Ухвала

від 05.12.2022 по справі 640/16783/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

05 грудня 2022 року м. Київ№ 640/16783/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Юкрейн»

до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Юкрейн» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі також - відповідач 1, ДПС), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - відповідач 2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1339363/43190754 від 27.11.2019 про відмову в реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №18 від 07.11.2019.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1347575/43190754 від 09.12.2019 про відмову в реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 3 від 07.11.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1339365/43190754 від 27.11.2019 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 30 від 08.11.2019.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1347576/43190754 від 09.12.2019 про відмову в реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 63 від 12.11.2019.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1347574/43190754 від 09.12.2019 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 36 від 13.11.2019.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1339362/43190754 від 27.11.2019 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 37 від 13.11.2019.

7. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1347572/43190754 від 09.12.2019 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 31 від 14.11.2019.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1347573/43190754 від 09.12.2019 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 34 від 14.11.2019.

9. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 1347579/43190754 від 09.12.2019 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 64 від 12.11.2019.

10. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №18 від 07.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

11. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 3 від 07.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

12. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 30 від 08.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

13. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 63 від 12.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

14. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 36 від 13.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

15. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 37 від 13.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

16. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 31 від 14.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

17. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 34 від 14.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 64 від 12.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 21.08.2020 року відповідачем 2 подано клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 14.09.2020 року позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, яку обґрунтовано тим, що з 18.03.2020 року позивач здійснював господарську діяльність з урахуванням обмежень на час запровадження карантину та всі працівники апарату управління перебували на дистанційному виконанні трудових обов`язків.

Враховуючи викладене, позивач просить суд строки звернення до суду поновити.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача 2 у справі.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого орган виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів ДПС», ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленою підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов`язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Таким чином, на теперішній час функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києві, перейшли до його правонаступника - відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку замінити відповідача на правонаступника, а саме Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Вирішуючи клопотання відокремленого підрозділу ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві про залишення позову без розгляду з урахуванням заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18, відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року (справа №640/46/19), від 14.02.2019 року (справа № 813/4921/17), та сформулював правовий висновок щодо застосовності до спірних правовідносин, ідентичних тим, які виникли у справі, що розглядається, положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана правова позиція існувала і станом на день виникнення спірних правовідносин.

Так, дослідивши матеріали справи в межах вирішення клопотання про залишення позову без розгляду, судом встановлено, що предметом позову адміністративної справи №640/16783/20, а саме оскарження прийнятих Комісією ГУ ДПС у м. Києві рішень: № 1339363/43190754 від 27.11.2019 року про відмову в реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №18 від 07.11.2019 року; № 1347575/43190754 від 09.12.2019 року про відмову в реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 3 від 07.11.2019 року; № 1339365/43190754 від 27.11.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 30 від 08.11.2019 року; № 1347576/43190754 від 09.12.2019 року про відмову в реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 63 від 12.11.2019 року; № 1347574/43190754 від 09.12.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 36 від 13.11.2019 року; № 1339362/43190754 від 27.11.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 37 від 13.11.2019 року; № 1347572/43190754 від 09.12.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 31 від 14.11.2019 року; № 1347573/43190754 від 09.12.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 34 від 14.11.2019 року; № 1347579/43190754 від 09.12.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 64 від 12.11.2019 року.

Водночас, зверненню з позовом до суду передувала процедура адміністративного оскарження цих рішень, за результатами якої рішеннями ДПС України : від 06.12.2019 року №43142/43190754/2; від 13.12.2019 року №43619/43190754/2; від 06.12.2019 року №43143/43190754/2; від 13.12.2019 року №43618/43190754/2; від 13.12.2019 року №43617/43190754/2; від 06.12.2019 року №43141/43190754/2; від 13.12.2019 №43615/43190754/2; від 13.12.2019 року №43616/43190754/2; від 13.12.2019 року №93614/43190754/2, якими скарги позивача залишені без задоволення, а рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних - без змін.

Отже, процесуальний строк звернення до адміністративного суду із позовними вимогами щодо оскарження прийнятих Комісією ГУ ДПС у м. Києві рішень сплив у березні 2020 року.

В свою чергу, згідно із штемпелем вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва, позовну заяву позивачем подано до суду лише 22.07.2020 року, тобто, з пропуском тримісячного процесуального строку, що позивачем не заперечується.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, позивач посилається на пропуск звернення до адміністративного суду у зв`язку з обставинами встановлення у країні карантину.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який продовжено відповідними постановами, та який не є скасованим наразі.

В свою чергу, Законом України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 наступного змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).».

Разом з тим, Законом України від 18.06.2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в наступній редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.».

Отже, з 17.07.2020 року (дата набрання чинності Законом України від 18.06.2020 року № 731-IX) позивачем мають бути повідомлені суду підстави пропуску строку звернення до суду, які обумовлені карантинними заходами.

В той же час, вказані у заяві від 14.09.2020 року про поновлення строків звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обставини не свідчать про наявності поважних причин не подання позову до суду вчасно.

Так, на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, що зумовлено карантином в Україні, позивачем долучено низку наказів товариства, зокрема:

- наказ від 27.12.2019 року №02/20-ВД «Про відрядження» відбуває у відрядження з 02.01.2020 року по 23.01.2020 року, та з 24.01.2020 року по 28.01.2020 року;

- наказ від 27.01.2020 року №01/20-ВД «Про відрядження», згідно з яким, директор ОСОБА_1 відбуває у відрядження у місто Одеса з 29.01.2020 року по 07.02.2020 року включно;

- наказ від 27.01.2020 року №02/20-ВД «Про відрядження», згідно з яким, директор ОСОБА_1 відбуває у відрядження на 4 календарних дні у Німеччину, з 09.02.2020 року по 12.02.2020 року включно;

- наказ від 07.02.2020 року №03/20-ВД «Про відрядження», згідно з яким, директор ОСОБА_1 відбуває у відрядження з 14.02.2020 року по 18.02.2020 року включно та з 19.02.2020 року по 24.02.2020 року;

- наказ від 12.02.2020 року №02/20-ВД «Про відпустку без збереження заробітної плати», згідно з яким, директор ОСОБА_1 відбуває у відпустку тривалістю в 1 день 13.02.2020 року;

- наказ від 18.02.2020 року №04/20-ВД «Про відрядження», згідно з яким, директор ОСОБА_1 відбуває у відрядження з 25.02.2020 року по 02.03.2020 року включно;

- наказ від 24.02.2020 року №02/20-ВД «Про відрядження», згідно з яким, директор ОСОБА_1 відбуває у відрядження з 04.03.2020 року по 17.03.2020 року;

- наказ від 02.03.2020 року №06/20-ВД «Про відпустку без збереження заробітної плати», згідно з яким, директор ОСОБА_1 відбуває у відпустку тривалістю в 1 день 03.03.2020 року.

Отже, за вказаними наказами висновується, що директор товариства, який згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є єдиним підписантом, під час тримісячного процесуального строку звернення до суду перебував або у відпустках, або у відрядженні.

Водночас, згідно з матеріалами справи, 12.08.2020 року позивачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до якої зокрема, долучено копію Договору про надання правової допомоги від 25.12.2019 року, укладеного між ТОВ «ХТЛ Юкрейн» в особі директора ОСОБА_1 та адвокатом Єлєніним С.М., яким, в свою чергу, на виконання цього договору, вчинені дії з надання послуг складання цієї позовної заяви, поданої до суду.

Так, згідно з Актом здачі-приймання юридичних послуг, долученого до заяви від 12.08.2020 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позовну заяву підготовлено 04.03.2020 року, тобто, в межах тримісячного строку звернення до суду, в той час, як остання подана до суду лише 22.07.2020 року.

Зокрема, суд зауважує, що вказаний Акт підписано 04.03.2020 року безпосередньо директором ТОВ «ХТЛ Юкрейн», в той час, як останній, згідно з наказом від 24.02.2020 року №05/20-ВД, мав перебувати у відрядженні, що ставить під сумнів достовірність поданих позивачем доказів до заяви про поновлення строку звернення до суду та повідомлених суду обставин такого пропуску.

Крім того, до заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем долучено наказ від 17.03.2020 року №01/20 «Про запобігання поширенню коронавірусу COVID-19», яким запроваджено тимчасово з 18 березня (2020 року) до скасування загальнодержавного карантину дистанційне виконання трудових обов`язків працівниками товариства за місцем проживання на підставі письмової заяви, із збереженням заробітної плати.

В той же час, позивачем не обґрунтовано, чому подання позову відбулося 22.07.2020 року, в той час, як наказу про скасування дистанційного виконання трудових обов`язків працівниками товариства в цей період не приймалося, що ставить під сумнів неможливість вчинення позивачем дій з подання цього позову до суду як в межах тримісячного строку, так і після його спливу до 22.07.2020 року, враховуючи те, що позовну заяву складено 04.03.2020 року, навіть до впровадження карантинних заходів постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211.

Зокрема, суд враховує, що згідно з наказом від 17.03.2020 року №01/20, дистанційне виконання обов`язків не має обов`язкового характеру, а може бути забезпечено конкретному працівнику у разі його заяви про це.

Водночас, доказів перебування усіх працівників Товариства на дистанційному режимі виконання трудових обов`язків в період процесуального строку звернення до суду, так і після його спливу, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що пропуск строку звернення до суду зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Інших доказів пропуску строку звернення до суду, обумовлених карантинними обмеженнями, або іншими обставинами позивачем суду не подано.

Отже, на переконання суду, заява про поновлення строку звернення до суду не відповідає вимогам частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить доказів та обґрунтувань щодо поважності причин пропуску вказаних строків звернення до суду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення клопотання ГУ ДПС у м. Києві від 21.08.2020 року та залишення позову без розгляду з підстав не визнання поважними вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду, викладених у заяві позивача від 14.09.2020 року.

Керуючись статтями 6, 9, 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ТОВ «ХТЛ Юкрейн» від 14.09.2020 року про поновлення строків звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом залишити без задоволення.

2. Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2020 року, викладене у відзиві, про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити.

3. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Юкрейн» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Юкрейн» (код ЄДРПОУ 43190754, адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, офіс 3-503);

Відповідач 1: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8);

Відповідач 2: відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повну ухвалу складено 05.12.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна