Рішення

від 12.09.2022 по справі 760/22534/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/22534/18 2/760/3394/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - ОСОБА_17., ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Шевцова Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та просить суд:

- визнати наказ Генерального директора ПРАТ «АТ «Укртранснафта» М.М. Гаврилюка від 06.08.2018 № 310-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів з 08 серпня 2018 року у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів ПрАТ «АТ «Укртранснафта»;

- стягнути з ПрАТ «АТ «Укртранснафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу № 315-к від 29.12.2017, 01 січня 2018 року позивача було переведено на посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», яке, згідно рішення від 21.05.2018 № 169 з 25.05.2018 змінило назву на Акціонерне товариство «Укртранснафта»

На підставі наказу ПрАТ «АТ «Укртранснафта» № 310-к від 06.08.2018 його було звільнено з посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів з 08 серпня 2018 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Як зазначено у виданому наказі, ОСОБА_1 був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності штату працівників. Факт звільнення було зафіксовано в трудовій книжці позивача.

Головною підставою для його звільнення iз займаної посади слугував наказ ПРАТ «АТ «Укртранснафта» № 170 від 07.06.2018 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади».

Позивач зазначає, що у якості підстави для звільнення, відповідач у наказі про його звільнення посилався також на попередження про скорочення посади та наступне звільнення вiд 07.06.2018 № 26-03/354/2047, яким позивача було попереджено про майбутнє звільнення, подання на звільнення № 26-03/402/250 від 09.07.2018, яке було адресоване первинній профспілковій організації АТ «Укртранснафта», а також на лист первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» № 63-00/34 від 17.07.2018, яким було повідомлено про наданий дозвіл на звiльнення позивача із займаної посади.

Вважає, що його було звільнено із займаної посади незаконно, за відсутності належних правових підстав для звільнення, без дотримання переважного права на залишення на роботі та без дотримання передбаченого КЗпП України порядку, виходячи з наступного.

Так, вказує, що підстави для його звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України на момент звільнення були відсутні, оскільки ліквідація Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів ПрАТ «АТ «Укртранснафта» - це зміни внутрішньої організаційної структури юридичної особи і не підпадають під поняття змін в організації виробництва і праці в розумінні п.1 ст. 40 КЗпП України. Окрім цього, жодного скорочення штату або чисельності працівників відповідачем не здійснювалось, жоден інший працівник Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, начальником якого був позивач, звільнений не був, що свідчить про відсутність скорочення штату або чисельності працівників в ПрАТ «АТ «Укртранснафта». Після того, як його було попереджено про майбутнє звільнення, відповідачем було прийнято на роботу декілька працівників, що свідчить про відсутність будь-якого скорочення чисельності або штату працівників.

Окрім того, вказує, що йому, в порушення вимог ч.2 ст.40 КЗпП України відповідачем не було запропоновано йому жодної вакантної посади в ПрАТ «АТ «Укртранснафта», окрім, як посади в філіях, що знаходились в інших регіонах України, а також йому не пропонувались жодні посади в представництвах, які знаходяться в Республіці Білорусь, Словацькій Республіці та інших країнах Центральної Європи.

Також посилається на те, що відповідачем не було враховане переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки його сім`я не має інших працівників з самостійним заробітком, що поставило їх у скрутне матеріальне становище. При цьому, при звільненні позивача, не було враховано його кваліфікацію та досвід роботи.

Зазначає, що відповідачем також було порушено порядок його звільнення, оскільки відповідачем в порушення вимог ч.2 ст. 49-4 КЗпП України, не було за три місяці попереджено профспілкову організацію, членом якої був позивач про заплановане вивільнення працівників. Також відповідач не дотримався вимог п.4.5 Колективного договору, яким передбачено, що роботодавець зобов`язується використовувати наявні вакантні посади або знов створені робочі місця у Товаристві для працевлаштування протягом року працівників, вивільнених згідно п.1 ст.40 КЗпП України у разі відповідності освіти, кваліфікації, досвіду роботи цієї категорії працівників до кваліфікаційних вимог вакантної посади.

Про незаконність звільнення позивача, на його переконання, також свідчить ненадання згоди профспілковим органом на його звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Так, 09.07.2018 на адресу голови первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» Бондарчука С.В. в.о. генерального директора Пасішником А.П. було направлено подання №26-03/402/2504 з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. Тобто, відповідач просив згоду профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників. Однак, як вбачається з наказу про звільнення, позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що був звільнений незаконно та підлягає поновленню на займаній посаді зі стягненням з відповідача оплат за весь час вимушеного прогулу, що й обумовило звернутися до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.09.2018 справу передано в провадження судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

14.11.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування зазначає, що починаючи з 01 лютого 2017 року по 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 працював на різних посадах у Товаристві, а саме:

-згідно з наказом від 30 січня 2017 року № 23-к прийнятий на роботу з 01 лютого 2017 року на посаду директора технічного;

-згідно з наказом від 22 лютого 2017 року № 41-к переведений з 22 лютого 2017 року з посади директора технічного на посаду радника директора технічного;

-згідно з наказом від 10 липня 2017 року № 149-к переведений з 10 липня 2017 року з посади радника директора технічного на посаду начальника Управління експлуатації магістральних нафтопроводів;

-згідно з наказом від 29 грудня 2017 року № 315-к переведений з 01 січня 2018 року з посади начальника Управління експлуатації магістральних нафтопроводів на посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів (з якої був звільнений з 08 серпня 2018 року, згідно з наказом від 06 серпня 2018 року № 310-к).

07 червня 2018 року відповідачем прийнято наказ № 169 про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта». Відповідно до наведеного наказу виведено зі складу Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів та безпосередньо підпорядковано першому заступнику директора технічного Козлову С.В. такі підрозділи:

-Відділ експлуатації лінійної частини;

-Відділ експлуатації НПС та МО та у його складі: сектор експлуатації резервуарних парків та залізничних естакад;

-Вiддiл технічної діагностики.

07 червня 2018 року, у зв`язку з виробничою необхідністю та перерозподілом функціональних обов`язків, а також вдосконаленням цільової організаційної структури Товариства за функціональними напрямками, відповідач прийняв наказ № 170 про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади.

Згідно з наведеним наказом (від 07.06.2018 №170):

-ліквідовано з 08 червня 2018 року Департамент експлуатації магістральних нафтопроводів;

-скорочено посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів - 1 одиницю;

-доручено Департаменту з управління персоналом ( Корнев М.М. ) відповідно до статті 49-2 КЗпП України персонально попередити начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів про скорочення його посади та наступне звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та внести відповідні зміни до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління Товариства.

07 червня 2018 року позивач був належним чином повідомлений про скорочення своєї посади та наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також проінформований про відсутність підходящої роботи та вакантних посад в апараті управління Товариства, про що свідчить його особистий підпис у Попередженні про скорочення посади та наступне звільнення від 07.06.2018 № 26-03/354/2047, а також підтверджується позивачем у його позовній заяві.

07 червня 2018 року позивачу були запропоновані для можливого працевлаштування всі існуючі (вичерпний перелік) в Товаристві вакантні посади (інша робота), що підтверджується листом від 07.06.2018 № 26-03/355/2048 та особистим підписом позивача на ньому. Також у наведеному листі йдеться про те, що 17 липня 2018 року позивач від запропонованої роботи на вакантних посадах, що зазначені у переліку, відмовився, що засвідчено його особистим підписом.

17 липня 2018 року первинна профспілкова організація апарату Товариства листом від 17.07.2018 № 63-00/34 повідомила про прийняття рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , начальника Департаменту який підлягає звільненню експлуатації магістральних нафтопроводів, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

30 липня 2018 року позивачу знову були запропоновані для можливого працевлаштування всі існуючі (вичерпний перелік) в Товаристві вакантні посади (інша робота), що підтверджується листом від 30.07.2018 № 26-00/425/2797 та особистим підписом позивача на ньому. Також, у наведеному листі йдеться про те, що 06 серпня 2018 року позивач від запропонованої роботи на вакантних посадах, що зазначені у переліку, відмовився, що засвідчено його особистим підписом.

Після завершення двохмісячного попереджувального терміну згідно з наказом Товариства від 06.08.2018 № 310-К позивача було звільнено з роботи з 08.08.2018 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників з наданням пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством України.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що Товариством в межах своєї компетенції, проведені зміни в організації виробництва і праці, при звільненні позивача з посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів було суворо дотримано вимог діючого законодавства, які ставляться до підприємств при розірванні трудового договору за ініціативою власника або повноваженого ним органу, а тому вимоги позивача щодо поновлення на роботі є незаконними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 24 грудня 2018 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про витребування доказів у справі, витребувано документи та інформацію, які мають значення для розгляду справи.

26.11.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких зазначає, що твердження відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими, а факт правомірності звільнення не доведеним.

Зокрема, посилається на те, що відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами, що на підприємстві мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату та чисельності працівників, оскільки фактично відбулася лише зміна підпорядкування структурних підрозділів Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, що разом складали вказаний Департамент. Тому твердженні відповідача про зміну в організації виробництва і праці є безпідставними та спростовується наданими ним доказами.

Окрім того, вказує, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував факт скорочення штату працівників та змін у штатному розписі.

Необгрунтованим вважає посилання відповідача на наявність згоди первинної профспілкової організації на його звільнення, оскільки встановити з якої конкретно підстави було надано дозвіл на звільнення позивача, із повідомленням первинної профспілкової організації, наданого відповідачем, неможливо.

Позивач також вказує, що відповідачем позивачу було запропоновано лише посади в межах однорідних професій і посад, а не усі наявні посади на тому ж самому підприємстві станом на день звільнення, які б міг виконувати позивач.

Таким чином, на переконання позивача зазначені відомості підтверджують факт того, що його було звільнено із займаної посади незаконно, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Разом з відповіддю на відзив позивачем подано клопотання про витребування доказів.

04.12.2018 на адресу суду надійшли заперечення АТ «Укртранснафта», в яких відповідач наголосив на безпідставності тверджень позивача щодо фактичної відсутності змін в організаційній структурі товариства. На доповнення до викладених у відзиві доводів вказав, що у зв`язку зі змінами в організаційній структурі та штатному розписі працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» і Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів зокрема, в роботі першого заступника директора технічного товариства Козлова С.В. відбулося розширення обов`язків та відповідальності, що підтверджується посадовою інструкцією від 02.01.2018 та посадовою інструкцією від 11.06.2018, у його посадову інструкцію були додані обов`язки зі скороченої посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів. Також зміни у штатному розписі підтверджуються відповідними витягами зі штатно-посадового розміщення працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» від 06.06.2018 та від 09.08.2018.

Вказує, що позивача із дотриманням норм трудового законодавства, а саме ст.492 Кодексу законів про працю України, було належним чином повідомлено про скорочення його посади та наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується попередженням про скорочення посади та наступне звільнення від 07.06.2018 № 26-03/354/2047. Одночасно з попередженням позивача проінформовано про відсутність підходящих вакантних посад в апараті управління Товариства. Запропоновано для працевлаштування всі існуючі у товаристві вакантні посади (інша робота із врахуванням роботи в межах однорідних професій і посад).

Крім того, посилається на те, що з дати прийняття на роботу (30.01.2017) і по дату скорочення посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів (08.06.2018), позивач за власним бажанням 3 рази змінював свою посаду в товаристві, цільова організаційна структура Товариства неодноразово змінювалася, що свідчить про триваючий процес змін організаційної структури та штатного розпису працівників Товариства і апарату управління АТ «Укртранснафта» зокрема. Посилання позивача на те, що після того, як позивача було попереджено про майбутнє звільнення через 2 місяці, відповідачем було прийнято на роботу декілька працівників, що свідчить про відсутність будь якого скорочення чисельності або штату працівників не відповідає дійсності, оскільки ґрунтується лише припущеннями позивача.

Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.12.2018 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.03.2019 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від ПрАТ «АТ «Укртранснафта», Первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта», Головного управління ДФС у м.Києві інформацію та документи, що мають значення для розгляду справи.

28.05.2019 у судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28.05.2019 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано від АТ «Укртранснафта», Первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта», Головного управління ДФС у м.Києві інформацію та документи, що мають значення для розгляду справи.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 12.07.2019 на адресу суду від Первинної профспілкової організації апарату АТ «Укртранснафта» надійшли витребувані судом докази.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 31.07.2019 на адресу суду від АТ «Укртранснафта» надійшли витребувані судом докази.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 20.08.2019 на адресу суду від Головного управління ДФС у м.Києві надійшов лист про надання інформації.

27.02.2019 на адресу суду надішло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

05.09.2019 на адресу суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що підставою, що передувала його звільненню було те, що наказом від 07 червня 2018 року № 169 було виведено зі складу Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів та безпосередньо підпорядковано першому заступнику директора технічного Козлову С.В. підрозділи, які раніше входили до вищевказаного Департаменту, начальником якого був позивач. Наказом від 07.06.2018 року № 170 було скорочено посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів та доручено внести відповідні зміни до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління Товариства. Отже, вищезазначеними двома наказами було передбачено внесення змін до штатного розпису апарату управління АТ «Укртранснафта». Проте, як зазначає позивач, із копій штатних розписів вбачається, що зміни до штатного розпису працівників апарату управління AT «Укртранснафта» були внесені лише 31.08.2019. Вказує, що у наданих відповідачем копіях штатного розпису не зазначено до якого моменту вони діють, а тому штатний розпис, що був затверджений 31 травня 2018 року продовжував діяти також і на момент, коли його звільняли. Відповідно, на момент його звільнення, жодних змін у штаті працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» не відбулося. Відтак, вважає непідтвердженими доводи відповідача про те, що на момент його звільнення із займаної посади мали місце зміни в організації виробництва і праці.

Окрім того, зазначає, що згідно наданої відповідачем копії штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта», який був затверджений 31.08.2018, у відділі капітального будівництва та ремонтів було введено нову посаду «головний фахівець з питань землевпорядкування та дозвільної документації», на яку було прийнято ОСОБА_6 . Також у зазначеному штатному розписі додалась нова посада начальника відділу економічного аналізу та контролю непрофільних активів, що перебуває в складі Департаменту майна та непрофільних активів. Зазначена посада не пропонувалась позивачу. Жодних пояснень з приводу того, коли саме ця посада була введена до штатного розпису відповідачем не надавалось, у зв`язку із чим вважає, що відповідачем не було дотримано передбаченої законодавством процедури його звільнення.

Також у шатному розписі дадалась нова посада начальника відділу економічного аналізу та контролю непрофільних активів, що перебуває у складі Департаменту майна та непрофільних активів, яка не пропонувалась позивачу.

Також вказує, що в його останній робочий день було видано наказ від 08.08.2018 №314-к про прийняття на роботу з 09.08.2018 на посаду начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки ОСОБА_7 , який нібито був запрошений на цю посаду 30.05.2018, однак відповідачем не було надано доказів на підствердження запрошення та прийняття на рооту в порядку переведення ОСОБА_7 .

Окрім того, просить звернути увагу, що 02.07.2018 на посаду головного фахівця з питань землевпорядкування та дозвільної документації відділу капітального будівництва та ремонтів було прийнято ОСОБА_6 посда якого також йому не пропонувалась.

Зазначає, що згідно штатного розпису працівників філії «Південні магістральні нафтопроводи» Акціонерного товариства «Укртранснафта», який затверджений 31.08.2018, позивачу не пропонувались такі посади:

-водій автотранспортних засобів (легкового, вантажопасажирського), що була вільна в МНТ «Південний»;

-начальнийк станції в НПС «Августівка»;

-трубопровідник ліній, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсар з ремонту технологічних установок в НПС «Миколаївська».

Також посилається на те, що 01.08.2018 на роботу був прийнятий ОСОБА_8 на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної групи з експлуатації обладнання НПС «Долина» ЛВДС «Дрогобич», що підтверджує факт того, що вказана посада не була йому запропонована.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2019 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.12.2019 на адресу суду надійшли письмові пояснення АТ «Укртранснафта», в яких відповідач зазначає, що посада позивача була виключена зі штатного розпису після його звільнення, що підтверджується наданими на виконання ухвали про витребування доказів статних розписів станом на 01.06.2018 та станом на 01.09.2018. Тому твердження про те, що жодних змін у штаті працівників апарату управління АТ «Укртрнснафта» не відбулося не відповідає дійсності.

ОСОБА_9 був прийнятий на роботу до апарату управління АТ «Укртранснафта» з 02 липня 2018 року на посаду головного фахівця з питань землевпорядкування та дозвiльної документації відділу капітального будівництва та ремонтів Департаменту капітального будівництва та ремонтів за переведенням із філії «Південні магістральні нафтопроводи» АТ «Укртранснафта», що підтверджується копією листа-запрошення Товариства № 26-00/348/1951 вiд 01.06.2018. Відтак, фактично відбулося переміщення посади в межах АТ «Укртранснафта» - із філії «Південні магістральні нафтопроводи» Товариства до апарату управління Товариства.

Стосовно введення нової посади начальника відділу економічного аналізу та контролю непрофільних активів, що перебуває в складі Департаменту майна та непрофільних активів АТ «Укртранснафта» зазначає про те, що вказана посада не нова i не була вакантною, оскільки посаду начальника відділу економічного аналізу та контролю непрофільних активів, на момент ліквідації структурного підрозділу в якому працював позивач, займала ОСОБА_10 .

Інформацію про те, що ОСОБА_7 був прийнятий на роботу з 09 серпня 2018 року на посаду начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки за запрошенням адміністрації АТ «Укртранснафта» (лист від 30.05.2018 № 26-00/343/1876) було долучено АТ «Укртранснафта» на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року.

Стосовно того, що позивачу не пропонувались посади, вказує, вони були зайняті, а саме:

-водії автотранспортних засобiв (легкового, вантажопасажирського) в МНТ «Південний»: посади займають ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

-НПС «Августівка» - начальник станції: посаду займає ОСОБА_13 ;

-НПС «Миколаївська» - трубопровідник лінійний, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування - посада відсутня у штатному розписі;

-слюсар з ремонту технологічних установок: посаду займав ОСОБА_14 .

Стосовно прийняття ОСОБА_8 на роботу до АТ «Укртранснафта» з 01 серпня 2018 року на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної групи 3 експлуатації обладнання НПС «Долина» ЛВДС «Дрогобич», вказує, що його освіта та кваліфікація повністю відповідає вимогам робочої інструкції посади «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» тa вимогам Національному класифікатору України «Класифікатор професій». Посада «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної групи з експлуатації обладнання НПС «Долина» ЛВДС «Дрогобич» була введена до штатного розпису наказом філії «МН «Дружба» АТ «Укртранснафта» № 272 Квiд 31.07.2018 року.

Таким чином, вiдповiдач проінформував позивача про відсутність підходящої роботи та вiдповiдних вакантних посад в апараті управління Товариства, запропонував для працевлаштування всі існуючі у Товаристві вакантні посади (інша робота).

31.01.2022 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку для подання доказів та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.09.2022 позивач та його представники позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, та надані докази. Представником позивача ОСОБА_15 надано суду розрахунок середнього заробітку.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у відзиві та запереченнях, та надані докази; проти долучення розрахунку середнього заробітку заперечував.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, врахувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що з 01.02.2017 позивач працював у АТ «Укртранснафта».

Так, 01.02.2017 на підставі наказу №23-к від 30.01.2017 позивач прийнятий на посаду директора технічного на умовах укладеного з ним письмового трудового договору та строком випробування 3 місяці.

22.02.2017 на підставі наказу №41-к від 22.02.2017 позивач переведений на посаду радника директора технічного на умовах укладеного з ним письмового трудового договору.

10.07.2017 на підставі наказу №149-к від 10.07.2017 позивач переведений на посаду начальника Управління експлуатації магістральних нафтопроводів.

01.01.2018 на підставі наказу №315-к від 29.12.2017 позивач переведений на посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів із збереженням істотних умов праці.

07.06.2018 Генеральним директором АТ «Укртранснафта» Гавриленко М.М. видано наказ №169 «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта», згідно якого виведено зі складу Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів та безпосередньо підпорядковано першому заступнику директора технічного Козлову С.В. такі підрозділи:

- Відділ експлуатації лінійної частини;

- Відділ експлуатації НПС та МО та у його складі: сектор експлуатації резервуарних парків та залізничних естакад;

- Вiддiл технічної діагностики.

Пунктом другим вказаного наказу визначено Департаменту з управління персоналом внести відповідні зміни до організаціної структури та штатного розпису працівників апарату управління товариства.

07.06.2018 Генеральним директором АТ «Укртранснафта» Гавриленко М.М. видано наказ №170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади», згідно якого, у зв`язку з виробничою необхідністю та перерозподілом функціональних обов`язків, а також вдосконаленням цільової організаційної структури Товариства за функціональними напрямками:

- ліквідовано з 08 червня 2018 року Департамент експлуатації магістральних нафтопроводів;

- скорочено посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів - 1 одиницю;

- доручено Департаменту з управління персоналом ( Корнев М.М. ) відповідно до статті 49-2 КЗпП України персонально попередити начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів про скорочення його посади та наступне звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та внести відповідні зміни до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління Товариства.

Згідно штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» від 31.05.2018, загальна чисельність працівників станом на 01.06.2018 становила 285 осіб, з них 7 входили до Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів.

Згідно штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» від 31.08.2018, загальна чисельність працівників станом на 01.09.2018 становила 278 осіб.

Тобто, загальна чисельність працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» з 01.06.2018 по 01.09.2018 зменшилась на 7 працівників.

При цьому, зі штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта», затвердженого 31.08.2018, вбачається, що ліквідовано Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів зі скороченням посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, а підрозділи, які входили до складу даного Департаменту (Відділ експлуатації лінійної частини; Відділ експлуатації НПС та МО та у його складі: сектор експлуатації резервуарних парків та залізничних естакад; Вiддiл технічної діагностики) виведено з його складу.

07 червня 2018 року позивачу було повідомлено про скорочення його посади та наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також проінформовано про відсутність підходящої роботи та вакантних посад в апараті управління Товариства, про що свідчить його особистий підпис у Попередженні про скорочення посади та наступне звільнення від 07.06.2018 № 26-03/354/2047.

07 червня 2018 року позивачу було запропоновано для можливого працевлаштування вакантні посади, що підтверджується листом від 07.06.2018 № 26-03/355/2048 та доданим до нього переліком вакантних посад станом на 06.06.2018, особистим підписом позивача на листі. Також у наведеному листі йдеться про те, що 17 липня 2018 року позивач від запропонованої роботи на вакантних посадах, що зазначені у переліку, відмовився, що засвідчено його особистим підписом.

Згідно наданої Первинною профспілковою організацією АТ «Укртранснафта» копії протоколу №13 засідання профкому ППО апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018, у зв`язку із змінами в організаційній структурі АТ «Укртранснафта» і штатному розписі працівників, ліквідацією Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, скороченням посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів відповідно до наказу АТ «Укртранснафта» від 07.06.2018 170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та скорочення посади», відмовою ОСОБА_1 від запропонованих йому вакансій Товариства, постановлено надати згоду Первинної профспілкової організації апарату надати ПАТ «Укртранснафта» на звільнення ОСОБА_1 - начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно повідомлення первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018 № 63-00/34, доведено до відома в.о. генерального директора АТ «Укртранснафта», що згідно з Поданням від 09.07.2018 №26-03/402/2504 на засіданні профкому ППО апарату ПАТ «Укртранснафта» було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, який підлягає звільненню за п.1 ст.40 КЗпП.

30 липня 2018 року позивачу повторно було запропоновано для можливого працевлаштування вакантні посади, що підтверджується листом від 30.07.2018 № 26-00/425/2797 та доданим до нього переліком вакантних посад станом на 30.07.2018, особистим підписом позивача на листі. Також, у наведеному листі йдеться про те, що 06 серпня 2018 року позивач від запропонованої роботи на вакантних посадах, що зазначені у переліку, відмовився, що засвідчено його особистим підписом.

У подальшому наказом генерального директора АТ «Укртранснафта» від 06 серпня 2018 року №310-к ОСОБА_1 був звільненний з роботи з посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України, з 08.08.2018, на підставі:

- наказу АТ «Укртранснафта» від 07.06.2018 №170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранстнафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади»;

- попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 07.06.2018 №26-03/354/2047;

- подання на звільнення від 09.07.2018 №26-03/402/5204;

- листа первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018 №63-00/34.

За ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності та правовий захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 червня 2012 року у справі № 6-65цс12, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку із такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статей 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів, технологій, тощо.

Зі змісту норми п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника: ліквідація; реорганізація; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з реорганізацією підприємства, установи, організації по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути саме реорганізація підприємства, організації як юридичної особи.

Реорганізація ж структурного підрозділу юридичної особи із створенням або без створення іншого структурного підрозділу не є реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи.

На відміну від реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників структурного підрозділу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, лише по підставах скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами за умови дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що на підставі наказів товариства від 07.06.2018 № 169 «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» та №170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади» відбулась зміна в організації виробництва та праці, скорочення штату, на підставі чого було внесено зміни в штатний розпис.

На виконання ухвали суду від 28.05.2019 відповідачем було надано штатний розпис до (станом на 01.06.2018) та після (станом на 01.09.2018) моменту звільнення позивача із займаної посади, з яких вбачається, що посада позивача була виключена зі штатного розпису, Департамент, на посаді начальника якого перебував позивач ліквідовано, а структурні підрозділи, які входили до нього - виведено з його складу.

Таким чином судом встановлено, що в оновленому штатному розписі працівників апарату управління Акціонерного товариства «Укртранснафта» штатна посада начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів не передбачена, оскільки зазнала скорочення у зв`язку із змінами в організації праці.

При цьому, вбачається, що у зв`язку зі змінами в організаційній структурі та штатному розписі працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» і Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів зокрема, в роботі першого заступника директора технічного товариства Козлова С.В. відбулося розширення обов`язків та відповідальності, що підтверджується посадовою інструкцією від 02.01.2018 та посадовою інструкцією від 11.06.2018, у його посадову інструкцію були додані обов`язки зі скороченої посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів.

Також зміни у штатному розписі підтверджуються відповідними витягами зі штатно-посадового розміщення працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» від 06.06.2018 та від 09.08.2018.

Окрім того, з наданих відповідачем штатних розписів працівників філії «Південні магістральні нафтопроводи» станом на 01.06.2018 та на 01.09.2018, штатних розписів працівників філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» 01.06.2018 та на 01.09.2018 штатних розписів працівників філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» 01.06.2018 та на 01.09.2018, списку звільнених вбачається, що у період з 31.05.2018 по 01.09.2018 штат АТ «Укртранснафта» скоротився, серед який був і ОСОБА_1 .

Згідно з ч.ч. 1-4 статті 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку мала місце зміна в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату працівників.

Твердження позивача про те, що фактично жодних змін не відбулося, а відбулася лише зміна підпорядкування структурних підрозділів Департаменту магістральних нафтопроводів АТ «Укртранснафта» судом не приймається до уваги, оскільки не відповідає дійсності, грунтується лише на припущеннях позивача та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

У свою чергу, оспорюваний наказ про звільнення позивача, був виданий на підставі раніше прийнятого наказу від 07.06.2018 №170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади».

Убачається, що вирішення питання щодо доцільності скорочення штату працівників, враховуючи позовні вимоги з якими звернувся ОСОБА_1 не відноситься до компетенції суду. Суд лише зобов`язаний перевірити правильність дотримання відповідачем вимог закону під час вивільнення його працівників, в разі дійсної наявності скорочення.

Як вже зазначалося раніше, наказ №310-к від 06.08.2018 був виданий на підставі наказу від 07.06.2018 №170, отже, за своєю суттю він є підґрунтям для подальших дій, спрямованих на вивільнення працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За змістом статті 49-2 КЗпП України попередження має бути зроблене в такій формі, щоб у працівника не виникало сумнівів у змісті попередження і виключить можливі посилання працівника на те, що він неправильно зрозумів зміст попередження.

Судом встановлено, що 07 червня 2018 року позивача було письмово повідомлено про скорочення його посади та наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Про те, що позивач буз ознайомлений з даним повідомленням, свідчить його особистий підпис у попередженні про скорочення посади та наступне звільнення від 07.06.2018 № 26-03/354/2047.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок про те, що позивачу було зрозуміло зміст попередження від 07.06.2018 та зміст вимог ст.49-2 КЗпП, який передбачає можливість майбутнього звільнення та вимогу роботодавця про персональне завчасне попередження про звільнення.

З урахуванням наведеного суд робить висновок про те, що роботодавець дотримався вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Твердження позивача про те, що його не було попереджено про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці за два місяці до звільнення спростовується вищезазначеними доказами.

Законодавством не встановлено форму й порядок попередження працівників про наступне звільнення. Його доцільно оформити письмово в довільній формі, а ознайомлення з таким попередженням працівник повинен засвідчити підписом із зазначенням дати.

Попередження має бути зроблено в такий спосіб, щоб у разі виникнення конфліктної ситуації роботодавець міг документально підтвердити факт попередження конкретного працівника про звільнення й дату, коли це попередження було зроблено, - не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Враховуючи викладене відповідачем виконано вимоги закону в частині повідомлення позивача про майбутнє вивільнення за два місяці перед звільненням, оскільки, звільнення ОСОБА_1 відбулось 08.08.2018.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Верховний Суд України, розглянувши цивільну справу № 61-3430св19, сформулював правову позицію, згідно з якою власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів щодо працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не є обов`язком роботодавця.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Аналізуючи наведені законодавчі норми та правовий висновок Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що роботодавець зобов`язаний вжити заходів з недопущення вивільнення працівника та запропонувати йому будь-які вакантні посади, які б відповідали його фаху та спеціалізації.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини друга, третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

З наведеного можна зробити висновок, що спочатку підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці всіх працівників, які займають таку ж, як скорочувана посада, і виконують таку ж роботу на підприємстві, в установі, організації. При умові рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці таких працівників вирішується питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі. Тобто порівняння продуктивності праці і кваліфікації працівників має проводитись на початку процедури скорочення та до попередження конкретного працівника про наступне вивільнення.

Процедура визначення кваліфікації та продуктивність праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи що потреба у визначені (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.

Згідно статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

07 червня 2018 року, разом з повідомленням позивача про скорочення його посади та наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у Попередженні ід 07.06.2018 № 26-03/354/2047, його також проінформовано про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад в управлінні АТ «Укртранснафта».

При цьому, в подальшому, 07 червня 2018 року позивачу було запропоновано для працевлаштування всі існуючі у Товаристві вакантні посади, що підтверджується: листом від 07.06.2018 № 26-03/355/2048 та особистим підписом позивача на ньому; листом від 30.07.2018 № 26-00/425/2797 та особистим підписом позивача на ньому. На вказаних листах позивачем особистим підписом засвідчено його відмову від запропонованої роботи на вакантних посадах, що зазначені у переліку.

Щодо тверджень позивача, що йому не були запропоновані посади, а саме:

- посаду головного фахівця з питань землевпорядкування та дозвільної документації;

- посаду начальника відділу економічного аналізу та контролю непрофільних активів, що перебуває в складі Департаменту майна та непрофільних активів АТ «Укртранснафта»;

- посаду начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки;

- посаду головного фахівця з питань землевпорядкування та дозвільної документації відділу капітального будівництва та ремонтів;

- посаду водія автотранспортних засобів (легкового, вантажопасажирського), що була вільна в МНТ «Південний»;

- посаду начальника станції в НПС «Августівка»;

- посаду трубопровідника ліній, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсара з ремонту технологічних установок в НПС «Миколаївська»;

- посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної групи з експлуатації обладнання НПС «Долина» ЛВДС «Дрогобич»,

суд, приймаючи до уваги пояснення відповідача зазначає наступне.

З наданої суду копії листа-запрошення АТ «Укртранснафта» № 26-00/348/1951 вiд 01.06.2018, інформаційної довідки вбачається, що на посаду головного фахівця з питань землевпорядкування та дозвiльної документації відділу капітального будівництва та ремонтів Департаменту капітального будівництва та ремонтів за переведенням із філії «Південні магістральні нафтопроводи» АТ «Укртранснафта» було прийнято ОСОБА_9 з 02 липня 2018 року. Відтак, фактично, було здійснено переміщення працівника в межах АТ «Укртранснафта» - із філії «Південні магістральні нафтопроводи» Товариства до апарату управління Товариства. При цьому, вказаний лист-запрошення виданий Генеральним директором АТ «Укртранснафта» 01.06.2018, тобто до прийняття АТ «Укртранснафта» наказів №169, №170 та наказу №310-к, на підставі якого звільнено позивача.

Згідно наданої відповідачем інформаційної довідки щодо штатно-посадового розміщення працівників АТ «Укртранснафта» станом на 01.09.2018 посаду начальника відділу економічного аналізу та контролю непрофільних активів, що перебуває в складі Департаменту майна та непрофільних активів АТ «Укртранснафта» займала ОСОБА_10 , посади водіїв автотранспортних засобів (легкового, вантажопасажирського) МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» займали ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , посаду начальника НПС «Августівка» АТ «Укртранснафта» займав ОСОБА_13 , посаду слюсаря з ремонту технологічних установок НПС «Миколаївська» АТ «Укртранснафта» займав ОСОБА_14 . Таким чином, дані посади на момент звільнення позивача були зайняті та не могли бути запропоновані позивачу при звільненні. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Посаду трубопровідника ліній, електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсара з ремонту технологічних установок НПС «Миколаївська», яка, як стверджує позивач йому не пропонувалась, у штатному розписі АТ «Укртранснафта» відсутня.

З наданої суду копії листа-запрошення АТ «Укртранснафта» № 26-00/343/1876 вiд 30.05.2018, витягу з наказу №314-К від 08.08.2018, інформаційної довідки вбачається, що на посаду начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки АТ «Укртранснафта» в порядку переведення було прийнято ОСОБА_7 з 09 серпня 2018 року. При цьому, вказаний лист-запрошення виданий АТ «Укртранснафта» 30.05.2018, тобто до прийняття АТ «Укртранснафта» наказів №169, №170 та наказу №310-к, на підставі якого звільнено позивача.

Доводи позивача, що його освіта та кваліфікація відповідає вимогам робочої інструкції посади «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування», яка була введена до штатного розпису наказом філії «МН «Дружба» АТ «Укртранснафта» № 272 К вiд 31.07.2018 та на яку з 01 серпня 2018 року прийнято ОСОБА_8 , а також вимогам Національному класифікатору України «Класифікатор професій», є необґрунтованими. Суд, при цьому, звертає увагу, що до вказаної посади існують певні кваліфікаційні вимоги, виконання яких позивачем не підтверджено.

Таким чином з урахування сукупності наданих доказів судом не встановлено порушення роботодавцем положень ст.49-2 КЗпП України.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, протоколом №13 засідання профкому ППО апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018, повідомлення первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018 № 63-00/34 спростовуються і твердження відповідача щодо ненадання згоди профспілковим органом на його звільнення.

Виходячи із наведеного вище, суд дійшов до висновку, що при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату працівників, роботодавцем не було порушено вимоги КЗпП України, порядок звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників дотримано, оскільки відповідач належним чином попередив позивача про наступне звільнення у зв`язку із скороченням його посади, а також запропонував усі вакантні посади, на яких він міг працювати з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи, та від яких позивач відмовилась.

У зв`язку із тим, що судом встановлено правомірність проведеного звільнення позивачки, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 40, 139, 147, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 48, 51, 76,78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УКРТРАНСНАФТА" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.