Рішення

від 08.12.2022 по справі 927/823/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/823/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу №927/823/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна",

вул. Нововокзальна, 21, м. Київ, 03038; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1

адреса представника позивача - адвоката Войтюка Олександра Вячеславовича (вул. Щаслива, 43, приміщення 78, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська обл., 08137; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Президент Буд",

вул. Івана Мазепи, буд.55, офіс 5, м. Чернігів, 14017

про стягнення 38146,13 грн.

без виклику представників учасників справи

Встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Президент Буд" 38146,13 грн., з яких: 27492,60 грн. заборгованості; 1574,20 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% від неперерахованої частини платежу за п.6.5. Договору; 5679,17 грн. пені; 2927,90 грн. інфляційних та 472,26 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору №270401 поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 27.04.2021.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10920,00 грн. понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.10.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на позов.

Ухвали суду від 12.10.2022, направлені на адресу позивача (вул. Нововокзальна, 21, м. Київ, 03038) та на адресу відповідача (вул. І. Мазепи, 55, офіс 5, м. Чернігів, 14017), які зазначені у позовній заяві, повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

31.10.2022, через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Войтюка Олександра Вячеславовича надійшла заява про вступ у справу як представника.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

З`ясовуючи належність повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від позивача та відповідача не надходило.

За приписами ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що ухвали Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2022 про відкриття провадження у справі, направлені на адресу позивача (вул. Нововокзальна, 21, м. Київ, 03038) та на адресу відповідача (вул. І. Мазепи, 55, офіс 5, м. Чернігів, 14017), які зазначені у позовній заяві, повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність можливості у позивача та відповідача дізнатись про слухання справи за його участю, а також права ознайомитись з процесуальними документами звернувшись безпосередньо до Господарського суду Чернігівської області.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи №927/823/22 Господарським судом Чернігівської області.

Крім того, надходження 31.10.2022 від представника позивача - адвоката Войтюка Олександра Вячеславовича заяви про вступ у справу як представника, також свідчить про обізнаність позивача про розгляд справи №927/823/22.

Разом з тим, позивач, як особа, яка подала позов про захист свого порушеного права та відповідач, як особа, якій пред`явлено позовну вимогу, є зацікавленими особами про розгляд справи і зобов`язані добросовісно виконувати процесуальні дії та обов`язки, визначені законом або судом.

Заяв та клопотань щодо суті заявлених позовних вимог від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.248 Господарського процесуального кодексу України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву не скористався, відзив на позовну заяву не надав. Про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно з положеннями п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України суд не повідомляв.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини справи встановлені судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 19.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи 44018127) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 30.12.2020, номер запису 1000731020000043931, про що внесено відповідну інформацію (а.с.24).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 19.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Президент Буд" (ідентифікаційний код юридичної особи 42189774) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 05.06.2018, номер запису 10641020000013897, про що внесено відповідну інформацію (а.с.23).

27.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Президент Буд" (покупець) укладено Договір №270401 поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі (далі - Договір) (а.с.9-12).

Відповідно до п. 1.1.-1.7. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

Під товаром у цьому Договорі розуміється: будівельні матеріали в асортименті, далі по тексту іменується «Товар».

Поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Асортимент та кількість товару покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-якій сприйнятливій для нього формі (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв`язку тощо).

Відповідно до заявки покупця, останньому оформлюється та направляється (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв`язку тощо) рахунок-фактура, яка є підтвердженням взяття заявки до виконання.

Поставка товару може здійснюватися партіями. Партією вважається кількість товару, яка зазначається у видаткових документах постачальника.

Строк поставки, асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці товару визначаються сторонами на кожну партію, на етапі прийняття заявки та зазначаються в рахунках -фактурах і видаткових накладних.

Сторони домовились, що всі документи, які складаються в рамках даного Договору (додаткова угода, додаток, рахунок-фактура, видаткова накладна) обов`язково повинні містити посилання на номер та дату даного Договору.

Згідно з п.1.8. Договору (у редакції Додаткової угоди від 13.12.2021 до Договору) (а.с.15), до даного Договору застосовується наступна формула розрахунку за Товар: у кожному календарному місяці, покупець має право на розстрочку платежу фіксованої суми у розмірі 20 000,00 гривень, строком на 14 календарних днів. При цьому останній розстрочений платіж, у будь-якому випадку, повинен бути сплачений до 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу. Сплата розстроченого платежу після 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу здійснюється, тільки, за письмовим погодженням сторін. Решта розрахунків проходить у вигляді 100 % передоплати.

Умови та строк платежу повинні бути зазначені у кожному рахунку-фактурі (п.1.10. Договору).

Пунктами 2.2., 2.3. Договору сторони погодили, що товар повинен бути переданий покупцю в день підписання сторонами видаткової накладної за місцем знаходження одного зі складських приміщень постачальника (на умовах «франко-завод» (EXW) у відповідності до правил «Інкотермс 2010»). Також, за домовленістю сторін, поставка може здійснюватися на умовах DDP «назва місця призначення» у відповідності до правил «Інкотермс 2010». Місце призначення_____.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної, що є виключним, належним та достовірним доказом виконання постачальником зобов`язань щодо здійснення поставки кожної відповідної партії товарів. З моменту підписання видаткової накладної й отримання товару покупцем, товар вважається прийнятим в кількості та належній якості у відповідності до рахунку-фактури, видаткової накладної та ТТН (при необхідності).

Згідно з п.3.1., 3.4. Договору ціна за одиницю товару договору містить у собі податок на додану вартість, вартість тари та упаковки.

Днем оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п.3.3. Договору (у редакції Додаткової угоди від 26.07.2021 до Договору) (а.с.13-14), оплата за цим Договором здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника наступним чином: сума зазначена у рахунку-фактурі як 100% передоплата - протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання покупцем рахунку-фактури; сума зазначена у рахунку-фактурі як розстрочка платежу - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару, з урахуванням п. 1.8. Договору.

Якщо день оплати випадає на вихідні чи святкові дні, оплата повинна здійснюватись раніше встановленого строку на 1-2 банківських дня.

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що строк поставки товару узгоджується сторонами, кожного разу, при прийнятті заявки від покупця та формуванні рахунку-фактури і видаткової накладної.

Виходячи з приписів п. 5.1.1. та 5.2.3. Договору постачальник зобов`язаний передати покупцю товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, відповідної якості, в кількості та в час, обумовлені положеннями даного Договору, рахунками-фактурами, видатковими накладними з дотриманням встановлених стандартів на кожну групу товарів та при необхідності надавати ТТН, а покупець зобов`язаний оплачувати товар у терміни, встановлені цим Договором.

За порушення умов Договору сторони несуть взаємну відповідальність, передбачену чинним законодавством (п.6.1. Договору).

Пунктом 10.1. Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до 31.12.2021 включно, а в частині невиконання будь-яких взаємних зобов`язань, Договір продовжує дію до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань.

Додатковою угодою від 13.12.2021 до Договору пункт 10.1. викладено у наступній редакції: Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до 31.12.2022 включно, а в частині невиконання будь-яких взаємних зобов`язань, Договір продовжує дію до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань.

У позовній заяві позивач зазначив, що зі своєї сторони, зобов`язання з поставки товару відповідачу виконав в повному обсязі, про що свідчить підписана представниками сторін видаткова накладна №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн. (а.с.16), проте відповідач вартість поставленого товару не оплатив.

Позивачем додано до матеріалів справи Акт-вимогу вих.№040822 від 04.08.2022 про погашення заборгованості на суму 27492,60 грн., за товар поставлений за видатковою накладною від 11.02.2022 №0723323, яка за твердженням позивача, разом з Актом звірки розрахунків з 01.01.2022 по 21.07.2022 була надіслана відповідачу та отримана ним 29.08.2022 (а.с.20-22).

Попередня письмова заявка покупця та рахунок-фактура, як то передбачено у п.1.3., 1.4. Договору, у матеріалах справи відсутні.

За доводами позивача, заборгованість відповідача за товар, поставлений за видатковою накладною №0723323 від 11.02.2022 становить 27492,60 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1574,20 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% від неперерахованої частини платежу та 5679,17 грн. пені, на підставі п.6.5. Договору; 2927,90 грн. інфляційних та 472,26 грн. 3% річних, згідно з наданими розрахунками (а.с.4-6).

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

За приписами ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Особливості оплати товару з розстроченням платежу визначені у ст. 695 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт укладення між сторонами Договору №270401 поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 27.04.2021.

Щодо заявленого до стягнення боргу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по спірному Договору №270401 поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 27.04.2021 за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн.

Оплата товару покупцем постачальнику здійснюється на підставі п.3.3. Договору (у редакції Додаткової угоди від 26.07.2021 до Договору), з урахуванням п.1.8. Договору (у редакції Додаткової угоди від 13.12.2021 до Договору).

Тобто, відповідачу було достеменно відомо про умови та строки платежів по спірному Договору, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов`язання оплачувати товар у терміни, встановлені цим Договором.

На виконання приписів п.1.7. Договору, видаткова накладна №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн. містить посилання на номер та дату Договору - №270401 від 27.04.2021.

Доказів оформлення та направлення відповідачу рахунку-фактури на оплату позивачем не надано, проте відсутність доказів надання рахунку-фактури відповідачу, не змінює обов`язок і строк виконання грошового зобов`язання.

Судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити надану послугу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Доказів оплати за товар, поставлений за видатковою накладною №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн. за спірним Договором відповідач суду не надав, заперечення щодо вказаної суми заборгованості від відповідача не надходили.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 27492,60 грн. боргу підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Позивач просить стягнути з відповідача 1574,20 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% від неперерахованої частини платежу за період з 26.02.2022 по 22.09.2022 та 5679,17 грн. пені за період з 26.02.2022 по 22.09.2022, на підставі п.6.5. Договору, згідно з наданими розрахунками (а.с.4,5 оборот).

Сторони у п.6.5. Договору погодили, що у разі порушення строку оплати розстроченого платежу, зазначеного у п.3.3. Договору, покупець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованої частини платежу, за кожен день прострочення, та додатково сплачує штраф у розмірі 10% від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

За умовами п.3.3. Договору (у редакції Додаткової угоди від 26.07.2021 до Договору) оплата товару покупцем постачальнику здійснюється з урахуванням п.1.8. Договору (у редакції Додаткової угоди від 13.12.2021 до Договору). Якщо день оплати випадає на вихідні чи святкові дні, оплата повинна здійснюватись раніше встановленого строку на 1-2 банківських дня.

Виходячи з приписів п.1.8. Договору (у редакції Додаткової угоди від 13.12.2021 до Договору) останній розстрочений платіж, у будь-якому випадку, повинен бути сплачений до 28 числа місяця, в якому покупець має право на розстрочку платежу.

Тобто, по видатковій накладній №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн., відповідач зобов`язаний був розрахуватись до 28.02.2022 включно.

Таким чином, прострочка оплати за поставлений товар за видатковою накладною №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн. починається з 01.03.2022 та з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, закінчується 01.09.2022.

За перерахунком суду, пеня за прострочку оплати за товар, поставлений за видатковою накладною №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн., підлягає нарахуванню з 01.03.2022 по 31.08.2022 і за вказаний період складає 4805,55 грн.

Виходячи з приписів п.6.5. Договору, у разі порушення строку оплати розстроченого платежу, зазначеного у п.3.3. Договору, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За перерахунком суду, штраф у розмірі 10% від не перерахованої частини платежу (27492,60 грн. за видатковою накладною №0723323 від 11.02.2022) становить 2749,20 грн., а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення у прохальній частині позовної заяви, відтак позовні вимоги у частині стягнення штрафу, з урахуванням приписів ст. 14 ГПК України, підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог - у розмірі 1574,20 грн.

Умови п.6.5. Договору зазначають про те, що 10% від не перерахованої частини платежу є розміром штрафу, який покупець додатково сплачує, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів, тому суд доходить висновку про необґрунтованість наданого позивачем до матеріалів справи (а.с.4) розрахунку пені виходячи з розрахункової ставки 10% у рік.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2927,90 грн. інфляційних за період з березня 2022 по травень 2022 та 472,26 грн. 3% річних за період з 26.02.2022 по 22.09.2022, згідно з наданими розрахунками (а.с.5,6).

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Оскільки, прострочка оплати за поставлений товар за видатковою накладною №0723323 від 11.02.2022 на суму 27492,60 грн. починається з 01.03.2022, а тому 3% річних підлягають нарахуванню з 01.03.2022 по 22.09.2022 (дату закінчення періоду нарахування, визначену позивачем у розрахунку 3% річних) і за вказаний період їх розмір складає 465,48 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано 2927,90 грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2022 по травень 2022.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 27492,60 грн. основного боргу; 4805,55 грн. пені; 1574,20 грн. штрафу; 465,48 грн. 3% річних та 2927,90 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову - відмовити.

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 2423,74 грн.

Виходячи з приписів ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу становить 10920,00 грн. Остаточний розрахунок розміру судових витрат та докази їх понесення буде подано представниками позивача протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. 14, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Президент Буд" (вул. Івана Мазепи, буд.55, офіс 5, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 42189774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" (вул. Нововокзальна, 21, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 44018127) 27 492,60 грн. основного боргу; 4 805,55 грн. пені; 1 574,20 грн. штрафу; 465,48 грн. 3% річних; 2 927,90 грн. інфляційних нарахувань та 2 423,74 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 08.12.2022.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко