Постанова

від 08.12.2022 по справі 819/3391/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 819/3391/15

адміністративні провадження №№ К/9901/17790/21, К/9901/19583/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Галицької митниці Держмитслужби, Державної митної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, прийняте у складі судді Подлісної І.М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ніколіна В.В. (головуючий), Большакової О.О., Гінди О.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів.

2. Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Тернопільської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 № 3404-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільської митниці ДФС з 27 жовтня 2015 року. Адміністративну справу № 819/3391/15 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, за результатами нового судового розгляду справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №819/3391/15, позов задоволено.

3.1. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2015 року по 15 липня 2020 року в сумі 1414723 грн. 75 коп.

3.2. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати з надання правничої допомоги в сумі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України.

3.3. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в даній справі шляхом зобов`язання Державної митної служби України подати у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

3.4. Рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць в сумі 25039 грн. 35 коп. звернено до негайного виконання.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1414723, 75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІІ. Касаційне оскарження

5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Галицька митниця Держмитслужби та Державна митна служба України подали до Верховного Суду касаційні скарги, у якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Касаційні скарги подані з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

6.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України Галицька митниця Держмитслужби вказує, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 819/3391/15, прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, без врахування належної правової позиції Верховного Суду.

6.2. Скаржник зазначає, що при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням коефіцієнту коригування, передбаченого п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок № 100), судами першої та апеляційної інстанцій невірно використано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, а в даній справі предметом спору є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17 відсутній правовий висновок щодо саме порядку здійснення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням коефіцієнту коригування, передбаченого п. 10 Порядку № 100.

6.2.1. Разом з тим, правова позиція щодо застосування коефіцієнту коригування заробітної плати, передбаченого п. 10 Порядку № 100, викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 813/5855/15, від 14.05.2020 у справі №805/4031/17-а.

6.3. Скаржник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано до спірних правовідносин норми пунктів 2, 8 та 10 Порядку № 100, неправильно розраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2015 року по 15 липня 2020 року, внаслідок чого судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до розрахунку середньої заробітної плати коефіцієнт коригування. При цьому, скаржник зазначає, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку № 100.

6.4. Скаржник звертає увагу, що у своїх роз`ясненнях, наданих листом від 09.07.2018 № 1188/0/101-18 «Щодо застосування п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати» Міністерство соціальної політики України зазначає, що «Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого працівникові у штатному розписі після підвищення, на оклад (тарифну ставку), встановлений працівникові у штатному розписі до підвищення». Аналогічні роз`яснення надані Міністерством соціальної політики України і у листах від 06.03.2019 № 233/0/204-19 та від 21.08.2019 № 984/0/204-19, зокрема, «Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення». Отже, з аналізу змісту пункту 10 Порядку № 100 та вказаних листів Міністерства соціальної політики України висновується, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого після підвищення, на посадовий оклад, який був до підвищення. Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового окладу. При цьому, такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу.

6.4.1. Разом із цим, слід зазначити, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій при здійсненні розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, всупереч вищезазначеним положенням, коефіцієнт підвищення не розраховувався окремо в кожному конкретному випадку підвищення посадового окладу шляхом ділення посадового окладу, встановленого після підвищення, на посадовий оклад, який був до підвищення, а розраховувався шляхом ділення посадового окладу, встановленого після підвищення, на посадовий оклад, який позивач мав на момент звільнення.

6.4.2. Крім того, скаржник зазначає, що судами фактично здійснено коригування в сторону збільшення всіх складових середнього заробітку, в тому числі й тих, які не є постійними складовими заробітної плати та тих, розмір яких взагалі не підвищувався.

7. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України Державна митна служба України вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 2, 8, 10 Порядку №100.

7.1. На переконання скаржника, стягнення сум середнього заробітку з Державної митної служби України є безпідставним, оскільки позивач працював на посаді начальника Тернопільської митниці ДФС, в зв`язку з чим нарахування та виплата заробітної плати позивача здійснювалася безпосередньо Тернопільською митницею ДФС.

7.2. Скаржник також вказує, що у відповідності до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України стягнення середнього заробітку за період більше ніж 1 рік є безпідставним.

8. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. ОСОБА_1 з 15.03.1993 по 26.10.2015 перебував на державній службі в митних органах на різних посадах, в тому числі і на керівних. З 29.08.2007 по 18.10.2011 позивач працював на посаді заступника начальника Тернопільської митниці. У зв`язку із реорганізацією Тернопільської митниці Державної митної служби України шляхом її приєднання до Тернопільської митниці Міндоходів 20.05.2013 позивач був попереджений про наступне вивільнення, та наказом Тернопільської митниці від 21.06.2013 № 206-к звільнений із займаної посади начальника відділу організації митного контролю.

10. Наказом ДФС України від 30.09.2014 № 680-О позивача призначено на посаду начальника Тернопільської митниці ДФС. Наказом ДФС України від 26.10.2015 № 3404-О «Про звільнення» позивача звільнено з посади начальника Тернопільської митниці ДФС з підстав, передбачених Законом №1682-VІІ.

11. Не погоджуючись із таким наказом та звільненням з посади начальника Тернопільської митниці ДФС, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

12. Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Тернопільської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 № 3404-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільської митниці ДФС з 27 жовтня 2015 року. Адміністративну справу № 819/3391/15 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

15. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

16. Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17. Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

18. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

19. За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

20. Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

VI. Позиція Верховного Суду

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Надаючи оцінку викладеним у касаційних скаргах доводам скаржників щодо неправомірності здійснення судом першої інстанції коригування середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадового окладу, колегія суддів зазначає таке.

25. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

26. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 розділу IV Порядку № 100).

27. Слід також ураховувати, що при обчисленні середньої заробітної плати включаються виплати, що мають постійний характер (основна заробітна плата доплати, надбавки, премії), без виключення сум відрахування (на податки, стягнення аліментів тощо), та не включаються одноразові виплати. Виплати, які не враховуються при обчисленні середнього заробітку, визначені пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 100.

28. Пунктом 10 Порядку № 100, який був чинним у періоді вимушеного прогулу позивача та підлягав застосуванню до спірних правовідносин, передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком № 100, зокрема й за час вимушеного прогулу.

29. Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення.

30. Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

31. Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки).

32. Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.

33. Аналогічним чином Верховний Суд застосував положення Порядку № 100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах у постановах від 22 травні 2019 року у справі №572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 11 лютого 2021 року справі №814/197/15, від 21 квітня 2021 року у справі №640/6398/19 та інш.

34. У цій справі судами попередніх інстанції вірно обраховано період вимушеного прогулу позивача - з 27 жовтня 2015 року (наступний день після звільнення) по 15 липня 2020 року (день ухвалення судом касаційної інстанції рішення про поновлення позивача на попередній роботі).

35. Як слідує з матеріалів справи, для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, суд першої інстанції використовував надану Тернопільською митницею ДФС довідку від 24 липня 2020 року (т.3 а.с. 53).

36. Відповідно до вказаної довідки, середньоденна заробітна плата на момент звільнення позивача складає 423,20 грн., виходячи з розрахунку: 15658,56 грн. (10568,59 грн. (нарахована заробітна плата у серпні 2015 року) + 5089,97 грн. (нарахована заробітна плата у вересні 2015 року), (в тому числі премії - 4005,69 грн.)): 37 (кількість робочих днів в серпні - вересні 2016 року) = 423,20 грн.

37. При цьому, як встановлено судам попередніх інстанцій, наступними постановами Кабінету Міністрів України посадовий оклад за посадою начальника митниці було збільшено в такі періоди:

з 01.01.2015 по 31.11.2015 - 3073,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів /зі змінами, внесеними постановою КМУ від 07.08.2013р. №597 Деякі питання оплати працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів);

з 01.12.2015 по 30.04.2016 - 3841,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів зі змінами, внесеними постановою КМУ від 09.12.2015р. №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів );

з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 6547,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 Деякі питання оплати праці працівників державних органів);

з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 7100,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Питання оплати праці працівників державних органів );

з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10400,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Питання оплати праці працівників державних органів , в редакції постанови КМУ від 25.01.2018 №24 Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році);

з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10990,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Питання оплати праці працівників державних органів, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 №102 Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році);

з 01.01.2020 - 12000,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Латання оплати праці працівників державних органів, в редакції постанови КМУ від 15.01.2020 №16 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо 7 порядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2020 році).

38. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про можливість застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу у ситуації позивача за правилами пункту 10 Постанови № 100, який був чинним у періоді спірних правовідносин.

39. Разом з тим, Суд звертає увагу на спосіб коригування середнього заробітку у зв`язку із застосуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, який був застосований судом першої інстанції, шляхом множення обрахованого коефіцієнту підвищення на середньоденний заробіток.

40. Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №826/5780/15, такий спосіб не відповідає способу, визначеному правилами пунктів 8 та 10 Порядку № 100, згідно яких алгоритм такого підвищення передбачає після визначення коефіцієнту, на який необхідно скоригувати виплати, які враховують при обчисленні середньої заробітної плати (шляхом ділення посадового окладу, встановлену після підвищення, на посадовий оклад до його підвищення), отриманий коефіцієнт підвищення помножити на сумарний заробіток, який складається із виплат, врахованих до розрахунку за пунктом 3 Порядку № 100 за розрахунковий період. Скоригований таким чином заробіток за правилами пункту 8 Порядку № 100 ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів у розрахунковому періоді та у підсумку отримується середньоденний заробіток, який необхідно помножити на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

41. При цьому, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам скаржників про те, що коефіцієнт підвищення має розраховуватися окремо в кожному конкретному випадку підвищення посадового окладу саме шляхом ділення посадового окладу, встановленого після підвищення, на посадовий оклад, який був до підвищення, а не шляхом ділення посадового окладу, встановленого після підвищення, на посадовий оклад, який позивач мав на момент звільнення.

42. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору в цій частині.

43. Щодо доводів Державної митної служби України про те, що у відповідності до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України стягнення середнього заробітку за період більше ніж 1 рік є безпідставним, Верховний Суд зауважує, що у межах спірних правовідносин виплату середнього заробітку слід здійснити за весь час вимушеного прогулу.

44. Натомість, відповідачем не наведено суду жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних доказів щодо необхідності визначення позивачу розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням обмеження в один рік відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

45. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 18 червня 2019 року провадження в адміністративній справі № 819/3391/15 було зупинено до винесення рішення Конституційним Судом України за результатами розгляду конституційних подань щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 1 Закону України „Про очищення влади".

46. Разом з тим, норми чинного законодавства не виключають період зупинення провадження в справі з періоду, за який має бути сплачений середній заробіток час вимушеного прогулу.

47. Відтак доводи касаційної скарги у частині наявності підстав для обмеження періоду виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими.

48. Аналогічний чином Верховним Судом розтлумачено норму частини другої статті 235 КЗпП України, зокрема, у постановах від 30 березня 2021 року у справі №826/7251/15, від 28 квітня 2021 року у справі № 826/17953/14 та від 11 серпня 2021 року у справі № 821/549/17 та інші.

49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

51. Згідно частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

52. Ураховуючи той факт, що судом першої інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а судом апеляційної інстанції не усунуто дані порушення процесуального права, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору в цій частині, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

54. Під час нового розгляду справи у цій частині суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків та правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України та приписів Порядку №100.

55. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Галицької митниці Держмитслужби, Державної митної служби України задовольнити частково.

2. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №819/3391/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова