Рішення

від 29.11.2022 по справі 185/3694/21

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/3694/21

Провадження № 2/185/173/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

з участю секретаря судового засідання Єгоричевої К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

У травні 2021 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій, з урахуванням уточнених позлвних вимог, позивачі просили встановити факт спільного проживання, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який є дідусем позивачів. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належне йому майно, зповітів померлий не складав, а тому спадкування мало відбуватися за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті вказаної особи були ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями якого є відповідачі та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцями першої черги якого є позивачі. ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого батька, ОСОБА_10 , який фактично прийняв спадщину після померлого ОСОБА_8 . Проте позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що позивач не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 , а його батько - ОСОБА_10 спадщину після смерті батька - ОСОБА_8 не приймав, тож строки для прийняття спадщини пропущені. Окрім цього нотаріусом було повідомлено позивачу, що до контори звертався ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , при цьому факт проживання свого брата - ОСОБА_10 на момент смерті разом з померлим ОСОБА_8 не повідомив, у зв`язку з чим йому єдиному було видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на два майнових паї члена КСП "ім. Шевченка" в с. Кочережки, право на земельну частку (пай) та на будинок в АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_9 оформив право власності на вказані майнові паї. Після смерті останнього вказане майно отримали на підставі свідоцтв про право на спадщину законом відповідачі та ОСОБА_6 . У зв`язку із відсутністю у позивачів можливості здійснювати свої права власника на вказане спадкове майно, вони були вимушені звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21 липня 2021 року провадження у справі було відкрито та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Сторони та їх представники у судове засідання з`явилися, позивачі позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_6 та представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог, просили застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки вважають, що позивачі пропустили як строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так і до суду із вказаним позовом.

Третя особа ОСОБА_6 також вказала, що 30 травня 2007 року придбала житловий будинок в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Заперечувала факт проживання ОСОБА_10 разом із померлим ОСОБА_8 на час смерті останнього.

Третя особа перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора просила розглядати справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 .

Згідно копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , останній отримав у спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , все майно.

Згідно копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , останній мав сина - ОСОБА_9 , який прийняв спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , на таке майно: цілу частку житлового будинку в АДРЕСА_1 ; право на майновий пай члена КСП "ім. Шевченка" та права на дві земельні частки (паї), які були у колективній власності ААП ім. Шевченка с. Кочережки Павоградського району Дніпропетровської області.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктіва енрухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_9 продав вказаний вище житловий будинок ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 30 травня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_9 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини після померлого чоловіка. ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви про прийняття спадщини після померлого. Вказане підтверджується копією спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 .

Згідно копіям свідоцтв про право на спадщину за законом, ОСОБА_4 отримала у власність приватизовану земельну ділянку, площею 6,5184 га, кадастровий номер 1223584000:01:002:0903 для ведення ТСВ, розташована на території Кочережківської с/р Павлоградського району Дніпропетровської області; ОСОБА_3 - приватизовану земельну ділянку, площею 6,2835 га, кадастровий номер 1223584000:01:002:0902 для ведення ТСВ, розташована на території Кочережківської с/р Павлоградського району Дніпропетровської області; ОСОБА_7 - приватизовану земельну ділянку, площею 5,1540 га, кадастровий номер 1223584000:01:002:0090 для ведення ТСВ, розташована на території Кочережківської с/р Павлоградського району Дніпропетровської області.

Згідно копії свідоцтва про народження, померлий ОСОБА_8 також мав другого сина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вказаний син помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть останнього.

Згідно копіям свідоцтв про народження померлий ОСОБА_10 мав двох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка у зв`язку із укладенням шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_13 ". Вказане підтверджується копією витягу з ДРАЦС про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Відповідно копіям свідоцтв про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_10 вказані вище діти спадкодавця отримали у спадщину земельну ділянку, площею 5,7861 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0484 для ведення ТСВ, розташована на території Кочережківської с/р Павлоградського району Дніпропетровської області, які не є предметом розгляду даної справи.

Позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого батька, який отримав її після смерті дідуся позивача, ОСОБА_8 , проте йому було відмовлено на підставі того, що батько позивача не проживав та не був прописаний на момент смерті з ОСОБА_8 . З заявою про прийняття спадщини звернувся інший спадкоємець ОСОБА_8 , на ім`я якого вже була видана спадщина. Отже, видати спадщину на ім`я позивача немає можливості, оскільки позивач не є спадкоємцем ОСОБА_10 , а сам ОСОБА_10 спадщину після померлого ОСОБА_8 не приймав, строки для прийняття спадщини пропустив.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Виходячи зі змісту ст.392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так, згідно копії довідки від 24.02.2021 року, вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_8 , на день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1 та на момент смерті разом з ним проживав без реєстрації та вів спільне господарство його син - ОСОБА_10 . Вказана довідка підписана сльським головою ОСОБА_14 .

Допитаний в якості свідка вказаний сільський голова ОСОБА_14 підтвердив той факт, що вказану довідку він підписував, проте вказав, що вказану довідку формувала діловод, ОСОБА_15 , відомості, зазнчаені у вказаній довідці, він підтвердити не може, бо не знає цих осіб, документи на підставі яких була видана довідка не перевіряв, лише підписав довідку, дані, щодо яких ставить свій підпис, самостійно не перевіряє.

Суд, беручи вказане до уваги, звертає увагу на те, що факти постійного проживання та ведення спільного господарства осіб можуть встановлюватися виключно судом згідно чинного законодавства та не відноситься до повноважень сільського голови.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд приходить до висновку, що вказаний сільський голова перевищив свої повноваження та вийшов за їх межі, посвідчивши та видавши вказану довідку позивачам. Зазначені у вказаній довідці факти мають бути встанволені саме в судовому порядку.

Суд також звертає увагу на показання, які були надані свідками сторін у судовому засіданні.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Таким чином, учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, судом встановлено, що під час допиту свідків сторін по справі було виявлено наявність систематичних розбіжностей у показаннях свідків сторони позивача та у свою чергу однаковості показань зі сторони свідків відповідача. Вказане зумовлює неможливість прийняття за основу показань свідків позивачів, оскільки вони є спірними та не підтверджують належним та достатнім чином обставини, на які посилаються позивачі.

Відповідно до ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку із зазначеним, беручи до уваги встановлені по справі обставини, досліджені на їх підтвердження докази, суд вважає за необхідне відмовити у задволенні позовних вимог повністю за їх недовденістю стороною позивачів належними та достатніми у своїй сукупності доказами.

Суд також звертає увагу на заявлені вимоги сторони відповідачів та третьої особи про необхідінсть застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Оскільки суд відмовляє у задовленні вказаної позовної заяви по суті, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`зку із пропуском строків позовної давності з боку позивачів відсутні.

Натомість, якщо припустити, що факт спільного проживання та ведення господарства батька позивачів, ОСОБА_10 , разом із ОСОБА_8 на момент смерті останнього був би ймовірно доведений у судовому порядку, тоді тільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено на підставі пропуску строків позовної давності з боку позивачів.

Відповідно доч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.2,12,19,81,89,141,259,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2022 року.

Суддя М. М. Перекопський