Постанова

від 10.11.2022 по справі 910/15615/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2022 р. Справа№ 910/15615/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.11.2022

від позивача: Лозицький О.В.

від відповідача: Гетьман Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022

у справі №910/15615/21 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджи"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджі" (далі - відповідач) про зобов`язання надати учаснику Товариства ОСОБА_1 , шляхом надіслання на адресу позивача копії наступних документів:

- протоколів загальних зборів учасників Товариства за весь період діяльності (з дати державної реєстрації 03.11.2015 по дату отримання вимоги 06.08.2021);

- статуту Товариства та змін до статуту;

- документів Товариства, що регулюють діяльність органів Товариства та зміни до них з 03.11.2015 по 06.08.2021;

- аудиторських висновків за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

- річної фінансової звітності за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

- документів звітності за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, що подаються відповідним державним органам з 03.11.2015 по 06.08.2021;

- документів, що підтверджують права Товариства на майно станом на 06.08.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання Товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимоги інформації про діяльність товариства є порушенням як права учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/15615/21 (повний текст підписано 25.07.2022) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджі" надати учаснику Товариства ОСОБА_1 , шляхом надіслання на адресу копії наступних документів:

- протоколів загальних зборів учасників Товариства за весь період діяльності (з дати державної реєстрації 03.11.2015 по дату отримання вимоги 06.08.2021);

- статуту Товариства та змін до статуту;

- документів Товариства, що регулюють діяльність органів Товариства та зміни до них з 03.11.2015 по 06.08.2021;

- аудиторських висновків за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

- річної фінансової звітності за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

- документів звітності за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, що подаються відповідним державним органам з 03.11.2015 по 06.08.2021;

- документів, що підтверджують права Товариства на майно станом на 06.08.2021.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджі" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджи" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 року по справі № 910/15615/21. Прийняти інше, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що у відповідача відсутній обов`язок проведення щорічного аудиту, а отже вимога про надання таких документів, не могла бути задоволена, як така. В свою чергу, задоволення вказаної правової вимоги створює для відповідача, по-перше фінансові наслідки з оплати послуги замовлення щорічного аудиту, а також не має під собою належного обґрунтування такого зв`язку.

Також апелянт зазначає, що позивач набув прав учасника товариства лише після подання до органів реєстрації документів щодо зміни учасника товариства, а саме після 29.03.2018 (протокол 1/2018 від 28.03.2018), а отже вимоги щодо надання документів, щодо господарської діяльності Товариства до періоду набуття таким учасником прав Учасника, є незаконним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 23.09.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що обмеження позивача як учасника в отриманні інформації про діяльність товариства періодом набуття статусу учасника товариства є безпідставним.

Також позивач у своєму відзиві зазначає, що відповідач не надав доказів відсутності (наявності) запитуваних аудиторських висновків з тих чи інших причин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджи" у справі № 910/15615/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 витребувано справу № 910/15615/21 у Господарського суду міста Києва, відкладено вирішення питання стосовно руху апеляційної скарги.

07.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/15615/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/15615/21 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/15615/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.10.2022.

У зв`язку із відсутністю електропостачання у приміщенні апеляційного господарського суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 10.11.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 10.11.2022 з`явився представник відповідача (скаржника), який підтримав апеляційну скаргу з викладених у апеляційній скарзі підстав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання 10.11.2022 з`явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 , є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Енерджі» (Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40098633) - далі по тексту Товариство).

05.08.2021 позивач надіслав на адресу Товариства Вимогу про надання документів, що стосуються діяльності Товариства, а саме:

1) протоколи загальних зборів учасників товариства за весь період діяльності товариства (з дати державної реєстрації по дату отримання цієї вимоги);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

4) аудиторські висновки за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

5) річну фінансову звітність за 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

6) документи звітності за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, що подаються відповідним державним органам;

7) документи, що підтверджують права товариства на майно.

Копії вищезазначених документів протягом 10 днів позивач просив надіслати на адресу реєстрації місця проживання. Вимога була отримана відповідачем 06.08.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що станом на дату пред`явлення позову, позивач затребувані копії документів Товариства від відповідача не отримав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають, зокрема, право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Частиною 1 ст. 43 вказаного Закону визначено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.01.2020 у справі №906/157/19, постанові від 24.12.2020 у справі № 911/73/20.

Твердження скаржника щодо того, що позивач набув прав учасника товариства лише після подання до органів реєстрації документів щодо зміни учасника товариства, а саме після 29.03.2018 (протокол 1/2018 від 28.03.2018), а отже вимоги щодо надання документів, щодо господарської діяльності Товариства до періоду набуття таким учасником прав Учасника, є незаконним, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, проаналізувавши норми статті ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", колегія суддів констатує про відсутність будь-яких обмежень щодо права учасника товариства отримувати інформацію про господарську діяльність такого товариства.

Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що вимога про надання аудиторських висновків обґрунтовується тим, що відповідно до ч. 4 ст. 43 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першої цієї статті, в якій зазначені, зокрема, аудиторські висновки, проте, скаржник не надав колегії суддів доказів відсутності (наявності) запитуваних аудиторських висновків.

З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства, порушено права позивача на інформацію як учасника товариства та його корпоративні права.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звернувся з належним та ефективним способом захисту, у зв`язку із чим доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов є обґрунтованим, а позивачем, в свою чергу, належними та допустимими доказами доведено правомірність та законність позовних вимог, так само як і доведено факт порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/15615/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/15615/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/15615/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал Енерджи".

4. Матеріали справи №910/15615/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.12.2022.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець