Ухвала

від 08.12.2022 по справі 380/1417/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа №380/1417/20

адміністративне провадження №К/9901/30838/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 07 жовтня 2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Мостиський відділ обслуговування громадян (Сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про стягнення шкоди,

УСТАНОВИВ:

На розгляд колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів 07 грудня 2022 року передано касаційну скаргу К/9901/30838/20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Блажівська Н.Є., Желтобрюх І.Л.

Відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року №1 «Про визначення спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду» (з урахуванням змін, внесених рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року №33) визначено спеціалізацію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Так, судді Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів спеціалізуються на розгляді таких категорій адміністративних справ:

- справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України (код 103020000 Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2018 року № 622 (далі - Класифікатор));

- справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (коди 107000000-107040000 Класифікатора);

- справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики (коди 108020000- 108020200, 108070000- 108080100 Класифікатора);

- справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства (коди 111000000- 111060000 Класифікатора).

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Мостиський відділ обслуговування громадян (Сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шкоди завданої законом, що визнаний неконституційним, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 39972,83 грн.

В обґрунтування позову вказує на те, що Постановою Верховної Ради України №1779-ІІІ від 01 червня 2000 року його обрано суддею Мостиського районного суду Львівської області безстроково. Враховуючи рішення Конституційного суду України у справі №1-8/2016 від 08.06.2016, яким визнано неконституційними ряд положень діючого до 30 09.2016 Закону України №2453-VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів», він скористався своїм правом на відставку, оскільки має відповідний стаж роботи на посаді судді. Постановою Верховної Ради України №1515-VIII від 08.09.2016 року «Про звільнення суддів», позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України. Наказом голови Мостиського районного суду Львівської області №59-к від 21.09.2016 року позивача відраховано зі штату Мостиського районного суду Львівської області. З 22 вересня 2016 року позивачу, як судді у відставці, призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітку працюючого судді. На підставі положення абзацу першого підпункту 169.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України зазначений орган Пенсійного фонду України, як податковий агент, щомісячно утримував з його щомісячного довічного грошового утримання податок з доходів фізичних осіб - 18%. За період з 22 вересня 2016 року по лютий 2018 року включно розмір утриманого податку становить 39972 грн 83 коп., що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 17.05.2018. Вказує, що рішенням від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятою пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу першого підпункту 169.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) Конституційний Суд України ці положення Податкового кодексу України визнав неконституційними. Зазначає, що внаслідок прийняття Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII пункт 164.2 статті 164 Податкового кодексу України доповнено новим підпунктом 164.2.19, який фактично звузив зміст та обсяг його прав на майно, зокрема, пенсійні виплати, на які він міг очікувати відповідно до норм законодавства, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин. Після запровадження у законодавстві України в липні 2014 оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни. Вищевказані положення визнані неконституційними. Вказує, що виходячи з наведених конституційних норм та положень законів та внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного у зазначеній частині закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання йому було заподіяно матеріальну шкоду у виді утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 22 вересня 2016 року по лютий 2018 року включно в розмірі 39972,83 грн.

З огляду на заявлені позовні вимоги, дана справа підпадає під категорію справ з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу (розділ 108000000 класифікатор «справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо», категорія справи 108090000 «справи щодо бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу».)

На розгляді вказаних категорій справ спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.

Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Отже, при визначення суддів для розгляду даної справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України, тому колегія суддів вважає, що заяви суддів Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л. про самовідвід підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяви суддів Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., про самовідвід задовольнити.

Відвести суддів Білоуса О.В., Блажівську Н.Є., Желтобрюх І.Л. від участі у розгляді справи №380/1417/20.

Передати матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 07 жовтня 2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Мостиський відділ обслуговування громадян (Сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про стягнення шкоди до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх