Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/10114/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/10114/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022

у справі №910/10114/22(суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер"

про стягнення 21708,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" про стягнення 21 708,05 грн, з яких 17714,09 грн основний борг, 1439,64 грн пені, 264 грн три відсотки річних та 2290,32 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами 30.01.2019 договором № 2 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, і не своєчасною оплатою рахунків на оплату № 600 від 31.12.2021 р., № 28 від 31.01.2021 р., №№ 70 ра 70/01 від 07.03.2022р

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечував, вказуючи, що оплатив заборгованість у повному обсязі 11.10.2022 р платіжними дорученнями №№ 52185, 52186 та 52187, просив провадження у цій частині вимог закрити. Заперечуючи проти стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних відповідач заперечив, пославшись на умови пункту 3.2.3. укладеного між сторонами договору, який установлює порядок оплати послуг і якого позивач не дотримався.

Позивач у поясненнях, направлених суду, уточнив вимоги і просив стягнути з відповідача, 1439,64 грн пені, 264 грн три відсотки річних та 2290,32 грн інфляційні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з умов укладеного між сторонами договору, які виконання відповідачем оплати пов`язували із отриманням ним від позивача рахунку-фактури, акту про кількість спожитої води та водовідведення та акту відшкодування вартості водопостачання та водовідведення.

Відсутність доказів направлення відповідачу вказаних документів у період грудень 2021 року - лютий 2022 року, за висновком суду, позбавило можливості встановити дійсний період прострочення відповідача та перевірити правомірність здійсненого позивачем розрахунку пені, 3 річних та іфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не повно з`ясовано всі фактичні обставини справи та недосліджено докази, що мають значення для справи.

Апелянт зазначав, що відповідач, отримавши послуги, всупереч вимогам п.3.2 Договору та ст 692 ЦК України, не оплатив їх вартість, тож порушив строк виконання грошового зобов`язання і повинен нести відповідальність як боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

27.02.2023 матеріали справи № 910/10114/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/10114/22 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

30.01.2019 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" (Сторона 2) укладено договір про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 2 (надалі також - договір), відповідно до умов якого Сторона 2 згідно з показниками лічильників або розрахунковим способом, виходячи з вартості встановлених водопостачаючим підприємством тарифів, відшкодовує Стороні 1 вартість послуг водопостачання та водовідведення, спожитих Стороною 2 у приміщеннях кожної військової частини, в яких Сторона 2 надає послуги з харчування військовослужбовців, на підставі Договору про закупівлю харчування № 286/2/18/175 від 29.12.2018 року, укладеного з Міністерством оборони України (надалі Договір з харчування).

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що обов`язок відповідача здійснювати оплату послуг з водовідведення та водопостачання залежить від наявності лічильників на об`єктах, де відповідач надає послуги з харчування.

Як випливає з додатку до договору, відповідач надає послуги з харчування у військових частинах, у яких відсутні лічильники.

Згідно з пунктами 2.1-2.3 договору, щомісячно, до 30 числа, Сторона 1 та Сторона 2, згідно з показниками лічильників та даними про кількість харчуючихся осіб в тих військових частинах, де немає лічильників води, складають та підписують Акт про кількість спожитої води та водовідведення (надалі - Акт) у двох примірниках, який є підставою для розрахунку вартості спожитого водопостачання та водовідведення, що підлягає відшкодуванню.

Останнім днем календарного місяця Сторона 1 оформлює та надає Стороні 2 рахунок-фактуру, Акт про кількість спожитої води та водовідведення та акт відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативних документів, які є підставою для проведення оплати по даному Договору.

Сторона 2 приймає до виконання подані Стороною 1 вищезазначені документи, та здійснює оплату на умовах цього Договору.

За приписами п. 3.2.3 договору, Сторона 2 зобов`язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків-фактур, Актів про кількість спожитої води та водовідведення та актів відшкодування вартості водопостачання та водовідведення протягом 10 банківських днів здійснювати оплату.

Як встановлено у п. 4.4 договору, за порушення термінів оплати Сторона 1 може в примусовому порядку стягнути з Сторони 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день невідшкодування.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а його умови, в силу ст. 631ЦК України, діють з 01 січня 2019 року до 27 лютого 2022 року включно, а в

частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. (п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди від 24.02.2022)

На підтвердження виконання умов договору позивач надав рахунок № 600 від 31.12.2021 на суму 5488,19 грн (за грудень 2021 року), № 28 від 31.01.2022 на суму 2275,12 грн (за січень 2022 року), № 28 від 31.01.2022 на суму 3767,84 грн (за січень 2022 року), акт № 28 від 31.01.2022 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення з 01.01.2022 по 31.01.2022 на суму 6042,96 грн, а також рахунок № 70 від 07.03.2022 на суму 2508,33 грн (за лютий 2022 року), № 70/1 від 07.03.2022 на суму 3674,61 грн (за лютий 2022 року).

Спір у даній справі виник у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем послуг водопостачання та водовідведення за договором, наданих у період грудень 2021 року - лютий 2022 року у сумі 17714,09 грн.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 наведеної норми).

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак підпадає під правове регулювання глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з п. 2.2 Договору останнім днем календарного місяця Сторона 1 оформлює та надає Стороні 2 рахунок-фактуру, Акт про кількість спожитої води та водовідведення та акт відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативних документів, які є підставою для проведення оплати по даному Договору.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору, Сторона 2 зобов`язується після отримання від Сторони 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків-фактур, Актів про кількість спожитої води та водовідведення та актів відшкодування вартості водопостачання та водовідведення протягом 10 банківських днів здійснювати оплату.

Враховуючи умови п.2.2, 3.2 Договору, саме на позивача покладений обов`язок направлення відповідачу пакет документів, з моменту отримання якого починається відлік 10 денного банківського строку на оплату наданих послуг.

Аргументи апелянта в частині необхідності застосування до правовідносин, у яких виник спір, положень ст. 692 ЦК України є неспроможними, оскільки у договорі сторони добровільно урегулювали свої відносини, пов`язавши обов`язок відповідача здійснити розрахунки за водовідведення та водопостачання у залежність від отримання від позивача оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків-фактур, Актів про кількість спожитої води та водовідведення та актів відшкодування вартості водопостачання та водовідведення.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відсутність доказів виконання відповідачем за період грудень 2021 року - лютий 2022 року умов договору висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є вірним.

Водночас, колегія судді вважає за необхідне зазначити наступне.

Увалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10114/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як вбачається з наданих відповідачем до відзиву платіжних доручень №№ 52185, 52186, 52187 від 11 жовтня 2022 року , ТОВ «Військсервіс-Волонтер» здійснило оплату наявної заборгованості в повному обсязі у сумі 17714,09 грн., тобто після відкриття провадження в даній справі

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позивач не подавав заяв про відмову від позову чи про зменшення вимог .

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.

Спірна основна сума заборгованості в повному обсязі була сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, тож про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в цій частині позову мало бути відображене у резолютивній частині судового рішення і враховано при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Висновок суду

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, тож колегія суддів вважає, що оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі в частині відмови у стягненні 17714,09 грн. основного боргу підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про закриття провадження у справі, тоді як апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покладаються на Квартирно-експлуатаційного відділ м. Володимир-Волинський, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання ним зобов`язань за договором.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський.

Керуючись ст.ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/10114/22 залишити без задоволення.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/10114/22 у частині відмови у стягненні 17714,09 грн. основного боргу .

У цій частині прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині стягнення 17714,09 грн. основного боргу .

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/10114/22 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський.

5. Матеріали справи № 910/10114/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 19.09.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко