Рішення

від 07.12.2022 по справі 916/2335/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2335/22Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/2335/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В; код ЄДРПОУ 32574250)

До відповідача: Акціонерного товариства „Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3; код ЄДРПОУ 00206539)

Про стягнення 44178,15 грн.

Представники:

від позивача: Молодецький Р.А., адвокат за ордером

від відповідача: Сімоненко І.О., довіреність

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Одеський припортовий завод про стягнення 43237,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №38/ВГЕ поставки запасних частин від 13.09.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2022р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро від 15.09.2022р. вх. № ГСОО 2423/22 залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

22.09.2021р. позивачем були надано заяву про усунення недоліків, в підтвердження відсутності недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 19.09.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2022р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2335/22. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "24" жовтня 2022 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 24.10.2022р. о 10:20.

20.10.2022р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, 3% річних і інфляційних втрат на 90%.

У судовому засіданні 24.10.2022р. судом було оголошено перерву до 14.11.2022р. о 12:30 та встановлено строк позивачу на подання відповіді на відзив по 07.11.2022р. включно.

14.11.2022р. до суду позивачем було надано заяву вх. № ГСОО 25812/22 про стягнення з відповідача 44178,15 грн., з яких 32250,00 грн. сума основного боргу, 5186,58 грн. інфляційне збільшення, 636,16 грн. 3% річних та 6105,41 грн. пеня.

14.11.2022р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 23.11.2022р. о 12:15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2022р. повідомлено відповідача по справі №916/2335/22 Акціонерне товариство „Одеський припортовий завод про судове засідання, яке відбудеться "23" листопада 2022 р. о 12:15.

14.11.2022р. позивачем було надано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів скерування заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача.

23.11.2022р. судове засідання не відбулось у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2022р. судове засідання для розгляду справи №916/2335/22 по суті призначити на "07" грудня 2022 р. о 12:20. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 07.12.2022р. о 12:20.

У судовому засіданні 07.12.2022р. позивачем було залучено до матеріалів справи Акт про надання правової допомоги.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач просив суд зменшити заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати ти пеню на 90%.

У судовому засіданні 07.12.2022 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 07.12.2022р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

13.09.2021р. між Акціонерним товариством „Одеський припортовий завод (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро (постачальник) було укладено Договір №38/ВГЕ поставки запасних частин (надалі Договір), за умовам п. 1.1. постачальник у 202 році передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари на умовах викладених цим Договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно з додатком №1, що складає невід`ємну частину цього Договору. Специфікація повинна містити найменування, одиницю виміру, кількість та загальну вартість.

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата товару або його партії за цим договором здійснюється по факту поставки товару протягом 20 банківських днів, на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником згідно видаткової накладної, підписаної сторонами договору.

Позивачем було зазначено суду, що в рамках виконання договору та згідно заявки на поставку першої одиниці продукції від відповідача від 14.01.2022 року №93 було відвантажено товар. Згідно видаткової накладної №КЭ000000764 вказане обладнання вартістю 32250,00 грн. отримане Акціонерним товариством „Одеський припортовий завод 16 лютого 2022 року. На оплату поставленого обладнання був виставлений відповідний рахунок від 17.02.2022 року на суму 32250,00 гривень. Оплата поставленого товару чи його партії, згідно із умовами п. 3.2. Договору мала бути здійснена по факту поставки протягом 20 банківських днів. Таким чином, строк оплати поставленого товару по видатковій накладній №КЭ000000764 сплинув 16.03.2022р.

Позивачем було зазначено суду, що ні у встановлений термін, ні пізніше оплати за поставлений товар відповідачем здійснено не було. На письмові та усні звернення позивача щодо підстав невиконання зобов`язань та надання пояснень відповідач не відреагував. На направлений акт звірки взаємних розрахунків відповідач направив електронну копію підписаного акту звірки, яким підтверджується вказана сума заборгованості.

Відповідно до п. 7.2 Договору, покупець за порушення обов`язку, визначеного у п. 3.2 цього Договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення встановленої Законом України від 22.11.96р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем було здійснено нарахування 3% річних на суму 636,16 грн., інфляційних втрат на суму 5186,58 грн. та відповідно до п. 7.2. Договору було здійснено нарахування пені на суму 6105,41 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що він просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%. Відповідачем було зазначено суду, що скрутне фінансове становище, викликане негативними тенденціями, які склалися на світовому ринку азотних добрив та на ринку природного газу України, неповерненням з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток, понесенням витрат підприємства на забезпечення екологічної безпеки, незалежно від того, триває процес виробництва чи його зупинено (становлять близько 90 млн. грн. на рік). 18.09.2021р. відповідач остаточно зупинив виробництво аміаку та карбаміду, як наслідок, не має змоги провести розрахунки за своїми зобов`язаннями, у тому числі за договором, укладеним з позивачем. Також було зазначено відповідачем, що він не намагається уникнути виконання зобов`язання, а незважаючи на складне фінансове становище намагається провести розрахунки по зобов`язанням. Складна економічна ситуація в сфері безпеки та енергетики України, спровокована як загальносвітовими тенденціями, так і діями Російської Федерації, яка використовує своє становище домінуючого імпортера газу в Європу та в України а також вплив на формування цін з метою, в тому числі, ведення гібридної війни проти України; у зв`язку з військовою агресією з працівниками товариства призупинено дію трудових договорів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, правовідносини між Акціонерним товариством „Одеський припортовий завод, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро, як постачальником, виникли на підставі укладеного між ними 13.09.2021р. Договору №38/ВГЕ поставки запасних частин.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на суму 32250,00 грн., що підтверджується видаткової накладної № КЭ000000764 від 16 лютого 2022р. Однак, в обумовлений термін, визначений п. 3.2. Договору, з боку відповідача не було здійснено оплату товару.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством „Одеський припортовий завод прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №38/ВГЕ поставки запасних частин від 13.09.2021р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 32250,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, з урахуванням п. 7.2. Договору, було здійснено нарахування пені за період з 17.03.2022р. по 17.09.2022р., борг зі сплати пені становить 6105,41 грн.

Також за період з 17.03.2022р. по 11.11.2022р. розмір нарахованих інфляційних втрат становить 5186,58 грн. та за період з 17.03.2022р. по 11.11.2022р. розмір нарахованих 3% річних становить 636,16 грн.

Суд, переривши розрахунки позивача, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.

Поряд з цим, суд також зауважує, що ч.1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

Так, Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" є державним підприємством хімічної галузі України, яке спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню. Суд враховує, що продукція, що виробляється заводом, експортується більш ніж у 30 країн світу, що наразі стало практично неможливим внаслідок військової агресії Російської Федерації та блокування морських портів України, що в свою чергу безпосередньо має вплив на фінансове становище товариства. Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 90% - до 610,54 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поряд з цим, суд зазначає щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.09.22 у справі №910/9911/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу 32250,00 грн., 3% річних 636,16 грн., інфляційних втрат - 5186,58 грн. та пені 610,54 грн.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6485,61 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надано Доручення №1 до Договору про надання правової (правничої допомоги) №2-01/01/21а від 01.01.2021р., яким узгоджено, зокрема, що сторони домовились визначити вартість послуг (гонорар адвокатського об`єднання) за правовою допомогою, визначеною у п. 1 цього Доручення у фіксованій сумі у розмірі 15%від суми позову, що відповідно, складає 6485,61 грн., також позивачем було надано Акт про надання правової допомоги за Дорученням №1 від 01.09.2022р. до Договору про надання правової (правничої допомоги) №02-01/01/21а від 01.01.2021р., де визначено, що вартість послуг (гонорар адвокатського об`єднання за цим Актом складає 6485,61 грн., відповідно до узгодженого розміру фіксованого гонорару згідно Доручення №1 (п.2), що складає 15% від суми позову у справі №916/2335/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача. Однак, відповідачем будь-якої незгоди щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не надано.

За таких обставин, господарський суд вважає, що грошові кошти в якості витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 6485,61 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2481,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства „Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ксімекс-Електро (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В; код ЄДРПОУ 32574250) основний борг у розмірі 32250 (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., інфляційне збільшення у розмірі 5186 (п`ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 636 (шістсот тридцять шість) грн. 16 коп., пеню у розмірі 610 (шістсот десять) грн. 54 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6485 (шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 61 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 08.12.2022 року у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні господарського суду Одеської області 07 грудня 2022 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко