Рішення

від 27.10.2022 по справі 640/5465/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року м. Київ № 640/5465/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П.

за участі секретаря судових засідань Дурман Н.В. та представників:

позивача - адвоката Ушканенка Едуарда Олександровича (ордер від 04.07.2022 серії АА № 1169305),

відповідача - Кальковця Віталія Леонідовича (у порядку самопредставництва юридичної особи),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК АТЛАНТ ПЛЮС"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК АТЛАНТ ПЛЮС" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2, офіс 216, код ЄДРПОУ 38986062) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 00683080701, № 00683070701, № 00682760707.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні фінансово-господарські операції позивача носили реальний характер та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Також позивач зазначив про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення його до відповідальності на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" за зберігання пального без наявності ліцензії, оскільки підприємство не має у власності стаціонарного складу чи приміщення, а велика кількість газу на балансі підприємства пояснюється тим, що газ використовується товариством при виконанні будівельних робіт, у зв`язку з чим доставка газу здійснюється у балонах тривалого користування безпосередньо на об`єкт будівництва та зберігається на таких об`єктах у спеціально відведених тимчасових місцях.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства за результатами фінансово-господарських операцій останнього, а також ненадання позивачем належних документальних підтверджень реальності здійснення операцій.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час судового розгляду справи судом встановлено таке.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 10.09.2021 №00683080701 за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.8, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" ТОВ "БК АТЛАНТ ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість за жовтень 2017 року - квітень 2020 року на 8171116,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 6536893,00 грн та за штрафом - 1634223,00 грн.

Підстава - встановлення завищення податкового кредиту по операціях з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58, пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 10.09.2021 №00683070701 за порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України; статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" ТОВ "БК АТЛАНТ ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток за 2017-2020 роки на суму 8322420,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 5670868,00 грн, за штрафом - 2651552,00 грн.

Підстава - завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) по операціям з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58, пункт 123.3 статті 123 Податкового кодексу України).

Також, податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 10.09.2021 № 0682760707 за порушення частини восьмої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн.

Підстава - зберігання пального без наявності ліцензії (підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, частина друга статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального").

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 21.07.2021 №57112/Ж5/26-15-07-01-01/38986062 документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК АТЛАНТ ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 20.11.2013 по 31.03.2021.

Висновки акта перевірки в частині податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано безпідставним формуванням податкового кредиту по відносинах із контрагентами-продавцями, а саме: з ТОВ "ПРОМУНІВЕРСАЛ ТРАНС", ТОВ "ЕСТЕР АКТИВ", ТОВ "АФРОЗІН", ТОВ "СТРОЙТЕХНОПРОМ", ТОВ "АЛЬЯНС БІЛДІНГ ГРУП", ТОВ "БК БІЛД КОМПАНІ", ТОВ "БМУ УКРАЇНА", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КИЇВСТРОЙ", ТОВ "БРИФТЕК-ЖТ", ТОВ "ПРОФІ СЕРВІС ТРЕЙД", ТОВ "ЕВЕРЛАЙД", ТОВ "КАВКАЗ БУД", ТОВ "ГРАУЖИС І ПАРТНЕРИ", встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій з огляду на відсутність основних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів. Крім того, контролюючий орган зазначає, що більшість підприємств включені до переліку ризикових платників податків.

У частині дотримання позивачем Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" контролюючий орган встановив, що позивач не зареєстрований платником акцизного податку та не має ліцензії на право зберігання пального, але відповідно до акцизних накладних отримав 5892,59 літрів скрапленого газу для потреб власного споживання, що є порушенням.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 00683080701, № 00683070701, № 00682760707 ТОВ "БК АТЛАНТ ПЛЮС" звернулось до суду з цим позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, були порушені з огляду на таке.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 № 00683080701, № 00683070701 (стосовно податку на прибуток та податку на додану вартість (формування податкового кредиту).

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ "ПРОМУНІВЕРСАЛ ТРАНС", ТОВ "ЕСТЕР АКТИВ", ТОВ "АФРОЗІН", ТОВ "СТРОЙТЕХНОПРОМ", ТОВ "АЛЬЯНС БІЛДІНГ ГРУП", ТОВ "БК БІЛД КОМПАНІ", ТОВ "БМУ УКРАЇНА", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КИЇВСТРОЙ", ТОВ "БРИФТЕК-ЖТ", ТОВ "ПРОФІ СЕРВІС ТРЕЙД", ТОВ "ЕВЕРЛАЙД", ТОВ "КАВКАЗ БУД", ТОВ "ГРАУЖИС І ПАРТНЕРИ"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем та ТОВ "ПРОМУНІВЕРСАЛ ТРАНС" укладено договір від 17.10.2017 № 14, на підставі якого позивачем придбано в`язальну проволоку, пісок річковий, щебінь, брус (видаткова накладна від 02.10.2017 № 119), а також будівельний вагончик (видаткова накладна від 02.10.2017 № 120). Того ж дня ТОВ "ПРОМУНІВЕРСАЛ ТРАНС" виписало на позивача податкові накладні від 02.10.2017 № 1, № 2 на загальну суму 109460 грн, в тому числі ПДВ 18243,33 грн.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "ЕСТЕР АКТИВ" підтверджуються договором поставки від 01.11.2017 № 01-11/17, на підставі якого позивачем придбано в`язальну проволоку, арматуру, блок простіночний, про що складено видаткову накладну від 27.11.2017 № 27/17 та податкову накладну від 27.11.2017 № 1 на загальну суму 159760 грн.

Відповідно до договорів поставки віл 24.01.2018 № 24/01 та від 01.03.2018 № 01/03 ТОВ "АФРОЗІН" (колишня назва - ТОВ "САНКОРП") поставило позивачу дизельне паливо, про що складено видаткові накладні від 31.01.2018 № 391, від 28.02.2018 № 513, від 28.02.2018 № 515, № 514; від 31.03.2018 № 662, № 661, № 660; від 30.04.2018 № 892, № 891, № 890; від 31.05.2018 № 1076, № 1077; від 30.06.2018 № 1243, № 1244, а також зареєстровані належним чином податкові накладні на загальну суму 621900 грн, в тому числі ПДВ 103650 грн.

Господарські операції з ТОВ "СТРОЙТЕХНОПРОМ" підтверджуються договорами будівельного підряду від 23.06.2019 № 23/06-19, від 25.06.2018 № 25/06-19, віл 05.08.2019 № 05/08-19, згідно з якими позивач замовляв виконання будівельних робіт, зокрема, ґрунтування стін, шпаклювання стін, фарбування стелі, облицювання плиткою, влаштування стяжки підлоги тощо. Виконання таких робіт підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт, а також довідками про вартість виконання будівельних робіт, які долучені до матеріалів справи. Контрагентом було також належним чином складено та зареєстровано податкові накладні на загальну суму 6951143,70 гривень, в тому числі ПДВ 1158523,99 гривень.

Варто також звернути увагу на те, що податковим органом встановлено наявність на підприємстві контрагента працюючих 12 осіб (на період взаємовідносин).

22 січня 2019 року між позивачем та ТОВ "АЛЬЯНС БІЛДІНГ ГРУП" укладено договір будівельного підряду № 22/11-19, згідно з яким позивач замовляв влаштування монолітних залізобетонних плит перекриття, балок. Виконання таких робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 03 грудня 2019 року № 1, № 2; від 26.12.2019 № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8; довідками про вартість виконаних будівельних робіт. На позивача також виписано податкові накладні на загальну суму 1758616,50 грн, в тому числі ПДВ 293102,75 грн.

В акті перевірки зазначено, що кількість працюючих ТОВ "АЛЬЯНС БІЛДІНГ ГРУП" на момент взаємовідносин - 8 осіб.

Відповідно до договору будівельного підряду від 01.12.2017 № 01-12/17, від 04.12.2017 № 04-12/17, від 02.07.2018 № 02-07/18, від 01.08.2018 № 01-08/18 ТОВ "БК БІЛД КОМПАНІ" здійснювало роботи з влаштування залізобетонних конструкцій, мурування стін з цегли тощо. Виконання таких робіт підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт, а також довідками про вартість виконання будівельних робіт, які долучені до матеріалів справи. Контрагентом було також належним чином складено та зареєстровано податкові накладні на загальну суму 11700623,94 гривень, в тому числі ПДВ 1950103,97 гривень.

Контролюючий орган встановив кількість працівників у ТОВ "БК БІЛД КОМПАНІ" - 13 осіб.

Між позивачем та ТОВ "БМУ УКРАЇНА" укладено договір будівельного підряду від 11.01.2019 № 11/01-19, від 02.04.2019 № 02/04-19, за яким позивач замовив виконання робіт з влаштування залізобетонних конструкцій та фундаменту. За результатами господарських операцій сторонами сформовано довідки про вартість будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, які долучені до матеріалів справи, а також складено податкові накладні на загальну суму 7787641,20 гривень, в тому числі ПДВ 1297940,20 гривень.

Кількість працюючих у ТОВ "БМУ УКРАЇНА" згідно акту перевірки - 7 осіб.

Аналогічні роботи з виконання будівельно-монтажних робіт (влаштування залізобетонних плит, фундаменту; мурування стін, роботи з теплоізоляції тощо) було здійснено на замовлення позивача іншими контрагентами - ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КИЇВСТРОЙ", ТОВ "БРИФТЕК-ЖТ", ТОВ "ПРОФІ СЕРВІС ТРЕЙД", ТОВ "ЕВЕРЛАЙД", ТОВ "КАВКАЗ БУД", ТОВ "ГРАУЖИС І ПАРТНЕРИ" відповідно до договорів будівельного підряду. За результатами таких операцій складено акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість здійснених робіт, а також зареєстровані належним чином податкові накладні.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Як визначає пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів/робіт (послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Обставини справи свідчать, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив відповідні суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, зокрема, виписаних на його ім`я переліченими вище контрагентами у зв`язку із придбанням товарів/робіт (послуг).

Суд встановив, що господарські операції позивача із вказаними вище контрагентами-постачальниками (підрядниками) підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання контролюючого органу на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість майже у всіх контрагентів судом не приймаються, оскільки на момент виникнення правовідносин між позивачем та контрагентами статус платника ПДВ був актуальний, тоді як анулювання свідоцтва мало місце вже після завершення спірних господарських операцій.

Досліджуючи питання про реальність виконання та придбання позивачем саме з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на таке.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи підтверджують, що позивач, ТОВ "БК АТЛАНТ ПЛЮС" є провідною компанією, що надає послуги в будівельній галузі, зокрема будівництво, реконструкція, капітальний ремонт житлових, промислових, адміністративних будівель і споруд, організація і контроль будівельного процесу.

У період, що перевірявся позивачем здійснювались роботи щодо будівництва масштабних об`єктів житлової нерухомості, серед іншого: житловий комплекс з об`єктами соціального-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам`ятки "Крістерова гірка" у Подільському районі м. Києва, житловий будинок з приміщення соціально-культурної діяльності у Голосіївському районі м. Києва, перша черга житлового комплексу в Оболонському районі м. Києва та інші.

На зазначених об`єктах позивач здійснював генеральний підряд, тобто особою, яка виконує головну роль у процесі організації будівництва та яка виконує та несе відповідальність за весь спектр робіт на об`єкті будівництва, починаючи з розробки документації та закінчуючи введенням об`єкта в експлуатацію.

За умовами договорів генерального підряду, що долучені до матеріалів справи, позивач зобов`язаний на свій ризик, власними та залученими силами і засобами, відповідно до проектної документації та у встановлений строк, виконати і здати замовникові весь комплекс робіт з будівництва.

Реальність здійснення робіт з генерального підряду відповідачем під сумнів не ставиться та додатково підтверджується позивачем звітними документами (тома справи № 8, № 9, № 10), а також загальновідомою інформацією щодо закінчення будівництва об`єктів.

Враховуючи викладене, логічним є те, що позивач для здійснення робіт щодо генерального підряду відповідно до умов договору залучив до участі у справі субпідрядників, які виконували відповідні роботи.

Таким чином, характер спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів необхідних трудових ресурсів, оскільки сам контролюючий орган в акті перевірки встановив, що на кожному підприємстві-контрагенті працювала певна кількість працівників (у середньому - 10 осіб), що само по собі аж ніяк не може свідчити про відсутність трудових ресурсів. При цьому будь-яких доказів того, що саме визначеної кількості працівників на підприємстві не вистачало для проведення замовлених позивачем робіт відповідачем не надано.

Так само суд не погоджується із висновками акта перевірки про не підтвердження факту отримання робіт (послуг) через можливі порушення виконавцями податкового законодавства, зокрема неналежного ведення обліку і звітності, та начебто неможливість надання транспортних послуги по перевезенню вантажу, оскільки Податковий кодекс України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Варто зазначити, що платник податків не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність придбання позивачем товарів та послуг (робіт), свідчать про придбання товару, робіт (послуг) з метою використання у господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідач 1 до суду не надав.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач 1, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів на спростування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що у межах спірних правовідносин постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та постачальниками.

За таких підстав суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам із зазначеними вище контрагентами.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 00683080701, № 00683070701 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.09.2021 № 00682760707 суд зазначає таке.

Закон "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" визначає основні засади державної політики щодо, в тому числі, посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина десята статті 15 Закону).

Згідно пункту 7 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону N 481/95-ВР.

Разом з тим, згідно частин 39-42 статті 15 Закону для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З наведеного слідує, що Закон покладає обов`язок на суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об`єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Положення частин першої-другої статті 17 Закону передбачають, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі, в тому числі пальним та зберігання пального, посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 грн. (абзац восьмий частини другої статті 17 Закону).

Отже, для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов`язку з її отримання.

Відповідно до абзаців 52, 56 статті 1 Закону місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України № 3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК від 15.08.2019, яка не скасована на день розгляду справи судом, у розумінні Закону суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт зберігання позивачем пального у стаціонарних ємностях, а саме стаціонарних резервуарів, баків, цистерн тощо.

Позивач пояснює, що газ пропан використовується для різки арматури та металоконструкцій, а також для виконання інших будівельних робіт, для виконання яких замовляється газ у кількості, що буде використана під час робочої зміни, а на кінець робочого дня залишки палива відсутні. Під час робочого дня газ зберігається у спеціальних пересувних балонах, але такі балони не є стаціонарним, оскільки не має постійного місцезнаходження, а пересувається будівельним персоналом під час робочого дня до необхідного місця застосування.

У постанові від 31.01.2020 у справі № 821/8719/17 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вищенаведені приписи дають підстави для висновку про те, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.

Оскільки в порушення вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не зазначено (не надано жодних доказів) на підтвердження своїх доводів щодо зберігання позивачем пального: 1) у стаціонарних приміщеннях, спорудах або інших засобах; 2) невикористання залишків під час робочої зміни та зберігання пального протягом тривалого часу; 3) без отримання ліцензії, - суд вважає, що притягнення позивача в межах спірних правовідносин до відповідальності за порушення вимог частини восьмої статті 15 Закону є протиправним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК АТЛАНТ ПЛЮС" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2, офіс 216, код ЄДРПОУ 38986062) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2021 №00683080701, №00683070701, №0682760707 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.09.2021 № 0682760707, №00683080701, №00683070701.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст рішення суду виготовлено 07.12.2022.