Постанова

від 07.12.2022 по справі 160/9533/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9533/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022р. у справі №160/9533/22за позовом:Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністюдо: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «ТРИТОН» стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

06.07.2022р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «ТРИТОН» (далі ТОВ «ВТП «ТРИТОН») про стягнення адміністративно-господарських санкцій /а.с. 1-3/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2022р. за вищезазначеною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі №160/9533/22, справу призначено до судового розгляду /а.с. 17/ .

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що протягом 2021р. відповідачем не було виконано норматив працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, оскільки норматив працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2021р. становить 9 осіб, а протягом 2021р. у відповідача було працевлаштовано 3 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2021р. у розмірі 407546,1грн. за 6 не зайнятих особами з інвалідністю робочих місць, оскільки адміністративно-господарські санкції відповідачем у встановлені законом строки не було сплачено, просив суд стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021р. у розмірі 407546,1грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022р. у справі №160/9533/22 у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовлено /а.с. 77-80/.

Позивач Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду подав до суду першої інстанції апеляційну скаргу /а.с. 84-85/, матеріали якої, разом із матеріалами адміністративної справи №160/9533/22, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 24.10.2022р. / а.с. 83,88/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №160/9533/22 апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції від 07.09.2022р. залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 89/.

У межах наданого судом строку позивачем недоліки апеляційної скарги, які зазначені у вищенаведеній ухвалі суду апеляційної інстанції було усунуто / а.с. 91-94/.

У зв`язку з тим, що станом на 07.11.2022р. суддя Чередниченко В.Є., який входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/9533/22 перебуває у відпустці, із застосуванням системи автоматизованого документообігу суду у цій справі здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи та визначено склад колегії, що розглядає справу: головуючий суддя Коршун А.О. (доповідач), судді Іванов С.М., Панченко О.М. / а.с. 95-96/, і ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022р. у справі №160/9533/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022р. у справі №160/9533/22 /а.с. 97/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 06.12.2022р. /а.с. 98/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи / а.с. 99-105/.

Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 84-85/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 07.09.2022р. у цій справі та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов`язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон).

Так, відповідно до преамбули Закону цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Частиною 1 ст. 19 цього ж Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що протягом 2021р. на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників становила 230 осіб, на підприємстві було працевлаштовані 3 особи з інвалідністю, норматив працевлаштування осіб з інвалідністю становить 9 осіб, що підтверджуються звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021р. форми №10-ПОІ. /а.с. 4/.

Стаття 20 Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, обов`язковою умовою для застосування санкцій до суб`єкта господарювання є саме порушення та/або не виконання вимог законодавства у сфері господарювання. Само по собі застосування санкцій через визначення їх нормами закону без встановлення факту порушень учасником господарських відносин є неможливим.

Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу(вакансії)», затвердженим Наказом Міністерством соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. передбачено, що роботодавці подають до базових центрів зайнятості інформацію наявний попит на робочу силу (вакансії) .

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН» подавалася до відповідного центру зайнятості / а.с. 31-66/, що також підтверджується листом Кам`янського міського центру зайнятості за вих. №1030/2022 / а.с. 71/, з якого також вбачається, що протягом 2021р. 27 особам з інвалідністю, з числа осіб, які перебувають на обліку було запропоновано працевлаштування у ТОВ «ВТП «ТРИТОН» та з них 1 особа працевлаштувалась, 26 відмовились через невідповідність запропонованих посад індивідуальній програмі реабілітації та через те, що запропоновані посади не являлись підходящою роботою.

Отже вищенаведені обставини, що були встановлені судом під час розгляду цієї справи , свідчать про те, що відповідач у справі протягом 2021р. вживав усі залежні від нього заходи щодо працевлаштування на підприємстві осіб із інвалідністю у чисельності відповідній до законодавчо встановленого нормативу, а саме створив на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформував органи зайнятості про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві протягом 2021р. у нормативній чисельності не відбулось не з вини відповідача у справі, тому колегія суддів, вважає, що у відповідача відсутні порушення норм закону, які регулюють питання соціального захисту осіб з інвалідністю, що свідчить про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій до підприємства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права під час апеляційного розгляду справи не було встановлено, тому вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 07.09.2022р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022р. у справі №160/9533/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 07.12.2022р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.М. Іванов

суддяО.М. Панченко