Постанова

від 29.11.2022 по справі 914/1146/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1146/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача- Різника О. Р. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи-1 - Мотова Є. Г. (у порядку самопредставництва),

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 (судді: Кордюк Г. Т. - головуючий, Галушко Н. А., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Клуб Пікассо"

до виконавчого комітету Львівської міської ради,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальна установа "Львівський міський молодіжний центр",

про визнання недійсним рішення.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2021 року Приватне підприємство "Клуб Пікассо" (далі - ПП "Клуб Пікассо") звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 12.06.2020 за № 502 "Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. Зелена, 88".

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виходячи зі змісту частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, який набрав чинності 01.02.2020) орган управління комунальним майном зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу лише у разі припинення договору оренди. Позивач стверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення договір оренди від 20.07.2001 № 11, на підставі якого позивач використовує спірний цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 88, був чинний, оскільки завершував свою дію 01.07.2021, а тому відповідач передчасно та без будь-яких правових підстав передав об`єкт оренди Комунальній установі "Львівський молодіжний центр", чим порушив право позивача бути балансоутримувачем спірного цілісного майнового комплексу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2022 (суддя Король М. Р.) відмовлено у задоволенні позову.

4. Місцевий господарський суд встановив, що приймаючи оскаржуване рішення, виконавчий комітет діяв в межах своїх повноважень. Спірне рішення органу місцевого самоврядування має внутрішньоорганізаційний характер та лише вирішує питання визначення балансоутримувача комунального майна і не є нормативно-правовим актом. У цьому випадку має місце передача майна з балансу на баланс в межах одного власника комунального майна.

Суд першої інстанції також послався на відсутність будь-яких доказів про порушення прав позивача, адже в оспорюваному рішенні встановлено його термін, під час дії якого рішення не було виконано.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції Західний апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що оскаржуваним рішенням відповідач здійснив передачу майна з балансу на баланс в межах одного власника комунального майна, оскільки з моменту укладення договору оренди та передачі майна, воно перебувало на балансі позивача, а не власника майна чи його управителя.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що пунктами 13, 16 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, які затверджені наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847 (далі - Порядок № 847), визначено, що вартість майна, що повертається орендодавцю, визначається відповідно до вимог Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629. При цьому, вартість всіх незавершених капітальних вкладень і невстановленого устаткування визначається у порядку, встановленому Методикою оцінки майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891. Вартість майна, що належить орендареві, визначається за кожним рядком передавального балансу і акта оцінки шляхом зменшення загальної вартості майна на вартість майна, що належить державі. Якщо орендар допустив (уможливив) погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення стану сталося не з його вини. За домовленістю сторін відшкодування збитків може бути здійснено орендарем коштами або іншим належним орендареві майном орендованого підприємства. Результати відшкодування збитків відображаються в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства та акті приймання-передавання орендованого майна шляхом відповідного збільшення вартості державної частки майна та зменшення частки майна орендаря.

Апеляційний господарський суд вважав, що прийнявши оскаржуване рішення власник передчасно розпочав комплекс заходів, які передбачені Порядком № 847.

Суд апеляційної інстанції також погодився з твердженням ПП "Клуб Пікассо", що договір оренди від 20.07.2001 № 11 є продовженим на період карантину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 13- 16 Порядку № 847, підпункту 6 пункту 2 розділу 2 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-ІХ.

Так, на думку скаржника, відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" прийняття рішення про визначення балансоутримувача не може вважатись фактом передання майна на баланс, оскільки передання майна на баланс оформлюється актом приймання-передачі. Скаржник вважає, що спірне рішення тільки визначило орган, який повинен прийняти майно на свій баланс, воно не може трактуватись як закінчена процедура переходу майна на баланс від одного суб`єкта до іншого. Для закінчення такої процедури необхідно скласти акт приймання-передачі.

Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що власник передчасно розпочав комплекс заходів, які передбачені Порядком № 847, та прийняв оскаржуване рішення, яким фактично без визначення вартості майна, яке повертається та без передавального балансу і акта оцінки, здійснив повернення орендованого цілісного майнового комплексу, а відтак достроково зменшив розмір балансу позивача.

Скаржник також вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо продовження дії договору оренди на період карантину, оскільки строк дії договору оренди від 20.07.2001 № 11 було встановлено до 01.07.2021, договір оренди мав продовжуватись в порядку, визначеному Законом України "Про оренду державного та комунального майна" у новій редакції, тобто шляхом проведення аукціону.

Скаржник вважає, що апеляційний суд, встановлюючи обставину припинення строку договору оренди від 20.07.2001 № 11, не правильно застосував підпункт 6 пункту 2 розділу 2 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)", та помилково вважає, що положення цього підпункту є самостійною підставою для продовження договору оренди державного та комунального майна, однак на переконання скаржника, така норма встановлює тільки період на який продовжуються договори за певних обставин, процедура за якою договір продовжується, визначена у статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ПП "Клуб Пікассо" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 914/1146/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11.10.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2022 клопотання ПП "Клуб Пікассо" про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд касаційної скарги відкладено до 18.10.2022.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.10.2022 № 29.3-02/1888 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/1146/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 у справі № 914/1146/21 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Суховий В.Г.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2022 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.11.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 клопотання ПП "Клуб Пікассо" про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд касаційної скарги відкладено до 08.11.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 клопотання ПП "Клуб Пікассо" про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд касаційної скарги відкладено до 29.11.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.05.2001 № 198 "Про оренду цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства кінотеатр "Зірка" надано в оренду Приватному підприємству "Палома" цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Львів, вул.Зелена, 88, для організації концертно-видовищної діяльності терміном на десять років.

12. На виконання зазначеного рішення між Приватним підприємством "Палома" та Управлінням ресурсів Львівської міської ради (орендодавець) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 11, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства кінотеатр "Зірка", розташований за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 88, вартість якого визначена відповідно до інвентаризації проведеної станом на 01.07.2001 та балансу станом на 01.07.2001 і становить 136 756,70 грн, у тому числі: основні матеріальні засоби за залишковою вартістю 135 025,50 грн (пункт 1.1);

- орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди на термін з 01.07.2001 до 01.07.2011 (пункти 2.1 та 10.1).

13. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 у справі № 914/3532/13 за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ПП "Клуб Пікассо" про внесення змін в договір оренди цілісного майнового комплексу від 20.07.2001, встановлено, що з 01.07.2011 договір оренди цілісного майнового комплексу пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах.

14. Із встановлених обставин рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2015 у справі № 914/3532/13 убачається, що відповідно до рішення засновника Приватного підприємства "Палома" від 29.02.2008 № 5 це підприємство реорганізовано шляхом виділення з його складу нового ПП "Клуб Пікассо" та передано останньому права та обов`язки за договором оренди цілісного майнового комплексу від 20.07.2001 № 11.

15. 12.06.2020 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 502 "Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. Зеленій, 88", яким вирішив Комунальній установі "Львівський міський молодіжний центр" взяти на баланс нежитлові приміщення підвалу під індексами 1,2,3,4,5,6, першого поверху під індексами 7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17, антресолі під індексами 18,19,20,21,22,25, другого поверху під індексами 23,24,26 загальною площею 560,9 м2 у будівлі під літерою "А-2" на вул. Зеленій, 88 згідно з технічним паспортом, складеним Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 09.07.2013 за інвентарним № 307.

16. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ПП "Клуб Пікассо" пов`язує порушення своїх прав з тим, що оспорюваним рішенням передчасно, без наявності правових підстав, виключено з балансу позивача орендований ним цілісний майновий комплекс, внаслідок чого порушено Порядок № 847 в частині здійснення комплексу заходів і процедур, пов`язаних з поверненням орендованого майна.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з таких підстав.

19. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави.

21. У статті 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) зазначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

22. Згідно з положеннями статті 29 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема управління в межах, визначених радою майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

23. За змістом статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

24. Зокрема, пунктом 31 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення (виключної компетенції міської ради) належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (пункти 5, 8 статті 60 цього Закону).

25. Виконавчий комітет Львівської міської ради, приймаючи рішення від 12.06.2020 № 502, вирішив Комунальній установі "Львівський міський молодіжний центр" взяти на баланс нежитлові приміщення підвалу під індексами 1,2,3,4,5,6, першого поверху під індексами 7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17, антресолі під індексами 18,19,20,21,22,25, другого поверху під індексами 23,24,26 загальною площею 560,9 м2 у будівлі під літерою "А-2" на вул. Зеленій, 88 згідно з технічним паспортом, складеним Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 09.07.2013 № 307.

26. Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведеного убачається, що підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 908/1115/20, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 14.01.2020 у справі № 910/15058/18, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

27. Апеляційним господарським судом встановлено, що власник до закінчення договору оренди від 20.07.2001 № 11 передчасно розпочав комплекс заходів, які передбачені Порядком № 847, та прийняв оскаржуване рішення, яким фактично без визначення вартості майна, яке повертається та без передавального балансу і акта оцінки, здійснив повернення орендованого цілісного майнового комплексу, а відтак достроково зменшив розмір балансу позивача. На думку суду апеляційної інстанції, наведеного місцевий господарський суд не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про те, що право позивача не порушене та не підлягає захисту.

28. Верховний Суд вважає обґрунтованими наведені висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

29. Ураховуючи правову природу договору оренди цілісного майнового комплексу від 20.07.2001 № 11, договірні правовідносини сторін під час дії договору підпадали під регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, який втратив чинність 01.02.2020 із дня введення в дію Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.

30. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) орендоване майно (крім окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу підприємства, господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.

Аналогічні приписи знайшли своє відображення у частини 2 статті 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції Закону № 157-ІХ від 03.10.2019, який набрав чинності 01.02.2020).

31. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у період з 20.07.2001 по 20.07.2021, тобто з моменту укладення договору оренди та в процесі його використання, позивач мав право включати цей об`єкт оренди до свого балансу, а також залишати у своєму розпорядженні амортизаційні відрахування на орендований цілісний майновий комплекс.

32. Відповідно до положень частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX у разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України.

33. Пунктами 13, 16 Порядку № 847, визначено, що вартість майна, що повертається орендодавцю визначається відповідно до вимог Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629. При цьому, вартість всіх незавершених капітальних вкладень і невстановленого устаткування визначається у порядку, встановленому Методикою оцінки майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891. Вартість майна, що належить орендареві, визначається по кожному рядку передавального балансу і акта оцінки шляхом зменшення загальної вартості майна на вартість майна, що належить державі. Якщо орендар допустив (уможливив) погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення стану (загибель) майна відбулося не з його вини. За домовленістю сторін відшкодування збитків може бути здійснене орендарем коштами або іншим належним орендареві майном орендованого підприємства. Результати відшкодування збитків відображаються в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства та акті приймання-передавання орендованого майна шляхом відповідного збільшення вартості державної частки майна та зменшення частки майна орендаря.

34. Таким чином, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача лише у разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу, водночас договір оренди від 20.07.2001 № 11 був чинним на час ухвалення оспорювання рішення від 12.06.2020 № 502, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність дій відповідача, який до закінчення договору оренди від 20.07.2001 № 11 передчасно розпочав комплекс заходів, які передбачені Порядком № 847, та прийняв оскаржуване рішення від 12.06.2020 № 502, яким фактично без визначення вартості майна, яке повертається та без передавального балансу і акта оцінки, здійснив повернення орендованого цілісного майнового комплексу, а відтак достроково зменшив розмір балансу позивача.

35. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що Західний апеляційний господарський суд неправильно застосував положення частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, пунктів 13- 16 Порядку № 847 у спірних правовідносинах, тому оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

36. З урахуванням системного аналізу змісту частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 13- 16 Порядку № 847, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "уповноважений орган управління або його правонаступник не може приймати рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу до припинення договору оренди єдиного майнового комплексу".

37. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, хоча й отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 13- 16 Порядку № 847, однак зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що, дійшовши правильного висновку, що власник, прийнявши оскаржуване рішення, передчасно (до припинення договору оренди єдиного майнового комплексу) розпочав комплекс заходів, які передбачені Порядком № 847, тобто суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до правового висновку, викладеного в пункті 36 цієї постанови, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

41. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

42. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки про застосування норм права

43. З урахуванням системного аналізу змісту частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 13- 16 Порядку № 847, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "уповноважений орган управління або його правонаступник не може приймати рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу до припинення договору оренди єдиного майнового комплексу".

Розподіл судових витрат

44. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 914/1146/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

В. Г. Суховий