Постанова

від 26.10.2023 по справі 640/32130/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/32130/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛБУДУКР" до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДІАМ України, в якому просив, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви ТОВ «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками;

- зобов`язати відповідача розглянути, з урахуванням висновків суду у справі, заяву ТОВ «БЕЛБУДУКР» про видачу ліцензії на будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) відносяться до об`єктів із середніми (СС2) наслідками, за відповідним переліком видів робіт, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до положень п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не було дотримано порядку подання документів для отримання ліцензії, зокрема відсутній опис документів з відміткою про отримання, екземпляр якого надається здобувачу ліцензії у випадку подання документів нарочно, а звернення через електронну пошту не є зверненням в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що ним було подано заяву на отримання ліцензії, однак відповідного рішення за наслідками її розгляду відповідачем не прийнято.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БЕЛБУДУКР» звернулось до відповідача із заявою від 12 жовтня 2021 року №12-10/1, в якій просило видати відповідну ліцензію (СС2) (а.с.36).

Листом від 02.11.2021 №1280/04/13-21 відповідач зазначив, що листи ТОВ «БЕЛБУДУКР» (в тому числі від 12.10.2021 №12-10/1) розглянуто та повідомив, що діючим законодавством, зокрема, Законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» не врегульований механізм дій органів ліцензування у випадках втрати чинності ліцензійних умов при залишенні законодавчої вимоги щодо ліцензування конкретного виду господарської діяльності (а.с.5-6).

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у вигляді не прийняття належного рішення за результатами розгляду заяви про видачу ліцензії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що отримавши заяву позивача, ДІАМ зобов`язана відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розглянути заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, та за результатом їх розгляду прийняти одне із рішень: про залишення заяви без розгляду, або про відмову у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, натомість відповідач надав позивачу відповідь листом, який не є рішенням за результатом розгляду заяви про видачу ліцензії у розумінні Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частинами 1, 2 ст.37-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що господарська діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3), підлягає ліцензуванню за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609 затверджено Перелік органів ліцензування, згідно з яким, ДІАМ є органом ліцензування за видом господарської діяльності будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: видача ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі; здобувач ліцензії - суб`єкт господарювання, який звернувся в установленому законодавством порядку до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Згідно з п.9 ч.1 ст.7 наведеного Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності отримує та розглядає заяву з документами, а також повідомлення, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про: залишення заяви без розгляду; видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії; переоформлення ліцензії; зупинення дії ліцензії повністю або частково; відновлення дії ліцензії повністю або частково; анулювання ліцензії повністю або частково; розширення або звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом; видачу інших документів, визначених законом, що стосуються повноважень органу ліцензування.

Рішення про видачу, переоформлення, відновлення дії ліцензії повністю або частково, розширення, звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності з дня внесення запису про них до ліцензійного реєстру.

В силу ч.1 ст.12 наведеного Закону орган ліцензування протягом п`яти робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Згідно з ч.1, 2, 7 ст.13 вказаного Закону орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, що набирає чинності з дня його прийняття та підлягає обов`язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування наступного робочого дня, після його прийняття.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що чинним законодавством встановлено виключний перелік дій органу ліцензування, які він може вчинити за результатами розгляду заяви про отримання ліцензії.

Разом з тим, обов`язку органу ліцензування з розгляду відповідної заяви про отримання ліцензії передує реалізація суб`єктом господарювання власного права на подання у встановленому законодавством порядку заяви про отримання такої ліцензії.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що документи, подання яких до органу ліцензування передбачено цим Законом, можуть бути подані до органу ліцензування за вибором здобувача ліцензії, ліцензіата: 1) нарочно; 2) поштовим відправленням з описом вкладення; 3) в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.7, 8 наведеної статті заява про отримання ліцензії та підтвердні документи, подані у паперовій формі, приймаються за описом.

При надходженні до органу ліцензування заяви про отримання ліцензії разом з підтвердними документами на паперових носіях на двох екземплярах опису документів уповноваженою посадовою особою органу ліцензування робиться відмітка про дату прийняття документів і засвідчується своїм підписом із зазначенням прізвища, ініціалів, посади. Один екземпляр опису уповноваженою посадовою особою органу ліцензування надається (надсилається рекомендованим листом чи за допомогою засобів телекомунікації) здобувачу ліцензії (а у разі подання здобувачем ліцензії документів до органу ліцензування нарочно - видається йому нарочно одразу після заповнення), а другий екземпляр опису залишається в органі ліцензування.

Частинами 1-3 ст.11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою.

Якщо документи подаються нарочно, здобувач ліцензії пред`являє документ, що посвідчує його особу.

У разі подання документів представником здобувача ліцензії додатково пред`являється оригінал документа (засвідчена копія), що засвідчує його повноваження.

У заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про:

1) здобувача ліцензії:

для юридичної особи - повне найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження, перелік відокремлених підрозділів, у межах яких планується провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичною особою, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті, - подається копія цієї відмітки) та згода на обробку персональних даних з метою забезпечення виконання вимог цього Закону;

2) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір отримати ліцензію.

До заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи відповідно до ліцензійних умов;

2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);

3) опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (у разі подання документів у паперовій формі).

Отже, положеннями чинного законодавства визначено перелік необхідних документів, що подаються разом із заявою на отримання ліцензії, способи подання до органів ліцензування таких документів, встановлено порядок їх реєстрації, а також передбачено дії органу при надходженні відповідних документів щодо надання здобувачу ліцензії підтвердження подання документів нарочно - опис документів з відміткою про дату прийняття документів, засвідченою підписом уповноваженої посадової особи органу ліцензування із зазначенням прізвища, ініціалів, посади.

Колегія суддів звертає увагу, що до позовної заяви дуло додано копію листа (заяви) позивача вих.№12-10/1 від 12.10.2021, на якому були відсутні будь-які відмітки про його направлення, або отримання відповідачем (а.с.7).

Натомість, до своєї відповіді на відзив, поданої через підсистему «Електронний суд» 11.12.2021, позивачем вже було додано копію листа (заяви) позивача вих.№12-10/1 від 12.10.2021 (а.с.36), що відрізняється від поданої разом із позовом (а.с.7), зокрема по іншому розташовані підпис директора та відтиск печатки підприємства, а також на наявний напис «Отримано (підпис) ОСОБА_1 22.10.2021», що викликає обґрунтовані сумніви стосовно достовірності такого доказу.

Разом з тим, напис «Отримано (підпис) ОСОБА_1 22.10.2021» на листі (заяві) позивача вих.№12-10/1 від 12.10.2021 (а.с.36) не є належним доказом подачі позивачем заяви на отримання ліцензії нарочно, оскільки належним доказом такої подачі є саме екземпляр опису документів, прийнятих уповноваженою посадовою особою органу ліцензування із відміткою про дату прийняття документів, засвідченою підписом уповноваженої особи із зазначенням прізвища, ініціалів, посади, який видається здобувачу ліцензії нарочно одразу після заповнення.

При цьому, надсилання позивачем листа (заяви) вих.№12-10/1 від 12.10.2021 засобами електронного поштового зв`язку (а.с.28) не є тотожним поданню документів для отримання ліцензії в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» затверджено Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, пп.1 п.145 якого передбачає, що через електронний кабінет здобувача ліцензії та ліцензіата створюються такі електронні документи, зокрема, заява здобувача ліцензії про отримання ліцензії та документи, що додаються до заяви, передбачені ліцензійними умовами.

Тобто саме подання документів для отримання ліцензії через електронний кабінет здобувача ліцензії є визначеним п.3 ч.1 ст.10 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» способом подання відповідних документів в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В той же час, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не визначено можливості подання заяви про видачу ліцензії із відповідними документами шляхом її направлення засобами електронного поштового зв`язку.

Твердження позивача щодо відсутності в електронному кабінеті здобувача ліцензії відповідної технічної можливості подання такої заяви з документами не підтверджені належними і допустимими доказами та не позбавляють його можливості скористатись іншими способами подання таких документів, зокрема нарочно, або поштовим відправленням з описом вкладення.

Крім того, лист (заява) позивача вих.№12-10/1 від 12.10.2021 у своїх додатках не містив відповідних перебачених у ст.11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» додатків до заяви про отримання ліцензії, оскільки єдиним додатком в ній зазначено « 1. перелік видів робіт для ліцензії» (а.с.36).

Таким чином, відповідний лист (заява) позивача вих.№12-10/1 від 12.10.2021 був розглянутий відповідачем як звернення юридичної особи, оскільки окрім вимог щодо видачі ТОВ «БЕЛБУДУКР» відповідної ліцензії (СС2) така заява за своєю формою, змістом, додатками та способом подання не відповідала встановленим Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» вимогам, внаслідок чого у відповідача був відсутній обов`язок з її розгляду в порядку, визначеному Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» із прийняттям одного з рішень про залишення без розгляду такої заяви, відмови у видачі ліцензії, або видачу відповідної ліцензії.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим врахуванням судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05 вересня 2018 року у справі №826/9727/16, оскільки у наведеній справі Верховний Суд досліджував правовідносини, що виникли з правовідносин стосовно видачі ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а крім того, відповідні документи на отримання ліцензії подавались до органу ліцензування засобами поштового зв`язку з описом вкладення у цінний лист, тобто у спосіб, що прямо визначений Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Таким чином, враховані судом першої інстанції висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача не було підстав для розгляду листа (заяви) позивача вих.№12-10/1 від 12.10.2021 в порядку, визначеному Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а тому надаючи відповідь на звернення ТОВ «БЕЛБУДУКР» листом від 02.11.2021 №1280/04/13-21 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, призвели до неправильного вирішення справи, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛБУДУКР" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 26 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма