Ухвала

від 30.11.2022 по справі 203/4561/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4561/22

2-з/0203/111/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шипіленка Романа Олександровича про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Н.А., приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В., про визнання недійсними договорів дарування.

Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій поставлено питання про заборону вчиняти дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав, стосовно квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянка з кадастровим номером 1223255600:02:611:0051, що були відчужені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за оспорюваними договорами дарування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечений шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

В обгрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилався на те, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №183/168/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення на користь позивача заборгованості в сумі 143825,47 Євро та 19788,49 доларів США.

В рамках вказаної справи ухвалою суду від 18.01.2022 року було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову та накладення арешту на належне відповідачці ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 1223255600:02:611:0051, квартиру АДРЕСА_2 .

Проте, за договорами дарування від 09.09.2022 року та 21.09.2022 року відповідачка ОСОБА_2 відчужила квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 1223255600:02:611:0051 на користь своєї доньки ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що таке відчуження майна відповідачкою ОСОБА_2 за наявності зобов`язання із погашення заборгованості перед позивачем має ознаки фраудаторного правочину, позивач звернувся до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом про визнання недійсними договорів дарування від 09.09.2022 року та 21.09.2022 року, разом із якою просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав, стосовно квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянка з кадастровим номером 1223255600:02:611:0051, що були відчужені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за оспорюваними договорами дарування.

Суд враховує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Предметом заявлених позивачем вимог у даній справі є визнання недійсними договорів дарування, тобто вимоги немайнового характеру.

За наведених у пред`явленому позові та заяві про забезпечення позову обставин, вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 виникли спірні правовідносини з приводу невиконання останньою своїх зобов`язань за договором позики, з приводу чого позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості за відповідним договором в розмірі 143825,47 Євро та 19788,49 доларів США.

При цьому, після відкриття провадження по справі №183/168/22 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області відповідачкою ОСОБА_2 було відчужено належне їй нерухоме майно на користь своєї доньки ОСОБА_3 .

Остання не є позичальником за договором позики та стороною у зазначеній вище цивільній справі, що унеможливлює обтяження майна останньою в порядку забезпечення позову у справі №183/168/22.

Поряд з цим, в разі задоволення вказаного позову, виконання відповідного рішення суду щодо стягнення заборгованості може відбуватись за рахунок майна боржника ОСОБА_2 .

Таким чином, за наявності у спірних договорах дарування ознак фраудаторного правочину (вчиненого боржником на шкоду майновим інтересам кредитора) позивач має легітимний інтерес у визнанні цих правочинів недійсними та можливе визнання їх недійсними потягнене з собою відновлення права власності на майно за боржником ОСОБА_2 і забезпечить задоволення вимог позивача ОСОБА_1 щодо виконання грошового зобов`язання за рахунок реалізації майна боржника.

В свою чергу подальше відчуження відповідачкою ОСОБА_3 відповідного майна на користь третіх осіб унеможливіть реалізацію прав позивача за захистом яких він звернувся до суду в рамках даного судового провадження.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що запропоновані стороною позивача заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, забезпечать реалізацію обраного позивачем способу захисту порушеного права в разі можливого задоволення позову.

При цьому суд враховує, що запропонований захід забезпечення позову має тимчасовий характер, не позбавить власника майна можливості вільно користуватись останнім, не потягне за собою додаткових витрат майнового характеру, а тому не вбачає наявності визначених ст.154 ЦПК України підстав для зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149,150,152,153,258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адвоката Шипіленка Романа Олександровича про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити будь-яким юридичним та фізичним особам, у т.ч. суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстратором прав на нерухоме майно, а також нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1223255600:02:611:0051,

що належать на праві власності ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Строк пред`явлення ухвали для виконання три роки до 30 листопада 2025 року.

Суддя С.Ю.Казак