Рішення

від 06.12.2022 по справі 910/10114/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2022Справа № 910/10114/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер"

про стягнення 21 708,05 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" про стягнення 21 708,05 грн, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування від 30.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/10114/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.10.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

08.11.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, у яких він просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3993,96 грн, з яких: 3% річних у розмірі 264,00 грн, пеня у розмірі 1439,34 грн, інфляційні у розмірі 2290,32 грн.

Так, у поясненнях позивачем фактично зменшено розмір заявлених позовних вимог з 21 708,05 грн до 3993,96 грн, оскільки основний борг більше не заявлено у зв`язку з його погашенням відповідачем.

За приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Отже, викладена позивачем поясненнях вимога розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та приймається судом до розгляду. Отже, надалі суд розглядає спір в межах стягнення 3% річних у розмірі 264,00 грн, пені у розмірі 1439,34 грн, інфляційних у розмірі 2290,32 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

У зв`язку з відсутністю фінансування для здійснення поштових відправлень, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена сторонам на офіційні електронні адреси.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" (Сторона 2) укладено договір про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 2 (надалі також - договір), відповідно до умов якого Сторона 2, згідно з показниками лічильників або розрахунковим способом, виходячи з вартості встановлених водопостачаючим підприємством тарифів, відшкодовує Стороні 1 вартість послуг водопостачання та водовідведення, спожитих Стороною 2 у приміщеннях кожної військової частини, в яких Сторона 2 надає послуги з харчування військовослужбовців, на підставі Договору про закупівлю харчування № 286/2/18/175 від 29.12.2018 року, укладеного з Міністерством оборони України (надалі Договір з харчування).

Згідно з п. 1.2 договору, номера та показники лічильників на день підписання даного Договору фіксуються (перелік об`єктів на які здійснюється водопостачання та водовідведення, вартість тарифу, номера та показники лічильників визначені у додатку №1 до даного Договору, що є його невід`ємною частиною).

Згідно з пунктами 2.1-2.3 договору, щомісячно, до 30 числа, Сторона 1 та Сторона 2, згідно з показниками лічильників та даними про кількість харчуючихся осіб в тих військових частинах де немає лічильників води, складають та підписують Акт про кількість спожитої води та водовідведення (надалі - Акт) у двох примірниках, який є підставою для розрахунку вартості спожитого водопостачання та водовідведення, що підлягає відшкодуванню.

Останнім днем календарного місяця Сторона 1 оформлює та надає Стороні 2 рахунок-фактуру, Акт про кількість спожитої води та водовідведення та акт відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативних документів, які є підставою для проведення оплати по даному Договору.

Сторона 2 приймає до виконання подані Стороною 1 вищезазначені документи, та здійснює оплату на умовах цього Договору.

За приписами п. 3.2.3 договору, Сторона 2 зобов`язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків-фактур, Актів про кількість спожитої води та водовідведення та актів відшкодування вартості водопостачання та водовідведення протягом 10 банківських днів здійснювати оплату.

Як встановлено у п. 4.4 договору, за порушення термінів оплати Сторона 1 може в примусовому порядку стягнути з Сторони 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день невідшкодування.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а його умови, в силу ст. 631ЦК України, діють з 01 січня 2019 року до 27 лютого 22022 року включно, а в

частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. (п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди від 24.02.2022)

Перелік об`єктів, на які здійснюється водопостачання, номери та показники лічильників визначено сторонами у додатку № 1 до договору.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав рахунок № 600 від 31.12.2021 на суму 5488,19 грн (за грудень 2021 року), № 28 від 31.01.2022 на суму 2275,12 грн (за січень 2022 року), № 28 від 31.01.2022 на суму 3767,84 грн (за січень 2022 року), акт № 28 від 31.01.2022 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення з 01.01.2022 по 31.01.2022 на суму 6042,96 грн, а також рахунок № 70 від 07.03.2022 на суму 2508,33 грн (за лютий 2022 року), № 70/1 від 07.03.2022 на суму 3674,61 грн (за лютий 2022 року).

Спір у даній справі виник у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем послуг водопостачання та водовідведення за договором, наданих грудні 2021 року - лютому 2022 року у сумі 17 714,09 грн. У зв`язку з цим, відповідно до пояснень, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 264,00 грн, пені у розмірі 1439,34 грн, інфляційних у розмірі 2290,32 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року позивач надав послуги водопостачання та водовідведення загальною вартістю 17 714,09 грн, а саме: у грудні 2021року на суму 5488,19 грн, у січні 2022 року на суму 6042,96 грн, у лютому 2022 року на суму 6182,94 грн, які було оплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 52185 від 11.10.2022 на суму 54822,19 грн, № 52186 від 11.10.2022 на суму 6042,96 грн та № 52187 від 11.10.2022 на суму 6182,94 грн.

У зв`язку з порушенням термінів оплати послуг позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 264,00 грн та інфляційні у розмірі 2290,32 грн за загальний період прострочення з 16.01.2022 по 21.09.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1439,64 грн за загальний період прострочення з 16.01.2022 по 21.09.2022.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено у п. 4.4 договору, за порушення термінів оплати Сторона 1 може в примусовому порядку стягнути з Сторони 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день невідшкодування.

Щодо періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, суд зазначає таке.

Як вказано у п. 3.2.3 договору, Сторона 2 зобов`язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків-фактур, Актів про кількість спожитої води та водовідведення та актів відшкодування вартості водопостачання та водовідведення протягом 10 банківських днів здійснювати оплату.

Отже, з наведеного вбачається, що обов`язку оплати відповідачем наданих послуг неодмінно має передувати надання йому позивачем передбачених договором документів, з отриманням яких і пов`язується строк оплати послуг.

Однак, суд звертає увагу, що доказів направлення позивачем передбачених у п. 3.2.3 договору документів та отримання їх у повному обсязі відповідачем за період грудень 2021 року - лютий 2022 року матеріали справи не містять, що позбавляє суд можливості встановити дійсний період прострочення відповідача та перевірити правомірність здійсненого позивачем розрахунку, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних суд відмовляє за недоведеністю.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.12.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко