Ухвала

від 10.05.2023 по справі 560/1062/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 560/1062/19

адміністративне провадження № К/990/15528/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №560/1062/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Черняховського» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ім. Черняховського» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2019 №0013191403 форми «Р», згідно із яким було збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 560126,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 238010,00 грн, №0013201403 форми «ПН», згідно з яким було встановлено відсутність реєстрації податкових накладних податку на додану вартість на суму 68569,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 34284,50 грн, №0013181403 форми «В4», згідно із яким було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 111811,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 форми «Р» №0013191403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 459573,00 грн та застосування штрафних санкцій на суму 156171,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 форми «ПН» №0013201403 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 68569,00 грн та застосування штрафної санкції в сумі 34284,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 форми «В4» №0013181403 згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 111811,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2019 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02.12.2021 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 10.01.2019 форми «ПН» №0013201403 та від 10.01.2019 форми «В4» №0013181403. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 10.01.2019 форми «Р» №0013191403 в частині податкового зобов`язання на суму 459573,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 156170,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №560/1062/19.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу подано вп`яте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 20.01.2023, від 23.02.2023, від 15.03.2023, від 13.04.2023 через неналежне викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункти 1, 3 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано підпункт «г» пункту 198.5 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, абзац 2 пункту 16 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», неправильно застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.12.2020 у справі №460/212/19, від 04.09.2020 у справі №810/657/17, від 27.02.2020 у справі №825/785/16, від 25.02.2020 у справі №818/1643/16, від 09.04.2019 у справі №815/2640/15 та від 04.09.2018 у справі №3818/1172/17, не досліджено зібрані у справі докази.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Разом з тим, контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №560/1062/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва