Рішення

від 08.12.2022 по справі 917/466/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2022 Справа № 917/466/22

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Фермерського господарства «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 3100429337812, Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Покровська Багачка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» (код ЄДРПОУ 36313465, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, просп. Володимирський, буд. 94-А, офіс 3-5/2)

про стягнення 225404,63 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ДРУЖБА» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» про стягнення 225404,63 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № П-10/09/21 від 10 вересня 2021 року, у тому числі: 180000,00 грн - заборгованість за товар (сою), 21461,92 грн - пеня, 20 466,00 грн - інфляційні збитки, 3 476,71 грн - відсотки за користування грошовими коштами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 20.05.2022р. суд ухвалив позовну заяву залишити без руху, позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Позивач у строк, визначений судом, усунув встановлені при поданні позовної заяви недоліки

Ухвалою від 20.06.2022 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/466/22, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановити відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали/

З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження позивача та відповідача (відповідачу копія ухвали направлена за адресою реєстрації: 37500, Полтавська обл., м. Лубни, просп. Володимирський, буд. 94-А, офіс 3-5/2, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).

Копія ухвали суду від 20.06.2022, яка направлялася за адресою відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи введення воєнного стану в Україні.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Фермерським господарством «ДРУЖБА» (далі - Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № П-10/09/21 від 10 вересня 2021 року (далі - Договір), згідно п.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець належним чином прийняти і оплатити наступний товар: сою врожаю 2021 року власного виробництва з показниками якості: смітна домішка - 2 %, вологість - 12%, зернова домішка - 10%.

Згідно п.1.1.3. та п.1.1.4 договору ціна за одиницю 12000,00 грн., Без ПДВ, Кількість 15 т (Пятнадцать тон ) +/- 10%.

У розділі 2 договору визначені умови поставки й розрахунків за товар:

2.1.Строк передачі товару - 5 (п`ять) днів з моменту укладання даного Договору.

2.2.Передача товару здійснюється само вивіз покупця за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, с. Покровська Багачка.

2.3.Строк, порядок і форма розрахунків:

2.3.1.Оплата в розмірі 100% від суми договору здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору.

Згідно п.3.2 договору при несвоєчасній оплаті товару (у тому числі при попередній оплаті) Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Згідно п.5.2 договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до « 20» вересня 2021 року або повного його виконання.

Позивач у позові зазначає, що відповідно до видаткової накладної № 10-09-21 від 10.09.22 товар вартістю 180000,00 грн. доставлено, передано покупцю. Жодних претензій щодо якості та кількості переданого товару покупцем не вказано.

За твердженням позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором оплату за отриманий Товар не здійснив.

Позивач у позові зазначає про те, що заборгованість за Договором в сумі 180000,00 грн. відповідачем не сплачена та просить стягнути її з відповідача.

Крім того, за порушення строку оплати, позивач заявив до стягнення (станом на 05.05.2022 року):

- 21461,92 грн пені;

- 20 466,00 грн інфляційних збитків:

- 3 476,71 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - Господарського кодексу України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлю-продаж.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до наданої позивачем видаткової накладної № 10-09-21 від 10.09.22 підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару вартістю 180000,00 грн.

Факт поставки позивачем товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.2.3.1 Договору оплата в розмірі 100% від суми договору здійснюється протягом 5 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору.

Виходячи з погоджених договірних умов та фактичне погодження поставки і прийняття товару, суд доходить висновку, що строк оплати отриманого природного газу є таким, що настав.

Оскільки відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 10-09-21 від 10.09.22, позовна вимога щодо стягнення заборгованості у розмірі 180000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача позивач заявив до стягнення:

- 21461,92 грн пені;

- 20 466,00 грн інфляційних збитків:

- 3 476,71 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару, з нього на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 3 476,71 грн. за період з 13.09.2022 по 05.05.2022, а також інфляційні збитки у розмірі 20 466,00 грн. за період вересень 2021р. - березень 2022р., які нараховані позивачем відповідно до вимог зЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання - 21461,92 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3.2 договору при несвоєчасній оплаті товару (у тому числі при попередній оплаті) Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Судом встановлено вище, що у даному випадку, відповідно до пп. 2.3.1. Договору строк оплати отриманого товару є таким, що настав, проте доказів на підтвердження сплати боргу відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідач прострочив своє зобов`язання з виконання зобов`язань за договором, він має сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що пеня обрахована невірно та з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що позивачем не враховано приписи ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, позивачем здійснено розрахунок пені за період з 13.09.2021 по 05.05.2022.

В той же час, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, нарахована із врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 13.09.2021р. по 12.03.2022р., і її розмір за підрахунком суду становить 16135.89 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 16135.89 грн., в іншій частині - у позові слід відмовити.

Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов в частині вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № П-10/09/21 від 10 вересня 2021 року, у тому числі: 180000,00 грн - заборгованість за товар (сою), 16135,89 грн - пеня, 20 466,00 грн - інфляційні збитки, 3 476,71 грн - відсотки за користування грошовими коштами, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, в іншій частині суд у позові відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача частково в сумі 3301,18 грн., оскільки судом задоволено позов частково.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» (код ЄДРПОУ 36313465) на користь Фермерського господарства «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 31004293) суму заборгованості за товар у розмірі 180000,00 грн, суму штрафних санкцій (пені) у ромірі 16135,89 грн, суму інфляційних втрат (збитків) (інфляційного збільшення заборгованості) у розмірі 20 466,00 грн, суму відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3 476,71 грн, а також 3301,18 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2022 р.

Суддя Киричук О.А.