Постанова

від 06.12.2022 по справі 540/40/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 540/40/19

адміністративне провадження № К/9901/27420/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська перлина» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 (суддя Варняк С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 (головуючий суддя Джабурія О.В., судді: Кравченко К.В., Вербицька Н.В.) у справі №540/40/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська перлина» до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська перлина» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0002781306, від 21.12.2018 №0004631422, від 20.12.2018 №0003391304 та № 0003401304.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість сформовано за рахунок господарських операцій позивача з його контрагентами, які підтверджено належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер. Зазначає, що придбані підприємством товарно-матеріальні цінності використовувалися ним у господарській діяльності. Висновки контролюючого органу про те, що буряк, окремо, як овоч не може бути органічним добривом не ґрунтуються на жодному законодавчому акті. Не ґрунтується також і на законодавчій базі твердження про те, що буряк може бути органічним добривом лише після закладення його в компостні ями для визрівання протягом 2 років. Вартість непридатного для реалізації буряка включена до складу витрат виробництва (рахунок 23), а отже його вартість буде врахована у собівартості майбутнього врожаю, що дає підстави для незастосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0003391304, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 2648,24 грн та №0003401304, яким нараховано грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 38013,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За наслідками апеляційного розгляду справи постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 (з урахуванням ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 про виправлення описки) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2018 №0002781306 та від 21.12.2018 №0004631422 та прийнято в цій частині нову постанову, якою задоволено позовні вимоги. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0002781306 та від 21.12.2018 №0004631422 в частині 304979,33 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що буряк, який було списано як непридатний для продажу, використано не у господарській діяльності, і позивач, в свою чергу, повинен був нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість у період здійснення списання такого буряка, який використано в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, на загальну суму 133 644 грн.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Вказує на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у використанні буряка у власній господарській діяльності позивача. Зазначає, що при скасуванні податкового повідомлення-рішення в частині основного платежу, повинні бути скасовані відповідно у цій частині і застосовані штрафні (фінансові) санкції. Зауважує, що судами не надано оцінку акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин. Вважає, що суд апеляційної інстанції, визнавши безпідставними донарахування по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , у резолютивній частині рішення зазначене не відобразив.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правомірність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.10.2018:

№0002781306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн з податку на доходи фізичних осіб;

№0002771306, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 62956,75 грн, застосовані штрафні санкції у розмірі 47217,56 грн та пеня у розмірі 14013,11 грн;

№0002791306, яким донараховано військовий збір у розмірі 5268,79 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 3920,91 грн і пеня у сумі 2404,60 грн;

№0003661422, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки у розмірі 3562 грн;

№0003651422, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1070364 грн, з яких за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість у сумі 856291 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 214073 грн.

Перевіркою встановлено порушення:

підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 856291 грн;

пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.11 пункту 164.2, підпункту «е» підпункту 164.2.17, підпункту 164.2.20 пункту 164.2, пунктів 164.3, 164.5 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України, в наслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на суму 68068,62 грн, допущено його неутримання та неперерахування до бюджету;

статті 51 ПК України, що призвело до невідображення відомостей про виплачені доходи у поданих підприємством розрахунках за формою 1-ДФ у 4 кварталі 2015 року про виплачені доходи платнику податків та відповідно, призвело до зменшення податкових зобов`язань платнику податків платнику податків при визначенні таких зобов`язань у відповідному періоді;

пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.11, підпункту «е» підпункту 164.2.17, підпункту 164.2.20 пункту 164.2, пунктів 164.3 та 164.5 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України внаслідок чого занижено військовий збір у перевіряємому періоді, допущено його неутримання та неперерахування до бюджету на суму 5679,98 грн;

пунктів 2.11 та 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, пункту 19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, в результаті чого проведено у бухгалтерському обліку надання підзвітними особами підприємства авансових звітів про проведення готівкових розрахунків без подання розрахункового документа належної форми та встановлених вимог до такого документу, який би підтверджував сплату готівкових коштів у сумі 3562 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень платником податків, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 18.12.2018 №40857/6/99-99-11-04-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0003651422 в частині зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрскладбуд-Схід» та ТОВ «Грін Тім Трейдінг» і у відповідній частині штрафні санкції; від 11.10.2018 №0002771306; №0002791306 в частині зайво нарахованого військового збору на суму застосованого коефіцієнта та у відповідних частинах нараховані штрафні санкції і пені, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 0002781306, № 0003661422 залишено без змін.

За наслідками прийнятого рішення, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

від 21.12.2018 №0004631422, яким визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 548280 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 438624 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 109 656 грн;

від 20.12.2018 №0003391304, яким визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 38013,70 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 18316,77 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13430,77 грн та пені у розмірі 6266,16 грн;

від 20.12.2018 №0003401304, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 2648,24 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1274,05 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 929,49 грн та пені у сумі 444,70 грн.

Ураховуючи, що за наслідками розгляду даної справи судами попередніх інстанцій визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0003391304 в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 2648,24 грн; №0003401304 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 38013,70 грн; №0002781306, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн; №0004631422 в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 304979,33 грн та зазначені рішення не є предметом касаційного оскарження, Верховний Суд не переглядає зазначені судові рішення в цій частині.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0004631422, яким визначено податкові зобов`язання яким визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 548280 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 438624 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 109656 грн, в частині відмови у позові в сумі 243300,67 грн.

Перевіркою встановлено, що Товариством не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість при списанні товарно-матеріальних цінностей без підтверджуючих документів, що свідчить про їх використання не у господарській діяльності на суму податку на додану вартість 301646 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариством не надано документів ведення складського обліку запасів, що передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку; актів огляду основних засобів на предмет встановлення дефектності та необхідності проведення ремонту основних засобів або заміни окремих запасних частин; актів установки запасних частин, деталей, комплектуючих; матеріальних звітів відповідальних осіб про списання та використання у виробництві товарно-матеріальних цінностей та інших документів на підставі яких мають ґрунтуватись акти списання товарно-матеріальних цінностей, що є підставою для відображення у бухгалтерському обліку по відповідним рахункам. Документально не підтверджено використання у господарській діяльності списаних товарно-матеріальних цінностей згідно вищевказаних актів списання. Товариством не надано документів ведення складського обліку запасів, актів огляду основних засобів на предмет встановлення дефектності та необхідності проведення ремонту основних засобів або заміни окремих запасних частин; актів установки запасних частин, деталей, комплектуючих; матеріальних звітів відповідальних осіб про списання та використання у виробництві товарно-матеріальних цінностей та інших документів, на яких мають ґрунтуватись акти списання.

Перевіркою також встановлено, що Товариством придбано буряк для подальшої реалізації, але ним не було здійснено реалізацію даного товару та списано у зв`язку із використанням продукції в якості органічного добрива відповідно до наказу від 19.12.2017 №52-П.

Судовими інстанціями установлено, що Товариством не надано для перевірки та на розгляд заперечень документів щодо характеристики товарної продукції, її непридатності та неможливості використання у господарській діяльності, а також, не надано акту постійно діючої комісії щодо проведення обстеження буряка та її висновків. Підприємством списано буряка на загальну суму 133644 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996- XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган вказує на непідтвердження використання придбаного буряка у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів також враховує встановлення судами відсутності доказів в підтвердження використання придбаного буряка у господарській діяльності підприємства.

Приймаючи до уваги встановлені судами обставини, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про використання придбаного буряка у господарській діяльності підприємства. Зазначені доводи і доводи позивача досліджено судом апеляційної інстанції та надано їм відповідну оцінку.

Позивачем в касаційній скаргзі не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Скаржник у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами та використання придбаного буряка у господарській діяльності, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України.

Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська перлина» залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі №540/40/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва