Рішення

від 07.12.2022 по справі 910/8106/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2022Справа № 910/8106/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко-Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/8106/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7, літ. «Д»; ідентифікаційний код: 38857571; адреса для листування: 03134, м. Київ, вул. Симиренка 1/2, а/с 85)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ Груп» (01135, м. Київ, вул. Золотоусівська, буд. 30, офіс 1; ідентифікаційний код: 42773917)

Про стягнення 181 292, 03 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «ДСВ Логістика» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ВІ Груп» про стягнення заборгованості у розмірі 181 292, 03 грн за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-12128.

Також позивач просить здійснити розподіл судових витрат, що складаються із судового збору у розмірі 2 481, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 залишено позовну заяву без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви.

14.09.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справ №910/8106/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.11.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив ТОВ «ДСВ Логістика» на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти вимог позивача та просило продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті справи, від сторін до суду не надходило до моменту прийняття рішення у справі.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

22.08.2019 між ТОВ «ДСВ Логістика», як експедитором, та ТОВ «ВІ Груп», як замовником, укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-12128 (далі по тексту - «договір»).

Відповідно до п.1.1. договору експедитор за плату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника (далі по тексту - «вантажі») і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

Перевезення вантажів замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом договору, оформлюється міжнародним перевізним документом (коносамент (bill of lading) - у разі морського перевезення, міжнародна автомобільна накладна (CMR) та/або товарно-транспортна накладна (ТТН) - у разі автомобільного перевезення, авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - у разі повітряного перевезення, залізнична накладна - у разі залізничного перевезення, мультимодальний коносамент (combined bill oflading) - у разі змішаного перевезення, а також іншими міжнародними перевізними документами, передбаченими міжнародними актами, а також чинним законодавством України. Міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим експедитором до міжнародного перевезення вантажів замовника.

Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів, обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці та/або додатковій угоді до договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником, вказуються в рахунках експедитора. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовнику.

Відповідно до пункту 4.3. договору (в редакції, узгодженій сторонами Додатковою угодою №1 від 15.06.2020) оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводяться замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, передача рахунку здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 4.4. договору після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості.

Відповідно до пункту 4.5. договору замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такій самий термін. У разі не підписання або не повернення акту та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником , а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

На підставі укладеного договору 01.07.2021 сторонами договору підписано заявку №DSV00008429, за умовами якої експедитор взяв на себе обов`язок організувати перевезення вантажу на наступних умовах:

- замовник: ТОВ «ВІ Груп»;

- експедитор: ТОВ «ДСВ Логістика»;

- маршрут (послуги): 1) транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Одеса-Мелітополь; 2) транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Одеса-Київ; 3) вивантаження із борту судна; 4) наземне перевезення;

- порт відправлення: Київ, Україна;

- пункт доставки вантажу: Київ, Україна;

- вантажоотримувач: ТОВ «ВІ Груп»;

- кількість, тип контейнерів, вага ватажу (вага брутто): 2*20dc;

- орієнтовна дата готовності вантажу: 11.06.2021;

- вартість послуг з організації перевезення: 2, 344, 00 USD.

Як вказує позивач, на виконання умов договору та укладеної в межах договору заявки за замовленням відповідача, ним було організовано перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у заявці №DSV00008429 від 01.07.2021 на суму 125 585, 71 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №12332 від 20.07.2021 на суму 125 585, 71 грн, який вважається підписаним відповідачем у відповідності до умов пункту 4.5. договору.

За результатом наданих позивачем послуг останнім сформовано та надіслано на адресу відповідача пакет документів, а саме:

- рахунок на оплату від 20.07.2021 та акт здачі-приймання робіт від 20.07.2021 № 12332 за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги на суму 125 585, 71 грн.

Факт надсилання на адресу відповідача зазначеного вище рахунку та акту підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» від 09.08.2021 № 20400243691728, а також описом вкладення у цінний лист від 23.12.2021 № 0313410393270.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач здійснив оплату за транспортно-експедиторське обслуговування частково на суму 25 585, 71 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1209 від 26.10.2021.

На підтвердження заборгованості відповідача на суму 100 000, 00 грн позивач надає акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 16.08.2022 між ТОВ «ДСВ Логістика» і ТОВ «ВІ Груп», який підписаний тільки з боку позивача, а також оборотно - сальдову відомість по рахунку 361 за 01.01.2021 - 16.08.2022.

Позивач вказує, що покладені на нього обов`язки ним виконано у повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами наданими до матеріалів справи, однак, відповідач всупереч умов договору та укладеної сторонами в межах цього договору заявки взяті на себе зобов`язання по оплаті наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг в повному обсязі не виконав, що стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідача боргу у загальному розмірі 100 000, 00 гривень.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову ТОВ "ДСВ Логістика" є стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування розмірі 100 000, 00 грн, 22 544, 24 грн інфляційних втрат, 25 623, 14 грн пені, 30 124, 65 грн 3% річних та 30 000, 00 грн штрафу.

Юридичними підставами позову є статті 525, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є не виконання відповідачем зобов`язань щодо повної оплати наданих послуг з організації та забезпечення перевезення за міжнародними накладними CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо оплати послуг з організації та забезпечення перевезення за міжнародними накладними CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021, у зв`язку з чим просив суд стягнути з ТОВ «ВІ Груп» 100 000, 00 грн.

IV. Заперечення відповідача.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «ВІ Груп» заперечило проти вимог позивача, та вказало що рахунок №UA00048940 від 20.07.2021 та акт приймання-передачі наданих послуг №12332 від 20.07.2021 оплачені в повному обсязі. На підтвердження факту повної оплати відповідач надав суду банківську виписку від 01.11.2022 на суму 106 472, 72 грн та від 03.11.2022 на суму 40 000, 00 грн.

Враховуючи факт відсутності заборгованості, відповідач вказав, що позовні вимоги, в тому числі щодо стягнення суми основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат, а також 3% річних є необґрунтованим і такими що не підлягають задоволенню.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи обліковується за позивачем заборгованість за міжнародними накладними CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021 у заявленому позивачем розмірі?

- Чи є підстави для стягнення з відповідача інфляційного збільшення, пені, 3% річних та штрафу?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про відсутність заборгованості за договором.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом ст. ст. 929, 930 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, зазначені в статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, за змістом частин 11, 12, 13 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, що у зв`язку з частковою оплатою наданих послуг, у відповідача наявна заборгованість за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021 на суму 100 000, 00 грн.

Суд не погоджується з даними твердженнями позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується факт оплати відповідачем транспортно-експедиційних послуг за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021 на суму 100 000, 00 грн.

Відповідно до банківських виписок по рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.07.2021 - 21.07.2022 та за 03.11.2022:

31.08.2021 відповідачем на користь позивача перераховано 20 887, 01 грн. Призначення платежу: оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 3 481, 17 грн.

30.09.2021 відповідачем на користь позивача перераховано 40 000, 00 грн. Призначення платежу: оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 3 333, 33 грн.

13.10.2021 відповідачем на користь позивача перераховано 20 000, 00 грн. Призначення платежу: оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 3 333, 33 грн.

29.10.2021 відповідачем на користь позивача перераховано 25 582, 71 грн. Призначення платежу: оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 3 333, 33 грн.

03.11.2022 відповідачем на користь позивача перераховано 40 000, 00 грн. Призначення платежу: оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 6 666, 67 грн.

Відомостей про те, що відповідач здійснював оплату інших міжнародних товарно-транспортних накладних, аніж CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021 банківські виписки не містять (зокрема банківська виписка за 20.07.2022 - 21.07.2022).

Відповідно до частини другої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає про те, що у разі здійснення між юридичними особами в їх господарській діяльності безготівкових розрахунків, доказом здійснення оплати товару є також і виписка банку з особового рахунку особи, що здійснила оплату (Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3242/18).

Основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України встановлює Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року (далі по тексту - Положення).

Відповідно до підпункту 14 пункту 3, пунктів 41, 42, 57, 59, 60, 62 Положення підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які містять відомості про операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс / оборотно-сальдову відомість.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Отже аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що банківські виписки з особових рахунків клієнтів банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку особи (клієнта банку), вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Крім того банківська виписка з особового рахунку особи, яка є учасником спірної господарської операції, є не лише доказом здійснення оплати, а підтверджує також факт проведення такої операції банком, тобто є доказом дійсності цієї операції.

Таким чином, наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.07.2021 - 21.07.2022, виданою відділенням №920 АТ «Укрсиббанк» підтверджується факт оплати спірних міжнародних накладних на суму 100 000, 00 грн ще до звернення позивача з позовом до Господарського суду іста Києва та відкриття провадження у справі.

Окрім того, позивачем надано оборотно-сальдову відомість щодо розрахунків з відповідачем за 01.01.2021 по 16.08.2022, з якої вбачається, що на кінець періоду дебет складає 100 000, 00 грн, що і врахував позивач при зверненні з позовом до суду.

Однак, суд не може погодиться з позицією позивача про те, що вказана оборотно-сальдова відомість підтверджує факт заборгованості на суму 100 000, 00 грн. з огляду на таке.

Оборотно-сальдова відомість - регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5).

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, суд зазначає, що наявна у матеріалах справи оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів.

Отже, посилання позивача на оборотно-сальдову відомість як на підставу наявного у ТОВ «ВІ Груп» боргу у розмірі 100 000, 00 грн. не є, на переконання суду, правильним з огляду на те, що остання не є належним доказом, оскільки зазначена відомість складена в односторонньому порядку, з відповідачем не погоджувалась, первинних документів, котрі б підтверджували існування заборгованості в розмірі 100 000, 00 грн саме за спірними міжнародними накладними позивачем надано не було.

Що стосується наявного у матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків, то суд зазначає, що вказаний Акт є одностороннім та не підписаний відповідачем, а тому не приймається до уваги судом.

Крім того, суд вказує, що Акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", не може використовуватись як письмова форма визнання боргу та не є належним і допустимим доказом, що підтверджує заборгованість, у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.07.2019р. у справі № 912/2391/16), а дані, відображені в Акті звірки, повинні бути підтверджені первинними документами згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, наявні у матеріалах справи Акти звірки не є належними та допустимими доказами щодо доведення заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 100 000, 00 грн.

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, суд вважає не доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 100 000, 00 гривень за міжнародними накладними CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021, а вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є необґрунтованою, не підтверджена матеріалами справи, а тому не належить до задоволення, оскільки надані послуги були оплачені відповідачем.

Висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційного збільшення, пені, 3% річних та штрафу.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 22 544, 24 грн - інфляційних нарахувань, 3 124, 65 грн - 3% річних, 25 623, 14 грн - пені, 30 000, 00 грн штрафу.

Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві необґрунтовано. Підставами такого висновку є наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Пеня та штраф за порушення строку виконання зобов`язання встановлені пунктом 5.22. договору. Згідно з ним за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.06.2020, олпата послуг та компенсація витрат експедитора проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитора.

З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що відповідач отримав рахунок на оплату №UA00048940 від 20.07.2021 на суму 125 585, 71 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) 06.01.2022 (а.с. 34).

Втім, судом встановлено, що спірні 100 000, 00 грн, які є предметом спору, відповідач сплатив протягом 2021 року, тобто, до отримання ним рахунку 06.01.2022 та початку перебігу 30 календарних днів, а відтак послуги на суму 100 000, 00 грн були оплачені відповідачем в добровільному порядку ще до настання строку оплати таких послуг згідно п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди №1.

Таким чином, відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак, відсутні підстави для застосування господарсько-правової відповідальності.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідач про понесення ним судових витрат суду не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ Груп» про стягнення 181 292, 03 грн відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких