Ухвала

від 06.12.2022 по справі 753/22421/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 грудня 2022 року

місто Київ

справа № 753/22421/18

провадження № 61-12093ск22

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Атлант-М» про відшкодування майнової шкоди, завданої неякісним виконанням послуг, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Атлант-М» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, не сплачених за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Атлант-М» (далі - ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М»), у якому просив стягнути із ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М» на його користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 442 168, 78 грн.

ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М» у березні 2019 року звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на свою користь суму основного боргу ОСОБА_1 у розмірі 4 887, 62 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 148, 25 грн, інфляційне збільшення суми боргу - 430, 30 грн та вартість зберігання автомобіля, яка складає 18 400, 00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 06 жовтня 2021 року Дарницький районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням від 20 січня 2022 року Дарницький районний суд міста Києва задовольнив заяву ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М» про ухвалення додаткового рішення.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М» 4 887, 62 грн вартості наданих послуг, 148, 25 грн - 3 % річних від простроченої суми, 430, 30 грн інфляційних втрат та 18 400, 00 грн вартості зберігання автомобіля на території станції технічного обслуговування.

Постановою від 03 листопада 2022 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року - без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ужва Ю. О. 02 грудня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та залишити без задоволення зустрічний позов ТОВ «Автомобільний дім

Атлант-М».

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року - 2 481, 00 грн.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про відшкодування майнової шкоди, завданої неякісним виконанням послуг, та вимоги про стягнення коштів за несплату виконаних послуг.

Ціна позову у справі складає 466 034, 95 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 250 = 620 250, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі за вимогами майнового характеру становить 466 034, 95 грн, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що скасування оскаржуваних судових рішень має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, проте такі доводи заявника належно не обґрунтовані та не доведені, а тому Верховним Судом відхиляються.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Верховний Суд констатує, що заявник належно не зазначив, щодо яких саме норм матеріального права відсутній висновок, не визначив, у чому саме полягає потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; не навів норм права, при застосуванні яких існує нагальна потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики, що носить характер фундаментального значення для права.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив.

При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України»

(Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Атлант-М» про відшкодування майнової шкоди, завданої неякісним виконанням послуг, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Атлант-М» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за несплату виконаних послуг, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак