Рішення

від 08.12.2022 по справі 420/2785/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2785/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Громадської організації «Український інститут з прав людини» до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася Громадська організація «Український інститут з прав людини» з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправної відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік Громадській організації «Український інститут з прав людини», зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надати Громадській організації «Український інститут з прав людини» запитувану інформацію.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачем тим, що запитувана інформація щодо дисциплінарних проваджень та з особових справ за 2021 рік, пов`язана з виконанням посадових/службових обов`язків працівниками відповідача, не належить також і до конфіденційної інформації. За таких обставин з огляду на відсутність у відповіді на запит будь-яких контраргументів відповідача вбачається, що запитувана інформація є відкритою. Позивач звертався до відповідача з проханням надати запитувану інформацію для здійснення дослідження з питань дотримання відповідачем положень національного законодавства та міжнародних стандартів в сфері прав людини та принципів належного урядування. Частиною цього дослідження є аналіз порушень працівниками Відповідача законодавства України (у разі наявності) та відповідного реагування на ці порушення Відповідачем. Зокрема, аналіз запитуваних сканованих копій документів надасть можливість проаналізувати, чи взагалі допускаються порушення працівниками Відповідача при здійсненні посадових обов`язків та пов`язаних завдань, за яких обставин, чи стосуються вони прав людини. Таким чином, результати дослідження на основі запитуваних копій документів становлять суспільний інтерес, оскільки громадськість дізнається про стан дотримання законодавства державними службовцями та іншими працівниками Відповідача (державного органу) та заходи реагування на відповідні порушення.При цьому, позивач просив надати запитувані документи з частково знеособленою інформацією, у разі наявності в них інформації з обмеженим доступом за частиною другою статті 6 Закону. Однак, незважаючи на вказане та всі зазначені вище положення законів, відповідачвідмовив у наданні сканованих копій документів, що порушує право позивача на інформацію та повністю перешкоджає у досягненні мети дослідження. З огляду на вказане вище відмова відповідача у наданні інформації від 04.11.2021 року №ЗПІ-ОРГ/7/5101-29-21/5100.9/22-21 є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 22 Закону (отже, протиправною).

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що відповідно до п.п. 3, 5 «Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами», затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 року №49, дисциплінарна справа є складовою особової справи державного службовця та долучається до неї після прийняття суб`єктом призначення рішення щодо державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження. Інформація, що міститься в дисциплінарній справі, належить до службової інформації, доступ до якої обмежується згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно «Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців», затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби 22.03.2016 року № 64 особові справи державних службовців є документами з обмеженим доступом. Таким чином скановані копії пропозицій/подань дисциплінарних комісій та рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності/закриття дисциплінарного провадження надати не є можливим.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Громадської організації «Український інститут з прав людини» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

28 жовтня 2021 року Громадська організація «Український інститут з прав людини» звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із запитом №15/2- ДМС на публічну інформацію, зокрема, кількість поданих заяв для оформлення посвідок на тимчасове проживання, кількість поданих заяв для оформлення посвідок на постійне проживання та прийнятих рішень про видачу посвідок на постійне проживання окремо по 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках; У відповіді Управління ЗПІ-ОРГ/7/5101-25-21/5100.4.5/19-21 було зазначено, що облік заяв та рішень по рокам не ведеться. Однак, зі змісту Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, та інших актів вбачається, що інформація щодо кожної заявки вноситься у відповідні реєстри, з яких, можна виокремити інформацію за роками. Крім того, на аналогічні запити до Інших управлінь ДМС вказану інформацію було надано без будь-яких заперечень про відсутність обов`язку ведення такого обліку. 2) повідомити загальну кількість працівників Управління; 3) надати скановані копії пропозицій/подань, рішень по справам про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік. При цьому, необхідно враховувати положення частини восьмої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних». Тобто у разі якщо у відповідних документах міститься інформація з обмеженим доступом, надати скановані копії, попередньо вилучивши з них таку інформацію, окрім персональних даних, що стосуються здійснення особою функцій держави, службових обов`язків (аркуші 9-10).

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом від 04.11.2021 року №ЗПІ-ОГ/7/5101-29-21/5100.9/22-21 надано позивачу відповідь, якою повідомлено, що протягом 2021 року за результатами розглядів подань дисциплінарних комісій до дисциплінарної відповідальності було притягнено 13 працівників ГУ ДМС в Одеській області. Відповідно до п.п. 3, 5 Порядку обліку та робот дисциплінарними справами, затвердженого наказом Національного агенте України з питань державної служби 03.03.2016 № 49: Дисциплінарна справа є складовою особової справи державного службовця та долучається до неї після прийняття суб`єктом призначення рішення щодо державного службовця, стосовно якого здійснюєтеся дисциплінарне провадження. Інформація, що міститься в дисциплінарній справі, належить до службової інформації, доступ до якої обмежується згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби 22.03.2016 № 64, особові справи державних службовців є документами з обмеженим доступом. Скановані копії пропозицій/подань дисциплінарних комісій та рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності/закриття дисциплінарного провадження надати не являється можливим відповідно до ст. 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, відповідачем надано позивачу довідку із інформацією про кількість оформлених посвідок на тимчасове проживання в Україні та на постійне проживання в Україні у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках.

Позивач вважає, що відмова Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік є протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19, 55 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із ст. 1, 5, ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено забезпечення доступу до інформації шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у випадках визначених ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на протязі 20 робочих днів, надати на нього відповідь.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію визначений ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Зазначеий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, згідно з п. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Згідно статті 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно статті 7 Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону (в тому числі суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання), які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно статті 8 Закону таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Згідно статті 9 Закону визначено поняття службової інформації, до якої може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Аналізуючи наведені правові норми, а також їх роз`яснення, надане Пленумом Вищого адміністративного суду України, суд доходить висновку, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» при визначенні сфери його дії охоплено не поняття «документ», а поняття «інформація» в широкому сенсі. При цьому інформація може міститися в різних джерелах. Може бути обмежено право на отримання за запитами при дотриманні вимог Закону інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної, службової інформації).

В даному випадку запитувана позивачем інформація не віднесена до конфіденційної, таємної або службової, а відтак відсутні підстави вважати її такою, що має обмежений доступ.

Суд зазначає, що вказані матеріали стосуються визначення питання про належне виконання обов`язків посадовою особою державного органу, якій делеговано згідно визначеного обсягу компетенції від імені цього органу здійснення владних управлінських функцій. В деякому сенсі дані відносини є в тому числі трудовими, як на цьому наголошує відповідач, проте дана обставина не впливає на те, що інформація, що створюється в процесі здійснення службового розслідування, створюється саме в процесі діяльності з виконання обов`язків відповідача.

Доводи відповідача про те, що особові справи державних службовців є документами з обмеженим доступом, суд вважає також необґрунтованими.

При цьому, що позивач не просив надати йому особові справи державних службовців та, тим більше, їх персональні дані. Згідно приписів ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ; якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Відтак відповідач не був обмежений у можливості, надаючи на запит позивача копії рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності, вжити заходи щодо недопущення розголошення персональних даних таких осіб, якщо вони там містяться.

У випадку, коли запитуваний документ містить інформацію з обмеженим доступом, зокрема персональні дані працівника, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, то відповідач надає запитувачу вказаний документ у вигляді його копії в якій знеособлено персональні дані працівника та шляхом закриття (затемнення) інформації з обмеженим доступом, яка міститься в такому документі.

Таким чином відмова Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік Громадській організації «Український інститут з прав людини» є протиправною.

Враховуючи протиправність відмови відповідача у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік у суду є всі підстави для зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надати Громадській організації «Український інститут з прав людини» запитувану інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Громадської організації «Український інститут з прав людини» обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Громадської організації «Український інститут з прав людини» (вул. Івана Світличного, буд. 8, кв. 8, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 42130736) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправної відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік Громадській організації «Український інститут з прав людини», зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надати Громадській організації «Український інститут з прав людини» запитувану інформацію задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік Громадській організації «Український інститут з прав людини».

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надати Громадській організації «Український інститут з прав людини» скановані копії пропозиції/подання, рішення у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за 2021 рік.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Громадської організації «Український інститут з прав людини» (вул. Івана Світличного, буд. 8, кв. 8, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 42130736) сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида