Рішення

від 29.11.2022 по справі 922/213/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022м. ХарківСправа № 922/213/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (62405, Харківська область, Харківський район с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6; ідент. код 43267360)

до Фізичної особи - підприємця Погосян Арсена Левоновича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

про стягнення 35949,28 грн.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" 24.01.2022 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи - підприємця Погосян Арсена Левоновича з вимогою про розірвання договору № 1/21-06/2021 від 21.06.2021 р. укладеного між позивачем та відповідачем; стягнення заборгованості у сумі 35949,28 грн, з яких: 29281,00 грн основний борг, 968,28 грн пеня та 5700,00 грн штраф. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором № 1/21-06/2021 на улаштування водостічної системи у цеху від 21.06.2021 р., а саме на момент звернення із позовною заявою роботи виконанні не в повному обсязі та заборгованість відповідача складає 29281 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2022 було прийнято позовну заяву ТОВ "Бренд Руміо" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/213/22, розгляд якої призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на "01" березня 2022 р.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.

01 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/213/22 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою суду від 06.07.2022 у справі № 922/213/22, у зв`язку з винятковими обставинами та дотримання прав усіх учасників провадження, було відкладено розгляд справи № 922/213/22 та запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін за наявними матеріалами в порядку ч.3 ст.196 ГПК України або за їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Враховуючи виконання судом покладених на нього обов`язків щодо повідомлення сторін про розгляд справи, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи упродовж розумного строку, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2022 проведення судового засідання суду з розгляду справи № 922/213/22 було призначено на 29.11.2022 року об 11:00.

У судове засідання 29.11.2022 року відповідач свого повноважного представника не направив.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Копії всіх процесуальних документів у справі направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві (61145, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, 150 А, кв. 16), що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, процесуальні документи не були отримані відповідачем та повернута до суду з довідками АТ «УКРПОШТА» "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання". Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, направлення судом ухвал суду на дійсну адресу відповідача у справі та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 922/213/22 та констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог і дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи, що судом було здійснено всі необхідні заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача (представника відповідача) не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача правом на участь свого повноважного представника не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У наданому до суду через систему "Електронний суд" клопотанні про долучення доказів (вх. 14034 від 15.11.2022), керуючись ст. 80 ГПК України, просить суд визнати поважними причини не подання доказу разом із позовною заявою та долучити в якості доказу квитанцію про оплату рекомендованого листа № 6102600368469 від 15.12.2021 р., оскільки факт надіслання повідомлення про розірвання позивачем договору підряду в односторонньому порядку має вирішальне значення для правильної кваліфікації відносин, які виникли між сторонами. У зв`язку з чим, надає пояснення, що після направлення позовної заяви до суду, знайдено в документах квитанцію про оплату рекомендованого листа, яка випадково загубилась під час підготовки позовної заяви. Вказаним рекомендованим листом № 6102600368469 від 15.12.2021 р., позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку. Так, сторони у договорі узгодили форму розірвання договору, що не суперечить положенням ст. 849 ЦК України, якою прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду обов`язково вчиняється у формі одностороннього правочину. Разом із тим, у разі відмови підрядника від оформлення відповідної додаткової угоди про розірвання договору підряду замовник не позбавлений права звернутися до суду про розірвання договору у судовому порядку.

За приписами частин 1 та 4 ст. 119 ГПК України вбачається, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Розглянувши клопотання позивача, враховуючи той факт, що вказані дії позивача не порушують прав сторін, беручи до уваги зазначені причини пропуску строку на подання доказів, суд визнає поважними причини пропуску такого строку та вважає за необхідне поновити його, а поданий позивачем доказ долучити до матеріалів справи.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 29.11.2022 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

21.06.2021 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (замовник, позивач) та фізичною особою - підприємцем Погосян Арсеном Левоновичем (виконавець, відповідач) було укладено договір про улаштування водостічної системи № 1/21-06/2021.

Предметом Договору є виконання Поточного ремонту нежитлового примiщення на об`єктi замовника, що розташований, за адресою: 62404, Харківська обл., Харкiвський р-н, смт Кулиничi, вул. Шкiльна, 17, та передача виконаних робіт замовнику за актом про прийняття виконаних робiт по договору.

Відповідно до п. 1.2, 1.4 договору, склад, обсяги, об`єм, види визначаються в кошторисi (Додаток 1), який є невiд`ємною частиною договору. Виконавець зобов`язується повнiстю виконати роботи по даному договору i передати їх замовнику.

Згідно п. 2.1 договору, договiрна цiна по цьому договору становить, без ПДВ - 95000,00 грн, ПДВ 20% - 19000,00 грн, з ПДВ - 114000,00 грн.

У п. 3.1 договору, сторонами узгоджено, що виконавець зобов`язаний виконати роботи по договору протягом 90 календарних днів з моменту отримання авансового платежу від замовника.

Крім того, у розділі 3 договору сторонами погоджено, що датою закiнчення робiт ввaжається дата їх фактичного закiнчення та представлення замовнику для прийняття та підписання акту виконаних робiт. У випадку наявностi у замовника об`єктивних зауважень щодо якості виконаних робіт виконавцем датою закiнчення таких робiт буде вважатися дата усунення зауважень замовника щодо наявних недолiкiв. Виконання робіт або етапів робіт може бути закінчено достроково.

Відповідно до пункту 2.2.-2.3. договору, замовник протягом 5 (п`ять) банкiвських днiв здiйснює передоплату у розмiрi 14000,00 грн. Розрахунки між сторонами здiйснюються шляхом перерахування замовником грошових коштiв на поточний рахунок виконавця у вiдповiдностi до п.п. 2.2-2.З. цього договору.

Згідно з п. 9.1 Договору, при порушенні строку виконання робіт договору виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної ціни за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 5 % вiд суми невиконаних або недовиконаних робiт.

Цей договiр набуває чинностi з дня його пiдписання уповновaженими представниками cтopiн і є чинним до виконання сторонами обов`язкiв за цим договором. Будь-якi ycнi доповнення стосовно цього договору виключаються. Договiр може бути змiнено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовiй формi, що є його невід`ємною частиною, про що робиться застереження у договорi пiдряду. Сторона договору пiдряду, яка вважає за необхiдне внести змiни у договiр пiдряду або розiрвати його, повідомляє сторону про своє рiшення в порядку, передбаченому Договором. У разi коли сторони у десятиденний строк не досягли згоди щодо внесення змiн у договiр пiдряду або розiрвання його чи у разi неодержання вiдповiдi в установлений строк з урахуванням часу поштового обiгу, заiнтересована сторона може звернутися до суду (п. 12.1-12.6 договору).

Позивач вказує, що на виконання пункту 2.2 договору, 24.06.2021 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо", як замовником, було здійснено передплату у сумі 14000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 507 від 24.06.2021 р.

Крім того, позивач додатково сплатив відповідачу на виконання договору 07.07.2021 р. 50000,00 грн та 14.07.2021 р. 50000,00грн.

Тобто, позивач наголошує, що ним повністю виконано свої обов`язки перед відповідачем, разом з тим, у повному обсязі на момент звернення із позовною заявою роботи не були виконанні та відповідач не надав позивачу акт виконаних робіт. У зв`язку з чим позивачем було складено у односторонньому порядку акт за формою КБ-2в від 02.12.2021 р., згідно якого роботи виконано на суму 84719,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що фактично замовником авансом було сплачено на користь виконався вартість всього обсягу робіт, які останній зобов`язався виконати, натомість виконавцем було виконано роботи лише на суму 84719,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 29281,00 грн, які є передплатою.

За таких обставин, на думку позивача, відповідач не дотримався строку, встановленого пунктом 3.1. договору, та порядку виконання робіт: виконати всі роботи протягом 90 календарних днів, тобто до 21.09.2021, та не надав акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та не повернув суму авансу замовнику.

Крім того, позивач зазначає, що 15.12.2021 р. на адресу відповідача було надіслано лист, в якому з посиланням на умови договору було повідомлено, що договір № 1/21-06/2021 від 21.06.2021 р. - розірвано; висунуто вимогу щодо підписання акту КБ-2в від 02.12.2021 р. та надіслання на зворотну адресу; висунуто вимогу щодо повернення заборгованості (передплати) у розмірі 29281,00 грн та сплати пені у розмірі 968,28 грн і штрафу - 5700 грн. Як на факт підтвердження надсилання вказаного листа та додатків до нього, позивач посилається на квитанцію про оплату рекомендованого листа № 6102600368469 від 15.12.2021 р.

Однак, за твердженням позивача, урегулювати спір шляхом проведення переговорів між сторонами не вдалося, тому ТОВ "Бренд Руміо" звернулося до суду з даним позовом про стягнення грошових коштів (попередньої оплати) та розірвання спірного договору.

Одночасно, в зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань за період з 21.09.2021 року по 30.11.2021 (включно), позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 968,28 грн та штраф у розмірі 5700,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, між 21.06.2021 року ФОП Погосян А.Л. та ТОВ "Бренд Руміо" було укладено договір № 1/21-06/2021 про улаштування водостічної системи у цеху, тобто, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору підряду, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 2.2 Договору позивачем (замовником) було перераховано відповідачу (виконавцю) аванс у розмірі 14000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 507 від 24.06.2021 року.

А відтак, в порядку п. 3.1 договору, яким унормовано, що виконавець зобов`язаний виконати роботи по договору протягом 90 календарних днів з моменту отримання авансового платежу від замовника, підрядні роботи, які є предметом цього договору повинні бути виконані виконавцем до 22.09.2021 року та передані за актом виконаних робіт.

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідачу у липні 2021 року було перераховано 100000,00 грн із зазначенням призначення платежу "оплата авансу за будівельні роботи", а саме: платіжними дорученнями № 538 від 07.07.2021 р. було перераховано 50000,00 грн та платіжними дорученнями № 549 від 14.07.2021 р. було перераховано 50000,00 грн., № 6832 від 11.09.2020 р. на суму 278 128,00 грн.

Тобто, загалом відповідачу було перераховано кошти в сумі 114000,00 грн. в якості авансу за роботи, що є предметом договору № 1/21-06/2021, а відтак, позивач повністю виконав свої обов`язки перед відповідачем.

Натомість, доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у повному обсязі, а саме виконання робіт та представлення замовнику для прийняття та підписання акту виконаних робіт, до матеріалів справи не надано.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач не надав позивачу акт виконаних робіт, то відповідно позивач склав у односторонньому порядку акт за формою КБ-2в від 02.12.2021 р. (а.с. 4-7) згідно якого роботи виконано на суму 84719,00 грн.

Суд зазначає, що приймає до уваги пояснення позивача про фактичну вартість виконаних робіт, як більш вірогідний доказ у справі, з огляду на відсутність в матеріалах справи акту виконаних робіт складених відповідачем на виконання п. 3.2. договору і відсутність посилань учасників справи на наявність оригіналу такого акту у них.

Різниця між сплаченими позивачем на користь відповідача грошовими коштами (114000,00 грн) та вартістю робіт виконаних відповідачем (84719,00 грн) складає 29281,00 грн. Фактично вказані кошти є авансом. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, згідно якого аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виконав у повному обсязі обумовлені у договорі роботи та передав відповідачу роботи у передбачений Договором строк та у порядку визначеному договором на суму здійсненого позивачем авансу (114000,00 грн), суд дійшов висновку про правомірність твердження позивача, що відповідач не дотримався встановлених розділом 3 договору строків та порядку щодо підтвердження замовнику обставин використання перерахованого авансу. Тобто, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором не підтвердив факт використання отриманої від позивача суми авансу, не виконав передбачені договором підрядні роботи у встановлені в договорі строки і обсязі, не надав замовнику акт виконаних робіт в підтвердження використання суми авансу та не повернув суму авансу замовнику.

Таким чином, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем підрядних робіт та сума авансу, використання якої не підтверджено, склала 29281,00 грн.

Частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на фактичні обставини справи, оцінюючи надані сторонами докази у матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та вірогідних доказів в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання ФОП Погосян А.Л. робіт за договором № 1/21-06/2021 від 21.06.2021 на суму саме 114000,00 грн та у строки, передбачені п. 3.1. договору.

Згідно з п. 12.1-12.6 договору, цей договiр набуває чинностi з дня його пiдписання уповновaженими представниками cтopiн і є чинним до виконання сторонами обов`язкiв за цим договором. Будь-якi ycнi доповнення стосовно цього договору виключаються. Договiр може бути змiнено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовiй формi, що є його невід`ємною частиною, про що робиться застереження у договорi пiдряду. Сторона договору пiдряду, яка вважає за необхiдне внести змiни у договiр пiдряду або розiрвати його, повідомляє сторону про своє рiшення в порядку, передбаченому Договором. У разi коли сторони у десятиденний строк не досягли згоди щодо внесення змiн у договiр пiдряду або розiрвання його чи у разi неодержання вiдповiдi в установлений строк з урахуванням часу поштового обiгу, заiнтересована сторона може звернутися до суду.

Суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що оскільки, відповідач не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, ТОВ "Бренд Руміо" рекомендованим листом № 6102600368469 від 15.12.2021 р. було направлено відповідачу повідомлення-вимогу про розірвання договору в односторонньому порядку разом з додатковою угодою про розірвання договору підряду № 1/21-06/2021 від 21.06.2021. У вказаному листі також було викладено вимогу про повернення на користь ТОВ "Бренд Руміо" авансового платежу у сумі 29281,00 грн та сплату неустойки.

Сторони у договорі узгодили форму розірвання договору, що не суперечить положенням ст. 849 ЦК України, якою прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду обов`язково вчиняється у формі одностороннього правочину. Разом із тим, у разі відмови підрядника від оформлення відповідної додаткової угоди про розірвання договору підряду замовник не позбавлений права звернутися до суду про розірвання договору у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно із ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Суд зазначає, що зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України тягне припинення зобов`язань його сторін.

Враховуючи вище викладене, оскільки як встановлено судом вище відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором підряду у частині виконання робіт та у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом із тим, положеннями ст. 849 ЦК України замовнику надано безумовне право відмовитися від договору підряду, але не визначено форму такої відмови.

Відповідно до п. 12.3. договору, договiр може бути змiнено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовiй формi, що є його невід`ємною частиною, про що робиться застереження у договорi пiдряду.

Враховуючи вище викладене, оскільки позивачем у даній справі обґрунтовано направлено відмову від договору підряду в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та дотримано умов договору щодо форми розірвання договору, а саме направлено додаткову угоду про розірвання договору, відповідач відповідну додаткову угоду не підписав, суд визнає обґрунтованими вимоги ТОВ "Бренд Руміо" в частині розірвання договору № 1/21-06/2021 від 21.06.2021 р., укладеного між позивачем та відповідачем, на підставі ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України та п.12.3. договору.

Крім того, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, позивач, в свою чергу, підтверджує лише часткове виконання робіт відповідачем, що не спростовано останнім, а відтак враховуючи викладене та керуючись ст. 849 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 29281,00 грн авансу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010 по справі №14/80-09-2056.

Відповідно п. 9.1. Договору за порушення строків виконання робіт передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми договору та додатковий штраф у розмірі 5 % за прострочення понад 15 днів.

Перевіривши розрахунок пені, суд установив, що позивач, при нарахуванні пені, припустився помилки щодо початку періоду прострочення виконання робіт, оскільки він мав право нараховувати пеню за період з 23.09.2021 по 30.11.2021, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 941,00 грн.

Щодо розрахунку штрафу, суд наголошує, що умовами укладеного між сторонами договору, сторонами у п. 9.1 договору унормовано, що за прострочення понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 5 % від суми невиконаних або недовиконаних робіт.

Оскільки сума недовиконаних робіт становить 29281,00 грн, про що вказує сам позивач, то суд визнає обґрунтованим та арифметично вірним нарахування штрафу виходячи саме з цієї суми, а тому з відповідача належить до стягнення штраф у розмірі 1464,05 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні спору судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/8729/18, яку вона прийняла та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ухвалою від 20.12.2018, що ґрунтується на статтях 51, 52, 598-609 ЦК України, статтях 202-208 ГК України, частині восьмій статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відповідно до якої у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі № 910/8729/18 позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Так, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ФОП Погосян Арсен Левонович припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця (а.с. 52-53). Проте, зазначений позов було пред`явлено ТОВ "Бренд Руміо", як замовником за договором підряду і стороною по договору № 1/21-06/2021 від 21.06.2021 р. до ФОП Погосян Арсена Левоновича, як виконавця і сторони по договору, і стосується їх господарських правовідносин, а тому виходячи із положень ст. ст. 20, 24, 27 та 30 ГПК України та позиції Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/8729/18, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства і повинен розглядатися господарським судом Харківської області, як місцевим господарським судом першої інстанції.

Також позивач в позовній заяві просить суд відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас представником позивача не надано жодного доказу в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, як і доказів того, що ці послуги були надані саме адвокатом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов`язань, а також враховуючи сплату позивачем за подання позовної вимоги майнового характеру судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 4962,00 (2481+2481) грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 1/21-06/2021 від 21.06.2021 на улаштування водостічної системи у цеху, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка, вул. Шкільна, 6, ідент. код 43267360) та Фізичною особою-підприємцем Погосян Арсеном Левоновичем ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Погосян Арсена Левоновича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Руміо" (62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка, вул. Шкільна, 6, ідент. код 43267360) заборгованість у розмірі 29281,00 грн, пеню у розмірі 941,00 грн, штраф у розмірі 1464,05 грн та судовий збір у розмірі 4962,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України

Повне рішення складено "05" грудня 2022 р.

Суддя М.І. Шатерніков