Рішення

від 29.11.2022 по справі 120/6647/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2022 р. Справа № 120/6647/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Марисік В.Ю.,

представник позивачів: Жовмір О.В.,

представник відповідача: Жмурчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (1), ОСОБА_2 (2), ОСОБА_3 (3), ОСОБА_4 (4), ОСОБА_5 (5) до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача при розгляді клопотань про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею по 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Морозівської сільської ради Погребищенської територіальної громади Вінницької області.

Ухвалою від 23.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

09.09.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Погребищенська міська рада розглянула клопотання позивачів у встановлений законом термін, але дане питання не набрало законної сили, оскільки за нього не було проголосовано достатньою кількістю голосів депутатів.

Отже, Погребищенська міська рада порушення вимог пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України при розгляді клопотань позивачів не допустила та розглянула їх у встановлений законом термін, що зафіксовано в протоколі сесії міської ради.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 29.11.2022 року представник позивачів (1, 4) заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивачі 2, 3, 5 у судове засідання не з`явились, проте клопотали про розгляд справи без їх участі (вх.№№ 56528, 56532, 56534).

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до Погребищенської міської ради із клопотаннями про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею по 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Морозівської сільської ради Погребищенської територіальної громади Вінницької області.

Однак, листами Погребищенської міської ради №7265, №7197, №7264, №7266, №7267 позивачам повідомлено, що проекти рішень не були підтримані більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Позивачі вважають, що при розгляді їх клопотань про затвердження проектів землеустрою відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а тому за захистом своїх прав звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На час розроблення позивачами проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

В даному випадку, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11702/15-20-СГ від 05 червня 2020 року позивачам надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Морозівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

Згідно з вимогами статті 50 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22 травня 2003 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально ( у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (в редакції до 27.05.2021 року), і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року)).

Згідно зі статтею 186-1 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивачів із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення проекту землеустрою, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 ЗК України.

В ході розгляду справи у судовому засіданні, судом досліджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та встановлено, що у ньому наявні усі погодження, а також позитивний висновок про розгляд документації із землеустрою експертом державної експертизи. Будь-які зауваження щодо форми та змісту проекту землеустрою відсутні.

Суд бере до уваги, що на час звернення до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою у Закон України "Про землеустрій", Земельний кодекс України було внесено зміни, а статтю186-1 ЗК України виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 року, проте це не звільняє відповідача від обов`язку розглянути у двотижневий строк клопотання позивачів та затвердити проект землеустрою, оскільки частина 9 статті 118 ЗК України чітко вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на вищезазначені норми, питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Погребищенська міська рада.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що протиправної бездіяльності допущено не було, оскільки Погребищенська міська рада розглянула клопотання позивачів у встановлений законом термін, але дане питання не набрало законної сили, оскільки за нього не було проголосовано достатньою кількістю голосів депутатів.

В підтвердження наведеного, відповідач надав суду результати поіменного голосування та витяги з протоколу 18 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради щодо вирішення питань:

- "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " з яких вбачається, що за затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проголосувало 4 - депутати, проти - 0, утримались - 14, не голосували - 4, відсутні - 5, всього - 27;

- "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 " з яких вбачається, що за затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проголосувало 4 - депутати, проти - 0, утримались - 14, не голосували - 4, відсутні - 5, всього - 27;

- "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 " з яких вбачається, що за затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проголосувало 0 - депутатів, проти - 0, утримались - 19, не голосували - 2, відсутні - 6, всього - 27;

- "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 " з яких вбачається, що за затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проголосувало 0 - депутатів, проти - 0, утримались - 17, не голосували - 4, відсутні - 6, всього - 27;

- "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " з яких вбачається, що за затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проголосувало 0 - депутатів, проти - 0, утримались - 19, не голосували - 2, відсутні - 6, всього - 27.

Суд критично ставиться до вищевказаного, як на доказ того, що відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки за наслідком розгляду клопотання не прийнято ані позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, ані мотивованої відмови у його затвердженні.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2021 року, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Не вирішення відповідачем клопотань позивачів про затвердження документації із землеустрою; не голосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за, проти); не прийняття відповідного рішення відповідачем "за" чи "проти" по клопотаннях позивачів у визначений законом строк, свідчить про протиправну бездіяльність Погребищенської міської ради.

У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту землеустрою.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Затвердження або відмова у його затвердженні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про затвердження проекту землеустрою чи відмову у його затвердження, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

До того ж, слід застосувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року, який полягає у тому, що неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У змісті позовної заяви позивачі вказують, що відповідачем допущена бездіяльність при розгляді їх клопотань про затвердження проекту землеустрою.

Суд зауважує, що клопотання були предметом розгляду Погребищенської міської ради, однак всупереч вимог Земельного кодексу України, відповідачем не прийнято по суті рішення щодо порушених позивачами питань, а тому їх клопотання про затвердження проекту землеустрою залишились не розглянутими суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності Погребищенської міської ради щодо не розгляду клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства на території Морозівської сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та надати позивачам відповідні земельні ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Морозівської сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області, суд виходить із наступного.

Суд звертає увагу, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Верховний Суд у постанові №400/1350/19 від 18 травня 2022 року вказав, що умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити технічну документацію із землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити технічну документацію із землеустрою. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Верховний Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не мав права відмовити у затвердженні технічної документації у зв`язку з відсутністю визначених чинним законодавством підстав для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку затвердити технічну документацію.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд дійшов висновку про відсутність дискреційних повноважень.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18 та від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачами усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою, та чи відсутні підстави, визначені нормами Земельного кодексу України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що у жовтні 2021 року позивачі звернулись до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

28 жовтня 2021 року на 18 сесію 8 скликання Погребищенської міської ради було винесено на розгляд проекти рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Однак, рішення не прийняті, так як в ході голосування вказані питання не набрали необхідної кількості голосів депутатів. Більшість депутатів Погребищенської міської ради утримались від прийняття рішення.

В судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, що будь-які обмеження щодо бажаних позивачами земельних ділянок відсутні, проте наявні сумніви щодо раціональності подальшого використання позивачами вказаних земельних ділянок.

Втім, дослідивши поданий позивачами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та матеріали справи, суд зазначає, що позивачами дотримано усіх умов для затвердження проекту землеустрою, проте відповідачем на час прийняття рішення у даній справі так і не прийнято, у спосіб визначений законом, рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні.

Разом з тим, частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

За позицією позивачів, ефективним способом захисту їх порушених прав буде зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24 січня 2020 року, №560/1334/19 від 27.01.2021 року та Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові 120/60/22 від 05 липня 2022 року у яких суди дійшли висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивачів та не виключається повторність звернень позивачів за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд враховує те, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №757/2022 від 7 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023 року.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак, суд дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивачів належить стягнути по 992,40 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо не розгляду клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства на території Морозівської сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.

Зобов`язати Погребищенську міську раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастрові номери 0523483000:02:002:0142, 0523483000:02:002:0143, 0523483000:02:002:0144, 0523483000:02:002:0145, 0523483000:02:002:0146, та надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідні земельні ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Морозівської сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Вінницької області.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 03772654).

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 03772654).

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 03772654).

Стягнути на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 03772654).

Стягнути на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 03772654).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач (1): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Позивач (2): ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Позивач (3): ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Позивач (4): ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Позивач (5): ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач: Погребищенська міська рада (вул. Богдана Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 03772654).

Рішення у повному обсязі складено 05.12.2022 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович