Постанова

від 06.12.2022 по справі 402/830/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2022 року м. Кропивницький

справа № 402/830/21

провадження № 22-ц/4809/815/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач Приватне підприємство «АТП Ульяновське»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2022 року у складі судді Ясінського Л.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ПП «АТП Ульяновське» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 07.07.2017 позовні вимоги ПП «АТП Ульяновське» до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з відповідача 199 484,47 грн. матеріальної шкоди, 1570,84 грн. витрат на правову допомогу, 770, 34 грн. витрат на судову експертизу, 20182,57 грн. виконавчого збору та 264,25 грн. витрат на проведення виконавчих дій в порядку регресу, 4047,04 грн. судових витрат. Вказане рішення набрало законної сили 18.07.2021, однак дотепер відповідачем не виконане.

Зобов?язання щодо сплати матеріальної шкоди та інших витрат виникли внаслідок заподіяння ОСОБА_1 матеріальної шкоди внаслідок ДТП, що мало місце 21.09.2011.

12 жовтня 2021 року ПП «АТП Ульяновське» направило вимогу ОСОБА_1 про сплату ним підприємству суми інфляційних втрат в розмірі 305758, 14 грн., 3% річних в розмірі 28 739,45 грн., а всього 334497,59 грн. до 15 жовтня 2021 року. Однак, до часу звернення з позовом до суду вимога не виконана.

Представник позивача зазначає, що сума 3% річних за період з 19.07.2017 по 19.11.2021 становить 24483,52 грн., сума інфляційних втрат за цей же період становить 312547,24 грн., а всього 342030,76 грн., тому просить стягнути з відповідача зазначену суму та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Ульяновське АТП» за період з 19.07.2017 по 19.11.2021 інфляційних втрат у сумі 312 547,24 грн. та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 29483,52 грн., що разом становить 342030,76 грн., а також судовий збір в розмірі 5040 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки для встановлення обставин щодо здійснення ним повного розрахунку перед позивачем необхідно було витребувати та дослідити оригінали відомостей про отримання заробітної плати у відповідача за період з 01.09.2011 по 19.04.2013. А тому, вважає, що судом порушенні норми процесуального права щодо змагальності сторін та не сприянню суду у витребуванні доказів, як зазначено у ст. 12 ЦПК України.

Зауважив, що судом залишено поза увагою та не надано жодної оцінки тому, що між позивачем та відповідачем виникли не грошові зобов`язання, а деліктні, а тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України про виконання грошового зобов`язання не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Ураховуючи, що судовими рішеннями у справі № 402/891/16-ц, які набрализаконної сили,відмовлено стягувачуу видачідубліката виконавчогодокумента тапоновленні строкудля пред`явленняйого довиконання,тобто йоговимоги,які виниклина підставірішення суду,не можутьбути захищенів судовому(примусовому)порядку,між сторонамивиникло натуральнезобов`язання,до якогобезпідставно позивачемзастосовано положеннястатті 625ЦК України,а тому позовні вимови є безпідставні.

Представник відповідача звертав увагу, що до заявлених позовних вимог повинна бути застосована позовна давність, про застосування якої відповідач просив суд у відзиві на позовну заяву. Вважає, що строк позовної давності повинен обраховуватись саме з 18.07.2017 - дати набрання чинності рішення суду у справі № 402/891/16-ц, тобто з моменту коли позивач знав про порушення свого права.

Окрім того вказував, що позивачем не надано жодної оцінки розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних, який суд вважає обґрунтованим.

Наданий позивачем розрахунок індексу інфляції на суму 305662,93 грн. та розрахунок 3% - річних на суму 29483,52 грн. не відповідає вимогам ч. 1 ст.4Закону України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення». Заявлена вимога інфляційних витрат в сумі 305662,93 грн. не може включати в себе суму основного боргу, яка складає 119484,47 грн., оскільки цю суму уже стягнуто з відповідача на підставі рішення Ульяновського районного суду від 07 липня 2017 року у справі № 402/891/16-ц, тому наданий позивачем розрахунок не відповідає дійсності та породжує подвійне стягнення.

Зазначає, що з урахуванням строку позовної давності сума інфляційних втрат та 3% - річних складає 0.0 грн., так як про їх стягнення позивач звернувся вперше з вимогою 12.10.2021, тобто після спливу трьох річного строку позовної давності, як вказує сам позивач в розрахунках, який починається саме з 19.07.2017.

Посилаючись на зазначені обставини просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 вказує, що зобов`язання щодо сплати матеріальної шкоди та інших витрат виникли внаслідок заподіяння ОСОБА_1 матеріальної шкоди внаслідок ДТП, що мало місце 21.09.2011. Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 07.07.2017 ОСОБА_1 не виконане.

Зазначає, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Вважає, що доводи апелянта щодо незаконності стягнення інфляційних втрат та 3% річних в спірних правовідносинах є необґрунтованими та такими, які не заслуговують на увагу.

Вказує, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних був проведений з урахуванням рекомендацій викладених в постановах Верховного Суду, тому є обґрунтованими і законними, як і рішення суду щодо задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

07.07.2017 Ульяновським районним судом Кіровоградської області рішенням у цивільній справі №402/891/16-ц частково задоволено позов ПП «Ульяновське АТП» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу та стягнуто з відповідача - 199484,47 грн. матеріальної шкоди, 1570,84 грн. витрат на правову допомогу, 770,34 грн. витрат на судову експертизу, 20182,57 грн. виконавчого збору та 264,25 грн. витрат на проведення виконавчих дій в порядку регресу, 4047,04 грн. судових витрат. Рішення набрало законної сили ( а.с. 8 -11).

Однак на даний час вищевказані рішення суду відповідачем не виконано.

Тому сума 3% річних за період з 19.07.2017 по 19.11.2021 становить 24483 грн. 52 коп., сума інфляційних втрат за період з 19.07.2017 по 19.11.2021 становить 312547 грн. 24 коп. а всього 342030 грн. 76 коп. ( а.с. 6).

Мотиви ухваленогоапеляційним судомрішення

Судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося в результаті технічного збою. Представник відповідача ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання, у позивачів виникло право на застосування відповідальності передбаченогостаттею 625 ЦК Українивнаслідок порушення грошового зобов`язання та дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні витрати.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першоїстатті 598 ЦК Українизобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором абозаконом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно достатті 611 ЦК Українив разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають і із завдання шкоди.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.

Статтею 625 Цивільного кодексу Українивстановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписистатті 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у Постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Аналогічні за змістом висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження

№ 14-591цс18), обставини справи якої схожі із обставинами справи,

яка переглядається,щодо виникнення між сторонами на підставі судового рішення грошового зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів

на відшкодування шкоди, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Відповідно дост. 257 ЦК України,загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

Апеляційним судом встановлено, що позивач довів своє право на стягнення звідповідачаінфляційних втрат та 3% річних від суми простроченої заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Оскільки кошти за рішенням суду в належному розмірі повернуто не було, три проценти річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Доводи представника відповідача про те, що відповідачем сплачено заборгованість шляхом здійснення відрахування коштів із заробітної плати, що не враховано позивачем, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що доказів на підтвердження вказаних доводів відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України стороною відповідача не надано.

За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

За частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У спірних правовідносинах саме на відповідача покладено обов`язок довести факт відшкодування шкоди, розмір якої встановлений рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи,рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 07.07.2017 у цивільній справі № 402/891/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «АТП Ульяновське» 199 484, 47 грн. матеріальної шкоди набуло законної сили 18.07.2017. Доказів виконання рішення суду у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченої заборгованості виникло у позивача у липні 2017 року, тому саме з 19 липня 2017 року для ПП «АТП Ульяновське» почався перебіг позовної давності.

З даним позовом позивач звернувся до Ульяновського районного суду Кіровоградської області 22 листопада 2021 року.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, то з відповідача підлягає стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 34457,59 грн. в межах строку позовної давності з 22.11.2018 по 22.11.2021.

Визначаючи суму інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Так, сума заборгованості відповідача за грошовим зобов`язанням станом на 22.11.2021 року складає 226319,51 грн.

Інфляційні втрати розраховуютьсяшляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Інфляційні втрати за період з 22.11.2018 по 22.11.2021 становлять 46232,80 грн, виходячи з наступного розрахунку: (100,80 : 100)x(101,00 : 100)x(100,50 : 100)x(100,90 : 100)x(101,00 : 100)x(100,70 : 100)x(99,50 : 100)x(99,40 : 100)x(99,70 : 100)x(100,70 : 100)x(100,70 : 100)x(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(100,20 : 100)x(99,70 : 100)x(100,80 : 100)x(100,80 : 100)x(100,30 : 100)x(100,20 : 100)x(99,40 : 100)x(99,80 : 100)x(100,50 : 100)x(101,00 : 100)x(101,30 : 100)x(100,90 : 100)x(101,30 : 100)x(101,00 : 100)x(101,70 : 100)x(100,70 : 100)x(101,30 : 100)x(100,20 : 100)x(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(101,20 : 100)x(100,90 : 100)x(100,80 : 100)= 1.20428970, всього 226310,00 x 1.20428970 - 226310,00 =46232,80.

Відсоткова ставка 3% річних розраховується за формулою: Сума боргу ? Процентна ставка (%) / 100% ? Кількість днів / Кількість днів у році.

Отже, 3% річних від суми простроченої заборгованості за період з 22.11.2018 по 22.11.2021, тобто за три роки, складає 20368,76 грн, виходячи з наступного розрахунку: (226319,51 х 3%) : 100 х 3=20368,76.

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, з`ясовуючи наведені обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги заяву відповідача та необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності та нарахував інфляційні втрати та 3% річних за період вказаний позивачем, своїх розрахунків не навів та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, рішення суду в частині визначення розміру стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних в силу п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПКУкраїни необхідно змінити.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги ПП «АТП Ульяновське» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, нарахованих на невідшкодовану шкоду, які слід задовольнити частково в межах строку позовної давності з 22.11.2018 по 22.11.2021, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат 46232,80 грн. та 3 % річних в сумі 20 368,76 грн.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) є безпідставними, оскільки дана позиція втратила актуальність згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц провадження № 14-254цс19.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права у зв`язку з чим воно підлягає зміні з підстав передбачених ст.376 ЦПК України.

Про судові витрати

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки за наслідками перегляду апеляційної скарги її частково задоволено, а рішення суду змінено, відповідно слід провести перерозподіл судових витрат.

Так, у зв`язку із зменшенням розміру стягнутої судом першої інстанції заборгованості слід пропорційно зменшити і розмір стягнутого на користь позивача судового збору за подання позовної заяви, а також провести розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги.

Судовий збір понесений сторонами документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви ПП «АТПУльяновське» сплачено судовий збір в розмірі 5040,00 грн (а.с.1), за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 7560,00 грн, що становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (а.с. 144).

У відсотковому співвідношенні позовні вимоги ПП «АТПУльяновське» задоволено на 19,87 % виходячи із розміру стягнення на час подачі позову із розрахунку: 335 146,45 грн (заявлені позовні вимоги); 66601,56 грн (задоволені позовні вимоги), тому із ОСОБА_1 на користь ПП «АТПУльяновське» підлягає до стягнення 1001,44 грн. (5040 х 19,87 % = 1001,44).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково та у задоволенні позовних вимог відмовлено на 80,13%, тому із ПП «АТПУльяновське» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 6057,82 грн. (7560 х 80,13 % = 6057,82).

Враховуючи зазначене, з позивача на користь відповідача в рахунок компенсації витрат понесених за сплату судового збору підлягає стягненню 5056,38 грн. (6057,82 1001,44 = 5056,38)

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2022 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Ульяновське АТП» інфляційних втрат, трьох відсотків річних та в частині судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Ульяновське АТП» інфляційні втрати в сумі 46232 (сорок шість тисяч двісті тридцять дві) грн. 80 коп. та три відсотки річних в сумі 20 368 (двадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн.76коп.,всього 66601(шістдесятшість тисячшістсот одна) грн. 56 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Ульяновське АТП» на користь ОСОБА_1 5056 (п?ять тисяч п?ятдесят шість) грн. 38 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко