Ухвала

від 06.12.2022 по справі 910/6286/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6286/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - Міністерства оборони України,

представник позивача - Ковальчук І.В. (у порядку самопредставництва),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи",

представник відповідача - Красовський В.М., адвокат (ордер від 14.11.2022 № 1036210),

за участю військового прокурора Київського гарнізону,

представник прокуратури - Гавловська А.В. (посвідчення від 25.11.2020 № 058102),

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2021 (головуючий суддя Паламар П.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 (головуючий Тищенко А.І., судді: Тарасенко К.В. і Іоннікова І.А.)

у справі № 910/6286/20

за позовом військового прокурора Київського гарнізону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерства)

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (далі - Товариство)

про стягнення 9 625 460,60 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 6 708 654,26 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції та 2 916 806,34 грн штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції понад 30 діб, передбачених пунктом 7.2 державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 11.07.2018 № 403/1/18/62 (далі - контракт).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством контракту, додаткових угод до цього контракту в частині своєчасної передачі продукції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Міністерства 3 500 000,00 грн штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, однак враховуючи обставини щодо розміру простроченого зобов`язання, відсутності даних про заподіяння Міністерству збитків, співрозмірності належних до сплати Товариством штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дійшов висновку про зменшення розміру належних до стягнення з Товариства на користь Міністерства штрафних санкції до 3 500 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2021 змінено. Викладено резолютивну частині рішення у такій редакції:

"Позов військового прокурора Київського гарнізону задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10, код 40358580) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) 100 000,00 грн штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовити".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання;

- наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013);

- судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що відсутність даних про заподіяння позивачу збитків, співрозмірності належних до сплати Товариством штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін, а також виходячи з того, що неустойка як вид забезпечення виконання зобов`язання не повинна перетворюватися на непомірний тягар для боржника та відповідно до вимог статті 233 ГК України було зменшено розмір штрафних санкцій;

- оцінивши наявні в матеріалах справи докази, обставини справи, взаємовідносини сторін, військовий стан в Україні та бажання сторін подальшої співпраці, а також, враховуючи тяжке фінансове становище Товариства, ступінь виконання боржником зобов`язань за контрактом, порушення Міністерством в особі Департаменту військово-технічної політики розумних строків погодження програми випробувань, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню від заявленої до 100 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) обґрунтована тим, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.07.2019 у справі № 911/1608/18, від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19, від 27.02.219 у справі № 910/9765/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 15.06.2022 по справі № 922/2141/21, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18 щодо питання зменшення розміру неустойки та застосування статей 233 ГК України та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Міністерство у касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.07.2019 у справі № 911/1608/18, від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19, від 27.02.219 у справі № 910/9765/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 15.06.2022 по справі № 922/2141/21, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18 щодо питання зменшення розміру неустойки та застосування статей 233 ГК України та статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах.

Так, у справах:

- № 911/1608/18 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що, беручи до уваги приписи статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, а також вищевикладені встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи, та враховуючи, що: Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; предметом укладеного сторонами договору була спеціальна техніка, яка призначена для належної реалізації ДСНС функцій держави в частині збереження життя, здоров`я і майна людей. Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував частини першу, другу статті 233 ГК України та частину третю статті 551 ЦК України;

- № 914/2202/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про наявність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами з порушенням строків оплати. При цьому суму пені, що підлягає стягненню за рішенням суду, зменшено, враховуючи майновий стан обох сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства. У частині відмови в задоволенні позовних вимог оскаржувані судові акти мотивовані безпідставністю нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашення якої відбулося згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету";

- № 910/10427/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафу до 20 % від нарахованої суми. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що прострочення терміну доставки вантажу не завдало вантажоодержувачу жодних збитків та не вплинуло на його господарську діяльність; позивачем не надано суду доказів, які підтверджують його позовні вимоги. Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18). Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 20 % від заявленої суми, винятковості яких відповідачем не доведено, - місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача. Таким чином, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 473 631,79 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу;

- № 905/2149/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Водночас товариство зазначає, що спірна заборгованість утворилась у період лютого-березня 2015 року та припадає на час проведення на території Донецької області активної фази антитерористичної операції, зокрема, в населеному пункті, в якому зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність відповідач. Тобто, відповідач зіткнувся з непередбачуваними обставинами - повномасштабними військовими діями на території Донецької області, які обумовили настання негативних наслідків при здійсненні господарської діяльності підприємства. При цьому, відповідач посилається на додані до заяви лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 04.08.2015 №8774, висновок Донецької торгово-промислової палати від 20.08.2014 №2255/12.12-03, Сертифікат Торгово-промислової палати України від 05.09.2014 №2887/05-4, та лист до НАК «Нафтогаз» від 06.08.2014 №Юр-64/14. Також відповідач зазначає про скрутне фінансове становище підприємства, додаючи при цьому довідку № 365 від 04.03.2019, з якої вбачається, що у відповідача існує заборгованість із заробітної плати в сумі 4 163 390,35 грн, з єдиного соціального внеску 6 763 885,26 грн, за газ НАК "Нафтогаз України" 7527621,62 грн. Судами встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, офіційним місцезнаходженням підприємства відповідача є Донецька область, селище міського типу Володимирівка, Волноваський район, вулиця Заводська, будинок № 1. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" від 02.12.2015 № 1275-р смт. Володимирівка Волноваського району віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/2/1-8774 від 04.08.2015, територія смт. Володимирівка Волноваського району визначена районом проведення антитерористичної операції з 07.04.2015. Також судами враховано, що відповідач є містоутворюючим підприємством на території смт. Володимирівка, та відповідно, соціально відповідальним підприємством перед працівниками. Здійснення господарської діяльності підприємством на території проведення антитерористичної операції спричиняється відповідними труднощами, зокрема, пов`язаними з транспортуванням вантажів з сировиною та з готовою продукцією автомобільним та залізничним транспортом. Крім того, нестабільність в роботі та неможливість в повному обсязі забезпечити сировиною підприємство призвели до скорочення обсягів виробництва та споживання газу, а технологічний процес виробництва передбачає безперервну подачу природного газу для виробництва вогнетривких виробів. Зазначені обставини призвели до неможливості здійснення своїх зобов`язань за укладеними контрактами на поставку готової продукції та відповідно, отримання грошових коштів. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що заявлена до стягнення сума пені та штрафу не є співрозмірними по відношенню до суми основного боргу. Так, позивачем до стягнення заявлено 1 698 160,00 грн пені та 399 630,00 грн, що разом складає 2 097 791,48 грн, а отже, очевидним є, що заявлений розмір неустойки, який дорівнює майже половину від суми основної заборгованості, є явно завищеним та занадто великим, неадекватним та неспіврозмірним по відношенню до порушеного відповідачем зобов`язання;

- № 914/2252/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг. При цьому, відповідач фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною відсутності відповідних коштів було недофінансування з державного бюджету, що вбачається з помісячного плану використання бюджетних коштів на 2016 рік, (затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 37). Отже, заборгованість виникла у цей період через відсутність обігових коштів і була повністю погашена 07.12.2018. Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги наведені доводи відповідача, вказали про врахування інтересів сторін та дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50%;

- № 923/760/16 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд . Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18. З огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі;

- № 910/7970/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що як свідчать матеріали справи та установили суди, відповідач не заперечував факту прострочення поставки товару, однак просив зменшити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 цього Кодексу). Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для зменшення спірних сум штрафних санкцій за клопотанням відповідача. При цьому суди надали оцінку аргументам відповідача, наведеним ним на підтвердження підстав для зменшення штрафних санкцій, зазначивши у мотивувальній частині відповідні мотиви їх відхилення. Зокрема, суди визнали необґрунтованими доводи відповідача про виконання значного обсягу замовлень для державних потреб, наголосивши, що за змістом статей 42, 218 ГК України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, наслідки якої відповідач мав усвідомлювати під час подання заявки на укладення спірного договору та його підписання; договір між сторонами спору укладено на підставі рішення тендерного комітету позивача, саме за пропозицією відповідача, тому посилання останнього на занадто великий обсяг замовлення та скорочений строк поставки суди визнали безпідставними;

- № 910/9765/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну поставку вантажу, яке міститься у відзиві на позовну заяву, перевірив всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 5 % від заявленої суми, які відповідач згідно з ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у його задоволенні. Таким чином, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 1 043 753,62 грн штрафу;

- № 918/289/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що Договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та відповідачем, не мав безпосереднього впливу на виконання позивачем своїх зобов`язань за контрактом. Водночас, як свідчать встановлені судами обставини, відповідач завчасно повідомляв позивача про неможливість виконання умов договору, у той час як додаткові угоди № 2 та № 3 до контракту укладені позивачем вже після зазначеного повідомлення та після закінчення визначених договором строків на поставку товару. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність доводів Позивача про те, що саме внаслідок порушення з боку Відповідача він поніс збитки у сумі 103 258,35 доларів США перед своїм контрагентом, у зв`язку з чим Суд відхиляє посилання скаржника-1 на відповідальність у вигляді збитків за зовнішньоекономічним контрактом. Враховуючи викладене, з огляду на відсутність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов`язання за договором мало наслідком значні збитки для позивача, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно перевіривши доводи сторін щодо зменшення штрафних санкцій та надані на їх підтвердження докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 90 %, до 247 030, 15 грн, що за обставин цієї справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов`язання. За наведених мотивів Суд відхиляє доводи скаржника-1 про порушення судами статті 551 ЦК України та 233 ГК України з посиланням на те, що повідомлення про неможливість виконання договору не є доказом дії обставин непереборної сили, а розмір стягнутої неустойки є меншим за розмір, який відповідач пропонував стягнути в добровільному порядку;

- № 922/2141/21 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Проте, в оскаржуваних рішеннях суди, дійшовши висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 99%, фактично не зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили відповідача від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами контракту. Крім того, приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій, попередні судові інстанції не надали належної оцінки обставинам, які підлягали оцінці та дослідженню для можливості суду встановити забезпечення балансу інтересів обох сторін спору, а не тільки відповідача, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу. Заперечуючи проти викладених у клопотанні відповідача про зменшення розміру неустойки доводів, прокурор, зокрема, звертав увагу суду на те, що додаткова угода №19 до контракту була укладена 06.04.2020, тобто вже після початку дії карантину, і відповідач, підписуючи вказану угоду, погодився зі строками виконання контракту та взяв на себе обов`язок щодо його виконання, за таких об`єктивно існуючих обставин. Втім, належної оцінки вказаним доводам попередні судові інстанції не надали. Колегія суддів також зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором. Попередні судові інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, помилково не взяли до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо модернізації військової техніки, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України, що також не було враховано судами без будь-якого обґрунтування;

- № 916/65/18 Верховний Суд, змінюючи ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що згідно з положеннями статей 52, 334 ГПК України та частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Відтак для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права. Як встановлено судами, позивач зазначаючи про наявність підстав для заміни боржника посилався на наявність договору купівлі-продажу. Як убачається, внаслідок приватизації комунального майна, у порядку, визначеному Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані" придбало цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Южненська Паляниця", про що свідчить договір купівлі-продажу. Згідно з умовами договору купівлі-продажу цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Южненська Паляниця", придбаний товариством з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані", складається з об`єкта нерухомого майна - комплексу та всіх інших активів і пасивів, інвентарю, обладнання, устаткування та іншого майна комунального підприємства "Южненська Паляниця" згідно з матеріалами інвентаризації. Також згідно з умовами договору купівлі-продажу, товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані", як покупець, зобов`язалось виконувати низку зобов`язань, зокрема, погасити прострочену кредиторську заборгованість підприємства. Із наведеного убачається те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані" придбало підприємство, як цілісний майновий комплекс, у розумінні статті 191 ЦК України. Таким чином, враховуючи приписи частини 2 статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані", як новий власник, стало правонаступником прав та обов`язків приватизованого підприємства - комунального підприємства "Южненська Паляниця". При цьому, Суд зазначає, що частина друга статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не містить визначення щодо можливості частково правонаступництва, а, навпаки, передбачає повне правонаступництво новим власником прав та обов`язків приватизованого підприємства. Як убачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні заяви в частині заміни боржника правонаступником, зазначив про відсутність доказів того, у якому саме обсязі перейшли права та обов`язки від комунального підприємства "Южненська Паляниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані". Однак, Суд зауважує, що у даному випадку правовідносини правонаступництва комунального підприємства "Южненська Паляниця" слід розглядати в аспекті приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки саме на підставі зазначеного Закону відбулась приватизація комунального майна. Крім того, Суд зазначає, що враховуючи приписи частини перша статті 74 ГПК України, саме товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані" та комунальне підприємство "Южненська Паляниця", які під час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій Заяви посилались на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Строй Компані" не є правонаступником комунального підприємства "Южненська Паляниця", повинні були довести такі обставини належними та допустимими доказами. Таким чином, Суд вважає хибними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для здійснення процесуального правонаступництва боржника та, як наслідок, помилкове скасування ухвали суду першої інстанції в частині заміни боржника у відповідних виконавчих провадженнях. Крім того, Суд зазначає, що заміна сторони матеріального правовідношення врегульована, зокрема, положеннями статей 512-514 ЦК України, якими передбачена заміна кредитора у зобов`язанні в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, Суд зауважує про те, що сплата судового збору не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України, тому не могла бути предметом відступлення за Договором, оскільки уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Водночас, здійснивши заміну стягувача у відповідних виконавчих провадженнях і в частині стягнення 18 440,46 грн судового збору, суди першої та апеляційної інстанцій наведеного вище не врахували. У зв`язку з викладеним Суд вважає безпідставним здійснення заміни стягувача в частині стягнення зазначеної суми судового збору;

- № 917/791/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що, враховуючи приписи частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання. При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів того, що порушення зобов`язання за Договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин та цей випадок є винятковим, а також те, що порушення зобов`язання за Договором з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для зменшення розміру пені;

- № 904/5830/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про те, що відповідач виконав свої обов`язки з поставки товару у повному обсязі, однак з порушенням встановленого договором строку. Розрахунки пені та штрафу здійснені правильно. Водночас судами враховано заяву відповідача про зменшення розміру пені і штрафу, та використано право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на повну поставку відповідачем товару, період прострочення поставки якого є незначним, а також загальні засади, встановлені статтею 3 ЦК України такі як справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір пені, є підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 50%;

- № 902/855/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Водночас судами враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення заборгованості та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, а не для власних потреб, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повна сплата вартості поставленого природного газу); незначний строк прострочення оплати природного газу; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача;

- № 916/469/19 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення пені та направляючи справу у цій частині на новий розгляд, виходив з того, що суди попередніх інстанцій, зазначивши лише збитковість КП "Южтеплокомуненерго" не врахували майновий стан всіх сторін, які беруть участь у зобов`язанні, залишили поза увагою доводи, викладені в обґрунтування їх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, а також не врахували юридичну природу неустойки як засобу стимулювання боржника до належного виконання, що спонукає виконати взяті на себе зобов`язання та міри його відповідальності за їх порушення. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Суди при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не врахували, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статях 73, 74, 76-79, 86 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову. Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про зменшення розміру пені є передчасними, тому ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд в цій частині до господарського суду Одеської області;

- № 918/116/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про те, що відповідач на час розгляду справи сплатив частину основного боргу у розмірі 855 200,66 грн, отже провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. Наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем у розмірі 590 000,00 грн підтверджена матеріалами справи. Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача 108 423,10 грн 3 % річних і 386 887,22 грн інфляційних, та, відповідно, відмови у стягненні 8 924,67 грн інфляційних втрат. Суд визнав обґрунтованими доводи клопотання Відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тому дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього клопотання, зменшивши суму пені до 50 %. Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про існування підстав для скасування рішення в частині відмови у задоволенні 8 924, 67 грн інфляційних втрат.

Водночас Суд зазначає, що направлення справ № 922/2141/21 та № 916/469/19 на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у них. Вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в них може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине або може вплинути на правові висновки у справах.

При цьому у даній справі № 910/6286/20 суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, встановили, що 11.07.2018 між Міністерством (замовником) та Товариством (виконавцем) укладено контракт, за умовами якого Товариство зобов`язалося виготовити і до 20.11.2018 поставити Міністерству через 615 військове представництво Міністерства та вантажоодержувача 2 одиниці комплектів продукції орієнтовною вартістю 11 905 332,00 грн, а Міністерство - прийняти та оплатити її вартість на умовах передбачених контрактом.

Відповідно до пункту 4.1 контракту виконавець зобов`язаний виготовити та поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше 20.11.2019, а у разі здійснення попередньої оплати протягом дев`яти місяців з моменту отримання такої попередньої оплати, але в будь-якому разі не пізніше 20.11.2019 та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.13 контракту.

Пунктом 4.2. контракту передбачено, що в обґрунтованих випадках, відповідно до спільного рішення, сторони мають право коригувати строк поставки і приймання продукції не пізніше ніж за сім календарних днів до його закінчення шляхом внесення змін до контракту.

Додатковою угодою від 12.06.2019 № 5 сторони змінили вказаний контракт, збільшивши обсяг поставки продукції. Погодили поставку позивачу ще 7 одиниць комплектів продукції орієнтовною вартістю 41 668 662,00 грн. Збільшили орієнтовну вартість продукції за контрактом до 53 573 993,96 грн.

Отже, умови контракту між сторонами передбачали виконання Товариством як продавцем свого обов`язку як за умови одержання від продавця попередньої оплати, так і за відсутності такої.

Спір у даній справі стосується передачі семи одиниць комплектів виробів продукції орієнтовною вартістю 41 668 662,00 грн.

Доказів передачі продукції за контрактом в установлений строк суду не надано.

Відповідно до умов п. 7.2. контракту за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% від вартості (без урахування ПДВ) непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Виходячи з наведеного внаслідок прострочення Товариством йому було нараховано станом на 18.04.2020 відповідно до умов пункту 7.2. штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої продукції 150 днів (20.11.2019-29.04.2020) 6 708 654,26 грн та штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленої продукції понад 30 діб у розмірі 2 916 806,34 грн, що разом складає 9 625 460,60 грн.

Міністерством з метою поновлення порушених прав направлено Товариству претензію від 26.11.2019 № 403/2/8575 щодо сплати штрафних санкцій за прострочення терміну поставки товару, яка Товариством залишена без розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанцій, змінюючи рішення суду першої інстанції встановив, що згідно з пунктом 4.2 контракту в обґрунтованих випадках, відповідно до спільного рішення, сторони мають право коригувати строк поставки і приймання продукції не пізніше ніж за сім календарних днів до його закінчення шляхом внесення змін до контракту.

Так, БпАК "Hawk" є зразком, який пройшов визначальні відомчі випробування (далі - ВВВ), робочій конструкторській документації на який присвоєно літеру ?О? і який не є серійним виробом.

Порядок постачання зразків військової техніки, що розроблені підприємствами України за власні кошти, серійне виробництво яких не здійснюється реалізується відповідно до Порядку постачання озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів під час особливого періоду, введення надзвичайного стану, проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та у період проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345 (зі змінами) шляхом проведення визначальних відомчих випробувань зразка військової техніки за програмою проведення перевірки заявлених розробником основних тактико-технічних характеристик.

У червні 2019 року постачальники основних комплектуючих своїми листами від 18.06.2019 та 27.06.2019 повідомили Міністерство про зняття з виробництва ноутбука Getac V (номер) і відеокамери Orion (назва).

Товарситвом 08.07.2019 було надіслано до Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки листи і висновки щодо можливості заміни комплектуючих - ноутбука Getac V (номер) на більш удосконалену модель ноутбука Getac V (номер-2) (лист від 08.07.2019 № 132), також запропоновано замінити відеокамеру дену/нічну Orion (назва) та моделі модуля (номер) Microhard System Inc. та (номер-2) Microhard System Inc. на електро - оптичну/інфрачервону ЕО/ІЧ) стабілізовану відеокамеру ProVision (назва) та радіомодуль micro (номер; лист від 19.10.2019 № 145).

На електронну адресу Товариства 06.08.2019 надійшов лист від Державного науково - дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (ЦНДІ ВС ОВТ) від 06.08.2019 № 70/16/2531, в якому зазначалось, що відповідно до окремого доручення заступника Міністра оборони України від 26.07.2019 №17880/з/3 ДНДІ ВС ОВТ відпрацьовує проект наказу про призначення комісії з визначальних відомчих випробувань БпАК "Hawk".

На адресу Товариства 23.08.2019 надійшла програма визначальних відомчих випробувань БпАК "Hawk" розроблена Державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (лист від 22.08.2019 № 70/16/2737).

У відповідь на листи від 08.07.2019 № 132 та від 19.07.2019 №145 Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки (далі - Департамент) листом від 20.08.2019 № 403\2\2\6157 повідомив, що з метою перевірки ефективності та доцільності внесення змін у конструкцію БпАК "Hawk" потрібно провести ВВВ БпАК "Hawk" відповідно до вимог розділу 4 державного стандарту ГОСТ В 15.307-77.

На виконання доручення заступника Міністра оборони України від 26.07.2019 № 17880/з/3 наказом начальника Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки була призначена комісія для проведення ВВВ БпАК "Hawk".

У період з серпня по жовтень 2019 року програма ВВВ була погоджена Товариством, 615 Військовим представництвом МО України, Воєнно-науковим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України. Під час погодження програми ВВВ Управлінням забезпечення розвитку озброєння та військової техніки виявлено ряд недоліків (лист від 22.10.2019 № 505/3/1499), програму повернуто на доопрацювання.

Після усунення виявлених недоліків, у період з 07.11.2019 по 23.11.2019 програма ВВВ безпілотного авіаційного комплексу "Hawk" була погоджена Товариством, Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України, Воєнно-науковим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, 615 Військовим представництвом МО України, та очікувала погодження Департаменту військово - технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки.

Пунктом 1.3 програми ВВВ визначено, що на випробування пред`являється один дослідний зразок БпАК "Hawk", який відповідає вимогам ТУ У 30.3-40358580-001:2017, в конструкцію якого виробником внесені зміни.

Товариство наголошувало, що під час погодження програми ВВВ Міністерство неодноразово повідомлялось про готовність до ВВВ (лист від 22.10.2019 № 219, від 13.11.2019 № 232, від 18.11.2019 № 240, від 25.11.2019 № 246) незважаючи на викладене, ВВВ за незалежних від ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" причин не проведені.

Товариство вважає, що без проведення ВВВ неможливо виконати свої зобов`язання щодо поставки БпАК "Hawk" і станом на 14.11.2019 такі ВВВ не проведені.

Керуючись пунктом 4.2 контракту Товариство листом від 14.11.2019 № 237 звернулося до Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки з проханням розглянути питання щодо перенесення строків поставки, оскільки термін поставки спливав.

На виконання пункту 4.2 контракту, з метою підтвердження існування описаних обставин 15.11.2019 Товариство звернувся до Житомирської торгово-промислової палати з проханням підтвердити виникнення та існування документально підтверджених об`єктивних обставин, які не дозволяють виконати поставку продукції за державним оборонним замовленням відповідно до контракту дата кінцевої поставки якої спливає 20.11.2019.

Висновком Житомирської торгово-промислової палати від 19.11.2019 № В-2346 про виникнення і існування документально підтверджених об активних обставин підтверджено, шо за незалежних від Товариства причин програма ВВВ не погоджена, ВВВ не проведені, внаслідок чого підприємство не може приступити до виробництва БпАК "Hawk".

Листом № 242 Товариство 19.11.2019 звернувся до Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки з проханням розглянути питання щодо перенесення строків поставки враховуючи наявність об`єктивних обставин підтверджених експертним висновком Житомирської торгово-промислової палати від 19.11.2019 № В-2346 вказані листи разом з доданими документами одержано, однак жодної відповіді від Міністерства не надходило.

Водночас 19.12.2019 Міністерством було ініційовано підписання додаткової угоди від 19.12.2019 № 6 до контракту, якою, зокрема, внесені зміни до контракту в частині строку дії контракту, а саме викладено абзац перший пункту 10.1 розділу X у такій редакції: "Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2020?.

Не зважаючи на той факт, що проведення ВВВ було майже на завершальному етапі 18.12.2019 на електронну адресу Товариства надійшов лист від 18.12.2019 № 1417, яким начальник 615 Військового представництва Міністерства оборони України (615 ВП МО України) полковник Д. Мертвиченко повідомив Товариство про те, що відповідно до письмової резолюції ТВО начальника Управління військових представництв МО України від 17.12.2019 та листа ТВО директора Департамента від 16.12.2019 № 403/2/2/9243 з мстою перевірки ефективності та доцільності внесення змін у конструкцію БпАК "Hawk" відповідачу пропонується провести типові випробування визначеного зразка, відповідно до вимог державного стандарту ГОСТ В 15.307-77. Враховуючи наведене Товариству рекомендовано:

- оформити спільне рішення по проведенню типових випробувань;

- оформити програму та методику випробувань у відповідності до розділу 4 ГОСТ В 15.307- 77 та погодити встановленим порядком;

- організувати виготовлення першого серійного виробу БпАК "Hawk" та надати його до остаточного приймання 615 ВП МО України.

Товариством 23.12.2019 отримано лист № 1434, в якому повторно пропонується організувати типові випробування, оформити спільне рішення по проведенню типових випробувань, оформлення "Програми типових випробувань та її погодження?.

Листом № 287 Товариство надало відповідь на лист №1434 від 23.12.2019 щодо відсутності підстав для скасування проведення ВВВ у обсязі вимог розділу 4 державного стандарту ГОСТ В 15.307-77, що визначено дорученням заступника МО України від 26.07.2019 № 17880/з/3.

Від 615 Військового представництва МО України 17.01.2020 Товариством отримано лист № 73 щодо направлення на його адресу проекту "Спільного рішення щодо порядку проведення типових випробувань БпАК "Hawk" для подальшої роботи.

Відповідно до рішення заступника Міністра оборони України з питань європейської інтеграції від 18.02.2020 № 4333/с відбулося залучення ДНДІ ВС ОВТ до роботи у складі комісії з проведення типових випробувань БпАК "Hawk".

Лише 07.04.2020 Товариством було отримано повідомлення про погодження ?Спільного рішення? начальником 615 військового представництва МОУ (лист від 07.04.2020 № 461)

Водночас 03.04.2020 "Програма типових випробувань БnAK "Hawk" розроблена фахівцями Товариства, направлена на погодження до Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки МО України.

ДНДІ ВС ОВТ у листі від 22.04.2020 № 70/16/1215 відповів, що не має повноважень щодо погодження цієї програми відповідно до пункту 4.4 ГОСТ В 15.307-77.

Виправлений та відкоригований варіант "Програми типових випробувань безпілотного авіаційного комплексу "Hawk" 28.04.2020 знову відправлено на погодження до ДНДІ ВС ОВТ листом від 28.04.2020 № 46 відповідно до рішення заступника Міністра оборони України з питань європейської інтеграції від 18.02.2020 № 4333/с.

Листом від 14.05.2020 № 592 начальник 615 Військового представництва МО України просить відкоригувати спільне рішення по порядку проведення Типових випробувань безпілотного авіаційного комплексу "Hawk" не зважаючи на те, що Спільне рішення по порядку проведення Типових випробувань безпілотного авіаційного комплексу "Hawk? вже погоджене начальником 615 військового представництва МОУ ще 26.03.2020, про що було повідомлено керівника Товариства листом від 07.04.2020 № 461. Крім того зі змісту даного листа не вбачається, що саме необхідно змінити або відкоригувати.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що Товариством було вжито всіх можливих заходів і вчинено всі необхідні та достатні дії, спрямовані на своєчасне виконання зобов`язань щодо поставки другої партії продукції. У той же час Міністерство без жодних поважних причин, зволікав з погодженням і зрештою не погодив програму ВВВ, крім того у грудні 2019 року, без жодних підстав і обґрунтувань замінив визначальні відомчі випробування на типові випробування.

Відповідно до пунктів 20-22 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345 Міністерство організовує ВВВ зразка військової техніки у разі виникнення нагальної потреби в особливий період у зразках військової техніки, серійне виробництво яких не здійснюється. Це вказує на те, що спірний контракт позивачем укладено через нагальну потребу Збройних Сил в БпАК у особливий період, що вимагає прискореної процедури прийняття в експлуатацію військової техніки, в той час, як типові випробування потребують більше часу. Але і з проведенням типових випробувань позивач зволікав, усвідомлюючи, що дана безпідставна заміна процедури випробувань і зволікання призведуть до значної затримки поставки продукції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що порушення Міністерством в особі Департамента військово-технічної політики розумних строків погодження програми випробувань вказує просте порівняння строків, їх погодження всіма іншими підрозділами Міністерства, а також ігнорування завчасних звернень Товариство щодо продовження строку поставки.

Товариство завчасно і неодноразово звертався до Міністерства з листами про загрозу затримки виконання державного оборонного замовлення внаслідок бездіяльності Міністерства (листи від 14.11.2019 № 237, від 29.11.2019 № 256, від 24.12.2019 № 287) та з вимогою про зміну строку поставки.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що уповноважені представники Міністерства були обізнані із ситуацією і усвідомлювали можливість настання негативних наслідків своєї недобросовісної поведінки (протиправної бездіяльності), однак, не вчиняли потрібних дій для належного виконання своєї частини зобов`язань за контрактом.

Також апеляційним судом встановлено, що Товариство вважає, що зволікання Міністерством з випробуваннями продукції, згідно з частиною першою статті 613 ЦК України, також є простроченням кредитора, враховуючи, що таке зволікання унеможливило виконання зобов`язання Товариства з поставки продукції.

Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Крім того, що згідно з умовами контракту на виконання другої партії продукції оборонного замовлення Товариство отримало 31.07.2019 від замовника авансовий платіж у розмірі 31 489 809,79 грн для закупівлі матеріалів, комплектуючих виробів, виплати заробітної плати. Однак за період з 31.07.2019 по 28.05.2020 фінансування від замовника більше не надходило, а на закупівлю матеріалів та комплектуючих підприємство витратило 38 565 078, 36 грн (не враховуючи витрати на оплату праці, податки, оренду приміщень та техніки, інші витрати для виробничого процесу), для чого Товариство залучило обігові кошти. Діяльність останнього підтримується за рахунок фінансової допомоги від засновників товариства.

Згідно з пунктом 2.4 контракту рівень прибутку у складі ціни не може перевищувати одного відсотка втрат виконавця на купівлю комплектуючих виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) сторонніх підприємств. Товариство зазначало, що розмір узгодженого замовником прибутку на першу партію поставленої продукції та сума авансу сплачена на виробництво другої партії продукції не дає змоги компенсувати витрати, понесені при виробництві другої партії державної оборонної продукції та тим більше сплачувати штрафні санкції.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною другою статті 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов`язання.

Відповідно до статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013).

Апеляційним судом зазначено, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що відсутність даних про заподіяння позивачу збитків, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін, а також виходячи з того, що неустойка як вид забезпечення виконання зобов`язання не повинна перетворюватися на непомірний тягар для боржника та відповідно до вимог статті 233 ГК України було зменшено розмір штрафних санкцій.

При цьому апеляційний суд оцінивши наявні в матеріалах справи докази, обставини справи, взаємовідносини сторін, військовий стан в Україні та бажання сторін подальшої співпраці, дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача від заявленої до стягнення суми - до 100 000,00 грн, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, ступінь виконання боржником зобов`язань за контрактом, порушення позивачем в особі Департаменту військово-технічної політики розумних строків погодження програми випробувань.

Зменшення розміру штрафних санкцій суд апеляційної інстанції визнав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи, що у зазначених справах судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.

Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Також Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Водночас самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів з урахуванням правових висновків у справах, які не є подібними з правовідносинами до цієї справи, яка розглядається, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 910/6286/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко

Суддя Н. Ткаченко