Ухвала

від 02.11.2023 по справі 300/2906/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

справа №300/2906/22

адміністративне провадження №К/990/362/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на оплату правничої допомоги, понесених у зв`язку з переглядом в суді касаційної інстанції справи №300/2906/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про відмову оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, оформлене листом від 20.06.2022 року № 7.4-2-15/13/11802; зобов`язати Львівську митницю Державної митної служби прийняти висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені за митною декларацією № UA209170/2022/020432 у сумі 175894,27 грн та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд постановою від 05 жовтня 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" задовольнив. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №300/2906/22 скасував та залишив в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року.

13 жовтня 2023 року (направлено 09 жовтня 2023 року) до Верховного Суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" - адвоката Близнюка І.В. надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, що понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. Заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Близнюком І.В., в сумі 20000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у касаційній скарзі позивач відповідно до вимог статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначав, що докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

24 жовтня 2023 року від Львівської митниці через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи подану позивачем заяву, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із прибуттям сторін та їх представників належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Як уже було зазначено, відповідачем подано до суду касаційної інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. У вказаному клопотанні митний орган наголошує на необґрунтованості заявленої у ньому суми, значному її завищені та невідповідності критеріям співмірності. Так, заявник звертає увагу, що дана справа не є складною; обсяг матеріалів, опрацьованих адвокатом, є незначним; касаційна скарга складається з десяти аркушів та фактично тотожна позовній заяві, а відтак, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності заявлених до відшкодування витрат.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2022 року у справі № 922/1964/21 сформулювала такий висновок. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Так, до клопотання про ухвалення додаткового рішення позивачем додано копію договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного 13 грудня 2022 року між Адвокатським Бюро Близнюка в особі керуючого - адвоката Близнюка І.В. (Бюро) та позивачем (Клієнтом), відповідно до пункту 1.1. якого предметом даного Договору є надання Бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №300/2906/22.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної п.1.1. Договору, становить фіксований розмір - 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Гонорар сплачується Клієнтом за цим Договором на розрахунковий рахунок Бюро, що зазначений у Договорі, протягом 30 робочих днів, з моменту винесення остаточного рішення Верховним Судом у справі, передбаченій у п.1.1. Договору.

Також Товариством додано копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 09 жовтня 2023 року, згідно з яким Бюро надано, а Клієнтом прийнято надані послуги, визначені п.1.1. Договору. Послуги у справі надано на суму 20000,00 грн, що є фіксованою сумою, згідно п.4.1 Договору.

Так, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, дослідивши й проаналізувавши подане відповідачем клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на предмет наявності у ньому обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат, проаналізувавши фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи на стадії касаційного перегляду справи (подання касаційної скарги, зміст якої практично повністю відтворює зміст позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу), складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги частково небунтованим та, як наслідок, завищеним та таким, що підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими, на думку колегії суддів, є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до часткового задоволення заяви Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесені, у зв`язку із касаційним переглядом цієї справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 252, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" про розподіл витрат на оплату професійної правничої допомоги, пов`язаних із касаційним переглядом справи № 300/2906/22, задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" (код ЄДРПОУ 38162490; місцезнаходження: 76002, місто Івано-Франківськ, вулиця Олександра Олеся, будинок 29-Д) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; місцезнаходження: 79000, місто Львів, вулиця Костюшка, будинок 1) судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді касаційної інстанції, на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Група СПЦ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткова постанова є невід`ємною частиною постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року, набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду