Рішення

від 30.11.2022 по справі 443/963/19

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/963/19

Провадження №2/443/51/22

РІШЕННЯ

іменем України

30 листопада 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому із врахуванням зяви про збільшення позовних вимог просить: встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2 , а саме те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була його матір`ю; встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючого документу Державного акту на право власності на землю серії ІІІ ЛВ №060835, виданого на ім`я « ОСОБА_2 »; визнати рішення Жидачівської міської ради від 11.02.2021 №102 «Про передачу у комунальну власність Жидачівської міської ради земельної ділянки визнаної судом, як відумерла спадщина» недійсним; визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (на даний час Стрийського району) Львівської області та складається з житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літерою А-1, сараю літерою Б та огорожі - цифрою 1; визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0557, площею 2,1321 га, та на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0558, площею 0,9173 га, що розташовані на території Вільховецькоїм сільської ради Жидачівського району Львівської області (на даний час Жидачівська міська рада) та належали спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю ІІІ-ЛВ №060835; витребувати від Жидачівської міської ради земельні ділянки та передати їх внатурі з комунальної власності в приватну власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на житловий будинок , срай, огорожа, що знаходиться на за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0557, площею 2,1321 га, та на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0558 площею 0,9173 га. Відповідно до довідки Вільховецької сільської ради від 07.03.2018 року №349, ОСОБА_2 була постійно прописана і проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 був постійно прописаний і проживав разом з померлою ОСОБА_2 до дня її смерті та на день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що не зміг оформити спадщину у нотаріуса, у зв`язку із тим, що у його свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 25.01.1968 року ім`я матері вказано « ОСОБА_3 », при цьому у витягах з державного земельного кадастру від 18.03.2018 року про земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0557, площею 2,1321 га, та на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0558 площею 0,9173 га. ім`я матері вкзано « ОСОБА_3 ».

За таких обставин позивач вважає, що його право на отримання спадщини за законом порушено, а тому повинно бути поновлено, у зв`язку з чим змушений звертатися до суду.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 01.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 03.03.2021 до участі у справі залучено правонаступника відповідача, а саме Жидачівську міську раду Стрийського району Львівської області.

Ухвалою від 03.03.2021 року зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 01 квітня 2021 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області наступну інформацію: чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і якщо так, то надати спадкову справу (належним чином завірену копію) для огляду в судовому засіданні; чи звертався хтось із заявою про прийняття спадщини (видачу свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і якщо так, то повідомити суд про результати розгляду такої заяви.

12.03.2021 року завідувачем Жидачівської ДНК Матусеком В.В. листом-відповіддю №99/02-14 від 12.03.2021 року повідомлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в Жидачівській державній нотаріальній конторі спадкова справа не заводилася.

Ухвалою від 29.04.2021 року повторно зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 18 травня 2021 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області інформацію про те, чи звертався хтось із заявою про прийняття спадщини (видачу свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і якщо так, то повідомити суд про результати розгляду такої заяви.

11.05.2021 року представником відповідача Жидачівської міської ради подано відзив на позовну заяву, згідно якого, вимоги позивача заперечують в частині визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер 4621585900:04:000:0557, площею 2,1321 га., та на земельну ділянку кадастровий номер 4621585900:04:000:0558 площею 0,9173 га., що розташовані на території Вільховецької сільської ради, Стрийського району Львівської області. Аргументом заперечення є рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16.11.2020 року, згідно якого ці земельні ділянки визнані як відумерла спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , які належали їй на праві приватної власності згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ ЛВ 3060835 від 09.12.2002, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №335. Також судом вирішено передати відумерлу спадщину територіальній громаді в особі Вільховецької сільської ради Стрийського району Львівської області.

11.02.2021 року рішенням 4 сесії VІІІ скликання Жидачівської міської ради №102, у зв`язку із реоганізацією Вільховецької сільської ради, Жидачівська міська рада прийняла у комунальну власність спадщину, визнану Жидачівським районним судом відумерлою, а саме земельну ділянку розміром 3,0494 га., яка розташована на території Вільховецької сільської ради, яка призначена для введення товарного сільськогосподарського виробництва і належала померлій ОСОБА_2 .

18.05.2021 року завідувачем Жидачівської ДНК ОСОБА_4 листом-відповіддю №166/02-14 від 12.05.2021 року повідомлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в Жидачівській державній нотаріальній конторі спадкова справа не заводилася. Разом з тим, повідомляють, що 30.10.2020 року в Жидачівську ДНК звернувся син померлої ОСОБА_1 із усною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій за №333/02-31 від 30.10.2020 у зв`язку з розбіжностями в свідоцтві про смерть та правовстановлюючих документах на майно померлої, а також у зв`язку з розбіжностями в документах, які підтверджуються родинний зв`язок між спадкодавцем та спадкоємцем: « ОСОБА_3 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 ».

22.09.2021 року позивачем подано клопотання про зупинення провадження, згідно якого просить зупинити провадження у справі до постановлення (набрання законної сили) судового рішення Львівським апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду від 13.10.2020 року в цивільній справі №443/166/20 про визнання спадщини відумерлою.

Ухвалою від 11.10.2021 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 доЖидачівської міськоїради провстановлення фактута визнанняправа власностів порядкуспадкування донабрання законноїсили рішенням Львівського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду від 13.10.2020 року в цивільній справі №443/166/20.

17.05.2022 року на адресу суду з Львівського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №443/166/20 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду від 13.10.2020 року в цивільній справі №443/166/20.

Ухвалою від 18.05.2022 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування.

04.10.2022 року представником Жидачівської міської ради подано відзив на позовну заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі їхнього представника на підставі наявних матеріалів.

Ухвалою від 26.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити. Крім того долучив додаткові докази на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача - Жидачівської міськоїрадив судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву просить розглянути справу без участі їхнього представника на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1ст.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю є ОСОБА_2 (а.с.183).

Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6 на звороті) та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку №377 від 13.03.2018 року (а.с13), останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.12.1988 року.

Згідно погосподарської книги с.Тейсарів №11, що зберігається у виконкомі Вільховецької сільської ради, станом на 30.06.1990 року у будинковолодінні АДРЕСА_2 за колгоспним двором числилися: ОСОБА_2 голова домогосподарства, 1934 року народження; ОСОБА_1 син, ІНФОРМАЦІЯ_2 . За господарством закріплена земельна ділянка загальною площею 0,26 га., в тому числі: 0,25 га. для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,01 га. для ведення особистого селянського господарства (а.с.2,14).

Відповідно до довідки Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації №940 від 16.05.2019 року, житловий будинок та господарські будівлі і споруди в АДРЕСА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано (а.с.5, 165).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 24.04.2015 року та лікарським свідоцтвом про смерть №83 від 24.04.2015 року (а.с.7, 8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.16-19) та земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вільхівецької сільської ради: кадастровий номер 4621585900:04:000:0557,площею 2,1321га.,та кадастровийномер 4621585900:04:000:0558площею 0,9173га(а.с.10-12, 20-22, 182).

Згідно довідки Вільховецької сільської ради №349 від 07.03.2018 року, ОСОБА_2 була постійно прописана і проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборони та арешту на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №060835 виданого Жидачівською районною державною адміністрацією по даних виконкому немає.

Заповіт у виконкомі сільської ради не складався і не посвідчувався.

ОСОБА_1 був постійно прописаний та проживав разом з померлою ОСОБА_2 до дня її смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , вели спільне господарство (а.с.15).

Оскільки заповіту ОСОБА_2 не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був тільки позивач.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець,який постійнопроживав разоміз спадкодавцемна часвідкриття спадщини,вважається таким,що прийнявспадщину,якщо протягомстроку,встановленого статтею1270цього Кодексу,він незаявив провідмову віднеї.

Оскільки ОСОБА_1 постійно проживав із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив, що також підтверджується листом-відповіддю завідувача Жидачівської ДНК ОСОБА_4 з якого видно, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в Жидачівській державній нотаріальній конторі спадкова справа не заводилася (а.с.82).

Крім того, постановою Львівського апеляційного суду від 11.04.2022 року у справі №443/166/20 апеляційну скаргу скасовано рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2020 року та ухвалено нову постанову, якою відмовлено першому заступнику керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою.

Вказаною постановою Львівського апеляційного суду від 11.04.2022року усправі №443/166/20 встановлено, що задовольняючи заяву прокурора та визнаючи спадщину, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , відумерлою, суд вважав доведеним факт відсутності у померлої спадкоємців за заповітом і за законом.

В той же час, до апеляційної скарги долучено:

-копію свідоцтво про народження апелянта, ОСОБА_1 , згідно якого його матір`ю є ОСОБА_2 ;

-копію паспорта апелянта, згідно якого він є уродженцем та мешканцем села Тейсарів Жидачівського району Львівської області, як і померла ОСОБА_2 , що стверджується копією і її паспорта;

-довідку Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 07.03.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 (апелянт) був постійно прописаний та проживав разом з померлою ОСОБА_2 до дня смерті останньої на АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту копії позовної заяви ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування, поданої ним до суду, згаданий позивач не зміг оформити свої спадкові права після смерті матері в позасудовому порядку, оскільки у паспорті останньої та свідоцтві про його народження є наявними розбіжності у написанні її імені: « ОСОБА_5 » (у його свідоцтві про народження) та « ОСОБА_3 » (у її паспорті).

За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів прийшла до висновку про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність у померлої спадкоємців (зокрема) за законом є передчасним, а відтак у суду були відсутніми правові підстави для задоволенняв порядку окремого провадженнязаяви прокурора про визнання спадщини відумерлою.

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва.

Однак, постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. №333/02-31 від 30.10.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його мами ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що наявні розбіжності в свідоцтві про смерть, в документах на майно померлої та в документах, які підтверджують родинний зв`язок між спадкодавцем та спадкоємцем: « ОСОБА_3 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 » (а.с.62).

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні дала покази про те, що являється сусідкою та вона знала померлу. ОСОБА_2 в селі називали по різному і ОСОБА_5 , і ОСОБА_3 , і ОСОБА_6 , однак це одна і таж особа. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який доглядав за матір`ю, займався її похованням. ОСОБА_2 працювала в колгоспі та мала земельний пай.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала покази про те, що позивач є однокласник її зятя, який часто приходив до них. У селі ОСОБА_2 кликали ОСОБА_9 , оскільки раніше на це не звертали увагу. ОСОБА_2 будувала будинок, працювала в колгоспі та мала земельний пай.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81ЦПК України).

Відповідно до п.1. ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Встановлення фактуродинних відносиннеобхідний позивачудля реалізаціїїї спадковихправ.

Суд бере до уваги і той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту родинних відносин.

Крім того, згідно до п.6 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1ст.256 ЦПК Українигромадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.

Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ЛВ №060835, виданого на ім`я « ОСОБА_2 », а тому позов у цих частинах є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом спору у даній справі є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , який належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_2 , що підтверджується такими копією погосподарської книги с.Тейсарів №11, що зберігається у виконкомі Вільховецької сільської ради та копією довідки Вільховецької сільської ради №349 від 07.03.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 була постійно прописана і проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерстваюстиції Українивід 7лютого 2002року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими внесеними змінами та доповненнями).

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи та письмовими доказами, які зазначені вище встановлено, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 , дійсно належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_2 .

Крім того, предметом спору у даній справі є право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0557, площею 2,1321 га, та на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0558, площею 0,9173 га, яка знаходиться на території Вільховецької сільської ради.

Доказом того, що покійній ОСОБА_2 на праві приватної власності належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, є витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-4606679642018 та №НВ-4606679632018 від 18.03.2018, з яких вбачається, що відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області зареєстровано земельні ділянки з кадастровимномером 4621585900:04:000:0557,площею 2,1321га,та зкадастровим номером4621585900:04:000:0558,площею 0,9173гана праві приватної власності за ОСОБА_2 . Цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також копія вищевказаного Державний акту.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно дост.1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідност. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини (ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та ч.2ст.1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1ст. 1297 ЦК України).

Згідно ст.ст.41,55 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1ст.392 ЦК України). Тобто, передумовою для застосуванняст.392 ЦК Україниє відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на майно, в тому числі і на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Таким чином, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, та враховуючи те, що позивач у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України спадщину прийняв, суд вважає що позовна вимога щодо визнання за позивачем в порядку спадкування за законом право власності наземельні ділянкина території Вільховецької сільської ради, ґрунтуються на вимогах закону та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 315,354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ЛВ №060835, виданого на ім`я « ОСОБА_2 ».

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (на даний час Стрийського району) Львівської області та складається з житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літерою А-1, сараю літерою Б та огорожі - цифрою 1.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0557, площею 2,1321 га, та на земельну ділянку з кадастровим номером 4621585900:04:000:0558, площею 0,9173 га, що розташовані на території Вільховецькоїм сільської ради Жидачівського району Львівської області (на даний час Жидачівська міська рада) та належали спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю ІІІ-ЛВ №060835.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2022 року.

Головуючий суддя С.І Сливка