Рішення

від 07.12.2022 по справі 484/416/22

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/416/22

Провадження № 2/484/449/22 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2022 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання Кузьменко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник адвокат Ремський Євген Вікторович до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росинка» про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПСП «Росинка», в якому просила розірвати договір оренди землі від 10 вересня 2006 року, обґрунтувавши свої вимоги наступним.

10 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «Росинка» в особі директора Грищенко Сергія Валентиновича, був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`яномостівській сільській раді 23 березня 2012 року за реєстровим номером №482548224001104.

За умовами вищевказаного Договору ОСОБА_1 передала в оренду земельні ділянки загальною площею 4,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка належала її на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №746040, від 03.10.2005 року, терміном на 49 (сорок дев`ять) років.

Відповідно до п. 2 розділу «Орендна плата» Договору, Орендар зобов`язувався щороку але не пізніше 1 грудня, сплачувати Орендодавцю орендну плату у розмірі, який не може бути меншим від 3-х відсотків від вартості земельної ділянки, що становить 1282 грн. (на дату укладення договору).

Позивач є власником земельних ділянок площею 4.6898 га, кадастровий номер 4825482200:04:000:0742, площею 0.02 га., кадастровий номер 4825482200:06:000:0642, площею 0.05 га., кадастровий номер 4825482200:04:000:0780, котрі розташовані в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

З акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що орендар ПСП «Росинка» в особі директора Грищенка С.В. прийняв, а орендодавець, в особі ОСОБА_1 , передала дану ділянку в оренду, згідно договору.

В подальшому позивач неодноразово зверталася до відповідача як в усній так і у письмовій формі з вимогою щодо виплати заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі, що підтверджується квитанціями про поштові відправлення цінних листів та описом вкладень у цінний лист від 16.01.2018 року - за наданням інформації стосовно не виплаченої орендної плати за Договором, але відповідачем не була надана зазначена вище обґрунтована відповідь і фактично відмовлено у виплаті орендної плати за Договором.

Відповідно до витягів з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків фактично орендарем ПСП «Росинка» було сплачено кошти в 2012 році у сумі 1500,00 грн., у 2017 році 3000,00 грн. та 14102,00 грн. у 2019 році.

Позивачка вважає, що її право порушене, оскільки за Договором орендна плата систематично не сплачувалася з моменту укладення Договору та не сплачується до теперішнього часу.

Крім того сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18. Верховним Судом зроблено висновок з огляду на таке: відповідно до частини другої статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм надав підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду у справі № 293/1011/16-ц зроблено висновок, що «тлумачення п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, ч.2 ст.651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Дані правові позиції узгоджуються з висновками, що були зроблені у Постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 240/196/17 Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду «Щодо підстав розірвання договору оренди земельної ділянки», де зазначається, що систематичне невиконання орендарем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, зокрема, щодо своєчасної сплати орендної плати незалежно від фактичного невикористання орендованої земельної ділянки, свідчить про наявність підстав для розірвання такого договору оренди.

Отже, в порушення умов Договору, орендна плата за користування належною Позивачці земельною ділянкою не виплачувалася в належному розмірі та у встановлений строк, що є підставою для розірвання Договору.

Статтею 629 ЦКУ передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідно до ст. 526 ЦКУ, зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» невиплата орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, оскільки Відповідач систематично не виплачує Позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, що є її власністю, це, на переконання позивача, є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі від 10 вересня 2006 року.

23.03.2022 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник ПСП «Росинка» заперечував проти позову посилаючись на те, що долучені до позовної заяви, на підтвердження надсилання по пошті Відповідачу листа від 16.01.2018 року опис вкладення предметів у конверт (додаток 7 до позовної заяви на 1 арк.), з відтиском печатки поштового зв`язку на Описі про перелік предметів, які вкладаються у конверт, не є належним доказом зазначених у позові обставин звернення до відповідача з приводу невиплати орендної плати, так як при цьому позивач не надав суду, ні фіскального касового чеку, ні поштової розрахункової квитанції з штрих кодовим ідентифікатором, які б посвідчували факт пересилання відповідачу вказаного листа. Не долучено і самих предметів зазначених у вищезгаданому описі вкладення у цінний лист.

Згідно умов договору оренди землі, п.1 Розділу «Строк дії договору», договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення строку дії договору.

Пунктом 1 Розділу «Орендна плата» встановлено, орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1282 грн. щороку, або: 2т зерна, 1001 кг соняшнику, 1т соломи, оранка присадибної ділянки до 0,15 га безкоштовно.

Однак, позивач, намагаючись отримати будь-який привід для розірвання договору, не приходила за отриманням орендної плати. І вже за таких обставин орендар вирішив, що доцільно після закінчення строку для виплати оренди (у поточному періоді) направити орендодавцю письмове повідомлення та запропонувати звернутися за орендною платою.

ПСП «Росинка» зверталося неодноразово як усно, а враховуючи відсутність реагування ОСОБА_1 на усні звернення щодо отримання орендної плати і фактично розуміючи про її наміри у зв`язку із зверненням її до суду з іншим позовом, про визнання договору оренди землі недійсним, письмово повідомляли листами-повідомленнями за вих. №26 від 23.12.2016р., №18 від 30.08.2017р., №58 від 15.12.2019р.

Дані листи-повідомлення отримано позивачем особисто, про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відтак, відповідач самостійно направив орендну плату орендодавцю на його особовий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями: №489 від 19 грудня 2019 року, №678 від 30 грудня 2020 року, №756 від 02 вересня 2021 року.

Крім того, щоквартально подавалась податкова декларація платника єдиного податку ПСП «Росинка» і сплачувались податкові зобов`язання, в тому числі і за вищезазначеним Договором оренди землі, укладеним з ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача у підтримала позов та просила його задовольнити а представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10 вересня 2006 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ПСП «Росинка» як орендарем, був укладений договір оренди землі сільськогосподарського призначення. Договір було укладено на строк 49 років.

23 березня 2012 року договір був зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`яномостівській сільській раді за реєстровим номером №482548224001104.

Земельні ділянки площею 4.6898 га, кадастровий номер 4825482200:04:000:0742, площею 0.02 га., кадастровий номер 4825482200:06:000:0642, площею 0.05 га., кадастровий номер 4825482200:04:000:0780, розташовані в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та належать позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №746040, від 03.10.2005 року.

Відповідно до умов договору орендна плата за користування землею встановлюється в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1282 грн. щороку, або: 2т зерна, 1001 кг соняшнику, 1т соломи, оранка присадибної ділянки до 0,15 га безкоштовно.

Орендар зобов`язався щороку але не пізніше 1 грудня, сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Договором оренди не визначено порядок розрахунку орендаря з орендодавцем, не встановлено яким чином повинен орендар вносити орендодавцю орендну плату в грошовому виразі, не вказано розрахункового рахунку орендодавця на який орендар може перераховувати кошти а у разі виплати готівкою, не вказано хто і до кого із сторін договору повинен звертатися з приводу проведення розрахунку.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Верховний Суд України у своїй постанові № 6-146цс12 від 12 грудня 2012 року, зазначив, що аналіз вищезазначених норм Закону дає підстави для висновку про те, що розірвання договору оренди вимагає систематичної несплати орендної плати.

Позивач, як підставу розірвання договору оренди землі зазначає про несвоєчасну сплату орендної плати у 2012 році у сумі 1500,00 грн., у 2017 році 3000,00 грн. та 14102,00 грн. у 2019 році (за роки, що передують 2019 року).

Відповідачем до суду подано заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, який становить 3 роки за загальним правилом (ст. 257 ЦК України).

Так як позивач звернувся до суду лише у січні 2022 року а відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, суд перевіряє належне виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати лише за 2019, 2020 та 2021 роки, тобто в межах строку позовної давності.

З цього приводу відповідач, на підтвердження добросовісного виконання покладених на нього обов`язків за договором оренди землі, надав суду платіжні доручення №489 від 19 грудня 2019 року про виплату ОСОБА_1 орендної плати за землю по 2019 рік включно, №678 від 30 грудня 2020 року про виплату ОСОБА_1 орендної плати за землю по 2019 рік включно, та №756 від 02 вересня 2021 року про виплату ОСОБА_1 орендної плати за землю за 2021 рік. Орендна плата була перерахована на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 відкритий у ПАТ КБ «Приват Банк».

Крім того відповідачем надано суду лист-повідомлення, яким підприємство запрошувало позивача до дирекції за отриманням орендної плати за оренду земельної ділянки за 2019 рік. Лист датовано 15 грудня 2019 року і отриманий він позивачем 20.12.2019 року (це підтверджується копією рекомендованого поштового повідомлення про вручення).

Відповідач в своє чергу не надав суду жодних доказів на підтвердження звернень до відповідача з вимогою сплатити орендну плату за землю у 2019-2021 роках, ні щодо орендної плати в грошовому виразі ні щодо орендної плати в товарному виразі, як обумовлено у самому договорі.

Отже, з наданих відповідачем доказів вбачається, що позивач отримала орендну плату за землю у 2019-2021 роках. У 2021 році отримала вчасно.

Щодо несвоєчасної виплати орендної плати у 2019 та 2020 роках, то позивачем не надано доказів того, що орендна плата за ці періоди була виплачена несвоєчасно саме з вини відповідача.

Статтею 96 ЗК України встановлено обов`язок землекористувачів своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пп. "в" частина 1).

Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Законом України від 12.02.2015 року N 191-VIII, який набрав чинності 05.04.2015 року, у частині другій ст. 21 Закону України "Про оренду землі" слово "форма" замінено словом "умови".

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов`язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 р. у справі N 6-170цс12).

На переконання суду відповідач доклав всіх зусиль для виконання зобов`язання в частині своєчасної виплати орендної плати та надав докази на їх підтвердження.

Враховуючи, що відповідачем доведена відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати у строки, встановлені договором оренди, суд вважає, що підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росинка» (код ЄДРПОУ 32132354, знаходиться за адресою с. Катеринка Первомайського району Миколаївської області, вул. Радянська, 117) про розірвання договору оренди землі від 10 вересня 2006 року, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`яномостівській сільській раді 23 березня 2012 року за реєстровим № 482548224001104 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Дата складання повного тексту рішення - 02.12.2022 року.

Суддя: