Постанова

від 30.11.2022 по справі 560/1062/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1062/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

30 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С.

представника позивача: Ромашина В.М.

представника відповідача: Ткачук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Черняховського" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "імені Черняховського" (далі ТОВ "імені Черняховського") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі ГУ ДПС у Хмельницькій області, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10.01.2019 форма "Р" №0013191403;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10.01.2019 форма "ПН" №0013201403;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10.01.2019 "В4" №0013181403.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2019 позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 форми «Р» №0013191403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 459573,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 156171,00 грн.;

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 форми «ПН» №0013201403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 68569,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 34284,50 грн.;

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 форми «В4» №0013181403 згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 111811,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2019 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 4.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 позов задоволено частково:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10.01.2019 форми "ПН" №0013201403 та від 10.01.2019 форми "В4" №0013181403;

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10.01.2019 форми "Р" №0013191403 в частині податкового зобов`язання на суму 459573 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 156170 (сто п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят) грн. 75 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до частково неправильного вирішення правового спору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію від 27.03.2000 №16581200000000220 ТОВ "імені Черняховського" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30906275), а з 15.03.2013 позивач зареєстрований платником ПДВ.

На підставі направлень ГУ ДФС у Хмельницькій області від 25.10.2018 №4103 та №412 працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "імені Черняховського" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування-за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.12.2018 №1690/22-01-14-03/30906275, в якому зафіксовано ряд порушень:

1) пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України (в редакції 2016 року), Наказу від 28.01.16 №21 "Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", Наказу від 22.09.14 №957, від 31.12.2015 №1307 "Порядок заповнення податкової накладної", внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету всього на суму 371571,00 грн, в тому числі за грудень 2015 на 99123,00 грн, серпень 2017 на 272448,00 грн;

2) пункту 192.1 статті 192, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1,пункту 200.2 статті 200, пункту 201.4 статті 201 ПК України (в редакції 2015), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягав нарахуванню на спецрахунок всього на 52974,00 грн., в тому числі за жовтень 2015 на 13333,00 грн, за грудень 2015 на 39641,00 грн;

3) пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201, пункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України (в редакції 2016 року), Наказу від 28.01.16 №21 "Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягав у 2016 сплаті сільгоспвиробниками до бюджету всього на суму 188555,00 грн, в тому числі за травень 2016 на 1430,00 грн, за грудень 2016 на 187125,00 грн;

4) пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201, підпункту 209.2.1 підпункту 209.2.3 пункту 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України (в реакції 2016), Наказу від 28.01.16 №21 "Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", п.3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" від 12.01.11 №11, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягав сплаті на спеціальний рахунок суб`єкта спец режиму всього на суму 38742,00 грн, в тому числі за травень 2016 на 5720,00 грн, за грудень 2016 на 33022,00 грн.

5) пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189, пункту 192.1 статті 192, п. 198.1, пункту 198.5, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 абз. "в" статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). декларації з ПДВ за червень 2018 на суму 111811,00 грн;

6) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015, №1307, щодо не складення та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних окремої зведеної податкової накладної на суму ПДВ 68569,000 грн.

На підставі висновків, викладених в акті, ГУ ДФС у Хмельницькій області було винесені податкові повідомлення-рішення від 10.01.2019:

- форми "Р" №0013191403, згідно з яким було збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 560126,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 238010,00 грн;

-форми "ПН" №0013201403, згідно з яким застосовано штрафні санкції на суму 34284,50 грн за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму ПДВ 68569,00 грн;

-форми "В4" №0013181403 згідно з яким було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 111811,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку та рішенням ДПС України №1347216/99-99-11-04-01 від 22.03.2019 залишені без змін.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 02.12.2021 у даній справі, виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим Кодексом України (ПК України).

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України унормовано, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість,-покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Абзацами першим та другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз.9 п. 201.10 статті 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац дев`ятнадцятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, УКТ ЗЕД належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної лише у разі постачання підакцизних товарів або товарів, ввезених на митну територію України. В інших випадках, тобто для товарів, вироблених на території України за умови, що вони не є підакцизними, вимога щодо проставлення коду УКТ ЗЕД як обов`язкового реквізиту податкової накладної відсутня.

З матеріалів справи з`ясовано, що на підставі договору поставки №ЗАГ/05/П від 01.01.2016 в листопаді та в грудні 2016 року ТОВ "Україна 2001" поставило до ТОВ "імені Черняховського" мінеральні добрива, в тому числі добрива Тарногран, а саме- у листопаді 2016 року на суму 1892549,83 грн, у тому числі ПДВ 315424,97 грн (податкова накладна від 30.11.2016 №198, номенклатура постачання мінеральні добрива в асортименті, в тому числі мінеральне добриво Тарногран, в кількості 20 тон за ціною 7352,08 грн/т), та в грудні 2016 року на суму 1322462 грн, у тому числі ПДВ 220410,33 грн (податкова накладна від 30.12.2016 №229, номенклатура постачання мінеральні добрива в асортименті, в тому числі мінеральне добриво Тарногран, в кількості 109,5 тон за ціною 7352,07 грн/т). Ці податкові накладні прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанціями №1 від 09.12.2016 та №1 від 10.01.2017.

В той же час, посадовими особами контролюючого органу під час податкової перевірки встановлено, що в графі 3 Код товару згідно з УКТ ЗЕД у податкових накладних від 30.11.2016 №198 та від 30.12.2016 №229 по мінеральному добриву Тарногран не зазначено код з УКТ ЗЕД, що на думку останнього унеможливлює право позивача на податковий кредит на загальну суму 535835,30 грн. за вказаними правовідносинами.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що як було зазначено вище, проставлення коду УКТ ЗЕД як обов`язкового реквізиту податкової накладної для товарів вироблених на території України за умови, що вони не є підакцизними, не є обов`язковим.

Надаючи оцінку прийнятності податкової накладної, у якій відсутній код УКТ ЗЕД, як підставу для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, Верховний Суд у постановах від 04.09.2020 у справі №810/657/17, від 27.02.2020 у справі №825/785/16, від 25.02.2020 у справі №818/1643/16, від 09.04.2019 у справі №815/2640/15 та від 04.09.2018 у справі №3818/1172/17 зазначив, що самого по собі неправильного зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутності недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції. Формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

В постанові від 20.06.2018 у справі №819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту, як код УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

При цьому, у постановах від 06.11.2018 у справі №826/20050/13-а та від 26.02.2019 у справі №822/1477/17 Верховний Суд зазначав, що вимога щодо обов`язкового зазначення коду УКТ ЗЕД до товарів, вироблених на території України, є безпідставною.

Поряд з цим, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції на підставі податкових накладних від 30.11.2016 №198 та від 30.12.2016 №229 можливо правильно встановити покупця та продавця товару, дані щодо кількості та вартості товару, дату операції. Також вони були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції, які долучені до матеріалів справи. Однак, контролюючий орган не повідомляв позивача про виявлення розбіжностей між реєстром отриманих податкових накладних покупця з даними його контрагента, а реальність здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними відповідачем не оспорюється.

Відповідно до положень абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється перевірка останніх на предмет наявності обов`язкових реквізитів, встановлених вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Крім того, згідно з податковими накладними, наданими відповідачем, реалізований позивачу товар Тарногран, придбаний ТОВ "Україна 2001" в товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід", а останнім - в ТОВ "Волпекс". При цьому, в податковій накладній, оформленій за результами господарської операції з придбання мінеральних добрив у товариства з обмеженою відповідальністю "Волпекс", був зазначений код УКТ ЗЕД. Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що доводи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по операції придбання мінерального добрива Тарногран у ТОВ "Україна 2001" є безпідставними. З таким висновком погодився і Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 у даній справі.

В той же час, Верховним Судом звернуто увагу на відсутність розрахунку суми ПДВ, яке безпідставно нараховано позивачу по названій операції.

Так, у детальному розрахунку сум податкових зобов`язань та штрафних санкцій, який надано відповідачем до суду першої інстанції вказано, що завищення від`ємного значення на суму 535835 грн. визначено за результатами спірної операції, в зв`язку з проведенням якої сформовано податковий кредит за податковою накладною без зазначення коду УКТ ЗЕД за імпортованими добривами, включено до податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 10.01.2019 №0013181403.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі, колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 10.01.2019 №0013181403 в частині встановлення завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 535835 грн. є протиправним та належить скасуванню в цій частині.

Крім того, епізод із завищенням податкового кредиту внаслідок його формування за податковими накладними, в яких не відображено код УКТ ЗЕД імпортованого товару, увійшов до складу податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 10.01.2019 №0013191403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 560126,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 238010,00 грн.

За відповідним епізодом товариству з обмеженою відповідальністю "імені Черняховського" визначено податкові зобов`язання на суму 459573 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 156170,75 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 10.01.2019 №0013191403 в зазначеній частині слід визнати протиправним та скасувати.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача в частині щодо ненарахування позивачем ПДВ на вартість посівного матеріалу, за рахунок якого під час його придбання був сформований податковий кредит, що не був використаний в межах господарської діяльності, колегія суддів виходить із наступного.

Як слідує із видаткової накладної №986 від 06.04.2018 та податкової накладної від 06.04.2018 №78 позивачем придбано у ТОВ "Україна 2001" насіння цукрового буряку в кількості 708 посівних одиниць всього на суму 2008926,09 грн., у тому числі ПДВ 334821,01 грн.

За вказаною податковою накладною підприємством сформовано податковий кредит у квітні 2018 року.

Однак, на переконання відповідача, позивачем не спростовано, що з 708 посівних одиниць, 343 посівних одиниць насіння цукрового буряку, вартість придбання якого склала 342847 грн. без ПДВ (сформований податковий кредит в сумі 68569 грн.) використано на пересів цукрового буряку у зв`язку із знищенням посівів.

Тобто апелянт вважає, що позивач, використавши товар не за призначенням, мав його оподаткувати шляхом реєстрації зведеної податкової накладної, а також нарахувати на його ціну ПДВ.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність-діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року,-у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що основним критерієм для віднесення діяльності до господарської у розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України є зв`язок з виробництвом, спрямованим на отримання доходу. При цьому отримання доходу не може вважатись основним критерієм для віднесення понесених платником податків витрат до витрат, що вважаються здійсненими в межах господарської діяльності. Підприємницька діяльність, зокрема у сільськогосподарській сфері, пов`язана з певними ризиками, в тому числі, втрати посівів з об`єктивних причин, що не залежать від волі платника податків (зокрема, вплив шкідників). Відтак, витрати, понесені підприємством у зв`язку з організацією таких посівів, слід вважати частиною господарської діяльності.

Поряд з цим, врахування в даних податкового обліку відповідних операцій залежить від того, чи дійсно загибель урожаю спричинена обставинами, що не залежали від волі платника податків, чи зафіксовано такі обставини відповідно до вимог чинного законодавства, чи усі з понесених витрат прямо пов`язані саме з здійсненням засіву відповідної культури, що загинула. Належність відповідних обставин до предмету доказування у зазначеній категорії спорів підтверджено висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 09.12.2020 у справі №460/212/19.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суму витрат по придбаному насінню цукрового буряку, яке було використано ним для пересіву площ цієї культури, яка загинула внаслідок впливу шкідників.

Згідно акту від 15.05.2018, комісією з представників позивача було встановлено, що сходи буряка на полях загальною площею 109 га знищені сірим буряковим довгоносиком.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідні обставини не є такими, що залежали від волі платника податків, та не свідчать про те, що придбання насіння, використаного для пересівів цукрового буряку, не пов`язане з господарською діяльністю позивача. Придбаний посівний матеріал був необхідний для пересіву знешкодженого паразитами, що підтверджується копіями доповідної записки від 15.05.2018 та акту від 15.05.2018.

Також судом першої інстанції підставно враховано, що 343 посівних одиниці це загальна кількість посівних одиниць, які було засіяно в квітні 2018 року на полі №8 цукрового буряку "Веда" та цукрового буряку "Бернаш", на полі №7 цукрового буряку "Роналд", на полі №6 цукрового буряку "Золеа" та цукрового буряку "Веда". Пересів цукрових буряків здійснено лише на частині цих полів, а саме: на полі №8 із загальної площі 64 га було пересіяно 16 га, на полі №7 із загальної площі 113 га було пересіяно 63 га, на полі №6 із загальної площі 74 га було пересіяно 28 га. Проте, здійснюючи розрахунки про збільшення сум основного платежу по ПДВ та нарахуванню штрафних санкцій, контролюючий орган взяв за базу розрахунків загальну кількість посівних одиниць - 343, що, відповідно, свідчить про помилковість здійснених розрахунків.

Завищення від`ємного значення в розмірі 68569 грн. за розглядуваним епізодом увійшло до податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 10.01.2019 №0013181403, що випливає з наданого відповідачем детального розрахунку сум податкових зобов`язань та штрафних санкцій, який міститься у наданих відповідачем додаткових поясненнях.

Зважаючи на викладене, податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 10.01.2019 №0013181403 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "ПН" від 10.01.2019 №0013201403, яким встановлено відсутність реєстрації податкових накладних податку на додану вартість на суму 68569,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 34284,50 грн, за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму ПДВ 68569,00 грн, то це рішення винесено контролюючим органом з огляду на те, що позивач не склав і своєчасно не зареєстрував податкову накладну на суму ПДВ, яку він мав нарахувати згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України внаслідок умовного постачання насіння буряку, використаного для пересіву.

Враховуючи, що у позивача не було підстав для визначення податкових зобов`язань за відповідним епізодом, то і складати та реєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю імені Черняховського не зобов`язано.

За таких обставин, штраф за відсутність реєстрації податкової накладної було застосовано до позивача протиправно.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 10.01.2019 "ПН" №0013201403 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду достатніх та належних доказів на спростування тверджень позивача та не наведено обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що за з`ясованих та встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 грудня 2022 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.