказав, чим керувався при визначенні суми в 1 000 000,00 грн, не повідомив як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права.

82. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

83. За обставин цієї справи колегія суддів касаційної інстанції вважає, що реалізація особою її права на оскарження судового рішення та його скасування апеляційним судом, за висновком становить достатньо справедливу сатисфакцію для позивача, позаяк іншого позивач не довів. Зазначене узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 у справі "Перна проти Італії" та від 09.02.2007 "Білуха проти України", де встановлено, що скасування апеляційним судом ухвали про відмову у відкритті провадження за заявою позивача само по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

84. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

85. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 300 ГПК України, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доводів позивача дійшли правильних висновків про недоведення позивачем усієї обов`язкової сукупності елементів складу деліктного зобов`язання (зокрема шкоди (у т. ч. її розміру) та причинно-наслідкового зв`язку із діями/рішенням відповідачів) у спірних правовідносинах відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.

86. Отже, відмовляючи в задоволенні вимог позивача суди правильно виходили з недоведеності позивачем підстав для відшкодування моральної шкоди.

87. З огляду на викладене, враховуючи недоведеність підстав для деліктної відповідальності, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої через постановлення місцевим судом загальної юрисдикції ухвали, яка в подальшому була скасована апеляційним судом.

88. Верховний Суд акцентує, що положеннями статей 13, 74 ГПК України саме на сторони справи покладено обов`язок надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, а суд не наділений повноваженнями збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

89. При цьому саме по собі посилання на норми права та судову практику, їх довільне тлумачення учасниками справи, не може вважатись безумовною підставою для задоволення позову без надання суду належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини та доводи позивача.

90. Доводи скаржника щодо необхідності застосування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11.09.2013 у справі № 6-48цс13, у рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2014 у справі № 6-19535св14, від 25.02.2015 у справі № 6-25499св14, апеляційного суду Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам, встановленим судами попередніх інстанцій у цій справі. Так, проаналізувавши зміст наведених постанов, Верховний Суд зазначає, що встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

91. До того ж рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та апеляційного суду в силу приписів частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не наділені законодавцем правовим статусом судових рішень висновки щодо застосування норм права в яких враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

92. Посилання скаржника на те, що судами "не виконано" рішень Конституційного Суду України від 03.10.2001 № 12-рп/2001, від 14.12.2011 № 19рп/2011 Верховний Суд відхиляє як безпідставні, оскільки зроблені судами попередніх інстанцій висновки по суті спору не суперечать правовим висновкам у наведених рішеннях Конституційного Суду України щодо тлумачення положень статей 55, 62 Конституції Україні.

93. Відхиляючи, як помилкове, твердження касанта про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що, оскільки сторонами спору у цій справі юридичні особи, вимога позивача спрямована на захист цивільного права на відшкодування шкоди та не пов`язана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такий спір за змістом приписів глави 2 ГПК України підлягає вирішенню у господарській юрисдикції.

94. Одночасно Верховний Суд наголошує на тому, що постановою Апеляційного суду Львівської області від 02.07.2021 апеляційну цій справі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19.09.2016 скасовано, а провадження у справі закрито з мотивів підвідомчості зазначеного спору господарським судам.

95. У подальшому, як зазначалось вище, ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 заяву ФГ "Бурки В. В." про передачу справи за встановленою юрисдикцією задоволено - справу за позовом ФГ "Бурки В. В." до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передано до Господарського суду Львівської області.

96. Судами попередніх інстанцій не встановлено факту оскарження та подальшого скасування постанови від 02.07.2021 та ухвали від 16.11.2021 Апеляційного суду Львівської області.

97. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ФГ "Бурки В. В." є необґрунтованою, а правові підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 454/2964/15-ц відсутні.

98. Аргументи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

99. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

100. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

101. Решта доводів скаржника щодо невстановлення чи неврахування окремих фактичних обставин справи не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

103. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

104. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 454/2964/15-ц відсутні.

Щодо судових витрат

105. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

106. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина друга статті 129 ГПК України).

107. З огляду на те, що при розгляді спору по суті позивачу було відмовлено в задоволенні позову, а касаційна скарга позивача залишена без задоволення із залишенням в силі оскаржуваних рішень то витрати по сплаті судового збору не підлягають розподілу в силу звільнення позивача від сплати судового збору.

Висновки щодо застосування норм права

108. Тлумачення статей 1173, 1174 ЦК України свідчить про те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність сукупності трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі цих норм.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича" залишити без задоволення.

2. Постанову постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 454/2964/15-ц залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк