Рішення

від 08.12.2022 по справі 640/1156/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року м. Київ № 640/1156/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Груп»

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення -рішення від 17.09.2018р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальність «Голден Груп» (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 17 вересня 2018 року №0047621409 про сплату 47 780,00 грн. нарахованих штрафних санкцій;

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 вересня 2018 року №0047621409 про сплату 47 780,00 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю податкового повідомлення - рішення, оскільки, за результатами проведення фактичної перевірки, відповідачем було порушено норми Податкового кодексу України, оскільки про її проведення не було повідомлено посадових осіб позивача, та проведено у їх відсутність. Крім того, позивач вважає, що він був фактично позбавлений права на заперечення щодо встановлених обставин в акті перевірки, що є грубим порушенням податкового законодавства.

01 квітня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

03 квітня 2019 року відповідачем надані до суду додаткові пояснення до відзиву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 24.07.2018 року по 01.08.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 27.06.2018 року № 10514 та направлень від 24.07.2018 року № 4450/26-15-14-09 та № 4449/26-15-14-09 проведено фактичну перевірку операційної каси №91, за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська 215, що належить суб`єкту господарювання ТОВ «Фінансова компанія «Голден Груп» (код ЄДРПОУ 39577148, м. Київ, вул. Васильківська 15/14).

За результатами перевірки складено Акт №1343/26/15/14/39577148 від 01.08.2018 року, яким встановлено порушення пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №148 від 29.12.2017 року.

01.08.2018р. Головним управлінням ДФС у м. Києві складено також акт відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки.

За результати розгляду акта перевірки, прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.09.2018р. №0047621409, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно з абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 (зі змінами та доповненнями) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 47 780,00 грн.

Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України закріплено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. п. 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Як було зазначено вище, до проведення фактичної перевірки позивача, податковим органом прийнято наказ від 27.06.2018 року № 10514 та направлення від 24.07.2018 року № 4450/26-15-14-09 та № 4449/26-15-14-09

У той же час, з наданої копії вказаного наказу, підставою для його прийняття стала доповідна записка Департаменту аудиту від 26.06.2018 року №300/26-15-14-09-11

Копію вказаного наказу та направлення отримано касиром ОСОБА_1 24.07.2018 року, про свідчить відмітка про їх отримання.

Щодо доводів позивача, що невручення уповноваженим особам відповідних документів на проведення фактичної перевірки, призводить до її протиправності та є підставою для скасування оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Виходячи з визначення поняття касира - це працівник підприємства, на якого покладено обов`язки здійснювати операції, пов`язані з прийманням і видаванням готівкових коштів через касу підприємства, зберігати в касі всі прийняті цінності, вести касову книгу тощо.

Відповідно до пп. 4.7- 4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) (втратив чинність 05.01.2018) керівник підприємства в разі зарахування на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення.

Касир відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.

На підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов`язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов`язків касира.

У разі відсутності касира (у зв`язку з хворобою тощо) цінності, що передані йому під відповідальність, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.

Підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов`язків можуть покладати відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Аналіз вказаних вище норм Положення свідчить про те, що посада касира може бути не передбачена штатним розписом, втім з особою яка відповідає за приймання і видавання готівкових коштів через касу підприємства обов`язково укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

А тому, за вказаних обставин, суд доходить висновку, що про проведення фактичної перевірки позивача було повідомлено належним чином, шляхом вручення під розписку копію наказу та направлення особі, яка фактично проводить розрахункові операції, тобто касиру.

Щодо обгрунтування позовних вимог, що позивач не отримав акт за результатами проведення перевірки, що є грубим порушення законодавства, суд зазначає наступне.

Пунктом 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт, від підписання та отримання якого особа, що фактично здійснювала розрахункові операції ОСОБА_1 , відмовилась, про що складено акт від 01.08.2018 року № бланку 000828.

Відповідно до ст. 86.8 ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, дня надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з додаткових пояснень відповідача, на наступний день після проведення перевірки, а саме - 02.08.2018 року, акт зареєстровано в журналі реєстрації актів контролюючого органу та надіслано на адресу позивачу, а тому доводи позивача не підтверджено матеріалами справи.

У постанові від 13.03.2018 року у справі № 804/1113/16, Верховним Судом підтримано висновки суду першої інстанції, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, оскільки позивач не скористався правом відмови відповідачу у допуску до проведення перевірки, та за результатами проведеної спірної перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, підставою для їх скасування можливе лише їх оскарження по суті, в той час, як недоліки у дотриманні процедури призначення та проведення такої перевірки є лише додатковими підставами для скасування її результатів.

Водночас, підставами позову позивачем визначено лише процедурні порушення відповідача, позаяк у суду відсутні підстави для дослідження та надання оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень, інших підстав крім викладених вище, що свідчили б про протиправність і необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, позивачем не вказано.

В свою чергу, задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо прийняття податкового повідомлення - рішення з підстав недотримання податкового законодавства щодо неповідомлення про проведення перевірки та ненаправлення акту перевірки, не є достатньою підставою для задоволення позову в цій частині та не відновить становища позивача до дня винесення податкових повідомлень-рішень, для скасування яких з огляду на вищезазначене відсутні підстави.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що дії відповідача при прийняті оспорюваного податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 вересня 2018 року №0047621409 є правомірними, а саме рішення є таким, яке прийнято в порядку та спосіб визначений Податковим кодексом України, тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на вищезазначене, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Груп» має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Груп» (03040, вул. Васильківська буд.15/14, місто Київ, код ЄДРПОУ 39577148) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін