Постанова

від 08.12.2022 по справі 300/2906/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2906/22 пров. № А/857/14713/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Кушик Ю.Т.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 300/2906/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Група СПЦ до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-ФранківськРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїПанікар І.В.дата складання повного тексту рішення15.09.2022

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА СПЦ" (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про відмову оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, оформлене листом від 20.06.2022 року № 7.4-2-15/13/11802.

Зобов`язано Львівську митницю Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) прийняти висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРУПА СПЦ" (код ЄДРПОУ 38162490, вул. Олександра Олеся, буд.29-Д, м. Івано-Франківськ, 76002) з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені за митною декларацією № UA209170/2022/020432 (дата подання до митного оформлення - 01.04.2022 року) у сумі 175894,27 грн. та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА СПЦ" (код ЄДРПОУ 38162490, вул. Олександра Олеся, буд.29-Д, м. Івано-Франківськ, 76002) сплачений судовий збір в розмірі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період воєнного стану» від 24.03.2022 року № 2142-ІХ набрав чинності з 05 квітня 2022 року, відтак, пропуск та митне оформлення окремих товарів окремими суб`єктами, визначеними Законом, зі звільненням від сплати митних платежів здійснюється у період з 05 квітня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану на території України. Відповідач вважає, що твердження представника позивача про начебто наявність зворотної дії в часі Закону № 2142-ІХ є абсурдним, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб. Окрім того, у самому Законі № 2142-ІХ визначено дату набрання ним чинності. Також вказує, що за результатами розгляду заяви ТОВ "ГРУПА СПЦ" від 24.05.2022 року № 9 митницею не встановлено факту помилково сплачених за МД №UA209170/2022/020432 від 01.04.2022 року митних платежів, з огляду на те, що Львівською митницею у задоволенні вищевказаної заяви було правомірно відмовлено.

Станом на момент розгляду справи, позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений за допомогою електронних засобів зв`язку, шляхом надіслання повістки та ухвал на електронну адресу відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.

В судовому засіданні представник відповідача Рибак Н.Я. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача Бідюк Я.В. в судовому засіданні надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того у разі відсутності визначених підстав для відмови у поверненні платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів митний орган готує висновок про повернення з державного бюджету відповідних сум коштів та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, судом ураховано, що позивач при поданні 01.04.2022 року електронної митної декларації №UA209170/2022/020432 помилково сплатив податку на додану вартість у сумі 175894,27 грн. при постачанні товарів. Позаяк, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 № 2142-ІХ позивач був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "ГРУПА СПЦ" відповідно до витягу № 35274 з реєстру платників єдиного податку, знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області та з 01.04.2022 року є платником єдиного податку третьої групи з відсотковою ставкою у 2% доходу (а.с.14).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, 01.04.2022 року представником ТОВ "ГРУПА СПЦ" подано електронну митну декларацію №UA209170/2022/020432, відповідно до якої декларувався товар на суму 879471,33 грн.

Декларантом позивача у графі 47 нарахування платежів вказаної митної декларації зазначено відомості щодо нарахування 20% податку на додану вартість у сумі 175894,27 грн. (а.с.12-13).

Позивач, 24.05.2022 року звернувся до в.о. начальника Львівської митниці із заявою, в якій просив вчинити дії, спрямовані на повернення помилково сплаченої суми митного платежу 175894,27 грн. (а.с.15-16).

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 20.06.2022 року №7.4-2-15/13/11802 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення грошових коштів ПДВ, сплачених за митною декларацією № UA209170/2022/020432 від 02.04.2022 року (дата подання до митного оформлення 01.04.2022) у сумі 175894,27 грн., оскільки кошти сплачені за вказаною митною декларацією не можуть розглядатись (вважатись) як помилково та/або надмірно сплачені до держбюджету (а.с.21-24).

Позивач, не погоджуючись із такою відмовою відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 далі - МК України).

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Частинами 2, 3 статті 301 МК України визначено, що у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пункту 6 частини 5 статті 301 МК України, повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Процедуру повернення помилково сплачених сум митних платежів передбачає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 (далі Порядок № 643).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації(іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Згідно пунктів 6-8, 11 розділу ІІІ Порядку № 643, якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.

Зі змісту наведених правових норм встановлено, що у разі відсутності визначених підстав для відмови у поверненні платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів митний орган готує висновок про повернення з державного бюджету відповідних сум коштів та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав підготовки висновку про повернення з державного бюджету відповідних сум коштів та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що 01.04.2022 року представником ТОВ "ГРУПА СПЦ" подано електронну митну декларацію № UA209170/2022/020432, відповідно до якої задекларовано товар на суму 879471,33 грн. У графі 47 вказаної декларації декларантом позивача відображено нарахування платежів у вигляді 20% податку на додану вартість у сумі 175894,27 грн. (а.с.12-13).

Відповідно до частини 1 статті 289 Митного Кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

При цьому, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).

Відповідно до пп.3 п. 181.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України установлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 46.1 ст. 46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Не підлягає оскарженню (п. 56.11 ст.56 ПК України).

Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації (п.57.1 ст.57 ПК України).

Статтею 255 МК України установлено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ч.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

З матеріалів справи слідує, що позивачем подано вказану митну декларацію на реєстрацію митному органу 01.04.2022 та процедуру митного оформлення відповідачем завершено 01.04.2022.

При цьому, станом на день здійснення митних формальностей, подання митної декларації (01.04.2022 року) та випущення товару у вільний обіг були відсутні норми, які скасовували необхідність нарахування та сплати ПДВ платниками, які ввезли на митну територію України товар.

Як наслідок, позивач підставно застосував до вказаних правовідносин існуюче митне законодавство у редакції, яка була чинною на вказану дату митного оформлення (01.04.2022 року) згідно ч. 1 ст. 3 МК України.

Відповідно до пункту 14.1.115 ст.14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Проте, до вказаної митної декларації не було внесено жодних змін щодо суми зобов`язань з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, а відтак суми самостійно нарахованих позивачем зобов`язань з ПДВ у розмірі 175894,27 грн за такою митною декларацією № UA209170/2022/020432, яка прирівнюється до податкової декларації є узгодженими.

Пільги у сплаті ПДВ запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 № 2142-ІХ, яким доповнено Податковий кодекс України підпунктом 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, за змістом якого, тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2142-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, яким є - 05.04.2022 року.

Вирішуючи питання щодо поширення приведених норм Закону №2142-ІХ на правовідносини, які фактично відбулися та завершилися (01.04.2022року) з митного оформлення та випуску товарів у вільних обіг на території України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

У Рішенні Конституційного Суду України від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010, Конституційний Суд України вказав таке: «Умови набрання чинності законами закріплено частиною п`ятою статті 94 Конституції України, за якою закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.».

У цьому Рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що положення частини п`ятої статті 94 Конституції України надають право Верховній Раді України встановлювати строк набрання законами чинності не тільки через 10 днів після їх офіційного опублікування, а й з моменту, визначеного самим законом, зокрема з дати введення закону в дію, однак не раніше дня його опублікування .

Відповідно до абзацу другого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду № 6-рп/2016від 8 вересня 2016 року, пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що на спірні правовідносини, які фактично відбулися та завершилися до дати офіційного опублікування вказаного Закону № 2142-ІХ не можуть бути застосовані положення цього Закону, позаяк вони були відсутні на час здійснення сторонами приведених правовідносин з митного оформлення та випуску товару у вільний обіг і окрім того, на дату здійснення обумовлених правовідносин згідно ч. 1 ст. 3 МК України підлягало застосування митне законодавство, яке на вказану дату існувало та було чинним.

Стосовно ж можливості застосування до вказаних правовідносин положень статті 58 Конституції України, якою установлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, то суд зазначає таке.

Аналізуючи положення приведеної норми закону, Конституційний суд у своєму рішенні N 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року зазначив, що: «…положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб…».

Як наслідок колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин не підлягає до застосування положення частини першої статті 58 Конституції України, позаяк:

по перше, застосування вказаної норми має місце при визначенні міри відповідальності за вчинене правопорушення, а у даному ж випадку мова йде про виконання позивачем податкового обов`язку, запровадженого державою для юридичних та фізичних осіб у відповідності до ст. 67 Конституції України. Відповідно до якої кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом;

по -друге, стаття 58 Конституції міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії, а відтак застосовується по відношенню лише до людини і громадянина, а не до юридичних осіб.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що дія приписів вказаного Закону № 2142-ІХ від 24.03.2022 не поширюється на спірні у цій справі правовідносини, які фактично відбулися до дати офіційного опублікування вказаного Закону, за якими обумовлена сума ПДВ є самостійно визначеною, узгодженою позивачем у поданій ним 01.04.2022року митній декларації.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити у названій постанову про відмову позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 300/2906/22 скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Група СПЦ до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 08 грудня 2022 року