Ухвала

від 06.12.2022 по справі 640/15063/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

06 грудня 2022 року м. Київ№ 640/15063/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши клопотання про залишення позову без розгляду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК ГРАНД»

до відокремленого підрозділу ДПС Головне управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0637460405 від 01.07.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК ГРАНД» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.07.2020 року №0637460405.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 16.07.2021 року відокремленим підрозділом ДПС України Головне управління ДПС у м. Києві подано відзив, в якому просить про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 року замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ Головного управління ДПС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Зокрема, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що до відзиву на позовну заяву відповідачем також долучено клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем шестимісячного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення - рішення, яке не оскаржено у адміністративному порядку.

У підтримку своєї правової позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19, у якій Верховним Судом відступлено від правової позиції щодо застосовності строку оскарження податкових повідомлень - рішень, якими визначено грошове зобов`язання, у 1095 днів, встановленого Податковим кодексом України.

Разом з тим, судом встановлено відсутність достовірного підтвердження надіслання клопотання про залишення позову без розгляду поштовим відправленням згідно квитанції ПАТ "Укрпошта" від 13.07.2021 року на адресу реєстрації юридичної особи позивача (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4, оф. 2), долученого відповідачем в якості доказу направлення позивачу відзиву та додатків до нього, оскільки опису поштового відправлення суду не надано, зокрема, у відзиві відсутній конкретний перелік додатків.

Також, судом встановлено, що позивачем у позові вказано як адресу реєстрації юридичної особи (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4, оф. 2), так і поштову адресу (07400, м. Бровари, б-р Незалежності, буд. 31, оф.205), з якої, відповідно, до суду надходить поштова кореспонденція від позивача.

Крім того, суд зауважує, що від позивача не надходило жодних заяв, клопотань або пояснень на клопотання про залишення позову без розгляду, в той час, як 20.01.2022 року через канцелярію суду останнім подано суду клопотання про прискорення розгляду справи.

Таким чином, з метою дотримання засади змагальності сторін, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача направити (повторно) клопотання про залишення без розгляду на поштову адресу позивача, вказану у позовній заяві, з метою належного реагування останнього на таке клопотання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 року зобов`язано відокремлений підрозділ ДПС ГУ ДПС у м. Києві надіслати на поштову адресу ТОВ «АПК ГРАНД» (07400, м. Бровари, б-р Незалежності, буд. 31, оф.205) примірник клопотання про залишення позову без розгляду, докази чого надати суду у дводенний термін з дня отримання цієї ухвали суду; запропоновано ТОВ «АПК ГРАНД» подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних підстав його пропуску у десятиденний строк з дня отримання примірника клопотання про залишення позову без розгляду, докази про дату отримання якого долучити до заяви. Роз`яснено ТОВ «АПК ГРАНД» наслідки неподання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, передбачені частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалено вирішити клопотання відповідача про залишення позову без розгляду після надходження до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних підстав його пропуску, або після спливу строку на її подання у разі не надходження останньої.

Через канцелярію суду 16.09.2022 року відповідачем подано фіскальний чек про поштове направлення позивачу клопотання про залишення позову без розгляду на адресу, вказану в ухвалі суду від 07.09.2022 року.

Згідно з матеріалами справи, на електронну адресу позивача, вказану в позові, судом 12.09.2022 року направлено електронні копії ухвали від 07.09.2022 року, відзиву відповідача та клопотання про залишення позову без розгляду.

Зокрема, відповідно до телефонограми Окружного адміністративного суду міста Києва, 14.11.2020 року та 28.11.2022 року (повторно) судом здійснено телефонні дзвінки на номер телефону, вказаний у клопотанні позивача про прискорення розгляду справи, та повідомлено юристу товариства про вимоги ухвали суду від 07.09.2022 року та строки її виконання.

Водночас, станом на 06.12.2022 року, до суду позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, заяв або клопотань в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України не подано.

Отже, оскільки строк, встановлений ухвалою суду від 07.09.2022 року сплив, про його продовження позивач суд не просить, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення клопотання відокремленого підрозділу ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві про залишення позову без розгляду за наявних у справі матеріалів.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Предметом позову у справі №640/15063/21 є оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.07.2020 року №0637460405, яким визначено грошове зобов`язання позивача з ПДВ на суму 256 282,00 грн.

Згідно з матеріалами справи спірне рішення в адміністративному порядку позивачем не оскаржено.

В свою чергу, згідно з відміткою на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, остання вважається поданою до суду 28.05.2021 року.

Отже, позивач звернувся до суду після спливу 10 місяців з дня винесення рішення податкового органу, в той час, як процесуальний строк звернення до суду сплив у січні 2021 року.

Згідно з абзацом 1 пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду, відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд зауважує, що у вищевказаній постанові спір безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, в той час, як докази адміністративного оскарження рішення, що є предметом справи №640/15063/21, відсутні.

Так, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд у справі №500/2486/19, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 03.04.2018 року у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 року у справі №803/728/17, від 18.06.2018 року у справі №805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Позаяк, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19, не є цілком коректним в межах спірних правовідносин.

Разом з тим, у постанові від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20 з приводу спірних правовідносин, що є аналогічними тим, що є предметом розгляду справи №640/15063/21, Верховним Судом зазначено наступне:

"…Вирішуючи це питання, судова палата зазначає, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

З урахуванням викладеного, судова палата вважає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України і дійшов правильного висновку про те, що строк звернення до суду з цим позовом визначається статтею 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак, апеляційний суд не звернув увагу на те, що у постанові від 26 листопада 2020 року судова палата наголошувала на тому, що суди повинні уникати випадків скасування законних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи змінилось юридичне тлумачення відповідної норми права.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Також судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.".

Отже, у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, на яке посилається відповідач у клопотанні, Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20 відступлено від висновків Верховного Суду, викладених у низці постанов щодо застосовності 1095 днів в якості процесуального строку оскарження до суду податкових повідомлень-рішень, які не оскаржено в адміністративному порядку.

Таким чином, до спірних правовідносин, що виникли у справі №640/15063/21, підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, який позивачем пропущено.

Крім того, до суду з цим позовом ТОВ "АПК Гранд" звернулося 28.05.2021 року, тобто після зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду - 26.11.2020 року.

У постанові від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20 Верховним Судом: "…повторно наголошено на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, про те, що після ухвалення цієї постанови суди повинні уникати формального підходу при застосуванні її висновків, зокрема не допускати випадків скасування судових рішень з мотивів пропуску строку звернення до суду, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час ухвалення судового рішення змінилось тлумачення Верховним Судом відповідної норми права з цього питання.

Судова палата вважає за необхідне наголосити, що при обчисленні шестимісячного строку звернення до суду у подібних до цієї справах, суди повинні звертати особливу увагу на момент початку перебігу цього строку і в кожній конкретній справі вирішувати питання про наявність/відсутність підстав вважати його пропущеним, а так само наявність/відсутність підстав вважати такий строк пропущеним з поважних причин.

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23.09.2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справи №580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року).".

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані..."

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, судом встановлено, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із позовом, який подано із спливом шести місяців після зміни судової практики.

Водночас, позивачем не подано до суду відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних підстав його пропуску з метою оцінки підстав його пропуску на предмет поважності.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення клопотання ГУ ДПС у м. Києві від 16.07.2021 року та залишення позову без розгляду з підстав не заявлення позивачем про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 6, 9, 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві від 16.07.2021 року про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити.

2. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК ГРАНД» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2020 року №0637460405, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК ГРАНД» (код ЄДРПОУ 42545577, адреса: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4, офіс 2);

Відповідач: відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повну ухвалу складено 06.12.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна