Постанова від 08.12.2022 по справі 2-4244/2010

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року м. Чернівці Справа № 2-4244/2010

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,

секретар: Тодоряк Г.Д.,

заявник: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 наухвалу Шевченківськогорайонного судум.Чернівці від05квітня 2022року, постановлену під головуванням судді Чебан В.М., -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року ТОВ «Кредіт Партнерс» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Кредіт Партнерс».

В обґрунтування заяви покликалося на те, що 05 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №11138021000.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 грудня 2010 року по справі №2-4244/2010 року стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору №11138021000 від 03.04.2007 року в сумі 668115,96 грн та судові витрати, а 17.01.2011 року було видано виконавчий лист.

Зазначає, що 14.01.2013 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці замінено стягувача АКІБ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні №25168951 від 18.03.2013 року, та відкритого державним виконавцем ВДВС Глибоцького РУЮ згідно виконавчого листа №2-4244/2010, виданого 17.01.2011 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2

24.07.2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці замінено стягувача АКІБ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні №25168951, відкритого 18.03.2013 року державним виконавцем ВДВС Глибоцького РУЮ згідно виконавчого листа №2-4244/2010, виданого 17.01.2011 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Провадження №22-ц/822/922/22

24.10.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці задоволено заяву ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у справі №2-4244/10 за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, 10.08.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №2301/К про відступлення прав вимоги, згідно якого право вимоги за кредитним договором №11138021000 від 03.04.2007 року, укладеного з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

28.01.2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кредіт Партнерс» було укладено договір відступлення прав вимоги №14689540/1 за кредитним договором №11138021000 від 03.04.2007 року, укладеного з ОСОБА_1 , згідно якого усі права вимоги за даним кредитним договором перейшли до ТОВ «Кредіт Партнерс».

За наведеного просило заяву задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районногосуду м.Чернівці від05квітня 2022року заявуТОВ «КредітПартнерс» задоволено.

Замінено вибулого стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Кредит Партнерс» у цивільній справі №2-4244/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, у задоволенні заяви ТОВ «Кредіт Партнерс» відмовити.

В скарзі посилається те, що суд не в повній мірі досліджуючи обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, постановив ухвалу з порушенням норм ст.263 ЦПК України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказує, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.12.2010 року в цій справі видано виконавчі листи про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 668 115,96 гри.

Відповідно до інформації про виконавче провадження №25186443 на сайті «Автоматизована система виконавчого провадження» провадження по стягненню з апелянта па користь АКІБ «УкрСиббанк» на підставі вказаного виконавчого листа відкрито 18 березня 2011 року (інформація про виконавче провадження, сформована за ідентифікатором доступу додасться).

27 грудня 2012 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». З вказаного часу, тобто з грудня 2012 року по теперішній час виконавчі провадження по стягненню вищезазначеного боргу не відкривались, будь-яких майнових претензій з приводу цього боргу ніхто не пред`являв, що підтверджується відповідною Інформацією із сайту «Автоматизована система виконавчого провадження».

В ухвалі вказано про те, що 24.10.2016 року ухвалою суду поновлено ПАТ «Дельта Банк» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання та виданню його дублікату.

Наголошує, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не дослідив і не врахував, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги ще 10.08.2020 ПАТ «Дельта Банк» пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Також вказаний строк був пропущений та не поновлений при укладенні договору відступлення права вимоги на користь ТОВ «Кредіт Партнерс»

Укладення договорів про відступлення прав вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал» та, в подальшому, на користь заявника TОB «Кредіт Партнерс» не могло слугувати підставою для заміни стягувача правонаступником, адже заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч.1 ст.2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Крім того, звертаючись із вказаною заявою ТОВ «Кредіт Партнерс» не ставило питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У відзиві ТОВ «Кредіт Партнерс» просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки її аргументи є необґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи ухвалу та задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що правонаступництво сторін у виконавчому провадженні допускається на будь-якій стадії процесу. Вказав, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Послався на те, що до ТОВ «Кредіт Партнерс» перейшли всі права вимоги ПАТ «Дельта Банк» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому заява ТВ «Кредіт Партнерс» про заміну стягувача його правонаступником є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи слідує, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.12.2010 року у справі №2-4244/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11138021000 від 03.04.2007 року в розмірі 668 115,96 грн, а також судові витрати (т.1 а.с.52).

17.01.2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 05.01.2014 року (т.1 а.с.149).

18.03.2011 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №25186443 (т.1 а.с.150).

27.12.2012 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» (т.1 а.с.151).

14.01.2013 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці замінено вибулого стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні №25186443 від 18.03.2011 року, відкритого Шевченківським ВДВС Чернівецького МУЮ на підставі виконавчого листа №2-4244/2010 від 22.12.2010 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 (а.с.84).

24.07.2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці замінено вибулого стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні №25168951 від 18.03.2011 року, відкритого у ВДВС Глибоцького РУЮ на підставі виконавчого листа №2-4244/2010 від 17.01.2010 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (т.1 а.с.140).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.10.2016 року видано дублікат виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2011 року по справі №2-4244/2010 року про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №11138021000 від 03.04.2007 року в сумі 668 115,96 грн та 1820 грн судових витрат, який направлено на адресу АТ «Дельта Банк». Поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-4244/2010 року, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці (т.1 а.с.160-162).

14.03.2022 року ТОВ «Кредіт Партнерс» подало до суду заяву про заміну стягувача (т.1 а.с.180-183).

Згідно копії договору №2301/К про відступлення прав вимоги від 10.08.2020 року ПАТ «Дельта Банк» відступило новому кредитору ТОВ «Вердикт Капітал» належні Банку, а новий кредитор набув право вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в Додатку №1 до вказаного договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (т.1 а.с.188-189).

У відповідності до договору №14689540/1 про відступлення прав вимог за кредитним договором від 28.01.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кредіт Партнерс» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Кредіт Партнерс» набуло право вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в Додатку №1 до вказаного договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та або договорами застави та/або договорами та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору (т.1 а.с.190-193).

Згідно акту прийняття-передачі прав вимоги від 28.01.2022 року відступлено право вимоги щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №11138021000 від 05.04.2007 року (т.1 а.с.194).

У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Тобто, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012 (v018p710-12)).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 (v011p710-12)). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 918/600/15.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками-незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається з видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Проте, саме по собі судове рішення, яким було задоволено позовні вимоги позивача, не може бути 100 % гарантією його виконання відповідачем. В такому випадку держава забезпечує примусове виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Порядок виконання рішення суду визначений ЗУ «Про виконавче провадження».

Після відкриття виконавчого провадження стягувач має право: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Зазначені висновки викладені в постанові ВС від 12.10.2022 року у справі №389/4348/13-ц.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не встановив факту наявності або відсутності виконавчого провадження по виконанню рішення від 22.12.2010 року, що є обов`язковим при розгляді даної категорії справ.

Дана обставина є істотною, оскільки згідно письмових доказів, наявних в матеріалах справи, виданий на виконання вказаного рішення виконавчий лист не перебуває на виконанні, з огляду на те, що його 27.12.2012 року було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачеві (т.1 а.с.151), а інших відомостей матеріали справи не містять.

Таким чином, на зазначене при розгляді заяви про заміну стягувача суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином необхідні обставини не дослідив та не обґрунтував наявність підстав для заміни стягувача.

Як вбачається з матеріалів справи після ухвалення заочного рішення Шевченківським районним судом м. Чернівці від 22.12.2010 року судом було видано виконавчий лист 17.01.2011 року з строком пред`явлення його до виконання до 05.01.2014 року.

В подальшому, старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ 18.03.2011 року було відкрито виконавче провадження №25186443, а у відповідності до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.12.2012 року виконавчий документ (виконавчий лист №2-4244 виданий 17.01.2011 року), було повернуто стягувачеві.

24.10.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці видано дублікат виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2011 року по справі №2-4244/2010 року та поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-4244/2010 року ,виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці.

З тексту ухвали суду вбачається, що вказане виконавче провадження на день постановлення ухвали залишалося не виконаним, АКІБ «УкрСиббанк» оригінал виконавчого листа АТ «Дельта Банк» не передавав.

Як видно із тексту заяви про заміну стягувача, заявник питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа чи його дублікату до виконання не ставив (т.1 а.с.180-183).

Таке неповне з`ясування судом обставин справи стало наслідком помилкового застосування норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність рішення суду правовій позиції, аналогічно попередньо викладеній.

Так, не відступаючи від попередніх висновків Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 ще раз вказала, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Також, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду виснувала:

"124. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

125. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

126. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

127. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

128. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

129. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

130. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва" (Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справа №333/3655/14).

За приписами п.1 ст.21 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV (в редакції на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

Згідно ч.2 та ч.3 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV (в редакції на час видачі виконавчого листа) після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

В подальшому, станом на видачу дублікату та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання діяв ЗУ №1404-VIII «Про виконавче провадження.

Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки)).

Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Для цього пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII (від 02 червня 2016 року) до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплив на час набрання ним чинності (позиція Верховного Суду у постанові від 10 червня 2020 року у справі №522/11429/13-ц та у постанові від 18 травня 2020 року у справі №2-9/11).

Суд першої інстанцій при розгляді заяви не з`ясував чи пред`являвся дублікат виконавчого листа до виконання після 24.10.2016 року та у разі пред`явлення до виконання, які були подальші дії державного виконавця (закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого листа без виконання).

З`ясування зазначених обставин мало значення для правильного вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі чи у виконавчому провадженні.

Ухвала суду, що оскаржена, не містить висновків щодо дотримання строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, або щодо підстав для його поновлення, не містить таких мотивів і сама заява, що з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу унеможливлює з`ясування цих обставин із залученням письмових доказів на стадії апеляційного перегляду.

Отже, заявник не спростував пасивної поведінки щодо контролю за виконанням рішення суду з часу видачі дублікату виконавчого листа від 24.10.2016 року і поновлення строку, оскільки доводами заяви і матеріалами справи не спростовано сплив 3 років, а саме 23.10.2019 року з часу поновлення строку, тобто більш ніж 5 років на час звернення із заявою до суду.

З огляду на вказані обставини, судову практику Верховного Суду у таких правовідносинах, висновок суду першої інстанції про задоволення заяви є передчасним, тому що заявником питання щодо поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання не ставилося, і питання заміни стягувача при існуванні обставин незакінченого виконавчого провадження з причин повернення виконавчого документа стягувачу без виконання вирішуватися не може, а відтак ухвала суду підлягає скасуванню, з винесенням постанови про відмову у задоволенні заяви.

У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районногосуду м.Чернівці від05квітня 2022року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс» про заміну стягувача відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий Лисак І.Н.

Судді: Литвинюк І.М.

Перепелюк І.Б.