Ухвала

від 07.12.2022 по справі 160/14316/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2022 року

Київ

справа №160/14316/21

адміністративне провадження №К/990/33126/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №160/14316/21 за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №34" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2022 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 21.11.2022.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що підставами для задоволення позовних вимог стали такі висновки судів: 1) камеральна перевірка проведена з порушенням строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України; 2) штрафні санкції застосовано з порушенням строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України; 3) в умовах виконання судового рішення про стягнення податкового боргу з рахунків платника у банку у справі №160/810/19 в примусовому порядку державною виконавчою службою, погашення ГУ ДПС цього ж податкового боргу шляхом зарахування поточних платежів відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України призводить до подвійного погашення одного й того ж податкового боргу - як через банківський рахунок, так і через СЕА ПДВ; 4) судовим рішенням у справі №160/810/19 надано дозвіл на погашення податкового боргу виключно за рахунок коштів позивача у банку і не надано такого на використання коштів на рахунку СЕА ПДВ; 5) судовим рішенням у справі №160/2463/20 зобов`язано списати безнадійний податковий борг, а також відкоригувати безпідставне зарахування грошових коштів в погашення податкового боргу за декларацією №9273534770, однак, це судове рішення ГУ ДПС не виконало; 6) застосування штрафу в розмірі 25% на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України обов`язково передбачає доведення контролюючим органом умислу платника податків на скоєння податкового правопорушення, однак, контролюючий орган не довів, що позивач умисно не сплатив узгоджені грошові зобов`язання.

У поданій касаційній скарзі процитовано частину четверту статті 328 КАС України та наведені доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 95.3 статті 95 ПК України, які зводяться до того, що наявність судового рішення у справі № 160/810/19 надає право контролюючому органу використовувати кошти платника податків, які знаходяться на рахунку в СЕА ПДВ для погашення податкового боргу згідно з вимогами пункту 87.9 статті 87 ПК України. Також ГУ ДПС зазначає про неправильне застосування судами пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Такий підхід скаржника до оформлення касаційної скарги є формальним, оскільки, по-перше, цитування частини четвертої статті 328 КАС України не можна вважати викладенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, а по-друге, доводи касаційної скарги приведені не щодо усіх висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, чому на переконання ГУ ДПС висновок судів про порушення контролюючим органом строку для проведення камеральної перевірки і застосування штрафних санкцій є неправильним. Водночас такі висновки судів можуть бути самостійною і достатньою підставою для задоволення позову у цій справі.

Слід зазначити, що питання співвідношення норм пункту 87.9 статті 87 ПК України із пунктом 95.3 статті 95 ПК України було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, зокрема справи № 440/4082/18, №826/13602/18. Однак у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування можливості/неможливості врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах за наслідками касаційного розгляду цих справ.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №160/14316/21 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін М.М. Яковенко