Постанова

від 06.12.2022 по справі 917/56/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Харків Справа № 917/56/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК вх. № 1128 П/2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.05.2022, ухвалене суддею Сірошем Д.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області 05.05.2022 у порядку спрощеного позовного провадження (рішення складено 05.05.2022) у справі №917/56/22

за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК, м. Кременчук, 39605, м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.05.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ МОТОРТЕК на користь Кременчуцької міської ради Кремечуцького району Полтавської області 293771,04 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2018 по 30.10.2021 та 4406,56 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, з 26.11.2013, при цьому не має доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права, отже, користується спірною земельною ділянкою без належної правової підстави; відповідно до розрахунку, наданого позивачем, з яким погодився місцевий господарський суд, розмір орендної плати за період з 01.11.2018 по 31.10.2021 за земельну ділянку площею 2086 кв.м становить 293771,04 грн; на думку місцевого господарського суду відповідна сума є безпідставно збереженими коштами, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.1212, 1214 ЦК України. Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи місцевий господарський суд зазначив, що ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було надіслано відповідачеві рекомендованим листом на зазначену в позові адресу, однак вона повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вказаною адресою", за таких обставин, із посиланням на ч.7 ст.120 ГПК України, господарський суд визнав вказану ухвалу врученою.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати, в позові відмовити за його недоведеністю.

Апелянт зазначає, що в порушення норм процесуального права місцевий господарський суд не повідомив ТОВ МОТОРТЕК про розгляд даної справи, зокрема, вказане товариство не отримувало ухвали про відкриття провадження у справі; оскаржуваним рішенням з ТОВ МОТОРТЕК стягнуто кошти, в тому числі за період з 01.11.2018 по 12.01.2019, в той же час, позивач звернувся з позовом до суду 12.01.2022, а період з 01.11.2018 по 12.01.2019 є періодом, коли вже закінчився строк позовної давності по зазначеним вимогам, при цьому, не повідомивши відповідача про розгляд справи, місцевий господарський суд позбавив його можливості зробити заяву про застосування строку позовної давності до відповідних вимог у зв`язку з чим ТОВ МОТОРТЕК в апеляційній скарзі просить застосувати позовну давність до вимог за період з 01.11.2018 по 12.01.2019; на думку апелянта, рішення суду в частині стягнення коштів за листопад 2018 року - 12 січня 2019 року (за листопад та грудень 2018 року по 8182,67 грн та за січень 2019 року: 8160,31:31х12 = 3158,83 грн, всього: 8182.67+8162.67 + 3158.83 = 19824,17 грн) слід змінити, і в цій частині в позові відмовити. Із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 апелянт зазначає, що місцевий господарський суд помилково визнав витяг про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки від 12.10.2021 № 1229/428-21 єдиним належним доказом на підтвердження нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, тоді як позивачем не доведено обґрунтованості застосування коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки застосовано Кф в розмірі 3.0, тобто, у максимально можливому розмірі (з тих підстав, що у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки). За твердженням заявника скарги, оскільки на земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення бази, то ця земельна ділянка у відповідності до Класифікатора має вид використання 111.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", земель промисловості, при цьому, лише власник, Кременчуцька міська рада, в період з 2018 року могла внести зміни до земельного кадастру в частині цільового призначення та категорії відповідної земельної ділянки, але умисно або по недбалості цього не робила, внаслідок чого штучно було завищено нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки внаслідок застосування до оцінки максимального коефіцієнта Кф=З.0, тоді як для земель промисловості відповідний коефіцієнт має становити 1.2. Відповідач вважає, що для визначення правильного розміру нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки Кременчуцька міська рада повинна була спочатку внести до Державного земельного Кадастру відомості про те, що ця ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ч.1 п. «ж» ЗК) і має цільове призначення «Земель промисловості - «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», і лише після цього брати витяг про нормативну грошову оцінку цієї ділянки і звертатись до суду, тобто Кременчуцька міська рада заявила позов про стягнення збитків щодо недоотриманих доходів від не передачі в оренду земельної ділянки з такими параметрами, з якими вона ніколи не могла би передати її в оренду (категорія житлової забудови і без визначення виду цільового призначення згідно Класифікатора), але саме від цих параметрів нею було розраховано нормативну грошову оцінку в частині Кф в максимальному розмірі та розмір відповідних збитків. На думку заявника скарги, встановивши, що витяг з нормативної грошової оцінки не відповідає вимогам абз.1 ч.3 ст.20 ЗК - суперечить в частині категорії земель генеральному плану міста в частині зонінгу і не містить в собі виду використання землі згідно Класифікатора, суд мав витребувати від позивача належний витяг з правильними параметрами або призначити у справі експертизу на вирішення якої поставити питання про нормативно-грошову оцінку цієї земельної ділянки для цілей оренди або відмовити в задоволенні позову внаслідок його недоведеності. Апелянт зазначає, що розрахунок проводився наступним чином: бралась нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки (з наведеними вище недоліками), множилась на 3%, потім до неї застосовувався понижуючий коефіцієнт 0.6., однак, звідки береться цей коефіцієнт, що він означає - з матеріалів позову визначити неможливо, а в рішенні суду згоду з ним ніяк не мотивовано. Натомість, відповідач вважає, що у відповідності до рішень Кременчуцької міської ради, якими в період з 2009 року по 2021 рік затверджувалася технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області, при застосуванні Кф = 1.2, загальна сума збережених коштів за спірний період буде становити: 57664,93 грн, тоді як судовим рішенням з відповідача стягнуто грошову суму в 5 разів більшу.

Апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду разом з матеріалами справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав ненадання заявником доказів сплати судового збору; копію ухвали направлено на адресу ТОВ МОТОРТЕК, зазначену в апеляційній скарзі: просп. Свободи, 47-В, м. Кременчук Полтавська область, 39601 та отримано апелянтом 16.11.2022 (а.с.99). Також копію вказаної ухвали отримано представником ТОВ МОТОРТЕК 02.11.2022 в системі "Електронний суд".

09.11.2022, тобто в межах встановленого строку, заявник через систему "Електронний суд" надав клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжний документ на підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, повідомлено учасників справи, що її розгляд відбудеться "06" грудня 2022 р. о 15:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Вказану ухвалу сторони отримали в системі "Електронний суд" 15.11.2022 (що підтверджується долученими до матеріали справи довідками).

29.11.2022 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК, адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, про участь у судовому засіданні 06.12.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 30.11.2022 зазначену заяву було задоволено.

05.12.2022 Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області через систему "Електронний суд" подала клопотання (вх.№ 7675), в якому, посилаючись на неотримання від апелянта копії скарги і на ту обставину, що про судове засідання, призначене на 06.12.2022 о 15:45 годині, позивач довідався з Єдиного державного судових рішень, просить направити на адресу Кременчуцької міської ради матеріали апеляційної скарги та відкласти розгляд зазначеної справи на іншу дату у зв`язку з неотриманням апеляційної скарги, що унеможливлює сформувати та визначитися із правовою позицією по справі.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що наведені в ньому доводи спростовуються матеріалами справи.

А саме, до апеляційної скарги ТОВ МОТОРТЕК додано опис вкладення у цінний лист, яким копію скарги 04.10.2022 направлено на адресу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а також поштову накладну з трекномером 3960502022274. Перевіркою відомостей сайту підприємства "Укрпошта" встановлено, що відповідне поштове відправлення отримано адресатом 20.10.2022.

Окрім того, апеляційну скаргу отримано позивачем у системі "Електронний суд" 27.10.2022 о 12:34 год., а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 (якою відкрито апеляційне провадження та повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 06.12.2022 о 15:45 год.) отримано в системі "Електронний суд" 15.11.2022 об 11:40 год., що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками.

Отже, позивач був знайомий зі змістом апеляційної скарги, завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, а відтак, мав достатньо часу для формування правової позиції та надання суду апеляційної інстанції відповідних пояснень.

За таких обставин, клопотання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про надіслання на її адресу матеріалів апеляційної скарги та про відкладення розгляду справи колегія суддів визнає необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.

Представник ТОВ МОТОРТЕК 06.12.2022 декілька разів намагався вийти на відеозв`язок, однак спроби не були успішними.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.5 ст.197 ГПК України (приписи якої суд наводив в ухвалах про призначення судових засідань у режимі відеоконференції) ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в порядку п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, відповідно до якого порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За твердженням апелянта, ТОВ МОТОРТЕК не отримувало ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження в даній справі.

Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що ухвалу від 07.02.2022 (якою прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/56/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачеві протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, оформлений згідно з вимогами частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, з додатками, передбаченими частинами 6 та 7 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та докази його направлення на адресу позивача) господарський суд направив рекомендованим листом на наявну в матеріалах справи адресу ТОВ МОТОРТЕК: просп. Свободи, 47-В, м. Кременчук Полтавська область, 39601 (цю ж адресу зазначено заявником і в апеляційній скарзі). Однак відповідне поштове відправлення 15.02.2022 було повернуто відділенням зв`язку з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.52).

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення такій особі ухвал суду. (Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Згідно з ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ МОТОРТЕК як на час розгляду справи місцевим господарським судом, так і на теперішній час знаходиться за адресою: просп. Свободи, 47-В, м. Кременчук Полтавська область, 39601. Зокрема, на цю адресу, зазначену в апеляційній скарзі, Східним апеляційним господарським судом було надіслано ухвалу від 01.11.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, яку отримано адресатом 16.11.2022.

Відомостей про будь-яку іншу адресу відповідача (адресу реєстрації або адресу для листування) матеріали справи не містять.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 19.09.2022 у cправі № 916/939/15-г тощо.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, надіславши рекомендованим листом на вищевказану адресу відповідача ухвалу від 07.02.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, дотримався вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасників справи про її судовий розгляд. Оскільки зазначену ухвалу було повернуто поштовим відділенням з відміткою: "Адресат відсутній за вказаною адресою" то в силу вищенаведених приписів ч.6 ст.242 ГПК України, така ухвала вважається врученою адресату.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі відповідач є юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. (Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/939/15-г, від 02.08.2022 у справі № 908/273/21 тощо).

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що через неотримання ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі ТОВ МОТОРТЕК було позбавлене можливості брати участь у розгляді даної справи, колегія суддів не визнає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в порядку вимог п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, на які посилається апелянт оскільки отримання або неотримання вказаної ухвали перебувало поза межами контролю господарського суду як відправника і залежало виключно від волі самого відповідача.

Розглядаючи спір у даній справі по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 26.11.2013 колективне підприємство Виробничо - комерційний центр ЭСМА передало у власність товариству з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК нежилі приміщення бази - будівлі, що знаходяться за адресою: 60-річчя Жовтня, 47-В, загальною площею 678,7 кв. м, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 3140 кв. м, кадастровий номер 5310436100:07:002:0622.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.03.2015 Про припинення права користування земельними ділянками припинено Колективному підприємству Виробничо - комерційний центр ЗСМА право користування земельною ділянкою, наданою для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази по вул. 60-річчя Жовтня, 47-В у м. Кременчуці.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.03.2015 Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці (а.с.11) передано товариству з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 2086 кв. м (кадастровий номер 5310436100:07:002:0739). Вказаним рішенням було, зокрема, зобов`язано ТОВ МОТОРТЕК: в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, зареєструвати право оренди в установленому законом порядку; в п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору оренди землі з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права до Кременчуцької ОДПІ та копію витягу до Кременчуцької міської ради Полтавської області; нарахувати та сплатити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за періоди: з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна і до дня прийняття рішення міськради від 31.03.2015; з дня прийняття вказаного рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаний реєстр Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 292436877 від 24.12.2021 у власності товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК перебувають нежилі приміщення бази - будівлі, загальною площею 729,8 кв. м, які розташовані за адресою: просп. Свободи (колишня назва - вул. 60-річчя Жовтня), буд. 47-В у м. Кременчуці, Полтавської області.

12.01.2022 Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК про стягнення 293771,04 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2018 по 30.10.2021 у відповідності до ст.1212, 1214 ЦК України, зазначаючи, що у вказаний період відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 293771,04 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Заявлену до стягнення суму позивач визначив на підставі розрахунків (а.с. 18, 19), виходячи з відомостей, зазначених у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.10.2021 № 1229/428-21 (а.с. 20), згідно з яким нормативна грошова оцінка спірної ділянки, визначена із застосуванням коефіцієнту Кф: 3.0, становить 5440204,56 грн.

Місцевий господарський суд, погодившись із вищенаведеними аргументами Кременчуцької міської ради, задовольнив її позовні вимоги.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, спірна земельна ділянка площею 3140 кв. м, кадастровий номер 5310436100:07:002:0622, сформована як об`єкт цивільних прав, перебуває у комунальній власності.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами ч.1 ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ МОТОРТЕК у 2013 році набуло у власність нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення, які розташовані на спірній земельній ділянці комунальної власності, площею 3140 кв. м, кадастровий номер 5310436100:07:002:0622.

У 2015 році Кременчуцька міська рада Полтавської області припинила попередньому землекористувачеві право користування земельною ділянкою, та прийняла рішення про передання її в оренду ТОВ МОТОРТЕК строком на 15 років.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідний договір оренди укладено не було. При цьому ТОВ МОТОРТЕК не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на його укладення (звернення до позивача із листами, запитами тощо), та доказів вчинення Кременчуцькою міською радою Полтавської області будь-яких перешкод в укладенні такого договору.

Отже відповідач знав або міг дізнатися про володіння земельною ділянкою у спірному періоді без достатньої правової підстави.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач протягом спірного періоду користується спірною земельною ділянкою без належної правової підстави, а відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вищенаведені положення ст.1214 ЦК України щодо відшкодування відповідачем всі доходів, які він одержав або міг одержати внаслідок несплати коштів за користування земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі заявником відповідного висновку не спростовано.

Водночас, як вбачається зі змісту скарги, апелянт не погоджується із наданим позивачем розрахунком суми безпідставно збережених коштів, зазначаючи, що у наданому позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.10.2021 № 1229/428-21 неправильно визначено нормативну грошову оцінку спірної ділянки, оскільки застосовано коефіцієнт Кф: 3.0, а не 1.2, який, на думку відповідача, підлягав застосуванню, а також застосовувався понижуючий коефіцієнт 0.6., однак, звідки береться цей коефіцієнт, що він означає - з матеріалів позову визначити неможливо.

В обґрунтування твердження про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не може бути єдиним доказом на підтвердження розміру суми позову в даній справі апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Разом з тим, у вказаній постанові наведено наступні висновки: з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Тобто із наведеної правової позиції Верховного Суду не вбачається, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є належним доказом в обґрунтування розміру орендної плати чи безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем. Натомість Верховний Суд вказав на те, що для встановлення таких обставин, поряд із цим доказом, суд може брати до уваги також і інші докази, які містять інформацію щодо предмета спору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодних інших доказів стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, щодо розміру суми позовних вимог (окрім здійснених самим відповідачем в апеляційній скарзі контррозрахунків, що ґрунтуються на його власному підході до застосування коефіцієнтів) сторонами не надано суду першої та апеляційної інстанції.

Апелянт стверджує, що Кременчуцька міська рада повинна була спочатку внести до Державного земельного Кадастру відомості про те, що ця ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення і має цільове призначення «Земель промисловості - «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», і лише після цього брати витяг про нормативну грошову оцінку цієї ділянки і звертатись до суду, тобто Кременчуцька міська рада заявила позов про стягнення збитків щодо недоотриманих доходів від не передачі в оренду земельної ділянки з такими параметрами, з якими вона ніколи не могла би передати її в оренду.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, суд апеляційної інстанції зазначає, що, як було встановлено вище, Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.03.2015 Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ТОВ МОТОРТЕК було передано в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 2086 кв. м (кадастровий номер 5310436100:07:002:0739) і водночас покладено на ТОВ МОТОРТЕК обов`язки щодо замовлення в шестимісячний термін документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, реєстрації права оренди в установленому законом порядку, нарахування та сплати орендної плати за періоди з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна і до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки тощо.

Однак матеріали справи не містять доказів вчинення ТОВ МОТОРТЕК будь-яких дій, спрямованих на виконання вказаного рішення, а також доказів неправомірності дій позивача (зокрема, порушення визначеної законом їх послідовності, створення відповідачеві будь-яких перешкод в оформленні орендних правовідносин). Відповідних обставин апелянтом не спростовано.

В апеляційній скарзі заявник також зазначає, що господарський суд мав витребувати від позивача належний витяг з правильними параметрами або призначити у справі експертизу на вирішення якої поставити питання про нормативно-грошову оцінку цієї земельної ділянки для цілей оренди або відмовити в задоволенні позову внаслідок його недоведеності.

Проте, відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, оскільки в даній справі обставини щодо розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки підтверджено відповідним витягом, який є належним доказом у розумінні вищенаведених приписів ч.1 ст.76 ГПК України (протилежного апелянтом не доведено), колегія суддів не вбачає необхідності спеціальних знань для встановлення зазначених обставин.

Тому твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд повинен був витребувати у позивача будь-які інші докази (з параметрами, які відповідач вважає правильними), або ж призначити експертизу на думку суду апеляційної інстанції, не ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства.

Колегія суддів додатково враховує, що, як було встановлено вище, господарський суд належним чином повідомив відповідача про розгляд даної справи, однак ТОВ МОТОРТЕК не скористалося своїм процесуальним правом щодо участі в такому розгляді, зокрема, щодо звернення з клопотанням про призначення експертизи або ж щодо замовлення та надання суду висновку незалежного експерта.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, враховуючи, що позивач надав суду першої інстанції витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який є належним доказом у розумінні вищенаведених приписів ч.1 ст.76 ГПК України на підтвердження розміру такої оцінки (у тому числі, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, на яку посилається апелянт), тоді як відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів (окрім наведених в апеляційній скарзі довільних контррозрахунків), колегія суддів, з урахуванням приписів ст. 79 ГПК України, визнає надані позивачем докази більш вірогідними.

З урахуванням викладеного, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.10.2021 № 1229/428-21, згідно з яким нормативна грошова оцінка спірної ділянки становить 5440204,56 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідні розрахунки узгоджуються з матеріалами справи та нормами чинного законодавства тоді як контррозрахунок відповідача, що міститься в апеляційній скарзі, ґрунтується виключно на припущеннях щодо необхідності віднесення спірної земельної ділянки до іншої категорії земель, ніж зазначено у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Колегія суддів додатково зазначає, що, не спростовуючи факту користування спірною земельною ділянкою без належних правових підстав та наводячи розрахунок, згідно з яким загальна сума збережених коштів за спірний період становить 57664,93 грн, апелянт водночас просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі що свідчить про суперечливість його правової позиції.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з ТОВ МОТОРТЕК на користь Кременчуцької міської ради Кремечуцького району Полтавської області 293771,04 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2018 по 30.10.2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить застосувати позовну давність до вимог за період з 01.11.2018 по 12.01.2019; на думку апелянта, рішення суду в частині стягнення коштів за листопад 2018 року - 12 січня 2019 року (за листопад та грудень 2018 року по 8182,67 грн та за січень 2019 року: 8160,31:31х12 = 3158,83 грн, всього: 8182.67+8162.67 + 3158.83 = 19824,17 грн) слід змінити, і в цій частині в позові відмовити.

Проте, згідно з ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 317/3698/15-ц (провадження № 61-19795св18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14, від 07.09.2022 у справі № 203/3816/20, якщо відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, то це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Проте, як було встановлено вище, місцевий господарський суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд даної справи, отже, ТОВ МОТОРТЕК не було позбавлене можливості заявити про застосування позовної давності в суді першої інстанції, однак не скористалося відповідним правом.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених приписів ч.3 ст.267 ЦК України та практики Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для розгляду судом апеляційної інстанції заяви відповідача про застосування позовної давності.

Будь-яких інших аргументів та доказів, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення (в повному обсязі або частково), апелянтом не наведено.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОТОРТЕК залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.05.2022 у справі №917/56/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.12.2022

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна