Постанова

від 06.12.2022 по справі 640/23884/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23884/21 Суддя першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

за участю:

представника позивача: - Ларіонова М.О.,

представника відповідача: - Урєкє А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.05.2021 року №00002410702;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.05.2021 року №00002420702;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.08.2021 року №482/31000702.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

02 грудня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 53836, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.05.2021 року №00002410702, від 27.05.2021 року №00002420702, від 16.08.2021 року №482/31000702 винесені всупереч нормам чинного законодавства, адже відповідачем не проаналізовано первинні документи, надані позивачем, позаяк усі первинні документи складені у відповідності до норм чинного законодавства, перевіркою не заперечується факт придбання позивачем товару та використання його у господарській діяльності.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на підставі направлення від 29.03.2021 року №258, №261, №263 та наказу від 14.02.2021 року №271 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.04.2021 року №281/31-00-07-02/30307207 (далі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна»:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 198.1, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року у сумі 9 013 496,53 грн., завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) у сумі 9 013 223,53 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1 863 221,98 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 7 150 001,55 гривень.

Позивачем 13.05.2021 року подані заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких, про розгляд заперечення від 25.05.2021 року №3765/6/31-00-07-02-03 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків зафіксовані аналогічні порушення, що і в акті перевірки.

На підставі висновків акта перевірки від 22.04.2021 року №281/31-00-07-02/30307207 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.05.2021 року №00002410702 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 221, 98 грн. та нараховано штрафні санкцій в розмірі 465 805, 50 грн.;

- від 27.05.2021 року №00002420702 яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 7 150 001, 55 грн.

На вказані вище податкові повідомлення-рішення ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» було подано скаргу від 14.06.2021 року до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.08.2021 року №18512/6/99-00-06-01-02-06 подану скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 27.05.2021 року №00002410702, від 27.05.2021 року №00002420702 залишено без змін та збільшено податкове повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 27.05.2021 року №00002410702 у частині штрафних санкцій на 465 805, 50 грн.

Надалі позивач за наслідками адміністративного (досудового) оскарження отримав від податкового органу податкове повідомлення-рішення від 16.08.2021 року №482/31000702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 221, 98 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 931 611 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення розміру бюджетного відшкодування, нарахування штрафу та зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість стали господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 42990575), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Українська борошномельна компанія» (код ЄДРПОУ 40645413), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інокс Сервіс» (код ЄДРПОУ 41122148), Товариством з обмеженою відповідальністю «Никстор Трейд» (код ЄДРОПУ 42220075).

Так, відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та TOB «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» (Постачальник) укладено договір поставки від 15.01.2021 року №К2101-3606, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» надано належним чином оформлені первинні документи, складеними в межах господарських операцій, а саме: видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 04.08.2021 року №53-2-01/57477.

За посиланням позивача, придбаний у TOB «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції), що підтверджується експортними контрактами та ВМД наявними в матеріалах справи та відповідає статутним видам господарської діяльності позивача.

Господарські операції між позивачем та контрагентом TOB «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» здійснювалися на умовах DAТ (Інкотермс-2010) - товар поставлявся на термінал або зерновий склад.

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додано лист ТОВ "Боріваж" (код ЄДРПОУ 32307678) від 06.04.2021 року №75, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурудзи загальним обсягом 47,08 т., що була поставлена ТОВ "Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство" для позивача.

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» та ІП «Драйфлохм Фармінг», а також податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з контрагентом TOB «Никстор Трейд» (код ЄДРПОУ 42220075), варто зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та TOB «Никстор Трейд» (Постачальник) укладено договори поставки від 15.12.2020 №К2012-5534, від 26.01.2021 №К2101-5535, від 22.01.2021 №К2101-5531, від 22.01.2021 №К2101-5535, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію ячмінь фуражний 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1003, насипом, відповідно до умов договору та кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Никстор Трейд» надано первинні документи, складеними в межах господарських операцій, а саме: видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок ТОВ «Никстор Трейд» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 04.08.2021 року №53-2-01/57477.

За посиланням позивача, придбаний у TOB «Никстор Трейд» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції), що підтверджується експортними контрактами та ВМД наявними в матеріалах справи та відповідає статутним видам господарської діяльності позивача.

Господарські операції між позивачем та контрагентом TOB «Никстор Трейд» здійснювалися на умовах DAТ (Інкотермс-2010) - ТОВ «Бруклін-Київ», ТОВ «МСП Ніка-Тера» товар поставлявся на термінал або зерновий склад.

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додано лист ДП "Юран" (код ЄДРПОУ 30873842) від 05.04.2021 року №100, в якому підтверджено прийняття та вивантаження ячміню загальним обсягом 25,1 т., що була поставлена TOB «Никстор Трейд» для позивача та лист ТОВ "МСП Ніка-Тера" (код ЄДРПОУ 22439446) від 05.04.2021 №217-05/04, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурузи загальним обсягом 720 т., 596 т., що була поставлена TOB «Никстор Трейд» для позивача.

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ «Никстор Трейд», що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ ««Никстор Трейд» та ТОВ «Никстор», ІП «Драйфхолм Фармінг», а також всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з контрагентом TOB «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» (код ЄДРПОУ 40645413), колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» (Постачальник) укладено договори поставки від 24.11.2020 року №К2011-0031, від 09.12.2020 року №2012-0023, від 15.12.2020 року №К2012-0025, від 21.12.2020 року №К2012-0026, від 28.12.2020 року №К2012-0030, від 27.11.2020 року №К2011-0033, від 04.12.2020 року №К2012-0022, від 20.12.2020 року №К2012-0032, від 20.01.2021 року №К2101-0032, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію сою, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1201, насипом, відповідно до умов договору та кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов дійсного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» надано первинні документи, складеними в межах господарських операцій, а саме: видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти приймання-передачі зерна, залізничні накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 13.07.2021 року №53-2-01/53255.

За посиланням позивача, придбаний у ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції), що підтверджується експортними контрактами та ВМД наявними в матеріалах справи та відповідає статутним видам господарської діяльності позивача.

Господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» здійснювалися на умовах EXW та у відповідності з «Інкотермс 2010» товар поставлявся на зерновий склад ТОВ "Торговий дім "Українська борошномельна компанія".

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додані залізничні накладні, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.09.2020 року №ТЭО-ЛДУ-№50-К, яким підтверджується перевезення між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Українська борошномельна компанія".

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ "Торговий дім "Українська борошномельна компанія", що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ "Торговий дім "Українська борошномельна компанія" та ТОВ «Аграрне майбутнє», ТОВ «Агріс Захід», а також первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними.

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з контрагентом TOB «Інокс Сервіс» (код ЄДРПОУ 41122148) варто зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та TOB «Інокс Сервіс» (Постачальник) укладено договори поставки від 08.12.2020 року №К2012-0314, від 28.10.2020 року №К2010-1998, від 27.10.2020 року №К2010-1996, від 26.10.2020 року №К2010-1987, від 23.10.2020 року №К2010-1980, від 24.09.2020 року №К2009-0336, від 01.12.2020 року №К2012-1932, від 01.12.2020 року №К2012-1931, від 26.10.2020 року №К2010-0326, від 22.01.2021 року №К2101-1952, від 11.12.2020 року №К2012-1936, від 12.01.2021 року №К2101-1933, від 20.01.2021 року №К2101-1974, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов дійсного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Інокс Сервіс» надано первинні документи, складеними в межах господарських операцій, а саме видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок ТОВ «Інокс Сервіс» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 13.07.2021 року №53-2-01/53256.

За посиланням позивача, придбаний у ТОВ «Інокс Сервіс» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції), що підтверджується експортними контрактами та ВМД наявними в матеріалах справи.

Господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Інокс Сервіс» здійснювалися на умовах DAP (Інкотермс-2020) - товар поставлявся на термінал ТОВ «Боріваж» та ТОВ "МСП Ніка-Тера".

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додано листи ТОВ «Боріваж» (код ЄДРПОУ 32307678) від 04.02.2021 року №37, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурузи загальним обсягом 3914,345 т, що була поставлена ТОВ «Інокс Сервіс» для позивача та лист ТОВ "МСП Ніка-Тера" (код ЄДРПОУ 22439446) від 04.02.2021 року №75-04-02, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурузи, сої та ячміню загальним обсягом 721,940 т., що була поставлена ТОВ «Інокс Сервіс» для позивача.

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ "Торговий дім "Українська борошномельна компанія", що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ "Торговий дім "Українська борошномельна компанія" та ТОВ «Аграрне майбутнє», ТОВ «Агріс Захід», а також всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними.

В акті перевіри податковий орган зазначив про нереальність господарських операцій позивача з огляду на неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, а саме:

- неналежність контрагентів контрагентів позивача по ланцюгу проходження сільськогосподарської продукції, поставленої на контрагентів позивача, до суб`єктів реальної економічної діяльності у зв`язку із невідповідністю даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних Єдиного реєстру податкових накладних щодо взаємовідносин з надавачем в суборенду земельних ділянок;

- неможливістю вирощування сільськогосподарської продукції в 2020 році у задекларованих обсягах, у зв`язку із фактичною відсутністю земельних ділянок, відсутністю персоналу та матеріально-технічних можливостей для реального вирощування сільськогосподарської продукції та подальшої її реалізації по ланцюгу постачання;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків в документах обліку, а саме: не встановлено джерела походження товару, реального виробника кукурудзи врожаю 2020 року; не встановлено виробників кукурудзи через відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу придбання між підприємствами-постачальниками;

- недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів, оформлених контрагентами контрагентів позивача та в подальшому для ТОВ «ЛДК Україна».

Втім, колегія суддів наголошує, що позивачем надано допустимі докази щодо підтвердження у сільськогосподарських виробників можливості виростити законтрактований обсяг товару, зокрема, надано копії звітів про посівні площі сільськогосподарських культур, позаяк відповідачем фактично здійснено перевірку та аналіз господарської діяльності на підставі відомостей податкових баз контрагентів позивача, в той час, як діяльність позивача не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, згадані доводи відповідача є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для вирішення даного спору.

У спростування висновків податкового органу щодо відсутності земельних ресурсів у ІП «Драйфхолм фармінг», ТОВ «Аграрне майбутнє», ТОВ «Агріс захід», ТОВ «Абрау купаж» позивачем долучено, зокрема, копії звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, розрахунки податкового органу щодо площі земельних ділянок, необхідних для вирощування реалізованого зазначеними сільськогосподарськими виробниками, не можуть бути доказом нереальності господарських операцій позивача.

Незважаючи на це, ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» було надано детальну інформацію щодо наявності у вказаних сільськогосподарських виробників достатнього обсягу земельних ресурсів для вирощення обсягу сільськогосподарської продукції, яка надалі була реалізована контрагентам TOB «Луї Дрейфус Компані Україна», що не спростовано відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі.

Так, в акті перевірки податковий орган посилається на відсутність реєстрації договорів оренди (суборенди) земельних ділянок у Реєстрі, наявність у Реєстрі відомостей про використання сільськогосподарськими виробниками земельних ділянок, площа яких є нібито недостатньою для вирощування законтрактованого обсягу зернових.

Разом з тим, статтями 125 та 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового статусу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації податковим органом сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Податковий кодекс України не ставить користування сільськогосподарськими угіддями в залежність лише від виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов`язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

За висновками Акта перевірки, відсутність земельних ділянок у зв`язку із невідповідністю даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, достатньої кількості, не дає змоги по ланцюгу проходження товару здійснювати господарську діяльність в задекларованих обсягах.

Проте, як встановлено вище та це підтверджується матеріалами справи позивачем підтверджено на яких земельних ділянках вирощувалася сільськогосподарська продукція контрагентами контрагентів позивача, в межах здійснення своєї господарської діяльності як сільськогосподарські товаровиробники.

Пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України визначено підстави, за яких на платника не поширюється спеціальний режим оподаткування, серед яких відсутня така підстава як порушення порядку державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, на яких вирощується сільськогосподарська продукція товаровиробником.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 804/12126/15, від 20 грудня 2019 року у справі №819/1176/18.

Крім того, у пункті 26 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №804/6909/17 зроблено висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками.

Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 у справі №810/1753/17, від 30.06.2020 у справі №440/426/19, від 21.10.2020 у справі № 620/846/19.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Верховним судом, при розгляду даної категорії справ наголошено, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Необґрунтованими, на переконання колегії суддів, є доводи відповідача про те, що товар був поставлений з "невідомого джерела", оскільки до матеріалів справи позивачем були додані документи по ланцюгу постачання товару, а саме докази в підтвердження придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Українська борошномельна компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інокс Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Никстор Трейд» кукурудзи 3-го класу врожаю 2020 року, ячміню фуражного 3-го класу, урожаю 2020 року, сої врожаю 2020 року.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 30.08.2022 у справі №640/8351/21.

Відтак, враховуючи надання позивачем копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред`являються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі обов`язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що на даний час відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум які були витрачені на придбання товарів робіт, послуг, що використовуються у господарській діяльності, шо сталось в наслідок не прийняття до уваги первинних документів та зменшення від`ємного значення податку на додану вартість по спірним операціям.

Крім того, внаслідок адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішення від 27.05.2021 року №00002410702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 221, 98 грн. та нараховано штрафні санкцій в розмірі 465 805, 50 грн. - залишено без змін та збільшено в частині штрафних санкцій на 465 805, 50 грн.

Проте, оскільки за наслідками адміністративного (досудового) оскарження позивач отримав від податкового органу податкове повідомлення-рішення від 16.08.2021 №482/31000702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 221,98 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 931 611 грн., судом першої інстанції було вірно зауважено, відповідачем не враховано приписи статті 60 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 60.6 статті 60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Проте, повідомлення-рішення від 16.08.2021 року №482/31000702 винесено не на суму збільшення, а на загальну суму завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 221,98 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 931 611 грн.

Відтак, в спірних правовідносинах мало місце подвійне визначення штрафу та зменшення бюджетного відшкодування, апелянтом в апеляційній скарзі даного факту не спростовано.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 06 грудня 2022 року.