Ухвала

від 17.11.2022 по справі 947/23913/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7313/22

Справа № 947/23913/20

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17.11.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи 947/23913/20

Номер провадження: 22-ц/813/7313/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Зеніної М.О.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська Вікторія Валеріївна, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бескровного Я.В. 26 травня 2022 року,

встановив:

У серпні 2020 року адвокат Слободяник О.І., діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому проситьвизнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міськогонотаріального округу Гарською Вікторією Валеріївною, зареєстрований в реєстрі за № 269.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , інвалід 2-ї групи. Після його смерті залишилося спадкове майно, у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,9 кв. м., житловою площею - 40,0 кв. м. (далі Квартира). Квартира належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріально округу Юрасовою А.М. 21.11.2000 року, реєстровий № 7275. Право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.03.2020 року, номер запису про право власності - 36064229, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -2060624751101. На день своєї смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав у зазначеній квартирі.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київської державної нотаріальної контори м. Одеси із заявою про прийняття спадщини. Від нотаріуса дізналася, що 26.05.2020 року її батько склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно заповів відповідачці - ОСОБА_2 . Цей заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., зареєстрований в реєстрі за № 269.

Вважає вищевказаний заповіт недійсним з тих підстав, що батько був хворою людиною, страждав психічним розладом, зловживав спиртними напоями. Тому, на момент складання вказаного заповіту він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (Т. 1, а. с. 1 3, 47 - 51).

У відзиві на позовну заяву адвокат Лукинюк В.В., діючий від імені ОСОБА_2 , заперечує проти позову. Просить відмовити у його задоволенні.

Представник відповідачки зазначає, що ОСОБА_3 з 11.11.2014 р. по 11.11.2015 року працював охоронцем. Систематично відвідував органи соціального захисту з метою отримання соціальної допомоги, як інвалід ІІ групи, отримував пенсію від поштарки. Висловлював свої думки, позицію логічно та послідовно. Останні роки ОСОБА_3 проживав з відповідачкою, яка піклувалася про нього. Тому, цілком логічно, що він у знак вдячності склав спірний заповіт (Т. 1, а. с. 109 - 112).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 рокузадоволено вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 ..

Визнано недійсним заповіт від 26 травня 2020 року, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською Вікторією Валеріївною в реєстрі №269.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснили, що у ОСОБА_8 на початку 2000 років була важка травма голови, він лікувався але не стабільно, після цього стали за ним спостерігати неадекватну поведінку, він перебував на обліку у лікаря психіатра, став агресивним. Після знайомства з ОСОБА_9 він поступово перестав спілкуватися з родичами. Вона його контролювала повністю.

Згідно Висновку судово-психіатричного експерта №374 від 7.07.2021 року за результатами проведеного посмертного судового судово-психіатричного дослідження експертна комісія дійшла висновків, що станом на 26 тарвня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за своїм психічним станом на момент складання заповіту виявляв клінічні ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді «Вираженого психоорганічного синдрому, складного ґенезу із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій», що абсолютно позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Результати експертизи містять чіткі, конкретні та категоричні висновки щодо психологічного стану заповідача на час посвідчення 26 травня 2020 року заповіту, відповідно до яких в момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 був абсолютно неспроможний розуміти значення своїх дій та керувати ними, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (Т. 2, а. с. 60 - 62).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ..

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) хибними є посилання суду на Висновки посмертної судово-психіатричної експертизи: - вказаний висновок є лише одним з доказів по справі, який повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами; - експертизу проведено при неповному дослідженні наявних матеріалів (не одержано медичну картку з міського психо-неврологічного диспансеру); - висновки експертизи є суперечливими; - встановлений експертами діагноз не повністю відповідає Міжнародній класифікації хвороб; 2) суд не розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання про призначення повторної експертизи, залишивши його відкритим. Вказане порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення, у зв`язку із не з`ясуванням у повному обсязі фактичних обставин; 3) суд безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі у зв`язку із перебуванням представника відповідачки у лавах Збройних сил України (Т. 2,а. с. 76 - 82).

Разом з апеляційною скаргою надано клопотання адвоката Лукинюка В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи (Т. 2, 83 90).

Адвокат Слободяник О.І., діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Представник позивачки зазначає, що апелянт фактично не згоден з висновком судово-психіатричної експертизи, якою встановлено, що на момент складання спірного заповіту ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними. Разом з тим, ні відповідачка, ні її представник не заперечували проти проведення експертизи та поставлених на її вирішення питань, проти закладу, якому було доручено її проведення.

Для проведення експертизи судом витребувалася уся наявна інформація та медична документація. Інформація, яка міститься у довідці дільничного лікаря-психіатра від 22.05.2020 року про те, що ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра не знаходиться та здатний адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, на яку посилається апелянт, суперечить іншій медичній документації.

Не має правового значення для розгляду даної справи посилання апелянта на те, що за життя ОСОБА_3 ніколи і ніким не порушувалося питання про визнання його недієздатним або обмежено дієздатним.

Висновок експертизи узгоджується з іншими доказами, які були досліджені експертами і судом. Доводи апелянта про те, що наведеного експертами діагнозу немає у Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду є помилковим. Рубрика «F07.9» наявна в Міжнародній класифікації та містить посилання на «Неуточнені органічні розлади особистості та поведінки, внаслідок захворювання, травми та дисфункції головного мозку», що повністю відповідає діагностованим хворобам у ОСОБА_3 .. Посилання апелянта на те, що рубрика «F06.6» Міжнародної класифікації 10-го перегляду не містить посилань на прояви хвороби, зазначеної у висновку судово-психіатричної експертизи, є хибними, оскільки навіть з цитування апелянтом Міжнародної класифікації 10-го перегляду та сторінки 16-ть висновку експертизи видно, що висновок експертизи повністю відповідає рубриці «F06.6».

У клопотанні про призначення повторної експертизи судом першої інстанції було відмовлено, про що зазначено в рішенні суду. Посилання апелянта на позбавлення його права оскарження ухвали суду про відмову у призначенні експертизи не відповідає приписам ст. 353 ЦПК України, про те, що така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.06.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року. Витребувано справу з суду першої інстанції (Т. 2, а. с. 96 - 96 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.07.2021 року підготовку справи до судового розгляду в апеляційній інстанції закінчено та призначено розгляд справи (Т. 2, а. с. 104).

27.10.2022 року до апеляційного суду надійшов відзив адвоката Слободяника О.І., діючого від імені ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.11.2022 року задоволено клопотання адвоката Лукинюка В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщеннями суду з використанням власних технічних засобів.

16.11.2022 року до апеляційного суду надійшли заперечення адвоката Слободяника О.І., діючого від імені ОСОБА_1 , проти клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, адвокат Лукинюк В.В., діючий від імені ОСОБА_2 , підтримав клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи. Адвокат Слободяник О.І., діючий від імені ОСОБА_1 , підтримав викладені у запереченнях проти клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи доводи та вимоги.

Інші учасники справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції участі не взяли. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заяв, клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді клопотання про призначення повторної експертизи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду клопотання, колегія суддів вважає можливим вирішити клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи за відсутності її інших учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи клопотання про призначення по справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи та заперечень проти її призначення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм процесуального законодавства, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення.

За правилами, передбаченими ст. ст. 5, 11, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з подання відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлених законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтями 102, 103, 104, 107 ЦПК України передбачено, що висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта можуть бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових винятках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно дост. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч. 1ст. 104 ЦПК Україниекспертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

За правилами частини другоїстатті 113 ЦПК України,якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

У відповідності до 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

Як роз`яснено у вказаній постанові повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів - фахівців у одній галузі знань.

Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5зі змінами, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Таким чином, згідно аналізу вищенаведених норм та роз`яснень, повторна судова експертиза призначається лише у разі обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта, його суперечності іншим матеріалам справи та порушень у її проведенні.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. По справі судом зазначених умов призначення експертизи не встановлено.

Предметом спору по даній справі є визнання недійсним заповіту з тих підстав, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі. Призначення експертизи у такій справі є обов`язковим (ст. 105 ЦПК України).

Обґрунтовуючи необхідність проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, апелянт посилається на те, що висновок судово-психіатричного експерта № 374 від 07.07.2021 року містить протиріччя та недоліки. При проведенні експертизи не забезпечено належну повноту досліджуваних матеріалів, а саме: - експертами не була одержана медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 з КНП «Міський психіатричний диспансер»; - не були отримані відомості від лікаря-нарколога про перебування ОСОБА_3 на наркологічному обліку; - не були одержані пояснення нотаріуса ОСОБА_10 , яка посвідчувала оспорюваний заповіт; - не були одержані особисті пояснення ОСОБА_2 ; - не витребувані матеріали перевірки, яка проводилася Київським відділом поліції ГУНП в Одеській області за заявою ОСОБА_1 ; - експерти не прослухали технічні записи судових засідань, в яких допитувалися свідки.

Апелянт вважає, що висновки експертів суперечать мотивувальній частині висновку. Встановлений експертами діагноз не повністю відповідає чинній Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду, рубрика «F06.6» якого не містить посилань на такі прояви, які зазначені у висновку експертів. ОСОБА_2 відмічає, що на останній сторінці висновку підписи експертів засвідчені генеральним директором підприємства, що не передбачено ЦПК України та порядком проведення судово-психіатричної експертизи. Апелянт стверджує, що експертне рішення про нездатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на період складання заповіту суперечить об`єктивним даним, які свідчать про його адекватний психічний стан.

Встановлено, що згідно висновку судово-психіатричного експерта № 374 від 07.07.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 61 рік, за своїм психічним станом на 26.05.2020 року, на момент складання заповіту на ім?я ОСОБА_2 , виявляв клінічні ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді «Вираженого психоорганічного синдрому, складного генезу (судинного, метаболічного, інтоксикаційного у наслідок важкої анемії), із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій» (що відповідав діагностичним стандартам рубриці «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), який абсолютно позбавляв ОСОБА_3 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на час укладення заповіту 26.05.2020 року.

Зазначена експертиза проведена за ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.10.2020 року, при її проведенні використані усі наявні матеріали даної судової справи, медична документація і відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримані від КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Одеської міської ради»,Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи». Також від Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі отримані копії заяв сторін про прийняття спадщини та від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гарської В.В. отримані копія заповіту від 26.05.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 269 та документів, на підставі яких він посвідчувався.

Наведений у висновку судово-психіатричного експерта № 374 від 07.07.2021 року діагноз ОСОБА_3 відповідає Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду та рубриці «F07.9».

Більше того, КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради, на виконання ухвали суду першої інстанції, направив листа від 02.02.2021 року, з якого слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 2018 року з психічним діагнозом - «Органічний емоційно-лабільний розлад» (Т. 1, а. с. 200).

Таким чином, інформація КНП «Міський психіатричний диспансер» щодо психічного діагнозу померлого ОСОБА_3 була предметом дослідження судовими експертами при складанні висновку № 374 від 07.07.2021 року. В такому разі, сама медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 КНП «Міський психіатричний диспансер» не здатна спростувати наведений діагноз.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до довідки дільничного психіатра від 22.05.2020 року. Наведена в ній інформація про те, що ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра не знаходиться, суперечить матеріалам справи, відомостям у вищезазначеному листі КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради від 02.02.2021 року.

Апелянт та її представник не обґрунтували можливий вплив відомостей медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 на висновок судово-психіатричної експертизи.

Стосовно відсутності пояснень приватного нотаріуса Гарської В.В., колегія суддів зазначає, що остання є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Вона неодноразово повідомлялася належним чином про розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, проте, не скористалася своїм процесуальним правом та не надала до суду письмових пояснень. Водночас, документи, які слугували підставою для нотаріального посвідчення спірного заповіту, нотаріусом були надані та долучені до справи, були предметом дослідження експертною комісією.

Колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта, що експертами не були одержані пояснення останньої, оскільки матеріали справи містять письмовий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому ОСОБА_2 детально виклала свою позицію та заперечення щодо наведених позивачкою обставин, додала необхідні докази.

Будь-яких клопотань про витребування додаткової інформації щодо проведення Київським відділом поліції ГУНП в Одеській області перевірки за заявою ОСОБА_1 ані сторона позивачки, ані сторона відповідачки не заявляли.

Посилання апелянта на те, що експерти не прослухали технічні записи судових засідань, в яких допитувалися свідки, спростовуються описовою частиною висновка судово-психіатричного експерта № 374 від 07.07.2021 року.

Думка апелянта і її представника, які не є спеціалістами в галузі психіатрії, щодо незначущості психічного діагнозу померлого ОСОБА_3 не є достатньою підставою ставити під сумнів висновок судово-психіатричного експерта № 374 від 07.07.2021 року, а також для призначення повторної експертизи.

Колегія суддів зауважує, що апелянтом до клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи не додано жодних нових доказів або клопотань про їх витребування, не вказано, яким конкретно матеріалам справи висновок експертів не відповідає, в чому полягає така невідповідність. Сама по собі незгода сторони відповідачки із висновком експертизи, за відсутності передбачених ст. 113 ЦПК України критеріїв, не може слугувати підставою для призначення повторної експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання висновку експертів № 374 від 07.07.2021 року таким, що є необґрунтованим. Вищевказаний висновок експертів не суперечить матеріалам справи і не викликає сумнівів щодо його правильності та об`єктивності.

Враховуючи, що сумніви апелянта та її представника у правильності висновку експертів не підтверджені належними і допустимими доказами про недостатню обґрунтованість чи начебто суперечливість об`єктивним даним, а також за відсутності доказів істотного порушення процесуальних норм під час призначення судом експертизи, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи необхідно відмовити.

Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвали, в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвала апеляційного суду про відмову в призначенні експертизи не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 5, 11, 13, 81, 83, 103, 367, 368, 381, 389 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

У задоволенні клопотання адвоката РодіоноваАртема Володимировича,діючого відімені ОСОБА_11 ,про призначенняповторної посмертноїсудово-психіатричноїекспертизи - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 02 грудня 2022 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе