Рішення

від 07.12.2022 по справі 640/32130/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 грудня 2022 року справа №640/32130/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛБУДУКР» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БЕЛБУДУКР»)доДержавної інспекції архітектури та містобудування України (далі по тексту - відповідач, ДІАМ)про1) визнання протиправною бездіяльності ДІАМ, яка полягає у не розгляді заяви ТОВ «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками; 2) зобов`язання ДІАМ розглянути, з урахуванням висновків суду у справі, заяву ТОВ «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками, за відповідним переліком видів робіт, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо не розгляду ого заяви про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, оскільки не прийнято жодного рішення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Ухвалою від 11 листопада 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/32130/22 в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 20 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання представника ТОВ «БЕЛБУДУКР» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначив адміністративну справу №640/32130/21 до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 21 листопада 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв до розгляду заяву ТОВ «БЕЛБУДУКР» про зміну (уточнення) предмета позову.

В судове засідання 21 листопада 2022 року представник позивача не прибув; представник відповідача проти задоволення позову заперечив; суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки лист позивача не є заявою здобувача про отримання ліцензії відповідно до законодавства про ліцензування; нормативною основою із здійснення дій з видачі ліцензій або відмови у видачі ліцензії, визначених законом, що стосуються повноважень органу ліцензування є наявність чинних ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками та переліку видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ТОВ «БЕЛБУДУКР» звернулось до ДІАМ із заявою від 12 жовтня 2021 року №12-10/1 про видачу ліцензії, у якій просило видати ліцензію на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками.

За результатами розгляду вказаної заяви ДІАМ у листі від 02 листопада 2021 року №1280/04/13-21 зазначило, що діючим законодавством, зокрема, Законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» не врегульований механізм дій органів ліцензування у випадках втрати чинності ліцензійних умов при залишенні законодавчої вимоги щодо ліцензування конкретного виду господарської діяльності.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», зокрема, ліквідовано Державну інспекцію містобудування та Державну сервісну службу містобудування, і утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Частинами першою, другою статті 371 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що господарська діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3), підлягає ліцензуванню за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609 затверджено Перелік органів ліцензування, згідно з яким, ДІАМ є органом ліцензування за видом господарської діяльності будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Статтею 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії;

видача ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною другою статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності отримує та розглядає заяву з документами, а також повідомлення, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення, зокрема, про: залишення заяви без розгляду; видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії.

Орган ліцензування протягом п`яти робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення (частина перша статті 12 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

Статтею 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», зокрема, передбачено, що орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, що набирає чинності з дня його прийняття та підлягає обов`язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування наступного робочого дня, після його прийняття.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що чинним законодавством встановлено виключний перелік дій органу ліцензування, які він може вчинити за результатами розгляду заяви про отримання ліцензії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що отримавши заяву позивача, ДІАМ зобов`язаний відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розглянути заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, та за результатом їх розгляду прийняти одне із рішень: про залишення заяви без розгляду, або про відмову у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії.

Наявність чи відсутність ліцензійних умов не є передумовою для розгляду заяви та прийняття одного з вищенаведених рішень.

Як встановив суд вище, відповідач листом надав позивачу відповідь про відсутність механізму дій органів ліцензування у випадку втрати чинності ліцензійних умов при залишенні законодавчої вимоги щодо ліцензування конкретного виду господарської діяльності.

Вказаний лист не є рішенням за результатом розгляду заяви про видачу ліцензії у розумінні Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що заява позивача не є заявою здобувача ліцензії, оскільки подана не через електронний кабінет та не у відповідності до законодавства про ліцензування, з огляду на таке.

Так, частиною першою статті 10 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що документи, подання яких до органу ліцензування передбачено цим Законом, можуть бути подані до органу ліцензування за вибором здобувача ліцензії, ліцензіата: 1) нарочно; 2) поштовим відправленням з описом вкладення; 3) в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи підтверджують, що заяву про видачу ліцензії позивач подав нарочно 22 жовтня 2021 року, а також через електронний кабінет.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що суб`єкти господарювання не можуть бути позбавлені права на звернення до органу державної влади із заявою про видачу ліцензії та отримати її належний розгляд через незабезпечення впровадження певних процедур для реалізації закріпленого законом права на отримання ліцензії.

У свою чергу, неприйняття нових ліцензійних умов не звільняє відповідача від обов`язку здійснити належний розгляд заяви позивача про видачу ліцензії.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №826/9727/16.

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви ТОВ «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДІАМ розглянути, з урахуванням висновків суду у справі, заяву ТОВ «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками, за відповідним переліком видів робіт, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, адміністративний позов ТОВ «БЕЛБУДУКР» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛБУДУКР» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України, яка полягає у не розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками.

3. Зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України розглянути, з урахуванням висновків суду у справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками, за відповідним переліком видів робіт, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛБУДУКР» сплачений ним судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛБУДУКР» (63251, Харківська область, с. Старовірівка (з), вул. Шкільна, 1А, приміщення 2; ідентифікаційний код 44266991);

Державна інспекція архітектури та містобудування України (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 44245840).

Суддя В.А. Кузьменко