Постанова

від 07.12.2022 по справі 522/18222/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 522/18222/19

провадження № 61-6444 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванов Ігор Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 08 червня 2021 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2022 року у складі колегії суддів:

Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (далі -ТОВ «ФК «Алькор Інвест», товариство), державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - державний реєстратор) Іванов І. В. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності не нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 січня 2008 року між ним

та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), було укладено кредитний договір № 014/80054/74/87649,

за яким банк надав йому кредит у розмірі 79 779,00 доларів США

на придбання нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 , процентна ставка - 14,25 % річних (пункти 1.1.1, 1.1.2, 1.2.1 договору).

На забезпечення виконання кредитного договору 30 січня 2008 року

між ним і банком укладено іпотечний договір, предметом якого є майнові права на квартиру, яка будується за адресою:

АДРЕСА_2 , будівництво якої не завершено.

Згідно з договором про внесення змін до іпотечного договору № 236

від 30 січня 2008 року, укладеного 02 червня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ним (іпотекодавець), внесено зміни до пункту 1.2 іпотечного договору та викладено його

у наступній редакції, а саме, що предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_3 ,

яка належить йому на праві власності.

Згодом йому стало відомо, що 08 червня 2018 року державним реєстратором Івановим І. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки (його квартиру) за ТОВ

«ФК «Алькор Інвест», індексний номер 41513366. Підставою виникнення права власності зазначено: договір про внесення змін до іпотечного договору за № 236 від 30 січня 2008 року, серія та номер: 589, виданий

02 червня 2010 року, видавник: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; договір

про внесення змін до іпотечного договору за № 236 від 30 січня 2008 року, серія та номер: 1222, виданий 26 серпня 2010 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В.; договір

про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 30 січня

2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В. за реєстровим № 236, серія та номер: 226, виданий 28 березня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелковий Д. М.; договір про відступлення прав вимоги з додатками, серія та номер: б/н, виданий 28 березня 2018 року, видавник:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; договір відступлення прав вимоги

з додатками, серія та номер: б/н, виданий 28 березня 2018 року.

Позивач вважав, що указане рішення державного реєстратора є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог

Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору від 30 січня

2008 року, зокрема, іпотекодержатель не надсилав йому письмову вимогу про усунення порушення. У цій частині посилався на відповідну судову практику Верховного Суду України. Всупереч положенням частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «ФК «Алькор Інвест» не надало доказів проведення оцінки предмета іпотеки.

Крім того, позивач зазначав, що його не було повідомлено про зміну кредитора у зобов`язанні відповідно до договору про відступлення права вимоги, який був однією із підстав для проведення державної реєстрації права власності та не враховано, що у квартирі проживає четверо його неповнолітніх дітей.

Також уважав, що з урахуванням Закону України «Про мораторій

на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів

в іноземній валюті», спірна квартира є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце його постійного проживання й загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м (88,9 кв. м).

Незважаючи на те, що на даний час на розгляді апеляційного суду знаходиться справа за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до нього

та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (справа № 522/11236/15-ц), кредитором було звернуто стягнення у позасудовому порядку, шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу), індексний номер: 41513366 від 08 червня

2018 року, 13:54:10, винесене державним реєстратором Івановим І. В. про реєстрацію за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» права власності

на квартиру АДРЕСА_3 ;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 26532640, дата, час державної реєстрації: 06 червня 2018 року, 17:41:15, здійснений державним реєстратором Івановим І. В. про реєстрацію за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» права власності на квартиру

АДРЕСА_3 ;

- стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року

в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем заявлених вимог.

Аналіз статті 36 Закону України «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок що до моменту вирішення справи - прийняття судом рішення саме щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель вправі застосовувати досудове стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 на отриману особисто 25 квітня 2018 року лист-вимогу кредитора про усунення порушень не реагував, 26 червня 2018 року,

як позичальник та іпотекодавець, й ОСОБА_2 , як його поручитель, склали заяви, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченком І.Є., зареєстровані в реєстрі за № 936

та № 937, відповідно, в яких підтвердили, що їм відомо про набуття ТОВ

«ФК «Алькор Інвест» права вимоги за кредитним та іпотечним договорами,

й договором поруки на підставі відповідних договорів відступлення права вимоги, а також засвідчили факт обізнаності щодо наміру ТОВ «ФК Алькор Інвест» звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом набуття права власності на спірну квартиру.

Крім цього, у вказаних заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що не мають будь-яких претензій майнового та/або немайнового характеру до ТОВ «ФК «Алькор Інвест»; що права їх чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не порушені; що вони зобов`язуються звільнити квартиру та зняти з реєстрації осіб, які в ній зареєстровані, до 26 серпня 2018 року (включно).

Районний суд зазначив, що в іпотечному договорі сторони врегулювали питання щодо фактичного отримання повідомлень, яким є дата поштового штемпеля зв`язку одержувача. 10 квітня та 30 квітня 2018 року на адресу ТОВ «ФК «Алькор Інвест» були повернуті повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від ОСОБА_1 із відміткою

«за закінченням терміну зберігання», а тому суд не взяв до уваги посилання позивача щодо неотримання вимоги кредитора.

Посилаючись на вимоги частини третьої статті 33 Закону України

«Про іпотеку» та пункт 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), суд першої інстанції вказав, що надання оцінки вартості майна (предмета іпотеки) державному реєстратору не є необхідним та не передбачено законодавством.

Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2022 року, прийнятою у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах законодавства. Зокрема, судом першої інстанції вірно враховано наявні в матеріалах справи нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтверджують факт їх обізнаності

із намірами ТОВ «ФК «Алькор Інвест» звернути стягнення на предмет іпотеки, набуттям товариством права вимоги за укладеними між ними

й банком договорами, а також засвідчують відсутність будь-яких претензій майнового та/або немайнового характеру до ТОВ «ФК «Алькор Інвест», зобов`язуються звільнити квартиру та зняти з реєстрації осіб, які в ній зареєстровані, до 26 серпня 2018 року (включно), у тому числі, неповнолітніх дітей, чиї права не порушені.

Апеляційний суд, відхиляючи доводи заявника апеляційної скарги щодо розгляду судом першої інстанції справи без участі позивача за наявності заяви представника позивача - адвоката Хижняк А. В., про відкладення судового розгляду, оскільки 08 червня 2021 року вона брала участь

як захисник обвинуваченого в Овідіопольському районному суді Одеської області, вказав, що належних і допустимих доказів зайнятості у такому судовому засіданні адвокатом не надано. У цій частині судом ураховано відповідну практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Хижняк А. В., посилаючись

на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення

про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами застосовано норми права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також указує, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 21 липня 2022 року касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А. В., залишено без руху, запропоновано заявнику надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення

від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Хижняк А. В., надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А. В.,

про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду

від 28 березня 2022 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 522/18222/19 із Приморського районного суду м. Одеси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, надано невірну правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, а також не враховано висновки Верховного Суду України, викладені у постановах: від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15, від 12 квітня 2017 року у справі

№ 822/862/15 щодо обставин підтвердження отримання письмової вимоги іпотекодержателя, та Верховного Суду, викладені у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 369/5589/19, провадження № 61-5097св21, у тому числі, щодо обов`язків державного реєстратора перевіряти наявність поданих документів за переліком, визначеним Порядком № 1127 для державної реєстрації права власності.

Аналізуючи положення частини третьої статті 37 Закону України

«Про іпотеку», обов`язковим та невід`ємним при набутті права власності

на предмет іпотеки є його оцінка суб`єктом оціночної діяльності. Однак,

у переліку документів, на підставі яких у ТОВ «ФК «Алькор Інвест» виникло право власності на предмет іпотеки, відсутній документ про оцінку фактичної вартості спірної квартири. Крім цього, відсутні відомості

та інформація про розмір заборгованості позичальника та про її безспірність, в рахунок погашення якої було здійснено задоволення вимог товариства.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні заяви про призначення судової почеркознавчої експертизи з посиланням

на нотаріально посвідчену заяву позивача, в якій він, начебто, підтверджує факт обізнаності із намірами ТОВ «ФК «Алькор Інвест» звернути стягнення на предмет іпотеки та набуттям товариством права вимоги за укладеними договорами, оскільки в цій заяві, яка не є доказом отримання вимоги, вказано, що позивачу відомо про те, що товариство в перемовинах попередило його про намір зареєструвати право власності на квартиру, тому сторони вирішили домовитися мирним шляхом.

Позивач не отримував лист-вимогу кредитора від 10 квітня 2018 року,

на копії рекомендованого повідомлення про нібито вручення йому вимоги

25 квітня 2018 року підпис не ставив, у зв`язку з чим призначення судової почеркознавчої експертизи має важливе значення для розгляду цієї справи. При цьому вказує на можливу фальсифікацію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, оскільки в письмових поясненнях товариство зазначало, що вимога була повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання» й на довідці про повернення вказано, що лист повернуто 27 квітня 2018 року, тоді як згідно з рекомендованим повідомленням ОСОБА_1 отримав лист-вимогу 25 квітня 2018 року.

Звертає увагу й на те, що позивача не було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні на підставі договору про відступлення права вимоги.

Заявник касаційної скарги акцентує на тому, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце його постійного проживання й загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м (88,9 кв. м).

Крім того, судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки довідці від 25 жовтня 2019 року № 664 про те, що в спірній квартирі проживають троє неповнолітніх дітей позивача.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/80054/74/87649, за яким кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 79 779,00 доларів США на придбання нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 , процентна ставка - 14,25 % річних (пункти 1.1.1, 1.1.2, 1.2.1 договору) (а. с. 18-25, т. 1).

На забезпечення виконання умов указаного кредитного договору 30 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого

є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є майнові права на квартиру,

яка будується за адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якої не завершено (а. с. 37-40, т. 1).

У Розділі 4 «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки» іпотечного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення

на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

У пункті 4.5 іпотечного договору сторони передбачили, зокрема,

що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно зі статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який

є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя

на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Згідно з договором про внесення змін до іпотечного договору за № 236

від 30 січня 2008 року, укладеного 02 червня 2010 року між

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), внесено зміни до пункту 1.2 іпотечного договору

та викладено його у наступній редакції: «Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_3 , яка належить йому на праві власності (а. с. 44-46, т. 1).

28 березня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі - ПАТ «Оксі Банк») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, згідно яким у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 28 березня 2018 року за кредитним договором від 14 січня

2008 року № 014/80054/74/87649, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за іпотечним договором

від 30 січня 2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

та ОСОБА_1 і посвідчений 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В., за реєстровим номером 236, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору (а. с. 218-219, т. 1).

Того самого дня, 28 березня 2008 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ

«ФК «Алькор Інвест» у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 28 березня 2018 року за кредитним договором від 14 січня 2008 року № 014/80054/74/87649, укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, за яким було відступлено право вимоги за іпотечним договором від 30 січня 2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 і посвідчений

30 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В., за реєстровим номером 236, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору (а. с. 201-202, т. 1).

10 квітня 2018 року за вих. № 10/04/2018-6 за адресою: АДРЕСА_4 , та за вих. № 10/04/2018-7

за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 143-144, т. 1) ТОВ «ФК «Алькор Інвест» надіслало на адреси

ОСОБА_1 лист-вимогу відповідно до статей 35, 37, 40 Закону України «Про іпотеку» про усунення порушення основного зобов`язання

за кредитним договором від 14 січня 2008 року № 014/80054/74/87649

та іпотечного зобов`язання за іпотечним договором від 30 січня 2008 року,

в якій викладено стислий зміст порушених зобов`язань, вимога

про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а. с. 140-141, 143-144, т. 1).

Як установлено судами попередніх інстанцій, лист-вимога за вих.

№ 10/04/2018-7, направлена за адресою: АДРЕСА_5 , отримана ОСОБА_1 25 квітня

2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням

про вручення поштового відправлення за трек номером 65045 1415130 0

(а. с. 222, т. 1).

27 та 30 квітня 2018 року на адресу ТОВ «ФК «Алькор Інвест» були повернуті повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою

«за закінченням терміну зберігання» за трек номерами 03031 1499705 9

та 03031 1499706 7 (а. с. 142, 146, т. 1).

08 червня 2018 року державним реєстратором Івановим І. В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41513366, на підставі якого за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , та внесено відповідний запис № 26532640. Підставою виникнення права власності зазначено: договір про внесення змін до іпотечного договору за № 236 від 30 січня 2008 року, серія та номер: 589, виданий 02 червня 2010 року, видавник: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; договір про внесення змін до іпотечного договору за № 236 від 30 січня 2008 року, серія та номер: 1222, виданий 26 серпня 2010 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В.; договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим

30 січня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С. В. за реєстровим № 236, серія та номер: 226, виданий

28 березня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелковий Д. М.; договір про відступлення прав вимоги з додатками, серія та номер: б/н, виданий 28 березня 2018 року, видавник: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; договір відступлення прав вимоги з додатками, серія та номер: б/н, виданий 28 березня 2018 року

(а. с. 166, 167, т. 1).

26 червня 2018 року, ОСОБА_1 , як позичальник та іпотекодавець,

й ОСОБА_2 , як його поручитель, склали заяви, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченком І. Є., зареєстровані в реєстрі за № 936 та № 937, відповідно, в яких вони підтвердили, що їм відомо про набуття ТОВ «ФК «Алькор Інвест» права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, та договором поруки

на підставі відповідних договорів відступлення права вимоги, а також засвідчили факт обізнаності щодо наміру ТОВ «ФК «Алькор Інвест» звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37

Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом набуття права власності

на спірну квартиру.

Крім цього, у вказаних заявах повідомлено, що вони не мають будь-яких претензій майнового та/або немайнового характеру до ТОВ «ФК «Алькор Інвест»; що права їх чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не порушені; та, що вони зобов`язуються звільнити квартиру та зняти з реєстрації осіб, які в ній зареєстровані, до 26 серпня 2018 року (включно) (а. с. 137, 138, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті З ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу;

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Щодо повідомлення боржника про усунення порушення зобов`язання

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», тут і далі у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору від 30 січня 2008 року станом на 12 травня 2006 року, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає

на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає

на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 за його недоведеністю, виходив із того, що 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 особисто отримав лист-вимогу кредитора, на яку не відреагував. При цьому виходив із того, що в іпотечному договорі сторони врегулювали питання щодо фактичного отримання повідомлень, яким є дата поштового штемпеля зв`язку одержувача. Разом із цим, відхиляючи посилання позивача щодо неотримання вимоги кредитора, районний суд указав, що 10 та 30 квітня 2018 року на адресу ТОВ «ФК «Алькор Інвест» були повернуті повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від ОСОБА_1

із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Крім цього, суд першої інстанції послався на наявність нотаріально посвідчених 26 червня 2018 року заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

в яких вони підтвердили свою обізнаність про набуття ТОВ «ФК «Алькор Інвест» права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, та договором поруки на підставі відповідних договорів відступлення права вимоги,

а також щодо наміру ТОВ «ФК Алькор Інвест» звернути стягнення

на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на спірну квартиру.

Переглядаючи судові рішення у цій частині, та, надаючи оцінку відповідним доводам касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги

за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя

не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено,

що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним

із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

У Розділі 4 «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки» іпотечного договору від 30 січня 2008 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»,

та ОСОБА_1 сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

У пункті 4.5 іпотечного договору сторони передбачили, зокрема,

що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно зі статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який

є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя

на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Таким чином, сторони в іпотечному договорі від 30 січня 2008 року передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом набуття права власності на предмет іпотеки,

на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

У зв`язку з переходом усіх прав та обов`язків, як за основним,

так і за іпотечним договорами на підставі відповідних договорів

про відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Алькор Інвест», скориставшись добровільним (позасудовим) врегулюванням щодо звернення стягнення

на предмет іпотеки, звернулося до державного реєстратора Іванова І. В.

та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України

«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і далі у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності

на спірну квартиру станом на 07 березня 2018 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання

і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У статті 18 вказаного Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він

є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш

ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення

на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається

без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання

на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення

на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі

№ 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, серед іншого, визначено відповідним Порядком.

Так, згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час реєстрації права власності станом на 01 березня 2018 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності

на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві

та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ,

що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним

від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто цим Порядком визначено вичерпний перелік обов`язкових

для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені,

на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності

на предмет іпотеки за договором, що містить застереження

про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході

її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Отже, наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника,

аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, провадження

№ 14-501цс18; від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18; від 29 вересня 2020 року у справі

№ 757/13243/17, провадження № 14-711цс19.

З огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що іпотекодержатель не надіслав йому вимогу про усунення порушень.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд першої інстанції, з яким погодився

у цій частині й суд апеляційної інстанції, вказав про те, що лист-вимога

за вих. № 10/04/2018-7, направлена за адресою: АДРЕСА_5 , отримана особисто ОСОБА_1 25 квітня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 65045 1415130 0, яке знаходиться в матеріалах реєстраційної справи (а. с. 222, т. 1).

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест»

10 квітня 2018 року було направлено два листа-вимоги

за вих. №10/04/2018-6 за адресою: АДРЕСА_4 та за вих. № 10/04/2018-7 за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 140-141, 143-144, т. 1). Вказані повідомлення про вручення поштових відправлень були повернуті на адресу ТОВ «ФК «Алькор Інвест» 27 квітня та 30 квітня 2018 року, відповідно, за трек номерами 03031 1499705 9 та 03031 1499706 7,

з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 142, 146, т. 1).

Про це у поясненнях на позовну заяву зазначало й саме товариство

(а. с. 132-136, т. 1). Однак, указаному судами не надано належної оцінки,

що є порушенням статті 89, пункту 3 частини четвертої статті 265,

підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України.

Судами також не з`ясовано, який саме документ було направлено позивачу товариством за рекомендованим повідомленням, яке він отримав 25 квітня 2018 року. При цьому датою його подання вказано 19 квітня 2018 року

(а. с. 222, т. 1), тоді як листи-вимоги направлялися 10 квітня 2018 року.

Крім того, у матеріалах справи наявні ще дві вимоги, направлені позивачу товариством 03 травня 2018 року (а. с. 224-227, т. 1), яким судами не надано жодної оцінки.

Вищевказані документи (поштові конверти, рекомендовані повідомлення, листи-вимоги) знаходяться в матеріалах реєстраційної справи

(а. с. 159-234, т. 1).

Верховний Суд наголошує на тому, що повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Вказані докази не досліджувалися судами, а обставини, зазначені позивачем, не перевірялися належним чином, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції).

Зазначене свідчить про передчасність зроблених судами висновків у цій частині, а тому доводи касаційної скарги у відповідній частині заслуговують на увагу.

Таким чином, при новому розгляді суду необхідно врахувати вищенаведене, надати належну оцінку доказам направлення листів-вимоги, їх отримання,

чи ухилення від отримання таких вимог.

Щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Крім того, суди попередніх інстанцій надали формальну оцінку доводам щодо застосування до спірних правовідносин Закону України

«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII

«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника

або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті,

та за умови, що:

? таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває

в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя

у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

? загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня

1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла

на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя

не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою

до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Вказане узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень цього Закону, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження

№ 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

Щодо оцінки предмета іпотеки

Частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено,

що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року

у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) акцентувала на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

При цьому непогодження оцінки предмета іпотеки з власником майна,

не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, оскільки основною підставою для скасування такого рішення є відсутність такої оцінки.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що оскаржуване рішення державного реєстратора було прийнято без надання товариством інформації про вартість майна, що є порушенням частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно з пунктами 2, 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України

у мотивувальній частині рішення суду зазначаються: докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду

на законодавство чи усталену судову практику;

Відповідно до положень підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Зазначене узгоджується й з роз`ясненнями, наданими судам, у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі».

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Також, суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на пункт 6.2 іпотечного договору, згідно з яким сторони, начебто, врегулювали питання щодо фактичного отримання повідомлень, яким є дата поштового штемпеля зв`язку одержувача, якого у договорі не існує.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції у межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові рішення підлягають скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене вище, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм

та аргументам сторін відповідну правову оцінку та ухвалити законне

та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин

і вимог закону.

Верховний Суд звертає увагу й на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу,

за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження

№ 14-338цс18) та багатьох інших.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису

до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду

14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження

№ 14-256цс18).

Убачається, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест» звернуло стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , шляхом реєстрації за собою права власності, після чого відчужило спірну квартиру ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу (а. с. 82-83, виділені матеріали).

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача, який вважає, що його права як власника порушені, є позов про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Такий позов ОСОБА_1 не заявляв, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено

у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно

до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім цього, спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний

із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України саме

на позивача покладено обов`язок вірно зазначити належного відповідача,

а згідно з пунктом 1 частини першої статті 189 цього Кодексу суд має перевірити належність відповідача.

Таким чином, суду необхідно також встановити належність відповідачів

для правильного вирішення спору.

Крім того, при новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верхового Суду при розгляді справи № 759/5454/19 щодо належного способу судового захисту.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи

на новий розгляд є порушення норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції

(частина четверта статті 411 ЦПК України).

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк