Постанова

від 08.12.2022 по справі 420/5905/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 420/5905/19

касаційне провадження № К/9901/21301/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя - Балан Я.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (головуючий суддя - Яковлєв О.В.; судді - Градовський Ю.М., Крусян А.В.)

у справі № 420/5905/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАМАН»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАМАН» (далі - ТОВ «ДИАМАН», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року № 000091507.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що під час фактичної перевірки оптового складу посадовими особами відповідача, у зв`язку з формальністю підходу до перевірки, не було встановлено реальну кількість товару, що належить ТОВ «ДИАМАН». Податковим органом не враховано, що на оптовому складі, який перебуває в користуванні платника, знаходяться товарно-матеріальні цінності (продукція) Публічного акціонерного товариства «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» (далі - ПАТ «САН ІНБЕВ Україна») на відповідальному зберіганні згідно з договором дистрибуції. При цьому, відповідачем не надано оцінки документам, які надавалися разом із запереченням на акт перевірки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, позов задоволено.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно не було враховано додаткові документи, надані платником разом із запереченням на акт перевірки, що призвело до прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що платником не було надано доказів на підтвердження оплати послуг відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, до перевірки не надавалася план-схема розміщення продукції «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» на складі позивача, не надано оборотно-сальдові відомості, про які платник зазначав у своєму запереченні.

Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Одеській області.

01 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено фактичну перевірку щодо дотримання ТОВ «ДИАМАН» норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за адресою: м. Миколаїв, вул. Яворницького Дмитра, буд. 2/2, починаючи з 16 серпня 2019 року, тривалістю 10 діб, за період діяльності з 15 травня 2017 року по дату закінчення перевірки, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2019 року № 0232/14/29/14/41127146.

Вказаним актом встановлені порушення ТОВ «ДИАМАН»:

- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 2 872 632,00 грн (надлишок товарів у сумі 375 360,90 грн, нестача товарів у сумі 2 497 271,10 грн);

- пункту 15 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, а саме: перевищення встановленого ліміту залишку готівки по касі, на загальну суму 4 635 631,90 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки платник 05 вересня 2019 року звернувся до контролюючого органу із запереченням.

Згідно з відповідю контролюючого органу від 16 вересня 2019 року № 291-10/14-29-05-06-09 змін до акта перевірки від 27 серпня 2019 року № 0232/14/29/14/41127146 не внесено.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 19 вересня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000091507, яким до платника застосовано штрафні санкції у розмірі 5 745 264,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

За приписами статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

За правилами частини п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Контролюючий орган наполягає, що ТОВ «ДИАМАН» допущено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 2 872 632,00 грн.

Спростовуючи такі твердження відповідача, судові інстанції дійшли висновку, що податковим органом безпідставно не було враховано надані товариством документи щодо господарських операцій з ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» щодо виконання договору дистрибуції від 01 квітня 2017 року № 001/17.

Реалізовуючи вимогу вказаного договору, ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» передавало у відповідальне зберігання ТОВ «ДИАМАН» товари, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними (передача на відповідальне зберігання) та оборотно-сальдовими відомостями.

Суди зазначили, що зібрані у справі докази підтверджують перебування на складі позивача на відповідальному зберіганні товарно-матеріальних цінностей ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА», що не було враховано податковим органом.

За правилами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Утім, у порушення наведених процесуальних правил суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, не з`ясували кількість товарів, які знаходилися на відповідальному зберіганні у платника та чи відповідає сукупна вартість таких товарів тій, що зазначена у наданих до перевірки накладних, не перевірили інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, які належать позивачу та які належать ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА», не дослідили інформації щодо розрахунків за послугу відповідального зберігання та чи надавалися такі послуги в дійсності.

З урахуванням викладеного, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді В. П. Юрченко

Р. Ф. Ханова