Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/8106/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/8106/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022

у справі №910/8106/22 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ Груп"

про стягнення 181 292,03 грн.-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ Груп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 181 292,03 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 22.08.2019 №GC-12128 щодо сплати заборгованості в загальній сумі 181 292,03 грн, з яких: 100 000,00 грн основної заборгованості, 22 544,24 грн інфляційних втрат, 25 623,14 грн пені, 3 124,65 грн трьох процентів річних, 30 000,00 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у задоволенні позовних вимог ТОВ "ДСВ Логістика" до ТОВ "ВІ Груп" про стягнення 181 292,03 грн відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано недоведеністю факту існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 100 000,00 грн за міжнародними накладними від 17.07.2021 CMR №7588 та CMR №8888, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є необґрунтованою, не підтверджена матеріалами справи, а тому не підлягає задоволенню, оскільки надані послуги були оплачені відповідачем.

Крім того, суми інфляційних втрат, пені, трьох процентів річних та штрафу нараховані позивачем необґрунтовано, оскільки спірні 100 000,00 грн, які є предметом спору, відповідач сплатив протягом 2021 року, тобто, до отримання ним рахунку 06.01.2022 та початку перебігу 30 календарних днів, а відтак, послуги на суму 100 000,00 грн були оплачені відповідачем в добровільному порядку ще до настання строку оплати таких послуг згідно з пунктом 4.3 договору в редакції додаткової угоди №1.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ "ДСВ Логістика" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права, що зумовило неправильні висновки суду першої інстанції у справі та, відповідно, безпідставну відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність між сторонами тривалих правовідносин за спірним договором (зокрема, щодо наявності боргу відповідача зі іншими, ніж спірний актами надання послуг), та взяв до уваги винятково твердження ТОВ "ВІ Груп" про те, що спірні платежі від 30.09.2021 на суму 40 000,00 грн та від 13.10.2021 на суму 20 000,00 грн нібито здійснені ним у межах оплати послуг, наданих за актом надання послуг від 20.07.2021 (а не за актом надання послуг від 05.07.2021), що вочевидь не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Позивач вказує, що всі без винятку платежі, які здійснювалися відповідачем за спірним договором, за весь строк його дії, мали призначення: "Оплата за транспортно-експедиторське обслуговування згідно з договором №GC-12128 від 22.08.2019", тобто без прив`язки до конкретного рахунка на оплату чи акта надання послуг.

Скаржник стверджує, що встановивши, що погашення основного боргу в сумі 40 000,00 відбулося вже під час судового розгляду (03.11.2022), місцевий господарський суд не мав процесуального права відмовляти у задоволенні позовних вимог у цій частині, а повинен був закрити провадження у справі в частині вказаної суми боргу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, апелянт заперечує щодо неправомірності відмови суду першої інстанції у стягненні інфляційних втрат, процентів річних, пені та штрафу та надає власний розрахунок вказаних штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Також, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, надісланому до суду 20.03.2023, зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга позивача ТОВ "ДСВ Логістика" безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Так, відповідач звертає увагу, що на момент здійснення платежів, останній ще не отримав від позивача рахунок і при здійсненні платежів в оплату послуг відповідач в реквізиті "призначення платежу" платіжного документа вказав лише реквізити договору і не зазначав реквізити рахунку.

ТОВ "ВІ Груп" наголошує, що суд першої інстанції дав належну та справедливу оцінку односторонньому акту звірки і цілком обґрунтовано та законно не прийняв його до уваги при прийнятті рішення у справі.

Також, відповідач вказує, що позивач з невідомих причин не порушував у суді першої інстанції питання про дослідження судом всієї історії взаємовідносин сторін чи якихось інших господарських операцій між сторонами, крім операції з надання і оплати послуг за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.07.2021 №12332 та свідомо не включив ці питання в предмет судового розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

30.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/8106/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "ДСВ Логістика" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

22.08.2019 між ТОВ "ДСВ Логістика" (експедитор) та ТОВ "ВІ Груп" (замовник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-12128, за умовами якого експедитор за плату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

Перевезення вантажів замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом договору, оформлюється міжнародним перевізним документом (коносамент (bill of lading) - у разі морського перевезення, міжнародна автомобільна накладна (CMR) та/або товарно-транспортна накладна (ТТН) - у разі автомобільного перевезення, авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - у разі повітряного перевезення, залізнична накладна - у разі залізничного перевезення, мультимодальний коносамент (combined bill oflading) - у разі змішаного перевезення, а також іншими міжнародними перевізними документами, передбаченими міжнародними актами, а також чинним законодавством України. Міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим експедитором до міжнародного перевезення вантажів замовника (пункт 1.1 договору).

За умовами пункту 4.1 договору вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів, обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці та/або додатковій угоді до договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації замовником, вказуються в рахунках експедитора. Сумою договору є сума всіх виставлених експедитором рахунків замовнику.

Пунктом 4.3 договору (в редакції, узгодженій сторонами додатковою угодою №1 від 15.06.2020) встановлено, що оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводяться замовником протягом 30 календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, передача рахунку здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому договором) на поточний рахунок останнього.

Після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості (пункт 4.4 договору).

Згідно з пунктом 4.5 договору замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такій самий термін. У разі не підписання або не повернення акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

На підставі укладеного договору 01.07.2021 сторонами підписано заявку №DSV00008429, згідно з якою експедитор взяв на себе обов`язок організувати перевезення вантажу на наступних умовах:

- замовник: ТОВ "ВІ Груп";

- експедитор: ТОВ "ДСВ Логістика";

- маршрут (послуги): 1) транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Одеса-Мелітополь; 2) транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Одеса-Київ; 3) вивантаження із борту судна; 4) наземне перевезення;

- порт відправлення: Київ, Україна;

- пункт доставки вантажу: Київ, Україна;

- вантажоотримувач: ТОВ "ВІ Груп";

- кількість, тип контейнерів, вага ватажу (вага брутто): 2*20dc;

- орієнтовна дата готовності вантажу: 11.06.2021;

- вартість послуг з організації перевезення: 2 344,00 USD.

На виконання умов договору та укладеної в межах договору заявки за замовленням відповідача, позивачем було організовано перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у заявці від 01.07.2021 №DSV00008429 на суму 125 585,71 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: міжнародних товарно-транспортних накладних від 17.07.2021 CMR №7588 та CMR №8888, акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.07.2021 №12332 на суму 125 585,71 грн, який вважається підписаним відповідачем відповідно до умов пункту 4.5 договору.

За результатом наданих послуг позивачем сформовано та надіслано на адресу відповідача пакет документів, а саме:

- рахунок на оплату від 20.07.2021 та акт здачі-приймання робіт від 20.07.2021 №12332 за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги на суму 125 585,71 грн.

Факт надсилання на адресу відповідача вищезазначеного рахунку та акта підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" від 09.08.2021 №20400243691728, а також описом вкладення у цінний лист від 23.12.2021 №0313410393270.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату за транспортно-експедиторське обслуговування частково на суму 25 585,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2021 №1209.

Також, на підтвердження заборгованості відповідача на суму 100 000,00 грн позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 16.08.2022 між ТОВ "ДСВ Логістика" і ТОВ "ВІ Груп", який підписаний лише з боку позивача, а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.01.2021-16.08.2022.

Звертаючись з позовом, позивач вказав, що відповідачем порушено умови договору транспортно-експедиторського обслуговування від 22.08.2019 №GC-12128 щодо повної сплати заборгованості. У результаті чого, позивач просив суд стягнути з відповідача 181 292,03 грн, з яких: 100 000,00 грн - основна заборгованість, 22 544,24 грн - інфляційні втрати, 25 623,14 грн - пеня, 3 124,65 грн - три проценти річних, 30 000,00 грн - штраф.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між ТОВ "ВІ Груп" та ТОВ "ДСВ Логістика", за своєю правовою природою відноситься до договорів транспортного експедирування.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частина 1 статті 930 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтею 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (абзац 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

За змістом частин 11-13 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (абзац 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Згідно із статтею 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату й за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 22.08.2019 №GC-12128 було підписано заявку №DSV00008429, відповідно до якої експедитор зобов`язався організувати перевезення вантажу на наступних умовах: замовник - ТОВ "ВІ Груп"; експедитор - ТОВ "ДСВ Логістика"; маршрут (послуги): 1) транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Одеса-Мелітополь; 2) транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Одеса-Київ; 3) вивантаження із борту судна; 4) наземне перевезення; порт відправлення - Київ, Україна; пункт доставки вантажу - Київ, Україна; вантажоотримувач - ТОВ "ВІ Груп"; кількість, тип контейнерів, вага ватажу (вага брутто) - 2*20dc; орієнтовна дата готовності вантажу - 11.06.2021; вартість послуг з організації перевезення - 2 344,00 USD.

На виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 22.08.2019 №GC-12128 та вищезазначеної заявки, ТОВ "ДСВ Логістика" надано послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними від 17.07.2021 CMR №7588 та CMR №8888 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.07.2021 №12332 на суму 125 585,71 грн, який вважається підписаним відповідачем відповідно до умов пункту 4.5 договору.

Як стверджує позивач, у зв`язку з частковою оплатою наданих послуг, у відповідача наявна заборгованість за міжнародними товарно-транспортними накладними від 17.07.2021 CMR №7588 та CMR №8888 на суму 100 000,00 грн.

Разом із тим, суд першої інстанції правомірно не погодився з даними твердженнями позивача з огляду на наступне.

З банківських виписок по рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.07.2021-21.07.2022 та за 03.11.2022 вбачається, що:

- 30.09.2021 відповідачем на користь позивача перераховано 40 000,00 грн. Призначення платежу: "оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 3 333,33 грн.";

- 13.10.2021 відповідачем на користь позивача перераховано 20 000,00 грн. Призначення платежу: "оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 3 333,33 грн.";

- 29.10.2021 відповідачем на користь позивача перераховано 25 582,71 грн. Призначення платежу: "оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 3 333,33 грн.";

- 03.11.2022 відповідачем на користь позивача перераховано 40 000,00 грн. Призначення платежу: "оплата за транспортно-експедиторське обслуговування договору №GC-12128 від 22.08.2019 р. у т.ч. ПДВ 20% - 6 666,67 грн.

Відомостей про те, що відповідач здійснював оплату інших міжнародних товарно-транспортних накладних, аніж CMR №7588 від 17.07.2021 та CMR №8888 від 17.07.2021, або актів здачі-приймання робіт (надання послуг) банківські виписки не містять.

Згідно з частиною 2 статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі здійснення між юридичними особами в їх господарській діяльності безготівкових розрахунків, доказом здійснення оплати товару є також і виписка банку з особового рахунку особи, що здійснила оплату

Відповідна за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3242/18.

Основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України встановлює Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 14 пункту 3, пунктів 41, 42, 57, 59, 60, 62 Положення підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які містять відомості про операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри:

1) особові рахунки та виписки з них;

2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій;

3) книги реєстрації відкритих рахунків;

4) оборотно-сальдовий баланс / оборотно-сальдову відомість.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що банківські виписки з особових рахунків клієнтів банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку особи (клієнта банку), вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Крім того банківська виписка з особового рахунку особи, яка є учасником спірної господарської операції, є не лише доказом здійснення оплати, а підтверджує також факт проведення такої операції банком, тобто є доказом дійсності цієї операції.

Також, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що на момент здійснення платежів останній ще не отримав від позивача рахунок і при здійсненні платежів в оплату послуг відповідач в реквізиті "призначення платежу" платіжного документа вказав лише реквізити договору і не зазначав реквізити рахунку.

Таким чином, наявні у матеріалах справи банківські виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.07.2021-21.07.2022 та за 03.11.2022, видані відділенням №920 АТ "Укрсиббанк" підтверджують факт оплати наданих послуг по спірних міжнародних накладних на суму 100 000,00 грн.

Водночас, наявний у матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків є одностороннім та не підписаний відповідачем, а тому не прийнятий до уваги судом першої інстанції, з чим також погоджується судова колегія.

Крім того, акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", не може використовуватись як письмова форма визнання боргу та не є належним і допустимим доказом, що підтверджує заборгованість, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.07.2019 у справі №912/2391/16), а дані, відображені в акті звірки, повинні бути підтверджені первинними документами згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання позивача на оплату відповідачем послуг за актом надання послуг від 05.07.2021 не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.

Враховуючи викладене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку, про недоведеність факту існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 100 000,00 гривень за міжнародними накладними від 17.07.2021 CMR №7588 та CMR №8888, а вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є необґрунтованою, не підтверджена матеріалами справи, а тому не підлягає задоволенню, оскільки надані послуги були оплачені відповідачем.

Водночас колегією суддів встановлено, що 03.11.2022, після звернення ТОВ "ДСВ Логістика" до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (позов датований 16.08.2022), ТОВ "ВІ Груп" сплатило на користь позивача 40 000,00 грн, що слугувало підставою для закриття провадження у даній справі щодо цієї суми на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, в тому числі сплати відповідачем суми боргу, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, суд повинен на підставі поданих сторонами доказів встановити, що заявлена до стягнення сума боргу дійсно сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом у цій справі 22.08.2022. Відповідач цієї обставини не заперечує та у наданих ним відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу вказує про сплату ним позивачеві 40 000,00 грн 03.11.2022, тобто після звернення позивача з позовом до суду.

Отже, оскільки заявлена до стягнення сума боргу частково сплачена відповідачем у розмірі 40 000,00 грн, після звернення ТОВ "ДСВ Логістика" з позовом до суду першої інстанції, наведені обставини зумовлюють закриття провадження у справі в частині позовних вимог на суму 40 000,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а відтак висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог на суму 40 000,00 грн є необґрунтованим.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції визнає помилковим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 40 000,00 грн і вважає за необхідне у цій частині закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, за змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності судова колегія вважає, що надані відповідачем докази, заперечення позовних вимог в частині стягнення 60 000,00 грн є більш вірогідними ніж доводи позивача, які не підтверджені жодними доказами. А відтак, позивачем не наведено належних доводів та обґрунтувань на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані останнім транспортно-експедиторські послуги у розмірі 60 000,00 грн не підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 623,14 грн, нараховану за загальний період з 20.08.2021 по 16.08.2022, а також штраф у сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Згідно з пунктом 5.22 договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Положення частини 6 статті 232 ГК України надають сторонам право обумовити інший строк нарахування пені, ніж визначено у статті. Як вбачається з пункту 5.22 договору, сторони обумовили, що термін нарахування пені не обмежується шістьма місяцями.

З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що відповідачу виставлений рахунок на оплату 20.07.2021 No UA00048940 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг).

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, з урахуванням пункту 4.3 договору (в редакції, узгодженій сторонами додатковою угодою No1 від 15.06.2020), є 20.08.2021.

Апеляційний господарський суд, здійснивши за допомогою програми "Ліга:Закон" власний розрахунок пені та штрафу дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 9 916,71 грн, нарахованої на суму заборгованості у розмірі 40 000,00 грн за період з 20.08.2021 по 16.08.2022, та штраф у розмірі 12 000,00 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 22 544,24 грн інфляційних втрат та 3 124,65 грн трьох процентів річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши власний розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів дійшла висновку про задоволення трьох процентів річних у розмірі 1 190,14 грн та інфляційних втрат в сумі 9 508,30 грн, нарахованих на суму боргу в розмірі 40 000,00 грн за період з 20.08.2021 по 16.08.2022.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "ДСВ Логістика", скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22 в частині стягнення 40 000,00 грн основного боргу, 9 916,71 грн пені, 12 000,00 грн штрафу, 9 508,30 грн інфляційних втрат та 1 190,14 грн трьох процентів річних, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині стягнення 9 916,71 грн пені, 12 000,00 грн штрафу, 9 508,30 грн інфляційних втрат та 1 190,14 грн трьох процентів річних, а також про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 підлягає частковому скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про часткове задоволення позову та закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 000,00 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 231, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" основного боргу в розмірі 40 000,00 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким закрити провадження у справі.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ДСВ Логістика" 9 916,71 грн пені, 12 000,00 грн штрафу, 9 508,30 грн інфляційних втрат та 1 190,14 грн трьох процентів річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ Груп" (01135, місто Київ, вулиця Золотоустівська, будинок 30, офіс 1; ідентифікаційний код 42773917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 7, літера "Д"; ідентифікаційний код 38857571) 9 916 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 71 коп пені, 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп штрафу, 9 508 (дев`ять тисяч п`ятсот вісім) грн 30 коп інфляційних втрат, 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн 14 коп трьох процентів річних, 446 (чотириста сорок шість) грн 34 коп судового збору за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції та 1 490 (одна тисяча чотириста дев`яносто) грн 62 коп судового збору за розгляд апеляційної скарги в апеляційній інстанції.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/8106/22 залишити без змін.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/8106/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун