Постанова

від 22.08.2024 по справі 640/23884/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 640/23884/21

адміністративне провадження № К/990/4041/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 (суддя - Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко О.Є., Шелест С.Б.) у справі №640/23884/21.

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (далі - ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.05.2021 №00002410702, від 27.05.2021 №00002420702 та від 16.08.2021 №482/31000702.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022, позов задоволено.

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 20.10.2022 №816/4605/15, від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 29.06.2021 у справі №826/25118/15.

У доводах касаційної скарги Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначає, що не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, відсутність реального джерела походження товару, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.04.2021 у №281/31-00-07-02/30307207, в якому відображено висновки про порушення ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна»:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 198.1, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року у сумі 9 013 496,53 грн., завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) у сумі 9 013 223,53 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1 863 221,98 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 7 150 001,55 грн.

В акті перевіри податковий орган зазначив про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія», ТОВ «Інокс Сервіс», ТОВ «Никстор Трейд» з огляду на неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, а саме:

неналежність контрагентів позивача по ланцюгу проходження сільськогосподарської продукції, поставленої на контрагентів позивача, до суб`єктів реальної економічної діяльності у зв`язку із невідповідністю даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних Єдиного реєстру податкових накладних щодо взаємовідносин з надавачем в суборенду земельних ділянок;

неможливістю вирощування сільськогосподарської продукції в 2020 році у задекларованих обсягах, у зв`язку із фактичною відсутністю земельних ділянок, відсутністю персоналу та матеріально-технічних можливостей для реального вирощування сільськогосподарської продукції та подальшої її реалізації по ланцюгу постачання;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків в документах обліку, а саме: не встановлено джерела походження товару, реального виробника кукурудзи врожаю 2020 року; не встановлено виробників кукурудзи через відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу придбання між підприємствами-постачальниками;

недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів, оформлених контрагентами контрагентів позивача та в подальшому для ТОВ «ЛДК Україна».

Позивачем 13.05.2021 подані заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких, 25.05.2021 №3765/6/31-00-07-02-03 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків зафіксовані аналогічні порушення, що і в акті перевірки.

На підставі висновків акта перевірки від 22.04.2021 №281/31-00-07-02/30307207 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 27.05.2021 №00002410702 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 221,98 грн. та нараховано штрафні санкцій в розмірі 465 805,50 грн.;

від 27.05.2021 №00002420702 яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 7 150 001,55 грн.

На вказані вище податкові повідомлення-рішення ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» було подано скаргу від 14.06.2021 до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.08.2021 №18512/6/99-00-06-01-02-06 подану скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 27.05.2021 року №00002410702, від 27.05.2021 №00002420702 залишено без змін та податкове повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 27.05.2021 №00002410702 збільшено у частині штрафних санкцій на 465 805, 50 грн.

Надалі позивач за наслідками адміністративного (досудового) оскарження отримав податкове повідомлення-рішення від 16.08.2021 №482/31000702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 221,98 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 931 611,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що господарські операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами та спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до пунктів, 200.1, 200.2 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судами, між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та TOB «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» (Постачальник) укладено договір поставки від 15.01.2021 №К2101-3606, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» надано належним чином оформлені первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 04.08.2021 №53-2-01/57477.

Господарські операції між позивачем та контрагентом TOB «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» здійснювалися на умовах DAТ (Інкотермс-2010) - товар поставлявся на термінал або зерновий склад.

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додано лист ТОВ «Боріваж» (код ЄДРПОУ 32307678) від 06.04.2021 №75, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурудзи загальним обсягом 47,08 т., що була поставлена ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» для позивача.

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство» та ІП «Драйфлохм Фармінг», а також податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та TOB «Никстор Трейд» (Постачальник) укладено договори поставки від 15.12.2020 №К2012-5534, від 26.01.2021 №К2101-5535, від 22.01.2021 №К2101-5531, від 22.01.2021 №К2101-5535, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію ячмінь фуражний 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1003, насипом, відповідно до умов договору та кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Никстор Трейд» надано первинні документи, складені в межах господарських операцій, а саме: видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок ТОВ «Никстор Трейд» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 04.08.2021 №53-2-01/57477.

Господарські операції між позивачем та контрагентом TOB «Никстор Трейд» здійснювалися на умовах DAТ (Інкотермс-2010) - ТОВ «Бруклін-Київ», ТОВ «МСП Ніка-Тера» товар поставлявся на термінал або зерновий склад.

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додано лист ДП «Юран» (код ЄДРПОУ 30873842) від 05.04.2021 №100, в якому підтверджено прийняття та вивантаження ячменю загальним обсягом 25,1 т., що була поставлена TOB «Никстор Трейд» для позивача та лист ТОВ «МСП Ніка-Тера» (код ЄДРПОУ 22439446) від 05.04.2021 №217-05/04, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурузи загальним обсягом 720 т., 596 т., що була поставлена TOB «Никстор Трейд» для позивача.

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ «Никстор Трейд», що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ ««Никстор Трейд» та ТОВ «Никстор», ІП «Драйфхолм Фармінг», а також всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» (Постачальник) укладено договори поставки від 24.11.2020 №К2011-0031, від 09.12.2020 №2012-0023, від 15.12.2020 №К2012-0025, від 21.12.2020 №К2012-0026, від 28.12.2020 №К2012-0030, від 27.11.2020 №К2011-0033, від 04.12.2020 №К2012-0022, від 20.12.2020 №К2012-0032, від 20.01.2021 №К2101-0032, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію сою, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1201, насипом, відповідно до умов договору та кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов дійсного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» надано видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти приймання-передачі зерна, залізничні накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 13.07.2021 №53-2-01/53255.

Господарські операції між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» здійснювалися на умовах EXW та у відповідності з «Інкотермс 2010» товар поставлявся на зерновий склад ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія».

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додані залізничні накладні, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.09.2020 №ТЭО-ЛДУ-№50-К, яким підтверджується перевезення між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія».

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія», що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Аграрне майбутнє», ТОВ «Агріс Захід», а також первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними.

Щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з контрагентом TOB «Інокс Сервіс» (код ЄДРПОУ 41122148) варто зазначити наступне.

Між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (Покупець) та TOB «Інокс Сервіс» (Постачальник) укладено договори поставки від 08.12.2020 №К2012-0314, від 28.10.2020 №К2010-1998, від 27.10.2020 №К2010-1996, від 26.10.2020 №К2010-1987, від 23.10.2020 №К2010-1980, від 24.09.2020 №К2009-0336, від 01.12.2020 №К2012-1932, від 01.12.2020 №К2012-1931, від 26.10.2020 №К2010-0326, від 22.01.2021 №К2101-1952, від 11.12.2020 №К2012-1936, від 12.01.2021 №К2101-1933, від 20.01.2021 №К2101-1974, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію кукурудзу 3-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно УКТ ЗЕД - 1005, насипом, відповідно до умов дійсного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та TOB «Інокс Сервіс» надано первинні документи, складеними в межах господарських операцій, а саме видаткові накладні, податкові накладні з доказами реєстрації, товарно-транспорті накладні, які наявні в матеріалах справи.

Позивач в оплату за надані послуги перерахував на банківський рахунок ТОВ «Інокс Сервіс» кошти, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 13.07.2021 року №53-2-01/53256.

Господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Інокс Сервіс» здійснювалися на умовах DAP (Інкотермс-2020) - товар поставлявся на термінал ТОВ «Боріваж» та ТОВ "МСП Ніка-Тера".

На підтвердження факту здійснення поставки товару до матеріалів справи додано листи ТОВ «Боріваж» (код ЄДРПОУ 32307678) від 04.02.2021 №37, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурудзи загальним обсягом 3914,345 т, що була поставлена ТОВ «Інокс Сервіс» для позивача та лист ТОВ «МСП Ніка-Тера» (код ЄДРПОУ 22439446) від 04.02.2021 №75-04-02, в якому підтверджено прийняття та вивантаження кукурузи, сої та ячміню загальним обсягом 721,940 т., що була поставлена ТОВ «Інокс Сервіс» для позивача.

Крім того, позивачем надано суду докази походження поставленої сільськогосподарської продукції контрагента ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія», що підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки, укладеним між ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Аграрне майбутнє», ТОВ «Агріс Захід», а також всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, складеними в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

На спростування висновків податкового органу щодо відсутності земельних ресурсів у ІП «Драйфхолм фармінг», ТОВ «Аграрне майбутнє», ТОВ «Агріс захід», ТОВ «Абрау купаж» позивачем долучено, зокрема, копії звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, які підтверджують наявність у вказаних сільськогосподарських виробників достатнього обсягу земельних ресурсів для вирощення обсягу сільськогосподарської продукції, яка надалі була реалізована контрагентам TOB «Луї Дрейфус Компані Україна», що не спростовано відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Судами також з`ясовано, що придбаний позивачем товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції), що підтверджується експортними контрактами та ВМД наявними в матеріалах справи та відповідає статутним видам господарської діяльності позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 20.10.2022 №816/4605/15, від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі висновки сформульовані за інших фактичних обставин, установлених судами (порушення процедури суб`єктом владних повноважень прийняття акта індивідуальної дії). У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

Водночас посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №826/25118/15 є неприйнятним, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд з огляду на неналежне з`ясування фактичних обставин справи, що виключає можливість формулювання судом касаційної інстанції остаточної правової позиції у справі, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи.

До того ж доводи відповідача порушень позивачем вимог податкового законодавства зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №640/23884/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова